Системи управління охороною праці, служби охорони праці

Служба охорони праці  комплектуються спеціалістами, які  мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосується: щодо виробничого стажу – осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці; за рівнем освіти – осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

 

 

 

Перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводиться в  установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов’язків та періодично, один раз на три роки.

На підставі цього Типового положення з урахуванням специфіки виробництва опрацьовуються та затверджуються власниками Положення про службу охорони праці підприємств, установ та організацій.

Положення про службу охорони  праці міністерства, державного комітету концерну, корпорації та іншого об’єднання підприємств, створених за галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом по нагляду за охороною праці.

Працівники служби охорони  праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Працівники служби охорони  праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Припис спеціаліста з  охорони праці, у тому числі про  зупинення робіт, може скасувати  в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці.

Працівники служби охорони  праці не можуть бути притягнуті до виконання функцій, не передбачених Законом „Про охорону праці” та Типовим положенням.

Служба охорони праці  створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об’єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше чоловік.

В інших випадках функції  цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з охорони праці.

В установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних закладах власниками також створюються служби охорони праці.

Служба охорони праці  підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства.

За своїм посадовим  становищем та умови оплати праці  керівник служби охорони праці прирівнюється  до керівників основних виробничо-технічних  служб підприємства.

Такий принцип зберігається при визначенні посадового становища  та окладів і інших працівників  служби охорони праці.

 

 

 

 

Служба охорони праці:

· сприяє впровадженню у  виробництво досягнень науки  і техніки у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища;

 

· розглядає листи, заяви  та скарги працюючих з питань охорони  праці;

 

· надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;

 

· готує проекти наказів  та розпоряджень з питань охорони  праці, загальних для всього підприємства;

 

· розглядає факти наявності  виробничих ситуацій, небезпечних для  життя чи здоров’я працівників або  людей, які їх оточують, і навколишнього  природного середовища, у випадку  відмови з цих причин працівників  від виконання дорученої їм роботи.

 

Служба охорони праці  контролює:

 

· дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;

 

· виконання приписів органів  державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

· відповідність нормативним  актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів  проти аварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях;

· своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації  та переатестації з питань безпеки  праці посадових осіб та осіб, які  виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

 

 

· забезпечення працюючих  засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими  продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного  режиму, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці;

 

· використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з діючим законодавством;

 

· проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або  таких, де є необхідність у професійному доборі; проходження щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

 

· виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені у актах розслідування;

 

· здійснює зв’язок з  медичними закладами, з науковими  та іншими організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їх рекомендацій.

 

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

 

· представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці;

 

· безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

· одержувати від посадових  осіб необхідні відомості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці;

· перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об’єкту, цеху, виробництва обов’язків для виконання припис;

 

 

· вимагати від посадових  осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушають нормативні акти про охорону праці;

 

· надсилати керівникові  підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

 

· порушувати клопотання про  заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні та поліпшенні умов праці.

 

Працівники служби охорони  праці підприємств, об’єднань, міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади несуть персональну відповідальність за:

 

· невідповідність прийнятих  ними рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці;

 

· невиконання своїх функціональних обов’язків, передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями;

 

· недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;

 

· низьку якість проведеного  ними розслідування нещасних випадків на виробництві.

Структура служби охорони  праці. На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:

 

· інженерами відповідної  спеціальності;

 

· фахівцями з питань гігієни праці;

 

· юристами, котрі спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.

При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.

 

 

 

На підприємствах виробничої сфери при кількості працюючих до 50 чоловік (невиробничої сфери – до 100 чоловік) функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Якщо на підприємстві немає спеціалістів відповідної кваліфікації, то використовуються послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.

 

Підприємство, яке не має  можливості утримувати в службі охорони  праці спеціалістів з гігієни праці та не має своєї лабораторії, використовує послуги місцевих санітарно-епідеміологічних станцій на договірних засадах.

 

При відсутності на підприємстві юридичної служби використовуються спеціалісти юридичної служби іншого підприємства чи послуги юридичних консультацій (за договором).

 

Чисельність служби охорони  праці. На підприємствах (у виробничих або науково-виробничих об’єднаннях) при чисельності працюючих від 51 до 500 чоловік включно (невиробнича сфера – від 101 до 500) таку службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою.

 

На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути два спеціаліста.

 

При наявності на підприємстві інституту заступників керівника підприємства керівник служби охорони праці, незалежно від чисельності працюючих, повинен призначатися на посаду заступника керівника підприємства (заступника генерального директора, директора тощо – в залежності від структури підприємства).

Розрахунок чисельності  працівників служби охорони праці  в залежності від небезпечності  і шкідливості виробництва на підприємствах з числом працюючих більше 500 чоловік здійснюється за формулою:

 

 М1 = 2 + Рср х Кв ÷ Ф

 

де М1 – чисельний склад  служби охорони праці на підприємстві;

 

 

 

Рср – середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві;

 

Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що дорівнює 1200 годин, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

 

Кв – коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва.

 

 Кв = 1 + Рв + Ра ÷ Рср 

 

де Рв – чисельність  працюючих з шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;

 

Ра – чисельність працюючих  на роботах підвищеної небезпеки, що підлягають щорічній атестації з охорони праці.

 

Кв максимально може дорівнювати  трьом в разі, коли всі робітники працюють з шкідливими речовинами і всі вони підлягають щорічній атестації з питань охорони праці, тобто Рв + Ра = 2Рср.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

  Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

 

  Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці.

 

 Об'єктом управління  є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці: Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. -К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. “Безпека життєдіяльності”. Л. 2005 – ст. 34.
3. Лапін В.М. “Безпека життєдіяльності”. Л. 1999 – ст. 80-88.
4. Лехман С. Охорона праці і пожежна безпека: [Навч. посібник]/ Степан Лехман,. -К.: Вища шк.: Голов. вид-во, 1983. -167 с.
5. Охорона праці : Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти/ Ред. К.Н.Ткачук. -К., 1998. -320 с.
6. Охорона праці: європейські і міжнародні стандарти та законодавство України (порівняльний аналіз): Науково-практичний посібник: У 2-т./ Упор.: В. С. Венедіктов, В. П. Грохольский, М. І. Іншин та ін.; За ред. В. С. Венедіктова; М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства, Українська асоціація фахівців трудового права. -Харків-Київ, 2006 - Т. 1. -2006. -713 с.
7. Охорона праці в Україні: Нормативні документи/ Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. -К.: КНТ, 2006. -418 с.
8. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький,. -Суми: Університетська книга, 2000. -205 с.
9. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б. “Безпека життєдіяльності”. К. 2003 – ст. 29-30, 85-89.
10. Ткачук К.Н. “Охорона праці”. К. 1998 – ст. 23-25