Заголовок как отражение журналистского текста

Ще одним прикладом дезінформуючого заголовка є “Музей “Молодая гвардія”: годы, события, судьбы…” (Молодая гвардія. – № 4. – 2004.). Для піару депутата, привернення уваги читачів та підкреслення зацікавленості даного депутата до значних подій автор використав промовистий заголовок.

Цитати є окремим типом заголовка. “Только очень жди…” (Молодая гвардія. – № 1. – 2004.). У статті розповідається про двох сестер які не бачили один одного, і славний В. Кирилов (політик) допоміг.

Отже, заголовки типу агітаційні використовуються під час передвиборчих гонок. З’являються вони у газетах, які існують не постійно. Такі заголовки у своїй більшості є дезінформуючими, бо переважна їх більшість спланована не на правдиве висвітлення подій, а на підвищення рейтингу тієї чи іншої політичної сили.

1

РОЗДІЛ ІІІ.

ЯК ДІБРАТИ ЯКІСНИЙ І ДОРЕЧНИЙ ЗАГОЛОВОК

Заголовок – це початок публіцистичного твору, це перше слово з яким автор звертається до читача та представляє свою працю. Тому до творення хрематоніма слід відноситися дуже відповідально.

Обираючи заголовок, автор чітко уявляє собі, що він створює, на чому хоче сконцентрувати увагу читача. Вибір заголовка залежить і від самого автора, тобто від його внутрішнього “Я”, та від суспільних умов, в яких живе й творить журналіст.

“Турбота про композицію починається вже з самої назви, без неї я просто не можу розпочати працю, в ній я втілюю свою ідею. Назва – це цілий світ, у якому повинні жити твої герої, хай він не справжній, а лише такий, що виникає у твоїй уяві, але це правдивий світ, зі своїми законами, своїми суперечностями і в ньому існують свої межі, чітко окреслені назвою – заголовком”, – зізнається П. Загребельний [16].

Дібравши невдалий заголовок, можна “вбити” гарну статтю, “перевести ні на що години добровільної праці” [11; 65].

Правильно й навпаки: якщо назва справді влучна, вона може “витягти” досить посередню за змістом публікацію. Історії журналістикознавства відомі випадки коли газетні заголовки ставали рушієм суспільної свідомості. Наприклад, заголовок,

ВІЙНА

МОЖЕ БУТИ

ОГОЛОШЕНА

де другий рядок було надруковано дуже маленьким шрифтом, призвів до розв’язання американо-іспанської війни (1898 р.) [24; 137].

Мета інформаційного заголовка – повідомити, заінтригувати не лише інформацією, а й формою, тобто подати інформацію так, щоб вона змогла не лише змістом, а й формою спонукати читача до прочитання.

Невичерпним джерелом експресивності у газетних заголовках є використання у незмінному вигляді приказок, прислів'їв, фразеологізмів, цитат; семантична трансформація і переосмислення заголовних стандартів (заміна компонентів у прислів’ях, фразеологізмах, порушення їх граматичної цілісності, скорочення, введення нових несподіваних компонентів або одночасне застосування різних шрифтів тощо). Такі засоби допомагають створювати на газетних сторінках атмосферу взаєморозуміння між автором і читачем.

Автори “Гіда журналіста” [11] запевняють, що для добору мотивуючого заголовка треба зважати на такі чинники:

1) “шокувати – знайти ключові слова, співвідносні зі змістом повідомлення, здатні “струсонути” чи просто здивувати читача” [8; 67];

Для використання такого важеля потрібно чітко дотримуватися журналістської етики, а саме: правдивості;

2) “перекроїти відому фразу – узявши за основу назву книги чи фільму, або прислів’я”;

3) “скористатися грою слів”;

4) “відримувати” [11];

Такі заголовки, не лише привертають увагу читача, вони залишаються в пам’яті, та дають певну оцінку висловленого.

5) “сполучати слова у несподіваний спосіб” [11; 66].

І хоча написання великих заголовків упорядники газет вважають за необхідність, начебто такі заголовки можуть одразу повідомити читачу про що йдеться у публіцистичному творі, на практиці очевидно інше. Наприклад, такі назви, як “Лучше быть хорошим парикмахером и получать нормальные деньги, чем получить диплом о высшем образовании и работать на рынке”, – считает Заместитель директора Луганского областного центра занятости Наталия Татаренко” (ХХІ век. – №21. – 2007.), “3,5 миллиарда на региональные расходы Именно в такую сумму обойдется полное выполнение Программы экономического и социального развития Луганской области на 2007-2011 гг.” (ХХІ век. – №19. – 2007.), “24,5 миллиона плюс проценты Областной совет компенсирует каким-то сельхозпроизводителям проценты по кредитам на модернизацию и реконструкцию” (ХХІ век. – №10. – 2007.).

Зрозуміло, що такі назви можуть інформувати читача, але вони містять у собі багато слів, які перевантажують хрематонім і не мають одного з важливих чинників творення заголовків – лаконічності та не виконують економічну функцію. Економічна функція заголовка дозволяє зекономити газетну площу, тим самим додати місця для самого тексту та додаткової інформації (фотографій, таблиць, графіків та ін.).

На сьогоднішній день є багато полемічних роздумів щодо роботи журналіста: починати з заголовку чи їм закінчувати?

На нашу думку, у журналіста має бути дві назви твору. Перша назва робоча, друга – затверджена. Робоча назва виконує роль теми. Затверджена виникає наприкінці написання твору, ця назва є осмислена, має точний вираз того, що хотів сказати автор при висловлюванні своїх думок, при оцінюванні якихось явищ.

Отже, вплив на читача починається вже в “предтекстовий період”, коли заголовок формує ефект очікування й прагматики щодо твору в цілому. Заголовок-слово та заголовок-словосполучення через можливу багатозначність не створюють повного уявлення про зміст тексту. Якщо ж у заголовок буде винесене ціле речення, то воно формуватиме стійкішу проспекцію на розгортання задуму.

Заголовок імпліцитно або експліцитно “виражає основний задум, ідею, концепт творця” [10; 133]. Таку саму думку висловив свого часу відомий психолог Л. С. Виготський: “... назва дається оповіданню, звичайно, не випадково, вона несе у собі розкриття самої важливої теми” [7; 200].

Створення заголовка піддається вищезазначеним правилам. Головніше – дотримуватися принципів організації заголовка. Дати творові гідний заголовок – велике мистецтво, що потребує таланту, знань і, звичайно, досвіду.

1

ВИСНОВКИ

У курсовій робот ми з’ясували семантику таких понять як заголовок і заголовковий комплекс; проаналізували чому заголовок є засобом іміджування друкованих видань; із залученням журналістських матеріалів визначили специфіку гри у заголовку та їх взаємодію з публіцистичним твором. Ці результати дають змогу спостерігати розвиток ігрового кодування заголовкового комплексу, його класифікацію.

Отже, найважливішими чинниками у формуванні іміджу друкованих ЗМІ є візуальні засоби, у даному випадку – заголовки, підзаголовки, шапки, ліди, рубрики – заголовковий комплекс. Цей комплекс має дуже важливу функцію у структурі та оформлені газет, що дає змогу зорієнтуватися читачеві.

Найбільш наочним є ігровий заголовок, що привертає увагу не тільки своєю семантикою, а й своїм оформленням (постмодерною грою). У зв’язку з тим у даній праці ми розглянули ігрові заголовки трьох типів: рекламні заголовки, фразеологізми, заголовки), та постмодерну гру. Слід зазначити, що рекламними заголовками частіше стають рекламні слогани, фразеологізми більше ніж інші запам’ятовуються, а постмодерна гра у заголовку дає змогу “читати крізь рядки”. Тобто одна така назва може мати кілька семантичних значень. Головними завданнями таких заголовків можна назвати:

1        інтригувати;

2        дивувати;

3        шокувати читача;

4        змусити його читати подальший текст не заради цікавої інформації, а щоб розкрити зміст твору.

Отже, серед основних вимог, яким мають відповідати газетні заголовки, ми назвали інформативність, стислість, адекватність, оцінювання, експресивність, рекламність, єдність із іншими елементами заголовного комплексу. Існує безліч способів їх формування у сфері газетних назв, але всі вони потребують більш ґрунтовного вивчення. Подальші наукові розвідки можуть бути присвячені виявленню основних способів російсько-українського перекладу фразеологічних одиниць, з’ясуванню типових труднощів перекладу стійких сполучень.

ЛІТЕРАТУРА

1.         Бабак М. Іміджеві статті: особливості підготовки, впливу та практика використання в українських ЗМІ // Українське журналістикознавство, 2004, вип. 5. – С. 6 – 10.

2.         Бакало А. Заголовок друкованого ЗМІ: рекламний слоган?// Друкарство. – 2006. – №5. – С. 36 – 39.

3.         Будагов Р. Писатели о языке и язык писателей. – М.: МГУ, 1984. – 280 с.

4.         Вежбинськи Я. Как заголовок сигнализирует о содержании произведения // Русская словесность в школах Украины. – 1998. – №4. – С.12

5.         Воронова М. Варіанти фразеологізмів у журналістському творі//Урок української. – 2004. – № 3. – С. 27 – 28.

6.         Ворошилов В. Журналістика. – Учебник. 3-е издание. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 447с.

7.         Выготский Л. С. Психология искусства. – 3-е издание. – М.: Искусство, 1986. – 572с.

8.         Галич В. Олесь Гончар – журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: – Монографія. К.: Наук. думка, 2004. – 816с.

9.         Галич В. Поетика публіцистичного тексту (на матеріалі творчості Олеся Гончара): Навчальний посібник. – К.: Шлях, 2006. – 200с.

10.    Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Наука, 1981. – 138 с.

11.    “Гід журналіста ” – К.: Інститут масової інформації, 1999. – 96с.

12.    Грицюк Л. До питання про лінгвістичний статус заголовка // Мовознавство. – 1989. – № 5. – С. 55 – 58.

13.    Грицюк Л. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство. – 1992. – №2. – С.15

14.    Гуревич С. Газета: Вчера, сегодня, завтра: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 288с.

15.    Дудик П. Стилістика української мови. – К.: Академія, 2005

16.    Євграфова А.О., Меднікова Н.В. “Полювання на приховані факти”: журналіське розслідування на сторінках черніговського обласного тижневика “Гарт” // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тарас Шевченко. – Філологічні науки,ч.І., – 2008. – № 3. – С. 54.

17.    Здоровега В. Теорія і методика Журналістської творчості. Підручник. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – Львів: ПАІС, 2004. – 268с.

18.    Капелюшний А. Редагування в ЗМІ: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2005. – 304 с.

19.    Кулінич О.О. Засоби увиразнення заголовків у сучасних друкованих ЗМІ. // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тарас Шевченко.– Філологічні науки,ч.І., – 2008. – № 3. – С. 62.

20.    Кухаренко В. Интерпретация текста. – М.: Просвещение, 1988. – 188 с.

21.    Майборода Л. До проблеми способів та засобів увиразнення газетного заголовка // Наукові записки інституту журналістики, 2005. т. 20, С. 81 – 84.

22.    Мельник Г., Ким М. Методы журналистики: Учебное пособие для студентов факультетов журналистики. – СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2006. – 272 с.

23.    Мельник Г., Тепляшина А. Основи творческой деятельности журналиста.– СПб.: Питер, 2006. – 272 с.

24.    Михайлин І. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліп.– К.:ЦУП, 2003. – 284 с.

25.    Основы творческой деятельности журналиста: Ученик для студентов по специальности “Журналистика”/ Ред.-сост. С. Корконосенко. СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.

26.    Панкратов Ф., Баженов Ю., Серегина Т., Шахурин В. Рекламная деятельность: Ученик для студентов высших учебных заведений. – 2-е издание., перераб. и доп. – М.: Информационно-внедренческий центр “Маркетинг”, 1999. – 364 с.

27.    Партико З. Загальне редагування: Навч. посібник.: – Афіша, 2001. – 416 с.

28.    Пранцева Г., Сазонова Г. “Выдумывание названий – особый талант”. Роль заглавия в речевом произведении // Русская словесность в школах Украины. – 2000. – №1. – С.19

29.    Різун В. Літературне редагування: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 238с.: Рубрикація і заголовковий комплекс у газеті.

30.    Сальникова О. Как рождаются заголовки // Русская речь. – 1989. – №6. – С. 14

31.    Саркисян О., Грузова О., Красовский Г. Конспект рекламиста. – М.: РА “НЬЮ-ТОН”, 1999. – 129с.: ил.

32.    Холод О. ЗМІ як засіб формування іміджу політика (текстопрагматиконні особливості відкритого листа політика В. Литвина)//Наукові записки інституту журналістики, 2003. т. 10. – С. 141 – 149.

33.    Холод О. Висвітлення у ЗМІ мовленнєвих витворів політики як інструмент соціальних технологій // Наукові записки інституту журналістики, 2003. т. 13. – С. 97 – 104.

34.    Шаповалова Г. Експресивні словосполучення як інструмент образного мислення журналіста // Урок української, 2003, № 11-12. – С. 21 –16.

35.    Яцемірська М. Сучасний медіа текст. Словник-довідник. – Львів: ПАІС, 2005. – 128 с.

1

Додаток А

1