Моніторинг земель

     Міністерство освіти і науки України 

Одеська державна академія будівництва і архітектури 

     Кафедра землеустрою та кадастру 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

     по земельному праву

     на  тему: 

     «Моніторинг земель» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                        Виконала

ст. групи ЗтК-304                                                                                                                                                                                                     -----------------                                                                                                                                                                                                                              Перевірив:

----------------------- 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Одеса-2010

ПЛАН 
 
 

1. Вступ 

2. Мета та завдання моніторингу 

3. Зміст і структура моніторингу земель 

4. Принципи та способи здійснення моніторингу земель 

5. Висновки 

6. Використана література 

 

1. Вступ 

      Протягом багатьох тисяч років людська діяльність не наносила природі помітного збитку. Якщо в якій-небудь місцевості виснажувалися ресурси, люди відкочовували в інші райони. Там вони випалювали ліс і обробляли ділянки, що звільнилися, або знаходили іншу прожиток. У співтовариствах мисливців-збирачів існувала повна гармонія між потребами людини і можливостями природи; такий устрій життя зберігся і до цього дня у бушменів Калахарі, аборигенів Австралії і ескімосів. Серія технологічних революцій, які зазнала історія людства, порушили рівновагу між людиною і природою. Виникнення 10000 років тому землеробства і тваринництва привело до швидкого зростання населення, в результаті якого поступово з'явилися перші крупні поселення. Потім сталися подальші революційні зрушення в технології добування їжі, охороні здоров'я і промисловості, що перетворили мізерне по початку населення земної кулі у величезне технічно оснащене суспільство, якому потрібно все більше сировини і енергії. У шестидесяті роки XX століття, коли люди вперше покинули планету, з'явилася перша можливість поглянути на Землю з космосу, після чого всі ясно усвідомили, що можливості для зростання населення і ресурси Землі не безмежні. Отже, екологи прийшли до висновку, що Земля – це космічний корабель, оснащений всім необхідним для тривалого польоту, але що не має жодних інших джерел енергії, окрім власних, а також променистої енергії найближчої зірки – Сонця. Вважається, що життя на Землі існує приблизно 5 млрд. років і немає жодних підстав опасатися, що вона не проіснує принаймні ще стільки ж, якщо ми самі не знищимо її.

      Земельні ресурси – одне з  найважливіших багатств людства.  Від того, як розпорядитися їм, багато в чому залежить благополуччя  нинішнього і доля майбутнього  поколінь.

     Негативні  наслідки нераціонального використання природних ресурсів, забруднення довкілля накопичуються і створюють надзвичайні ситуації.

      Високі рівні забруднення всіх  компонентів довкілля і необхідність  в детальній інформації про  стан біосфери змушують вести  постійні спостереження за вмістом тих або інших забруднюючих речовин в довкіллі, тобто моніторинг і, зокрема, моніторинг земель. [4, c. 179]

 

2. Мета та завдання моніторингу 

     Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявленняі змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. [1, c. 82]

     Зростаючі  антропогенні  навантаження  на земельні  ресурси  визначають  необхідність охорони земель України й організацію їхнього раціонального використання як одне з головних стратегічних  завдань  державної  політики.  І такий підхід не є безпідставним. Адже надмірне антропогенне  навантаження,  наприклад,  на землі сільськогосподарського  призначення, супроводжується  зниженням  гумусу  в  грунті, зростанням  еродованості,  погіршенням  стану  меліорованих земель  та іншими  негативними процесами.

     Слід  зазначити,  що  у  всіх  регіонах  країни лімітуючими  умовами  розвитку сільськогосподарського виробництва є негативні тенденції змін грунтового покриву. Частішими стають шкідливі впливи певних технологічних процесів  на  природне  середовище,  які призводять  до  порушення  ланок  екологічного ланцюга в системі “грунт – рослина – тварина – людина”.

     Основою  для  прийняття  управлінського рішення щодо ефективного використання земель є  інформація,  яку  отримує  суб’єкт  управління від  об’єкта  управління.  На  підставі  такої інформації  приймаються  адекватні  заходи,  які відповідають  інтересам  суб’єкта  управління. Певна  річ,  є  багато  шляхів  отримання  такої інформації,  але  надзвичайно  великий  інтерес становить моніторинг земель, який являє собою систему  спостереження  за  станом  земельного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки,  відвернення  та  ліквідації  наслідків негативних процесів у землекористуванні.

     Основним  завданням  моніторингу  земель  є прогноз  змін  у  землекористуванні,  які очікуються  від  господарської  діяльності,  та наслідків,  що  можуть  виникнути  при  цьому. Завданням  моніторингу  земель  є  збір інформації, необхідної для ведення державного земельного  кадастру,  організації землевпорядкування таземлекористування,

здійснення  державного  контролю  за використанням  і  охороною  земель  з  метою  запобігання негативним процесам. [1, c. 82]

     Вимогою  часу  є  відпрацювання технологічних засад моніторингу земель.

     Як  бачимо,  моніторинг  земель  набуває особливої  актуальності,  бо тільки  він  дасть можливість чітко визначити кількісні та якісні характеристики  земельних  ресурсів  і,  у  разі необхідності,  прийняти  своєчасні  заходи, адекватні фоновому стану земель. [4, c. 195] 
 
 
 

3. Зміст і структура моніторингу земель 

     Термін “моніторинг  земель”,  як  уже відзначалось, означає систему спостережень за станом земельного фонду, в тому числі, земель, розташованих  у  зонах  радіоактивного забруднення,  з  метою своєчасного виявлення змін,  їх  оцінки,  відвернення  й  ліквідації наслідків негативних процесів. [3, c. 1]

     Ідея моніторингу земель походить із США та Канади, де в рамках державної служби грунтів, як самостійної державної організації, виступають в основному дві функції управління земельними ресурсами:  організація земельного  кадастру  та державний  контроль  за  використанням  і охороною земель. 

     Головною  функцією  моніторингу  земель  є ведення систематичних спостережень за станом земельних угідь, їхні різноманітні обстеження за допомогою  знімань  та  інших  властивих  для моніторингу  методів,  для забезпечення відповідних  органів і служб інформацією, необхідною  для контролю  за:  ступенем використання  земельних ділянок;  змінами родючості грунтів;  заростанням сільськогосподарських угідь чагарником, забрудненням  земель  пестицидами,  важкими металами,  радіонуклідами  та  іншими токсичними  речовинами;  протипаводковим захистом берегових ліній річок, гідротехнічних споруд,  водосховищ  та  озер,  протиштормових споруд  морів,  заток,  лиманів;  процесами, пов’язаними  з  утворенням  ярів,  зсувів; сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними  та  іншими  стихійними  явищами; станом земель населених пунктів та територій, зайнятих  нафтогазодобувними  об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних  матеріалів,  добрив, стоянками  автотранспорту,  захороненнями токсичних  промислових  відходів  і радіоактивних  матеріалів,  а  також  іншими промисловими  об’єктами,  що  завдають  шкоди навколишньому середовищу.

     Моніторинг  земель  покликаний  ініціювати природоохоронний,  ресурсозберігаючий  та відтворювальний, тобто раціональний, характер їхнього  використання,  передбачаючи збереження  грунтів  і  обмеження  негативного впливу на них.

     Об’єктом  моніторингу  повинен  бути  весь земельний  фонд країни,  незалежно  від  форм власності на землю, тобто території, землі яких піддаються  антропогенній  дії.  Моніторинг проводиться  на  всіх  без  винятку  категоріях земель,  незалежно  від  їх  правового  режиму  і характеру використання. [3, c. 1]

     Нагальна  необхідність об’єктивної оцінки екологічного  стану земель,  яка мусить проводитися  органами  системи  Державного комітету України з земельних ресурсів, потребує реалізації цілого  комплексу обов’язкових заходів, а саме:

         - збір  інформації  про стан  земель  за спеціальним переліком показників; 

         - створення банку даних; 

         - аналіз і обробка інформації; 

         - порівняння  фактичних параметрів  з нормативними; 

         - групування (районування)  земель  за категоріями згідно з нормативами; 

         - розробка  заходів реагування,  адекватних екологічному стану земель.

     Інформація, яка є передумовою проведення всіх  вказаних  вище  заходів,  акумулюється різними контролюючими організаціями на рівні області, що належать до відомств, перелічених у постанові  Кабінету  Міністрів  України  від 23 вересня 1993  р. № 785 “Положення  про державний  моніторинг  навколишнього природного  середовища”.  Згідно  з  цією постановою  підприємства,  установи  й організації, що ведуть спостереження за станом навколишнього природного  середовища, зобов’язані безоплатно  передавати  дані спостережень  або  іншу  інформацію  на  запит органів  державної  виконавчої  влади,  в  тому числі державних земельних органів.

     Роботу з моніторингу земель, на мою думку, повинні координувати  регіональні  центри моніторингу земельних ресурсів.

     Моніторинг земель, на відміну від земельно-кадастрових даних, передбачає фіксацію стану антропогенного  навантаження в  динамічному розвитку,  з  наступним  прийняттям  заходів, адекватних негативному стану.

     Виходячи із завдань управління земельними ресурсами,  дані  моніторингу  повинні  носити всеохоплюючий характер, тобто здійснюватися для всіх категорій земель. Відповідно до цього і поділ на види антропогенних навантажень (далі – АН) теж пов’язаний з цільовим призначенням земель, а саме:

- сільськогосподарське  АН –  для  земель сільськогосподарського  призначення; 

- житлове АН  – для земель населених пунктів; 

- промислове  АН – для земель промисловості;

- лісогосподарське  АН – для земель лісового  фонду тощо.

     У   свою  чергу ,  наприклад , сільськогосподарське  АН  може  поділятися  на підвиди:  землеробське,  тваринницьке, агрохімічне, меліоративне тощо.

     Слід  зазначити,  що  вибір  параметрів  для спостереження  проводиться  залежно  від необхідності:

- встановлення критеріїв оцінки стану грунтів і визначення допустимих меж, після яких грунт переходить у критичний стан; 

- вивчення  основних  функцій  грунтового покриву; 

- вивчення  еволюції  сучасних грунтоутворювальних процесів; 

- вивчення характеру та інтенсивності процесів руйнування грунтів; 

- дослідження основних режимів у грунтах; 

- виявлення  зміни  структури  грунтового покриву; 

- встановлення  кількісних  величин трансформації земельних угідь; 

- оцінки темпів деградації грунтового покриву; 

- встановлення  кількісних  величин  зміни основних властивостей грунтів;

- дослідження інтенсивності площинного змиву і глибинного розмиву;

- визначення  сучасного  стану  меліорованих територій  і  оцінки  темпів  зміни  основних показників меліорованих земель; 

- оцінки ефективності родючості грунтів.

     Так,  наприклад,  зміни  в  стані  грунтів фіксуються за наступними показниками:

- зміни запасів гумусу; 

- зміни рН грунту; 

- зміни утримання мікроелементів у грунті; 

- розвиток водної і вітрової ерозії; 

- деградація грунту на пасовищах; 

- підтоплення  земельних  угідь,  заболочення  і перезволоження  земель,  засолення  грунтів, заростання угідь чагарником; 

- забруднення  грунту  пестицидами,  важкими металами,  розпорошеними  хімічними  і радіоактивними  елементами  та  іншими токсикантами;

- зміни стану  меліорованих земель.

     Періодичність  контролю  залежить  від динаміки  показників  у  природних  і антропогенних об’єктах.