Вимоги до транспортних засобів

tyle="text-align:justify">Питомий навантажувальний обсяг - обсяг, займаний одиницею вантажу в судновому вантажному приміщенні. Показник використовується при виборі способу визначення провізної плати. У практиці торгового мореплавання вантажі з питомою вантажним об'ємом до 40 куб. футів називають ваговими (дейдвейтнимі), а вантажі, питомий навантажувальний обсяг яких перевищує 40 куб. футів, - об'ємними. Для вагових вантажів ставка фрахту береться з одиниці маси, а для об'ємних - з одиниці об'єму. У лінійному судноплавстві право вибору способу визначення провізної плати (за одиницю маси або одиницю об'єму) надається судновласнику.

Коефіцієнт питомого об'єму транспортного засобу - відношення повного обсягу транспортного засобу до його вантажопідйомності, тобто частина обсягу, що припадає на 1 т вантажопідйомності (м '/ т).

Місткість визначається твором довжини транспортного засобу на його ширину і висоту.

Коефіцієнт місткості розраховують діленням фактичного обсягу вантажу на транспортному засобі на місткість транспортного засобу.

Коефіцієнт питомої вантажопідйомності транспортного засобу - відношення вантажопідйомності транспортного засобу до його повного об'єму.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності визначається відношенням маси вантажу в транспортному засобі до його вантажопідйомності і характеризує ступінь використання вантажопідйомності транспортного засобу (в статиці і динаміці).

Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності - відношення завантаження транспортного засобу в тоннах до його номінальної вантажопідйомності в момент закінчення навантаження. Визначається:

-       за одну поїздку - діленням кількості фактично перевезеного вантажу на номінальну вантажопідйомність транспортного засобу;

-       за зміну - діленням обсягу перевезень на твір номінальної вантажопідйомності і кількості поїздок, виконаних за зміну.

Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності визначається відношенням кількості фактично виконаних тонно-кілометрів до кількості тонно-кілометрів, які могли б бути виконані при повному використанні вантажопідйомності транспортного засобу.

Коефіцієнт використання внутрішнього об'єму кузова транспортного засобу визначається геометричною формою перевозимого вантажу і оцінюється відношенням корисного об'єму (тобто зайнятого вантажем з урахуванням упаковки) до всього обсягу кузова.

Навантаження транспортного засобу - показник рівня використання вантажопідйомності і місткості транспортного засобу залежно від перевезених вантажів та дальності їх транспортування. Розрізняють статичну і динамічну навантаження транспортного засобу.

Статичне навантаження транспортного засобу - кількість вантажу (у тоннах), зануреного на транспортний засіб. Середня статичне навантаження транспортного засобу визначається діленням маси вантажів на кількість транспортних засобів.

Навантажувальна висота кузова транспортного засобу - це відстань від поверхні землі до підлоги кузова (для бортових автомобілів) або до верхнього краю бортів (для самоскидів). Навантажувальна висота визначає пристосованість транспортного засобу до вантажно-розвантажувальних робіт.

Фактори, що враховуються при організації вантажно-розвантажувальних робіт:

-       можливість завантаження та розвантаження з одного, двох, трьох боків і зверху;

-       розташування, кут відкривання і розміри дверей у автомобіля-фургона;

-       наявність та характеристики вантажопідйомних механізмів, якими обладнаний автомобіль.

Плавність ходу транспортного засобу залежить від характеристик пружності підвіски автотранспортного засобу, впливає на збереження вантажу, що перевозиться.

Маневреність оцінюється мінімальним радіусом повороту автотранспортного засобу, габаритним коридором повороту між внутрішнім і зовнішнім радіусами.

Прохідність автотранспортного засобу визначає можливість виконання перевезень у важких дорожніх умовах - в кар'єрах, на будівельних майданчиках, в місцях збирання продукції сільського господарства.

Готовність до руху вимірюється часом підготовки автотранспортного засобу до виїзду зі стоянки. Запас ходу розраховується як відношення ємності паливного бака до витрати палива на 100 км пробігу, визначає можливість доставки вантажу без додаткової заправки в дорозі.

Компактність транспортного засобу оцінюється коефіцієнтом використання габаритних розмірів і коефіцієнтом використання габаритної довжини. Коефіцієнт використання габаритних розмірів - відношення внутрішньої площі кузова до площі автотранспортного засобу в плані. Коефіцієнт використання габаритної довжини - відношення довжини кузова до довжини автотранспортного засобу.

Показник компактності - відношення вантажопідйомності до габаритної площі автотранспортного засобу. Показник компактності транспортних засобів визначає розміри необхідних площ для стоянки рухомого складу та для маневрування в пунктах навантаження і розвантаження.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

 

Організація вантажних перевезень - це складний комплексний процес, що включає в себе підбір транспортного засобу, складання маршруту прямування, ведення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документації, розрахунок витрати палива та інші важливі процедури.

За способом організації вантажні перевезення поділяють на децентралізовані й централізовані, що бувають прямими, змішаними та комбінованими, а також контейнерними і пакетними.

При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні.

Централізовані перевезення є прогресивним способом виконання транспортного процесу та експлуатації рухомого складу. Перевезення вантажів у такий спосіб дає змогу поліпшити використання рухомого складу, підвищити продуктивність праці на всіх стадіях переміщення вантажів, звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів від турбот стосовно транспортування вантажів. При централізованих перевезеннях істотно скорочуються невиробничі простої транспортних засобів. Довші простої за умов «самовивезення» пояснюються такими причинами: вантаж не готовий до перевезення; не готові товарно-транспортні документи; відсутній чіткий графік, внаслідок чого виникають стихійні черги для завантаження.

Організація централізованих перевезень дає змогу вчасно підготувати вантаж і документи на нього для перевезення, а також скласти графік черговості подання і навантаження транспортних засобів. Скорочення приблизно утричі простоїв забезпечує зростання втричі кількості їздок за один день.

Усі перелічені вище чинники роблять рухомий склад більш продуктивним при централізованих перевезеннях у тоннах за годину приблизно у 4 рази, а в тонно-кілометрах за годину — більш ніж у 6 разів, що сприяє зниженню собівартості перевезень у 2,5 рази.

При децентралізованому перевезенні вантажів для навантаження автомобілів споживачі користуються послугами вантажників та експедиторів. Тому виникають не тільки додаткові транспортні витрати споживачів, а й витрати, пов’язані з непродуктивними витратами часу вантажників та експедиторів.

Існують також інші чинники більш ефективного і якісного перевезення вантажів. Централізоване перевезення дає змогу широко використовувати контейнери й пакети, забезпечуючи цим такі переваги: скорочення кількості перевантажувальних операцій за рахунок поєднання дрібних вантажних місць в одне; спрощення приймання, сортування та видачі вантажів; механізація вантажно-розвантажувальних робіт. При цьому скорочується час на навантаження та розвантаження, а отже зменшуються простої транспортних засобів, підвищується їх продуктивність, знижуються витрати вантажів при транспортуванні.

Важливою організаційною перевагою централізованих перевезень є чіткий розподіл зобов’язань та відповідальності між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортною організацією. Це є передумовою організації ефективного технологічного процесу, у якому кожен з учасників доставки спеціалізується на конкретних видах робіт, несе за них матеріальну відповідальність, а отже заінтересований у підвищенні якості та ефективності кожної операції. Все це зменшує сумарні витрати на переміщення вантажів від виробників до споживачів.

Централізоване перевезення організаціями посередників здійснюється на основі договорів. При цьому своєчасно виконується план реалізації продукції і, в свою чергу, вдосконалюється сам процес перевезень, знижуються витрати на транспортування. За системою централізованих перевезень транспортні організації є організаторами процесу доставки вантажу одержувачам і виконують усі пов’язані з процесом перевезення транспортно-експе­диційні операції (приймання вантажу та одержання товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів, охорона його на шляху прямування, здача вантажоодержувачам і оформлення товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів). Вони також приймають на себе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться.

Централізованим перевезенням мають передувати певні підготовчі заходи, а саме: перевірка пункту навантаження та складання паспорта вантажовідправника, де зазначено обсяг перевезень, пропускну здатність, стан під’їзних шляхів, режим роботи. Враховується також створення вантажовідправником умов для безперебійного виконання вантажно-розвантажувальних робіт, використання засобів механізації, безпеки руху автомобілів та їх вільного маневрування у будь-який час перевезень.

У процесі перевезень вантажовідправник зобов’язаний: попередньо підготувати, згрупувати, зважити і затарити вантажі, а також своєчасно оформити товарно-транспортні документи; тримати у справному стані під’їзні шляхи, вантажно-розвантажувальні площадки, механізми, устаткування та мати необхідну кількість вантажників і обслуговуючого персоналу; забезпечити місця навантаження-розвантаження освітленням у вечірній та нічний час; організувати безперебійну роботу складів протягом доби, обумовлену договором на перевезення; завантажувати автомобілі до повної вантажопідйомності і не допускати наднормативних простоїв; забезпечувати дотримання правил техніки безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, не допускати перевезення вантажів, що виконуються в централізованому порядку даним автотранспортним підприємством, автомобілями інших підприємств та організацій; забезпечити виконання умов централізованих перевезень вантажоодержувачами.

Посередники у перевезенні контролюють наявність і підготовку вантажу до перевезення, стан під’їзних шляхів та забезпеченість вантажно-розвантажувальними механізмами; перевіряють своєчасність прибуття автомобілів за встановленим графіком, організовують їх розподіл під навантаження і розвантаження, вживають заходів щодо завантаження автомобілів до їх повної вантажопідйомності та щодо запобігання наднормативним простоям рухомого складу в пунктах навантаження і розвантаження; підтримують зв’язок з диспетчерськими пунктами на навантажувальних площадках вантажовідправників та контролюють виконання оперативного плану перевезень по кожному об’єкту; у разі потреби вживають оперативних заходів для перевезення автомо­білів з одного об’єкта на інший; ведуть облік виконання плану перевезень, перевіряють своєчасність доставки вантажу одержувачам, правильність оформлення дорожніх листів та інших товарно-транспортних документів.

Вантажоодержувачі передають заявки на одержання необхідних матеріалів вантажовідправникам-постачальникам чи збутовим організаціям, які на підставі цих заявок складають зведені заявки на перевезення вантажу (зведені накази-наряди чи наряди-замовлення) і передають їх до автотранспортної організації).

Система управління матеріальними потоками всередині підприємства має достатньо великий вплив на методи організації постачання і перевезення. Наявність товарних запасів забезпечує безперервність процесу транспортування. Важливе значення для оптимізації транспортної логістики має координування процесів закупівлі, виробництва розподілу і розробка єдиного виробничо-транспортно-складського технологічного процесу. Тобто сутність інтеграції управління переміщенням продукції визначається розвитком комплексного логістичного управління транспортування.

Організаційні і економічні методи і форми комплексного управління транспортуванням включають необхідність координації і сполучення пов’язаних функцій планування поставок і перевезень продукції; раціональний розподіл логістичних функцій між структурними підрозділами транспортних організацій; розвиток методів управління, які забезпечують економію витрат на транспортування, вдосконалення і втілення системи економічного стимулювання працівників логістичного процесу в поліпшенні його кінцевих результатів.

Концепція розвитку комплексного логістичного управління транспортуванням обґрунтовується таким чином: фактичне переміщення товарів у процесі обігу, котре здійснюється шляхом їх транспортування, забезпечується системою комерційно-посередницьких організацій і комерційних служб підприємств.