Логика научного исследования

   Зрозуміло, сам Кун міфологічного змісту науки не бачить і не припускає. Книга  його задумана і написана як трактат, з одного боку, в області логіки наукового дослідження, а з іншої - соціології науки тобто з метою  вивчення соціальних і соціально-психологічних  чинників, що детермінують науковий розвиток. Проте, спираючись на аргументацію Куна, неважко показати, в наскільки  значній мірі наука є не строго раціональним дослідженням співпадаюче  з власним ідеальним чином, а  не що інше, як міф і ритуал. При  цьому практика державної реєстрації наукових відкриттів йде шляхом встановлення так званого подвійного або множинного пріоритету відкриття.

   Питання це, безперечно, потребує подальшого вивчення, проте безперечним тут являється  те положення, що множинність пріоритету обумовлена логікою наукових досліджень і що потрібне нормативне рішення  про встановлення цього пріоритету. Найбільш актуальним тут являється, мабуть, питання про значення наукової гіпотези. Відзначається також, що гіпотеза виконує надзвичайно важливу  роль в науковому пізнанні і є  важливою формою на шляху до нового знання через припущення засноване  на аналізі фактичних даних, для  достовірного пояснення яких зараз  наявних знань недостатньо. Наукова  гіпотеза дозволяє визначити напрям дослідження і систематизувати  інформацію з цієї проблеми.

   Такі  дослідження можуть бути продуктивні, якщо поняття форми руху і структурного рівня не вводяться apriori, а виникають  в результаті філософського узагальнення історії природознавства. Ми, проте, приймаємо інший підхід, властивий  швидше логіці наукового дослідження. Виникнення квантової хімії трактується як закономірний підсумок еволюції фізичного і хімічного знання, неминучості моделювання і висунення гіпотез і загальної тенденції до математизації природознавства. Вирішення цієї проблеми слід шукати передусім в ліквідації соціальних антагонізмів, розумній організації суспільства, а також в раціоналізації форм наукових публікацій, в організації зберігання і автоматизації пошуку інформації, у використанні сучасних методів. Зростаюче значення придбаває створення в широких масштабах довідкових праць - універсальних і галузевих енциклопедій, термінологічних словників. Сказане висуває на дуже видне місце логіку наукового дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                       3. Організація наукового дослідження з логічної точки зору 

     Наукове дослідження - це форма процесу пізнання, цілеспрямоване систематичне вивчення об’єктів дослідження за допомогою методів і засобів науки, яке завершується формулюванням нових знань про об’єкт дослідження.

   Основними етапами наукового дослідження  є наступні:

1. постановка завдання, попередній аналіз інформації, умов і методів вирішення даного завдання;
2. формулювання і аналіз вихідних гіпотез;
3. проведення експерименту, фіксація нових фактів, аналіз, узагальнення, інтерпретація отриманих результатів;
4. перевірка вихідних гіпотез на основі отриманих фактів і формулювання законів;
5. отримання пояснення або наукового передбачення.

   Процес  наукового дослідження має два  рівні: емпіричний і теоретичний. Емпіричний рівень - це досвідно-експериментальне пізнання. Предметом цього дослідження  є явища та їх взаємодія. На рівні  емпіричного пізнання суттєві зв’язки  ще не виділяються, тут фіксуються лише нові факти, і на їх основі встановлюється емпірична залежність явищ. Теоретичне дослідження - це оперування ізольованими теоретичними об’єктами або теоретичними конструктами. На теоретичному рівні  робляться теоретичні узагальнення, пояснення, обґрунтування нових  фактів, а також здійснюється передбачення щодо майбутніх фактів і подій. Теоретичне дослідження завжди пов’язане з  вдосконаленням і розвитком понятійного  апарату науки.

   Визначення  теоретичних основ розробки теми в наукових дослідженнях передбачає встановлення повноти висвітлення  її у раніше виконаних дослідженнях, обґрунтування наукової новизни  і необхідності подальшого вивчення. При цьому слід зібрати матеріал, провести його первинну обробку, узагальнити, дати теоретичне пояснення мети дослідження, зробити висновки, рекомендації.

   Вивчення  історії і сучасного стану  проблеми дає змогу уникнути дублювання дослідження, дублювання дослідження, помилок інших дослідників, а  також використати їх знання та досвід. Історія питання викладається слідом за теоретичними основами. Збирання, вивчення інформації здійснюється за літературними  джерелами, які відображають стан теми дослідження. Висування та обґрунтування  гіпотез завершує вивчення теоретичних  посилок до досліджуваної теми. На цьому етапі аналізується сучасний стан проблеми, окреслюється коло питань, що залишилися недослідженими. При  цьому висуваються і обґрунтовуються  гіпотези.

   Наукова гіпотеза - це теоретично обґрунтоване припущення стосовно результату вирішення  означеної проблеми і націлене на пояснення будь-яких явищ. За логічною структурою наукова гіпотеза може носити лінійний чи розгалужений характер.

   Організаційно-методична  підготовка передбачає розробку програми дослідження, складання плану дослідження, методики дослідження та робочого плану. На організаційній стадії здійснюється також робота зі створення умов, необхідних для виконання досліджень. При цьому вирішується питання  матеріально-технічної бази.

   На  стадії узагальнення, апробації і  реалізації результатів проводиться  літературний виклад висновків і  пропозицій наслідків виконаної  роботи, апробація їх у колективі  наукової організації, рецензування та експертиза, дослідне впровадження, коригування  і доопрацювання та реалізація кінцевих результатів.

   Отже, науково-дослідний процес є системним  впливом на об’єкт дослідження з  метою вивчення, виявлення способів удосконалення і оптимізації  його використання у практичній діяльності людей.

   До  наукових досліджень ставляться такі вимоги:

   -          актуальність проблеми;

   -          правильність конкретного визначення стратегії дослідження, його мети, завдань і предмета;

   -          організація і етапи проведення дослідження;

   -          доступність висновків і рекомендацій для використання їх в практичній діяльності.

   Наукове дослідження є складним, багатоаспектним, суперечливим процесом, який у кожному  випадку має свою логіку, методику та організацію.

   У цьому процесі можна виділити певні етапи:

   -          визначення наукової проблеми і теми дослідження;

   -          формулювання мети і завдань дослідження;

   -          збір і обробка фактичного матеріалу;

   -          аналіз та оформлення результатів наукового дослідження;

   -          застосування на практиці.

   Першим  етапом дослідження є визначення його теми. Дійсно, позитивний результат  будь-якого дослідження значною  мірою залежить від правильної постановки та обґрунтування проблеми самого дослідження. У той же час практика свідчить, що доволі часто зустрічаються курсові  роботи, та й навіть дипломні роботи, у яких по суті немає ніякої проблеми. Їх автори обмежуються лише переказом  вже давно відомих теоретичних  положень.

   Значно  складніше знайти проблему (грец. - складність, завдання, перешкода), ніж її вирішити, оскільки для першого потрібна уява, а для другого - тільки уміння.

   Практика  свідчить, що якщо висунута проблема нічому не суперечить, то вона ризикує бути безплідною. Тому наукові дослідження  спрямовані на пошук нових, більш  прогресивних та ефективних способів вирішення завдань.

   Якщо  проблема поставлена обґрунтовано, то у неї вже намічений напрям дослідження.

   Зрозуміло, що не кожна проблема, сформульована  дослідником-початківцем може стати  проблемою справжнього дослідження. Нова проблема може бути успішною, якщо вона підготовлена попередніми дослідженнями з перекладознавства і суміжних з  ним галузей науки.

   Проблема  дослідження - це теоретичне або практичне питання, що має значення для розвитку перекладознавства і може бути розв’язане наявними засобами наукового дослідження.

   Проблема  має бути відображена в темі дослідження, яка показує рух від уже  досягнутого наукою, традиційного, до нових підходів у її вирішенні.

   Тема  дослідження відображає конкретний напрям наукової роботи, що забезпечує цілісність дослідження.

   Студент має право самостійно обирати  тему курсової, дипломної чи магістерської  роботи. Проте це не  завжди йому під силу, тому на допомогу у такому випадку має прийти науковий керівник. Він знайомить студентів з орієнтованою тематикою курсових, дипломних та магістерських робіт, вимогами та правилами їх написання. Саме науковий керівник допомагає студентові уточнити чи відкоригувати окрему тему дослідження. Як свідчить практика, успішність написання курсової, дипломної чи магістерської роботи багато в чому забезпечується саме особистим  зацікавленням студента до обраної теми дослідження.

   Першим  етапом розробки наукового апарату  дослідження є обґрунтування  актуальності досліджуваної проблеми, що передбачає:

   -          посилання на державні документи, в яких обумовлюється важливість розв’язання даної проблеми;

   -          визначення практичних потреб удосконалення певних складових перекладацького процесу;

   -          характеристику наукових знань, на збагачення і доповнення яких спрямоване дане дослідження.

   Практика  свідчить, що у курсових, дипломних  та магістерських роботах часто  допускається розмитість у формулюванні теми, в якій не зазначається, що треба  досліджувати. Це призводить до того, що об’єкт і предмет дослідження  не узгоджується з темою, а тема не конкретизується методами дослідження. Тим часом визначення цих складових наукового апарату є конче важливим, від них значною мірою залежить ефективність проведення наукового дослідження.

   Чим конкретніше сформульована тема дослідження, тим легше визначити  об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання.

   Об’єкт  дослідження - частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом теоретичного чи практичного дослідження.  

     Предмет дослідження - окремі сторони властивості, якості об’єкта, що досліджуються з певною метою. Предметом дослідження можуть бути зміст, форми, методи організації й проведення перекладацького процесу.

   Отже, об’єкт дослідження виступає загальною  сферою пошуку, а предмет те конкретне, що виявляється. Один  і той же об’єкт може досліджуватися в різних аспектах. Тому визначення предмета можна розуміти як вирізнення певної сторони дослідження, як припущення про найсуттєвішу характеристику об’єкта, що досліджується.

   Важливою  вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження. Предмет - більш  вузьке поняття, ніж об’єкт, він - частина, сторона, елемент об’єкта. Якщо об’єктом виступає процес навчання, то предметом  можуть бути методи, форми, зміст, умови  тощо.

   При визначенні об’єкта та предмета дослідження студенти часто допускаються помилки такого плану:

   -          неточність у визначенні об’єкта та предмета дослідження;