Національні особливості мовленнєвого етикету

Національний  університет “Острозька академія”

Факультет романо-германських мов

Кафедра індоєвропейських мов 
 

Курсова робота на тему: 

Національні особливості мовленнєвого етикету 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                           Виконала:

студентка групи А-32

Торчинюк  Лілія Іванівна 

                                                                                            Науковий керівник

                                                                                            доцент

                                                                                            Ковальчук І.В.                                                                         

Острог, 2010

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН  І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ…………………………………………………………….5

1.1 Поняття та системи мовленнєвого етикету………………………........5

1.2Функції  та соціальна сторона мовного  етикету.......................................8

    1.3 Мовний етикет – важлива складова культури мовлення…….............10

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА СТОРОНА ДОТРИМАННЯ ЕТИКЕТУ…………...13

    2.1 Застосування мовного етикету  в українській мові…………………...13

    2.1 Мовленнєвий етикет в англійській мові………………………………21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Як  відомо, суспільство виробляє певні  стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про  шаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине  ціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у  яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками й є етикет —  система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності, гарного  тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формах поведінки: мовленнєвої  і немовленнєвої. Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює  нашу зовнішню поведінку у відповідності  із соціальними вимогами, то мовленнєвий  етикет можна визначити, як правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку. Багато чого в цьому питанні мовного етикету не дуже широко досліджене.

     Актуальність  даного дослідження є дуже важливим для професійного вдосконалення  філолога, але ця проблема не настільки  широко розкрита і досліджена на даний  час. Шляхом критичного аналізу і  порівняння ми зможемо краще зрозуміти, що таке мовленнєвий етикет в англійській  і українській мові і як цими правилами  регулювати поведінку мовлення.

     Мета  цього дослідження краще зрозуміти  поняття мовного етикету і  порівняти особливості мовленнєвого етикету в двох мовах.

     Для реалізації мети курсової роботи були поставлені такі завдання:

• зрозуміти норми мовного етикету і їх особливості
• дізнатися, які функції виконує мовленнєвий етикет у суспільстві
• встановити і порівняти як ці правила практично в анлійській і українській мовах

     Об’єктом  даного дослідження є безпосередньо  мовлення на заняттях з англійської  і української мов.

     Предметом цієї курсової роботи є особливості  мовленнєвого етикету в цих двох мовах.

     Для реалізації поставлених завдань  у ході дослідження були використані  загальнонаукові методи, зокрема:

• метод порівняння ми використали для визначення особливостей мовного етикету в двох мовах
• метод структурного аналізу допоміг краще зрозуміти, що таке мовленнєвий етикет

     Практичне значення даного дослідження полегшить  вивчення і спілкування цими мовами і глибше розкрите питання мовного  етикету вдосконалить знання філолога.

     Структура курсової роботи зумовлена логікою  побудови наукового дослідження, що витікає з об’єкта, предмета, поставленої мети і основних завдань. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.

     У вступі обгрунтовується актуальність курсової роботи, виділяється об’єкт і предмет роботи, формулюється мета, що деталізується в завданнях, вказуються використані в роботі методи, розкривається практичне значення дослідження та подається структура курсової роботи.

     У першому розділі розкривається  поняття мовленнєвого етикету, його функції і значення.

     У другому розділі здійснюється аналіз і порівняння мовного етикету  в українській і англійській  мовах.

     У висновках підводяться підсумки дослідження.

     Список  використаних джерел нараховує 17 позицій.

     РОЗДІЛ 1 МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЯК ФЕНОМЕН  І ВИРАЗНИК КОЖНОГО НАРОДУ

1. Поняття та системи мовленнєвого етикету

    Під мовленнєвим етикетом розуміють  мікросистему національно специфічних  стійких формул спілкування, прийнятих  і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання  спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або  стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових  ситуаціях. Тобто, набір типізованих  частотних ситуацій призводить до появи  набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.

    Для реалізації формул мовленнєвого етикету  потрібні певні “координати”. Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця — “я” і адресата-співрозмовника — “ти” (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені  часом чи простором). Дія здебільшого  відбувається "тут" і "тепер" (якщо йдеться про усне спілкування).

    Систему мовленнєвого етикету нації складає  сукупність усіх можливих етикетних  формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо. З поміж них вирізняються ті, що вживаються при з'ясуванні контакту між мовцями — формули звертань і вітань; при підтриманні контакту  — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту —  формули прощання, побажання.

    З точки зору національної специфіки  мовленнєвого етикету варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

    Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з  важливих характеристик поведінки  людини. Бо без знання прийнятих  у суспільстві форм етикету, без  вербальних форм вираження ввічливих  стосунків між людьми, індивід  не може ефективно, з користю для  себе і оточуючих здійснювати  процес спілкування. Стельмахович  М. Г. з цього приводу зауважує: "Не треба забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини".[10]

    Мовленнєвий етикет соціальний за своєю природою, бо виявляє соціально-рольову сторону  спілкування. Тобто на вибір тієї чи іншої одиниці мовленнєвого етикету  впливає соціальна роль індивіда — нормативно схвалений суспільством спосіб поведінки, який очікується від  кожного, хто займає дану соціальну  позицію.

    При зміні рольової структури ситуації спілкування індивід переключається з одних стереотипів поведінки  на інші, послуговується різними стилями  мови, різними одиницями мовленнєвого етикету і т. д. Тобто, соціальні  ролі мовної особистості є ключовими  в розумінні сутності мовленнєвого етикету.

    Мовленнєвий етикет досліджується різними лінгвістичними дисциплінами. На нього звертають  свою увагу культура мови (перша  за все, з погляду нормативності  — ненормативності використовуваних одиниць щодо норм літературної мови), стилістика, соціолінгвістика. Дослідження  явищ мовленнєвого етикету здійснюється у двох основних аспектах: соціолінгвістичному  і стилістичному. [11]

    Соціолінгвістика  цікавиться соціальною стороною мовленнєвого етикету. За допомогою мовленнєвого етикету відбувається соціальний вплив  комунікантів один на одного, що характерно для спілкування взагалі, а в  мовленнєвому етикеті виявляється  особливо яскраво. Соціальна диференціація  носіїв мови, їх постійний соціальний статус і змінні соціальні ролі диктують добір одиниць і, як наслідок, закріпленність за групами носіїв стилістично маркованих формул тощо.

    З точки зору ж стилістики мовленнєвий  етикет - явище надстильове, не прекріплене  до жодного стилю. Можна говорити лише про більшу чи меншу міру його вияву у тому чи іншому стилі. Наприклад, найтиповішою формою вияву мовленнєвого етикету є усне контактне спонтанне  діалогічне мовлення, і ці ознаки наближають мовленнєвий етикет до розмовного мовлення. Але мовленнєвий етикет не належить до розмовного мовлення, а тим більше до розмовного стилю (хоча найбільш повно  мовленнєвий етикет виражається  саме в усному розмовному мовленні).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Функції та соціальна сторона  мовного етикету

    Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище  детермінований з функціонального  боку, тобто в основі його виділення  лежать спеціалізовані функції. Формановська Н. І. нараховує їх близько шести.

    Перша з них контактна (фатична) функція  — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць  мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.

    Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана  з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.

    Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків  адресата і адресанта.

    Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.

    Функція звертальна (апелятивна) — тісно  пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив  на співбесідника.

    Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

    Усі функції мовленнєвого етикету існують  на основі комунікативної функції мови.

    Існування вказаних функцій доводить, що мовленнєвий  етикет не є якимось випадковим чи несуттєвим явищем, а навпаки представляє  собою своєрідний механізм, лише з  допомогою якого може відбуватися  ефективна комунікація. [12]

    Взагалі ж, за походженням одиниці мовленнєвого етикету в деякій мірі наближаються до умовних сигналів. Але набагато більше у них властивостей, що характеризують їх, як одиниці мови. Вони не довільні, позаяк з'явились не у результаті штучної домовленості, а виникли  і розвивались (і розвиваються) природно і поступово, на базі існуючої мови, як вторинні утворення.

    Письмова  чи усна форма мовлення накладає певні  обмеження на використання мовленнєвого етикету. Наприклад, епістолярний жанр (як представник письмового мовлення) розробив специфічні для письма одиниці.