Менеджер и требования к нему

владою, що успішно переборює внутрішні  і зовнішні конфлікти.

По-четверте, це -- вихователь,  що  володіє  високими  моральними

якостями, спроможний створити колектив і направляючий його розвиток  у

потрібне  річище.

По-п'яте, це --   новатор,  що  розуміє  роль  науки  в  сучасних

умовах, що вміє оцінити і без зволікання впровадити у виробництво  той

або інший  винахід або раціоналізаторську пропозицію.

По-шосте, це -- просто людина, що  володіє  високими  знаннями  і

здібностями, рівнем культури, чесністю, рішучістю  характеру й у той же

час розважливістю, спроможна  бути  у  усіх  відношеннях  зразком  для

навколишніх.

Менеджери повинні мати спеціальні  знання  і  володіти  здібністю

використовувати їх  у  повсякденній  роботі  управління  організацією.

Здібності до керівництва обумовлені наявністю  таких розумних особистих

цінностей і чітких особистих  цілей,  як:  здатність  управляти  самим

собою, уміння  навчати  і  розвивати  підлеглих,  формувати  ефективні

робітничі  групи.   Різноманітні   вимоги   до   фахової   компетенції

менеджерів  умовно можна об'єднати в дві групи.

Перша група:

1. Розуміння  природи управлінської праці  і процесів управління.

2. Здатність  мислити масштабно, перспективно.   Менеджери  можуть

демонструвати прекрасні результати  і  водночас  погубити  всю

компанію,  якщо  їхня  робота  не  орієнтована  на   майбутнє.

Зрозуміло, компанія  повинна  отримувати  прибуток,  але  вона

повинна отримувати прибуток як можна довше.  Якщо  ви  станете

думати  тільки про прибуток, ви  не  побачите  можливостей,  що

відкриваються попереду.  Мислення менеджера  постійно  повинно

тренуватися на масштабність.

3. Вміння  вирішувати нестандартні управлінські  проблеми.

4.  Знання  посадових  і  функціональних  обов'язків  менеджерів,

засобів досягнення цілей і підвищення ефективності  діяльності

організації.

5.  Вміння  використовувати  сучасну   інформаційну  технологію  і

засоби  комунікацій, що необхідні для здійснення управлінського

процесу, тобто для організації праці  менеджера.

Перша група вимог охоплює знання і  вміння  менеджерів,  необхідні

для виконання  фахової  роботи  менеджера,  або  мистецтва  управління.

Вони  включають:

- вміння  обгрунтовувати і приймати рішення  в ситуаціях, для яких

характерні  висока динамічність і невизначеність;

- висока  інформованість з питань розвитку  галузі, у якій  працює

підприємство,   стани   досліджень,    техніки,    технології,

конкурентності, динаміки попиту на продукцію і послуги  і т.п.;

- вміння  ефективно управляти ресурсами,  планувати і прогнозувати

роботу   підприємства,    оволодіння    засобами    підвищення

ефективності  управління;

- уміння  використовувати сучасні інформаційні  технології, засоби

комунікацій і зв'язку.

Менеджер, що  працює  професійно,  обов'язково  використовує  всі

досягнення  науки  з  метою  удосконалювання  процесів,  методів,  форм

управлінської діяльності, що підвищують ефективність підприємництва.

Друга група:

1. Вміння  працювати з людьми.  Оволодіння  мистецтвом  управління

людськими ресурсами.

2. Володіння  мистецтвом налагодження зовнішніх  зв'язків.

3. Здатність  до самооцінки,  уміння  робити  правильні  вибори  і

безупинно підвищувати кваліфікацію, знання і  вміння.

Друга група вимог до фахової компетенції  менеджерів пов'язана  зі

здатністю працювати з людьми й управляти  самим собою.

У процесі  виконання своїх  функцій  менеджери  і  взаємодіють  із

широким колом особистостей: колегами, підлеглими, керівниками,  вищими

адміністраторами, акціонерами, споживачами, постачальниками  й  іншими

людьми  в  організації,  прямо  або   опосередковано   пов'язаними   з

діяльністю  даної  організації.   Ці  люди  істотно  відрізняються  за

статусом  та інтересами, менеджери повинні  мати специфічні  якості,  що

сприяють  підвищенню довіри і поваги з боку тих, із ким вони  вступають

у відносини.  Це насамперед:

- високе  почуття обов'язку і відданості  справі;

- чесність  у відносинах із людьми і  довіра до партнерів;

- уміння  чітко виражати свої думки  і переконання;

- повага  і турбота про людей незалежно  від їхнього  положення   в

ієрархії  організації;

- здатність  швидко поповнювати свої фізичні   і  духовні  сили  і

критично  оцінювати власну діяльність.

2.Організація  роботи менеджера.

Насамперед,  що   ж   таке   управлінська   праця   і   як   вона організовується.

2.1Функції менеджера в процесі організації його праці.

У процесі  управління менеджер здійснює  ряд  конкретних  функцій,

серед яких: організація і  планування  діяльності  колективу  і  своєї

власної роботи;  розподіл завдань і інструктаж  підлеглих; контроль за

ними; підготовка і читання  звітів;  перевірка  й  оцінка  результатів

роботи; ознайомлення з усіма новинками  у  світі  бізнесу,  техніки  і

технології, висування і  розгляд  нових  ідей  і  пропозицій;  рішення

питань, що  виходять  за  межі  компетенції  підлеглих;  знайомство  з

поточною  кореспонденцією;  відповіді  на   і   прийом   відвідувачів;

проведення  зборів і представництво; заповнення форм звітності; ведення

переговорів; підвищення кваліфікації.

Всі ці роботи  характеризуються:  високою  розмаїтістю  (до   200

видів дій у день), розмаїтістю форми  самих цих  дій  і  місця  їхнього

здійснення, широкими  контактами  і  комунікаціями  усередині  і  поза

фірмою, швидкою зміною подій, людей і  дій.

Виконуючи свої  повсякденні  обов'язки,  менеджер  спілкується  з

різноманітними  категоріями осіб.  Насамперед, це партнери.  Іноді вони

можуть  бути дуже неприємними, що висувають  безглузді вимоги  і  навіть

загрозливими, але в будь-якому  випадку  поводитись  з  ними  потрібно

коректно, не показуючи дратування.  Інша  категорія  людей,  із  якими

доводиться  спілкуватися, - керівники різноманітного рангу.  У розмовах

із ними виражатися потрібно чітко і недвозначно, притримуватися тільки

фактів  або власних міркувань, коротко  викладати думки.  Ставлячи якусь

проблему, найкраще відразу ж запропонувати  варіант її рішення, щоб бос

не займався нею  від  початку  до  кінця.   Взагалі,  найкраще  велику

частину його роботи взяти на себе - він цього  не забуде.  З підлеглими

спілкування повинно бути у вищій мірі довірчим і доброзичливим -   від

них, як відомо у вирішальному  ступені  залежить  доля  менеджера.   І

нарешті, менеджер постійно спілкується з  колегами - керівниками  інших

підрозділів.  Прямого впливу на них  він  зробити  не  може  і  тут  в

особливій  мірі  потрібно  вміти  вести  переговори,   торгуватися   і

переконувати.

У процесі  спілкування менеджеру доводиться виконувати три основні

ролі.

По-перше, це роль координатора, що зв'язує  одну  групу  людей  з

іншою, і спрощуючого діалог між ними.

По-друге, це роль інформатора, що забезпечує отримання,  передачу

й  обробку  різноманітного  роду  інформації.   Цю  роль  може   грати

контролер,  що  стежить  за  роботою  підлеглих,  що  порівнює  її   з

поставленими  цілями.  Її може взяти на себе розповсюджувач ідей, що  у

курсі всіх змін, що впливають на роботу співробітників, що інформує їх

про це, що роз'ясняє політику фірми.  Це і представник,  що  роз'ясняє

значення  і характер проблем іншим підрозділам  або партнерам.

По-третє, це  роль,  пов'язана  з  прийняттям  рішень.   Її  грає

підприємець, що шукає нові шляхи досягнення цілей  і бере на  себе  всю

відповідальність  за ризик, пов'язаний  із  ними.   Її  грає  менеджер,

відповідальний  за  розподіл  ресурсів  фірми.   Її,   нарешті,   грає

представник фірми, що веде переговори з партнерами.

Менеджери вищої ланки  фірми  звичайно  є  номінальними  главами,

координаторами, представниками, визначають  цілі  й  основні  принципи

діяльності.  Менеджери середньої ланки  частіше  усього  виступають  у

якості  генераторів ідей, представників  на  переговорах,  координаторів

діяльності  своїх підлеглих, визначаючи їхній  функціональні обов'язки і

цілі, що удосконалюють виробничий процес.  Менеджери  нижчої  ланки  -

майстри - знаходяться ближче до безпосередніх  виконавців.   Цілі  для

них формуються на найближчу перспективу безпосередніми  керівниками  й

орієнтовані на підвищення продуктивності праці,  кваліфікації  окремих

робітників, зниження  браку.

Законна влада базується на  традиціях,  які  здатні  задовольняти