Фізіологічні центри мовлення

Алалия (від греч. а - негативна частка і lalia - говорю) - нейропсихологичний симптом, який характеризується відсутністю чи недорозвиненням мови у дітей при нормальному слуху і достатньому рівні інтелекту. Викликана ушкодженнями мовних зон кори головного мозку під час пологів, захворюваннями або травмами мозку в ранній (домовний) період життя. Алалия може бути також пов'язана з олігофренією (органічними порушеннями). Розрізняють моторну алалию, коли дитина взагалі не може говорити, хоча розуміє обернену до нього мову, і сенсорну алалию, коли він не розуміє обернену до нього мову, хоча і має певну мовну активність.

Дисфонія, або афонія (від греч. а - негативна частка і phone - звук) - відсутність фонации із-за порушень голосового апарату. При дисфонії відсутній звучний голос, але зберігається шепітна мова. Дисфонія виникає в силу органічних або функціональних порушень в гортані (голосових зв'язках, горлових м'язах). Спостерігається, зокрема, при перенапруженні голосових зв'язок у викладачів, а також при раптових сильних хвилюваннях і при істерії.

Ринолалия (гнусавість) - порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату, при ринолалии людина говорить як би "в ніс".

До другої групи дефектів мови відносяться порушення темпоритмічної організації висловлювань.

Заїкання (чи логоневроз) - порушення темпоритмичної організації усної мови. Мова людини, що заїкається, стає переривчастою, відбувається мимовільне розчленовування слова на склади або звуки, виникає судорогоподібна напруга м'язів обличчя і мовного апарату. Це призводить до утруднення комунікації з іншими людьми. Заїкання проявляється в двох формах - заїкання розвитку і реактивне заїкання.

Заїкання розвитку спостерігається  в ранньому дитинстві, коли дитина ще погано говорить, не перейшовши до розгорнутої фразової мови і має немало дефектів артикуляції. Якщо малюка в цей час вчать важким словам і конструкціям, то він може почати заїкатися. В основі такої форми заїкання лежить перезбудження мовних областей мозку дитини.

Реактивне заїкання розвивається як реакція на якусь сильну дію. Воно буває найчастіше наслідком переляку, психічною травми (наприклад, важкі конфлікти в сім'ї) або тривалих виснажуючих хвороб. Порушення регуляторних механізмів мови може бути також викликано конституціональною нервовістю або вегетативною дисфункцією. До змін несудорожного характеру відносяться брадилалія і тахілалія. Брадилалія - патологічне уповільнення темпу розмови, проявляється в уповільненій реалізації артикуляційній мовної програми і має в своїй основі посилення тормозного процесу.

Тахілалія - патологічне  прискорення темпу мови, проявляється в прискореній ритмизации артикуляційної мовної програми і пов'язана з  переважанням у людини процесу збудження.

До порушень звуковимовної організації відносяться дизартрія - розлад артикуляції, нечленороздільна мова і дислалія (недорікуватість) - порушення звуковимови при нормальному слуху. Найчастіше зустрічаються дефекти у вимові звуків [р] і \р'\. Дещо рідше ускладнено вимовлення звуків [з], [з], [ц] (свистячих), [ш], [же], [ч], [щ] (шиплячих).

До порушень слуху відноситься  приглухуватість. Навіть невелике погіршення слуху призводить до затримки мови. Якщо ж дитина страждає значною втратою слуху, її мова зовсім не розвиватиметься.

 

3. Моторна афазія і сенсорна афазія.

Моторна (експресивна) афазія - часткова або повна втрата здатності говорити при схоронності розуміння чужої мови.

Виділяються:

афферентная кинестетическая моторна афазія. Виникає при ураженні вторинних зон постцентральной і нижнетеменной відділів кори головного мозку, розташованих ззаду від центральної, або Роландовой, борозни (поля 7, 40 по Бродману). Вторинні поля постцентральной і нижнетеменной відділів тісно пов'язані з первинними полями, для яких характерне чітке соматотопическую будову.

Порушення експресивної мови. А.Р. Лурія зазначає, що існують два варіанти афферентной кинестетической моторної афазії. Перший характеризується порушенням просторового, симультанного синтезу рухів різних органів апарату артикуляції і повною відсутністю ситуативної мовлення при грубій вираженості розлади. Другий варіант, що носить в клініці назву "провідникової афазії", відрізняється значною збереженням ситуативної, клішеобразной мови при грубому розпаді повторення, називання і інших довільних видів мовлення. Цей варіант афферентной кинестетической моторної афазії характеризується переважно порушенням диференційованого вибору способу артикуляцій і симультанних синтезом звукових і складових комплексів, що входять в слово.

Порушення розуміння. На ранньому етапі після травми або інсульту при афферентной афазії може спостерігатися грубе порушення розуміння мови. Це пояснюється тим, що в процесі розуміння значну роль відіграє кинестетический контроль, поєднане, приховане проголошення сприйнятого на слух повідомлення.

Період значного нерозуміння мови у хворих з афферентной кинестетической моторної афазією нетривалий (від одного дня до декількох діб після інсульту), після чого у них відзначається швидке відновлення розуміння ситуативної розмовної мови, розуміння значень окремих слів, можливість виконання нескладних інструкцій.

Порушення читання та письма. При афферентной кинестетической моторної афазії ступінь порушення читання і письма залежить від тяжкості апраксии артикуляційного апарату.

еферентна моторна афазія (синдром Брока). Виникає при ураженні передніх гілок лівої середньої мозкової артерії (центр Брока, поля 44 і 45 по Бродману).  
Лінійна, тимчасова організація руху здійснюється премоторних зонами кори головного мозку.

Поразка премоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів, що призводять до звукових, складовим і лексичним перестановкам і персеверациям, повторам. Персеверации, мимовільні повтори слів, складів, які є наслідком неможливості своєчасного перемикання з одного артикуляторного акту на інший, ускладнюють, а іноді роблять повністю неможливими усну мову, письмо, читання.

Порушення експресивної мови. При грубій еферентної моторної афазії на ранньому етапі після порушення мозкового кровообігу може повністю відсутні власна мова.

Порушення читання  та письма. При еферентної моторної афазії спостерігається виражена аграфия: запис слова чи фрази можлива лише при вимові слів по складах. У більш важких випадках при правильному повторенні слова неможлива не тільки його запис, але і складання з вже обраних букв розрізної азбуки.

Порушення розуміння. У основі розладу розуміння при еферентної моторної афазії лежить інертність протікання всіх видів мовленнєвої діяльності, порушення так званого "чуття мови" і предикативне функції внутрішнього мовлення.

динамічна моторна афазія. Виникає при ураженні заднелобних відділів лівого домінантного по промови півкулі, тобто відділів третього функціонального блоку - блоку активації, регуляції і планування мовної діяльності.

Основним мовним дефектом при цій формі афазії є трудність, а іноді і повна неможливість активного розгортання висловлювання.

Порушення експресивної мови. Існує кілька варіантів динамічної афазії, що характеризуються різним ступенем порушення комунікативної функції, від повної відсутності експресивної мови до певної міри порушення мовної комунікації.

Порушення розуміння  мови. При ураженні премоторних систем порушується не тільки процес розгортання мовного задуму, але і згортання мовленнєвих структур, необхідних для розуміння змісту тексту.

Елементарний рахунок  при динамічній афазії залишається  збереженим навіть при грубому розпаді експресивної мови. Однак при цій формі афазії різко порушується рішення арифметичних завдань, що вимагають для свого здійснення побудови плану дій.

Сенсорна афазія. При сенсорній афазії в першу чергу порушується сприйняття мови (центр Вернике). Тому страждає і її розу-міння. Афазик чує мову, але не розуміє, про що говорять. Тому що у цих випадках виявляється органічне ураження переважно сенсорних (сприймальних, чуттєвих) центрів мовлення.

На ранніх стадіях захворювання мозку відзначається більш глибокий розлад розуміння мовлення, на більш  пізніх етапах захворювання афазики  утрудняються в розумінні лише окремих  значеннєвих структур. Сенсорний  афазик втрачає здатність дізнаватися  раніше виучені слова.

Словесна продукція в  дітей із сенсорною афазією сильно відстає від норми слова спотворені, часто зустрічаються заміна одного елемента мови ― складу, слова ―  іншими).

При сенсорній афазії розпадаються навички письма й читання: дитина не впізнає написаних слів, навіть тих, які він раніше добре знав; розрізняючи окремі букви, він не може зрозуміти змісту складених  з них слів.

Ритміко-мелодійна сторона  мови при сенсорній афазії, як правило, не страждає; мова дітей досить інтонована.

Діти з різними формами  афазії повинні навчатися і виховуватися в спеціальних навчально-виховних закладах системи Міністерства освіти України, де створено оптимальні умови  логопедичної та загальної корекційно-виховної роботи, які сприяють виправленню  цих тяжких мовних порушень.

Внаслідок загального системного порушення мови органічного центрального характеру (алалії або афазії), а  також через деякі інші мовні  порушення, пов’язані, головним чином, із дефектністю фонематичного (мовного) слуху, в дітей можуть виникнути повні або часткові розлади в оволодінні читанням і письмом.

 

4. Мовлення у стані емоційної напруженості.

Мовлення є однієї з найскладніших  форм вищих психічних функцій. Мовну діяльність характеризують багатозначність, багаторівнева структура, рухливість і зв’язок з рештою психічних функцій. Здійснення мовної діяльності на всіх фазах (рівнях) її реалізації забезпечується низкою складних психологічних механізмів. Ці механізми були і є дотепер предметом дослідження багатьох психологів і пси-холінгвістів.

У стані емоційної напруги у  людей виникають затруднення  у формуванні думок і виборі слів, що проявляється в збільшенні кількості  пауз, хезитації пошу-кових слів, семантично нерелевантних повторень, заповнених пауз, пошукових жестів, що описують, супроводжують мовлення. Крім того, знижується словнико-ве різноманіття мови, збільшується кількість слів-паразитів, кліше; незавершених висловлювань, зростає число некоректованих помилок.

У стані афекту змінюються і семантичні, і структурні характеристики діало-гічного мовлення. Висока концентрація мовця на власних переживаннях призво-дить до неадекватного сприйняття мовлення співрозмовника, у результаті чого спілкування стає неповноцінним. Як правило, у ситуації високої емоційної напру-женості людина практично повністю втрачає здатність логічно мислити й розумно діяти, вона лише вихлюпує свої емоції в афективних вигуках.

У стані афекту, коли мовні реакції  примітивізуються внаслідок гальмування  впливу кори головного мозку, мовець майже завжди схильний спочатку виразити свій внутрішній стан у формі вигуків,і  лише потім, якщо буде потреба, описати  його.

Як типові ознаки афективної мови виділяються:

• вигуки та підсилювальні частки;
• негативні й неозначені займенники та прислівники;
• найвищий ступінь прикметників і прислівники-інтенсифікатори;
• сленг і ідіоматичні кліше;
• лексичні та граматичні синоніми;
• паралелізми;
• повтори;
• парцельовані конструкції;
• усічені (елиптичні) речення.

Зазначені явища належать до загальних  ознак емоційності мовлення, але  тільки в афективному мовленні вони присутні в «концентрованому» вигляді: коли дві, три й більше ознак сполучаються в одній фразі, багаторазово підсилюючи її емотивне навантаження. Для афективного мовлення властиве комбіноване вико-ристання засобів інтенсифікації різних рівнів.

Таким чином, афективне мовлення характеризує мимовільна плутаність, рі-зкі зміни  темпу говоріння, що проявляються у  двох крайностях: перше — це або  повільне «заїкувате» мовлення, мовець говорить із труднощами й не завжди успішно добирає слова; друге — надто швидке говоріння, що характеризується майже повною відсутністю пауз між значеннєвими групами.

Контрастний темп доповнюється контрастною гучністю, яка може бути під-вищеною або доходити до шепоту, а також контрастами тонального рівня й голо-сового діапазону. Висота тону мовця у стані афекту та його голосовий діапазон ніколи не характеризуються середніми показниками, мовець або говорить на ви-соких нотах, максимально розширюючи свій діапазон, або опускається до низько-го тонального рівня й у цьому випадку використовує вузький діапазон голосу.