Ефективність використання іноземних інвестиції на ПАТ ПБК «Славутич»

 

ЗМІСТ

Завдання на курсову роботу………………………………………………………...2

Реферат…………………………………………………………………….................3Вступ………………………………………………………………………………….5Розділ 1 Теоритичні засади використання іноземних інвестицій………………...7

1.1Поняття та класифікація інвестицій…………………………………………….7

1.2 Механізм  залучення іноземних інвестицій…………………………………...12

1.3 Методи  оцінки інвестиційної діяльності……………………………………..15

Розділ 2  Оцінка ефективності залучення іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «СЛАВУТИЧ»……………………………………………………………………...21

2.1 Організаційно-економічна  характеристика  ПАТ ПБК «Славутич»…….….21

2.2 Аналіз  використання іноземних інвестицій  на ПАТ ПБК «Славутич»…….23

2.3 Визначення  ефективності використання іноземних  інвестицій на ПАТ ПБК «Славутич»………………………………………………………………………….24

Розділ 3 Пропозиції шодо підвищення ефективності використання іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «СЛАВУТИЧ»…………………………………………..26

Висновки…...……………………………………………………………………….29

Перелік посилань…………………………………………………………………...31

 

ВСТУП

 

Однією з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У числі факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері.

Інвестиції торкаються самих  глибинних основи господарської  діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим  засобом забезпечення умов виходу України  зі стану хронічної економічної  кризи, здійснення структурних зрушень  у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу  є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних  перетворень.

В умовах ринкової економіки  можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке  підприємство має обмежені вільні фінансові  ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид  управлінської діяльності, ґрунтується  на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь  їхнього сполучення визначається різними  обставинами, у тому числі і тим  з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосовним  у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній  практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття  рішень в області інвестиційної  політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки  в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі  оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою  умовні, легше приймати остаточні рішення.

Предметом даної курсової роботи є ПАТ ПБК «Славутич».

Мета роботи визначити ефективність використання іноземних інвестицій на підприємстві.

Завдання курсової роботи дослідити теоритичні засади використання іноземних інвестицій, розглянути механізм залучення іноземних інвестицій та методи оцінки інвестиційної діяльності. За допомогою вивченого матеріалу розрахувати ефективність використання іноземних інвестицій на ПАТ ПБК «Славутич».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

           1.1Поняття та класифікація інвестицій

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал [1].

З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками [2].

1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Реальними інвестиціями-вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні

Фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції - безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Непрямі інвестиції - інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Короткострокові інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року.

Довгострокові інвестиції вкладення капіталу не ніж більше на один рік.

У практиці великих інвестиційних  компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином: до 2 років,від 2 до 3 років; 3 до 5 років; понад 5 років.

3. За відтворювальною спрямованістю  виділяють валові, реінноваційні  і чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворювання основних засобів  і нематеріальних активів в певному  періоді.

Реінноваційні інвестиції характеризують обсяг капіталу, що інвестується в  просте відтворення основних засобів  і нематеріальних ак­тивів, що амортизуються.

Чисті інвестиції характеризують обсяг  капіталу, що інвестується в розширене  відтворення основних засобів і  нематеріальних активів.

4. За ступенем залежності від  доходів розділяють виробничі і автономні інвестиції [3].

Виробничі інвестиції прямо корелюють  з динамікою обсягу чистого доходу (прибутку) через механізм його розподілу  на споживання і заощадження.

Автономні інвестиції характеризують вкладення капіталу, ініційоване  дією чинників, не пов´язаних з формуванням  і розподілом чисто­го доходу (прибутку), наприклад, технологічним прогресом, природоохоронних заходів і інших.

5. По відношенню до підприємства-інвестора  виділяють внутрішні і зовнішні  інвестиції.

Внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних  активів самого підприємства-інвестора.

Зовнішні інвестиції є вкладенням капіталу в реальні активи інших  підприємств або у фінансові  інструменти інвестування, що емітуються іншими суб´єктами господарювання.

7. За сумісністю здійснення розрізняють  інвестиції незалежні, взаємозалежні і взаємовиключні [4].

Незалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об´єкти  інвестування (інвестиційні проекти, фінансові  інструменти), які можуть бути реалізовані  як автономні (незалежні від інших  об´єктів інвестування і що не виключають їх) в загальній інвестиційній  про­грамі (інвестиційному портфелі) підприємства.

Взаємозалежні інвестиції характеризують вкладення капіталу в такі об´єкти  інвестування, черговість реалізації або подальша експлуата­ція яких залежить від інших об´єктів інвестування і може здійснюватися лише в комплексі  з ними.

Взаємовиключні інвестиції носять, як правило, аналогічний характер за цілями їх здійснення, характеру технології, номенклатурі продукції і інших  основних параметрах і вимагають  альтернативного вибору.

8. За рівнем прибутковості виділяють  наступні види інвестицій:

Високодоходні інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку по яких істотно перевищує  середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку.

Середньодоходні інвестиції. Очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку за інноваційними проектами і  фінансовими інструментами інвестування цієї групи, приблизно відповідає середній нормі інвестиційного прибутку, що склався на інвестиційному ринку.

Низькодоходні інвестиції. По цій  групі об´єктів інвестування очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку звично значно нижче за середню норму  цього прибутку.

Бездоходні інвестиції. Вони представляють  групу об´єктів інвестування, вибір  і здійснення яких інвестор не пов´язує з отриманням інвестиційного прибутку. Такі інвестиції переслідують.

9. За рівнем інвестиційного ризику  виділяють наступні види інвестицій:

Безризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення засобів в такі об´єкти інвестування, по яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантовано отримання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку.

Низькоризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в об´єкти  інвестування, ризик по яких значно нижче середньо-ринкового.

Середньоризикові інвестиції. Рівень ризику по об´єктах інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому.

Високоризикові інвестиції. Рівень ризику по об´єктах інвестування цієї групи звичайно істотно перевищує  середньоринкову. Особливе місце в  цій групі займають так звані  спекулятивні інвестиції, що характеризуються вкладенням капіталу в самі ризикові проекти або інструменти інвестування, по яких очікується щонайвищий рівень інвестиційного доходу [4].

10. За рівнем ліквідності інвестиції  підприємства розподіляються на наступні основні види:

Високоліквідні інвестиції. До них  відносяться такі об´єкти (інструменти) інвестування підприємства, які швидко можуть бути конвер­товані в грошову  форму (як правило, в строк до одного місяця) без відчутних втрат своєї  поточної ринкової вартості.

Середньоліквідні інвестиції. Вони характеризують групу об´єктів (інструментів) інвестування підприємства, які можуть бути конверто­вані в грошову  форму без відчутних втрат  своєї поточної ринкової вартості в  строк від одного до шести місяців.

Низьколіквідні інвестиції. До них  відносяться об´єкти (інструменти) інвестування підприємства, які можуть бути конвертовані в грошову форму  без втрат своєї поточної ринкової вартості після закінчення значного періоду часу (від півроку і  вище).

Неліквідні інвестиції. Вони характеризують такі види інвестицій підприємства, які  самостійно реалізовані бути не можуть (вони можуть бути продані на інвестиційному ринку лише в складі, цілісного  майнового комплексу).

11. За формами власності капіталу, що інвестується, виділяють приватні, державні і змішані інвестиції.

Приватні інвестиції характеризують вкладення капіталу фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавних  форм власності.

Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також засобів державного бюджету  різних його рівнів і державних позабюджетних  фундацій.

Змішані інвестиції припускають вкладення  як приватного, так і державного капіталу в об´єкти інвестування підприємства.

12. За характером використання  капіталу в інвестиційному процесі  виділяють первинні інвестиції, реінвестиції і дезінвестиції.

Первинні інвестиції характеризують використання знов сформованого для  інвестиційних цілей капіталу як за рахунок власних, так і позикових  фінансових ресурсів.

Реінвестиції є повторним використанням  капіталу в інвестиційних цілях  за умови попереднього вивільнення  в процесі реалізації раніше вибраних інвестиційних проектів, інвестиційних  товарів або фінансових інструментів інвестування.

Дезінвестиції є процес вилучення  раніше інвестованого капіталу з  інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвести­ційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства) [5].

13. За регіональними джерелами  залучення капіталу виділяють  вітчизняні і іноземні інвестиції.

Вітчизняні інвестиції характеризують вкладення національного капіталу (домашніх господарств, підприємств  або державних органів) в різноманітні об´єкти інвестування резидентами  даної країни.

Іноземні інвестиції характеризують вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об´єкти (інструменти) інвестування даної країни.

14. За регіональною спрямованістю  капіталу, що інвестується, розрізняють інвестиції на внутрішньому і міжнародному ринках.

Інвестиції на внутрішньому ринку  характеризують вкладення капіталу як резидентів, так і нерезидентів на території даної країни.

Інвестиції на міжнародному ринку (або міжнародні інвестиції) характеризують вкладення капіталу резидентів даної  країни за межами внутрішнього її ринку.

Не дивлячись на досить значний  перелік розглянутих класифікаційних  ознак, він, проте, не вичерпує всього різноманіття видів інвестицій підприємства, що використовуються в науковій термінології і практиці інвестиційного менеджменту [6].

          1.2 Механізм залучення іноземних інвестицій

 

Інвестиційна діяльність являє  собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність.

В світовій системі господарювання іноземні інвестиції виступають важливим економічним важелем і викликають необхідність зламу національних перегородок  та інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки.

Фактори, що формують механізм залучення  іноземних інвестицій, не є чимось постійним і незмінним. Вони формуються залежно від багатьох чинників.