Вимоги до транспортних засобів

Рис. 7 Техніко-експлуатаційні показники роботи транспорту

Парком транспортних засобів або списковим парком називається загальна кількість транспортних засобів, які перебувають у розпорядженні підприємств і значаться на його балансі:

Ас = Ае + Ар + Аn

де Ае - кількість транспортних засобів, які знаходяться в експлуатації (на

лінії);

Ар - кількість транспортних засобів, які знаходяться у технічному обслуговуванні й ремонті;

Аn - кількість транспортних засобів, які простоюють на підприємстві з різних організаційно-технічних причин (відсутність водіїв, відсутність роботи, експлуатаційних матеріалів).

Для обліку використання парку за певний період часу використовують показник «автомобіле-день» - АД.

Середньоспискову кількість транспортних засобів визначають за формулою: 

де Ас - кількість транспортних засобів, які значаться на балансі підприємства на початок періоду;

Дк - календарна кількість днів у році;

АВ - кількість транспортних засобів, які знову надійшли, у новому періоді;

ДП - кількість днів перебування на підприємстві транспортних засобів, які знову надійшли;

АВП - кількість вибулих, списаних або переданих одиниць транспортних засобів за даний період;

ДВ - кількість днів перебування на підприємстві вибулих, списаних або переданих одиниць транспортних засобів.

Ефективність роботи парку ТЗ зручно оцінювати за такими коефіцієнтами: технічної готовності, випуску, використання.

Коефіцієнт технічної готовності парку ТЗ (αТ)  оказує, яка частина транспортних засобів із спискової кількості знаходиться в технічно справному стані й може бути використана в роботі.

Коефіцієнт випуску парку ТЗ (αВ) характеризує частину парку ТЗ, що перебуває в експлуатації (на лінії), відносно календарного часу.

Коефіцієнт використання парку ТЗ (αИ) характеризує частину парку ТЗ, що знаходиться в експлуатації (на лінії), відносно робочого часу:

де ДТ - дні перебування ТЗ у готовому для експлуатації стані;

Де - число днів експлуатації;

Др - число робочих днів за розглянутий календарний період.

На відміну від коефіцієнта випуску коефіцієнт використання більш об'єктивно оцінює ефективність використання ТЗ, тому що враховує режим роботи ТП.

Парк транспортних засобів характеризується не тільки кількістю спискових одиниць, але й загальною вантажопідйомністю парку, що являє собою сумарну вантажопідйомність усіх одиниць транспортного засобу (qн) – це максимально можлива кількість вантажу, що може бути завантажена при повному використанні місткості.

Використання вантажопідйомності транспортних засобів характеризується коефіцієнтом використання вантажопідйомності.

Розрізняють коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності й коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності.

Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності (γc) визначається відношенням кількості фактично перевезеного вантажу до кількості вантажу, що міг бути перевезений.

За їздку: ,

За будь-який час: ,

де qФ - кількість фактично перевезеного вантажу за їздку, т.

Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності (γд) визначається відношенням кількості фактично виконаних тонно-кілометрів до кількості тонно-кілометрів, які могли бути виконані при повному використанні вантажопідйомності транспортного засобу.

За їздку: ,

За день роботи: ,

Де - lе.г - довжина їздки з вантажем, км.

Для певного транспортного засобу за будь-який відрізок роботи ці коефіцієнти можуть бути рівні тільки у двох випадках: за кожну їздку перевозиться постійна кількість вантажу або коли всі їздки відбуваються на ту саму відстань.

Збільшення використання вантажопідйомності транспортного засобу досягається:

1.                  підбором транспортного засобу, що відповідає умовам перевезень;

2.                  ретельним укладанням вантажу в кузов;

3.                  попереднім сортуванням й укрупненням дрібних партій;

4.                  застосуванням транспортних засобів зі збільшеним обсягом кузова;

5.                  нарощуванням бортів та інших заходах.

За час роботи на лінії транспортний засіб проходить певний шлях, що називається пробігом.

Пробігом називається відстань, яку проходить транспортний засіб за певний період часу (рис. 8).

Рис. 8 Види пробігу вантажного транспортного засобу

Шлях, пройдений за час на лінії називається загальним пробігом:

,

де Lг – пробіг з вантажем, Lгб – пробіг без вантажу; Lо – нульовий пробіг.

Холостим пробігом називається пробіг без вантажу, що здійснюється у процесі перевезення при подачі транспортного засобу від місця розвантаження до місця навантаження.

Нульовим пробігом називається пробіг, що обумовлений необхідністю подачі транспортного засобу до місця роботи (навантаження) з гаража й з пункту вивантаження в гараж. До нульового пробігу відносяться також всі заїзди транспортного засобу, не пов'язані з виконанням транспортного процесу, - на заправлення, на технічне обслуговування, на поточний ремонт.

Показник, що характеризує величину ступеня корисного використання загального пробігу, називається коефіцієнтом використання пробігу:

За робочий день: ,

За їздку: ,

де lх – пробіг без вантажу за їздку, км.

За час роботи на лінії транспортний засіб виконує певну кількість циклів транспортного процесу – їздок.

Їздка являє собою закінчений цикл транспортного процесу й складається з таких елементів:

1) навантаження вантажів;

2) пробіг транспортного засобу від пункту навантаження до пункту розвантаження;

3) розвантаження вантажів;

4) пробіг до наступного пункту навантаження.

Середня величина показника пробігу з вантажем за їздку (lег) визначається відношенням пробігу транспортного засобу з вантажем до кількості виконаних їздок за даний період: ,

де Ze – число їздок.

Оборот – це пробіг транспортного засобу за заданим маршрутом з обов'язковим поверненням у початковий пункт навантаження.

Середньотехнічна швидкість (VТ) – вимірюється кількістю кілометрів, які проходить транспортний засіб за годину руху.

Середньоексплуатаційна швидкість (VЕ) – являє собою відношення загального пробігу до роботи транспортного засобу на лінії (враховує час простою транспортного засобу при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт).

Для визначення ступеня використання транспортних засобів у часі розрізняють:

1.   Час роботи на лінії (Тл), год.:

,

де tобд – час обідньої перерви, год.

2.   Час в наряді протягом робочого дня (Тн), год.:

,

де to – час на нульовий пробіг, год.

3.   Час на маршруті (ТМ), год.:

,

де n – кількість оборотів, од;

te – час на виконання однієї їздки, од.

4.   Час обороту (tоб), год:

.

5.   Час навантаження-розвантаження транспортного засобу (tn-p), год.

6.   Час руху транспортного засобу на маршруті (tдв), год.:

,

де lM – довжина маршруту,

lг – пробіг з вантажем на маршруті, км.

Тривалість роботи транспортного засобу на лінії визначається як різниця між моментом повернення в гараж і моментом виходу транспортного засобу з гаража [4, с. 37-45].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ельдештейн Ю.М. Производственная логистика [Электронный ресурс] // Логистика : электрон. учеб.-метод. комплекс. – К, 2006.

2. Кальченко А. Г. Логістика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2003. — 284 с. ISBN 966–000–000–0

3. Шульженко Ф. П., Гайдулін О. О., Кундрик Р. С. Ш 95 Транспортне право: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 244 с. ISBN 966-574-748-7.

4. Горяїнов О.М. Вантажні перевезення: Конспект лекцій. (для студентів напряму підготовки – “Транспортні технології”) / Харків:ХНАМГ, 2009. – 109с.