Кадрове забезпечення

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ  І. Теоретичні засади системи кадрового  забезпечення підприємства

1. Сутність, класифікація та структура персоналу
2. Основні засади кадрової політики в управлінні підприємством
3. Сучасні підходи до удосконалення системи кадрового забезпечення підприємства

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ І

РОЗДІЛ ІІ. Характеристика діяльності та аналіз кадрового забезпечення підприємства «Криворізький Залізорудний Комбінат»

2.1 Загальна  характеристика підприємства

2.2 Характеристика  основних техніко-економічних показників  діяльності підприємства 

2.3 Аналіз  стану кадрового забезпечення  підприємства

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ ІІ

РОЗДІЛ  ІІІ. Розробка заходів і пропозицій  по вдосконаленню системи управління шляхом формуванням ефективної системи кадрового забезпечення на підприємстві «Криворізький Залізорудний Комбінат»

3.1 Заходи  з вдосконалення формування системи кадрового забезпечення

3.2 Оцінка  ефективності підвищення якості  кадрового забезпечення на підприємстві

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ ІІІ

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Найбільш  важливим елементом продуктивних сил  і головним джерелом розвитку економіки  є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.

     Персонал   підприємства   є   одним  з   ключових  факторів   виробництва.   Як   би   не   було   механізовано   та   автоматизовано виробничу діяльність,  але без  людини функціонування будь-якої техніки  не є можливим. Складно було б  уявити підприємство без управлінського персоналу, навіть за умови стрімкого  розвитку технологій і створення  штучного інтелекту. Разом   з   тим,   управлінська   діяльність   з   плином   часу   має   тенденцію   до ускладнення,  що пов’язано з інтеграційними процесами  в економіці,  високим рівнем конкуренції  на ринку, швидким розвитком науки  та техніки, великими обсягами інформації тощо.

     Найважливішою областю діяльності будь-якого підприємства (організації або фірми) є кадрова  забезпеченість: залучення робочої  сили, необхідна підготовка робітників, тощо.  Саме ця складова дає можливість розвитку та нормального функціонування виробництва та підприємства в цілому. Тому вибрана тема є актуальною.

     За  останні роки в Україні намагаються  змінити застарілу концепцію  формування системи кадрового забезпечення та управління персоналом. Але поки що концепції  потребують  удосконалення і створення нових підходів і методів вирішення проблемних питань, пов’язаних з кадровим забезпеченням. Основною причиною цього є слабка забезпеченість необхідними кадрами, які здатні нетрадиційно, на високому професійному рівні вирішувати складні завдання в умовах переходу до ринкової економіки. Існуюча система, неефективність якої все більше очевидна, радикально не змінюється. Недостатньо глибоко розуміються в основах кадрової політики керівники різних рівнів і спеціалісти кадрових служб, серед яких більше осіб із технічною освітою, що визначає технократичну орієнтацію системи управління підприємством в цілому. Звідси часто негативне відношення керівників до інтересів соціального і культурного характеру, планування і організації результативної роботи з персоналом.

     Актуальність  теми роботи посилюється тим, що система  управління кадрами – це підсистема управління підприємством. Вона тісно  пов’язана з фінансовою системою, системою управління результатами діяльності компанії, системою планування. Тому для  її побудови важливими є як бізнес-процеси  підприємства, стратегія конкуренції, так і філософія компанії та її корпоративна культура (політика).

     Метою курсової роботи є дослідження та виявлення особливостей системи формування та підготовки кадрів Криворізького Залізорудного  Комбінату і розробити практичні рекомендації щодо формування цієї системи в сучасних умовах української економіки.

     Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

- розгляд   теоретичних  аспектів формування системи кадрового забезпечення;

- визначити  особливості кадрової політики  на підприємствах промислової галузі;

- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення системи кадрового забезпечення та управління персоналом на підприємстві «Криворізький Залізорудний  Комбінат».

     Об’єктом  дослідження роботи виступає система управління на підприємстві промислової галузі.

  Предметом дослідження роботи є система кадрового забезпечення на підприємстві «Криворізький Залізорудний  Комбінат».

     Інформаційною та методологічною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти України, науково-методична література з проблематики формування та управління персоналом, а також бухгалтерська та статистична звітність Криворізького Залізорудного  Комбінату.

     В роботі використовуються наступні методи дослідження: метод порівняння, метод  аналізу, синтезу, метод опитування, економіко-статистичний метод, метод  дедукції, метод узагальнення. 
 
 
 

РОЗДІЛ  І.

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ КАДРОВОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА 

    

1. Сутність, класифікація та структура  персоналу

 

         Важливим елементом  продуктивних сил є люди з їх рівнем освіти, досвіду й майстерності. В теорії менеджменту використовується значна кількість термінів відносно людей, зайнятих у виробництві: трудові ресурси, людський фактор, кадри, персонал.

            Російський   економіст   Н.  Ніколенко   наводить   таке   визначення «персоналу»:   «Персонал   –   це,   перш  за   все,   люди   зі   складним  комплексом індивідуальних   якостей,   серед   яких   соціально-психологічні   відіграють вирішальну   роль,   це   частина   економічного   та   інноваційного   простору підприємства,   в   якому   радикальні   ринкові   перетворення   мають   не   лише цілеспрямовано адсорбуватися (входити у життєве середовище підприємства та адоптуватися   до  нього),   але   й  приносити  очікувані   від   них   результати»  [7, c. 33].

         Деякі   науковці,   зокрема   О.   Єгоршин,   ототожнюють   такі   категорії,   як

«кадри»   та   «персонал»  [4,c.101].   Але   поняття   «кадри»   застосовують,   як правило, лише до характеристики штатних  працівників підприємства, у той  час, як   «персонал»   охоплює   повністю   усіх   працюючих   (штатних,   нештатних, сезонних тощо). Таким чином, «персонал» є ширшим поняттям, аніж кадри [5, c. 31]. Таким чином кадри – це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності.

            Науковець В. Воронкова  трактує поняття «персонал підприємства»  таким чином:   «…  це   сукупність   його   працівників,  що   працюють   по   найму   при наявності   трудових   взаємовідносин   з   роботодавцем,   оформлених   трудовим договором (контрактом)» [9, c. 62].

         З   огляду   вищесказаного,   запропонуємо   наступне   визначення   поняття  «персонал підприємства».  Персонал підприємства – це сукупність працюючих  певної  організації,  що перебувають у взаємодії  та виконують окремі  функції, які   відповідають   кваліфікаційному   рівню   та   професійним   знанням   кожної особи, для досягнення основної мети виробництва.

         Персонал   є   рушійною   силою   будь-якої   організації.   Тому   саме   даній категорії   приділяється   багато   уваги   в   економічних   дослідженнях.   Більшість науковців   розглядає   окремі   категорії   персоналу   підприємства,   намагаючись таким чином дослідити  його ефективність. У  самому   загальному   вигляді   склад   персоналу   підприємства   прийнято представляти у вигляді  двох груп працівників:

- промислово-виробничий  персонал, який зайнятий процесом  виробництва та його обслуговуванням;

-   непромисловий   (невиробничий)   персонал,  що   зайнятий   у   соціальній сфері,  об’єкти  якої  хоч і утримуються на  балансі  підприємства,  але  не мають відношення до його  основної діяльності.

     За  функціональною  класифікацією  виділяють  шість   основних   категорій працівників:   робітники,   керівники,   фахівці,   службовці,   молодший обслуговуючий персонал, стажери (учні).

     Робітники   –   це   працівники,   які   приймають   безпосередню   участь   у виробничому   процесі   підприємства,   виконують   роботи   та   надають   послуги.

Вони,  в свою чергу,  поділяються на основних та допоміжних.  Також до цієї категорії належить черговий та ремонтний персонал.

      Керівники – особи з високим рівнем освіти та достатньою професійною підготовкою,  які безпосередньо зайняті  управлінням виробничим процесом та підлеглим персоналом. Вони, у свою чергу, в залежності від рівня управління поділяються на наступні види:

- керівники  вищої ланки – це представники  вищого рівня управління,  які  наділені   найбільшою   владою   та   повноваженнями   у   рамках   певного підприємства.  Вони приймають стратегічні  рішення,  розробляють політику та місію   підприємства,   розробляють   довгострокові   плани,   обирають постачальників сировини та приймають рішення щодо найму працівників тощо;

-  керівники  середньої  ланки – це особи,  що очолюють певні відділи та підрозділи на підприємстві.  До їх обов’язків належить виконання завдань,  які поставлені   керівниками   вищої   ланки,   розробка   планів  щодо   реалізації   цих завдань та координація роботи керівників нижчої ланки;

- керівники  нижчої ланки – це працівники, які організують та контролюють  роботу безпосередніх виконавців.  На  промислових підприємствах ці  функції належать майстрам цехів або дільниць, керівникам робочих груп та завідувачам підрозділів конторського типу.

     Для   визначення   чисельності   працівників   управлінського   персоналу   їх поділяють на лінійних керівників, функціональних керівників, фахівців.

Н. Ніколенко  наводить таку класифікацію менеджерів:

-   топ-менеджмент,   до   якого   належить   генеральний   директор,   його заступники – керівники вищої ланки управління;

-  мідл-менеджмент  –   керівники  середньої   ланки,   які   очолюють  основні структурні підрозділи;

-   лоуєр-менеджмент   –   керівники   низової   ланки,   які   працюють безпосередньо з виконавцями  [7, c. 51].

      Службовці   – це  працівники,  що  здійснюють  підготовку   та   оформлення документації,   облік   і   контроль   за   діяльністю   підприємства,   господарське обслуговування. До них відносять діловодів, секретарів, друкарів, табельників, копіювальників, архіваріусів тощо.

     Молодший  обслуговуючий персонал – особи, які зайняті обслуговуванням  основного   обладнання   та   устаткування   певного   підприємства,   а   також   які займаються   обслуговуванням   основних,   допоміжних,   чергових   і   ремонтних виробничих працівників.

     Стажери   (учні)   –   особи,   які   набувають   практичних   навичок   з   певної професії та, як правило, закріплюються за певним працівником  підприємства.

     З-поміж  перелічених груп персоналу особливе місце займає управлінський 

персонал. У діяльності підприємства дана категорія  відіграє значну роль.

      Співвідношення   працівників   підприємства   за   категоріями   характеризує структуру  персоналу.  Під   структурою персоналу   економіст Л.В.  Балабанова розуміє   сукупність   окремих   груп   працівників,   які   об’єднані   за   різними ознаками [1, с. 50].