Заголовок как отражение журналистского текста

Але спонукальний заголовок має своє значення та вагу, лише якщо подальший текст пояснює його. Сам спонукальний заголовок, вирваний з загального контексту репортажу, не має жодного сенсу.

Змішаний заголовок-підзаголовок. Перший – інформативний, другий – спонукальний або навпаки. Мета – заінтригувати не лише формою, а й інформацією, тобто подати інформацію так, щоб вона змогла не лише змістом, а й формою спонукати читача до прочитання.

Заголовок допомагає об’єднати весь текст, будучи ніби вступом у композицію тексту, у якій традиційно виділяються три частини: зачин, основна частина, кінцівка. Причому і зачин, і кінцівка мають не менш важливе значення, ніж основна частина.

Побудова заголовка проста: підмет → присудок → доповнення.

В заголовку також варто пам’ятати про теперішній час, активний стан, стверджувальну форму (запитання викликає почуття розпачу).

Багато журналістів “полегшують” свою роботу користуючись лише інформативною функцією заголовків, тим самим роблячи заголовки “сухими” та “блідими”. Це знижує статус домінуючого елементу журналістського тексту.

2. Рекламну функцію, до якої ми відносимо іміджування  видання.

Якщо заголовок інтригує, дивує, намагається принадити читача, впливаючи на нього емоційно – це мотивуючий заголовок. “Мотивуючий заголовок – це елемент тексту, що має своїм завданням вплинути на читача емоційно” [8; 67.]. Цей тип заголовків має місце майже в усіх жанрах журналістики. Для створення мотивуючих, або ігрових, заголовків можна використовувати практично будь-який мовний засіб, за умови, що цей заголовок має бути доцільним і експресивним.

“Реклама –це популяризація товарів, видовищ, послуг тощо за допомогою друкованих чи електронних органів масової інформації або поширення відомостей про кого-небудь чи про що-небудь з метою підвищення їхнього авторитету, привертання суспільної уваги.” [24; 122]. “Рекламне оголошення будується за такою схемою: слоган, або заголовок; зачин – невеликий текст, який розкриває заголовок; інформаційний блок з аргументацією на користь товару; довідковий матеріал” [6; 240]. Тому важливим носієм реклами у друкованих ЗМІ є заголовок, якому притаманні риси реклами. Та нажаль, зміст не всіх рекламних заголовків відповідає дійсності. Що порушує етику рекламодавця та шкодить іміджу видання. Наприклад так звана “джинса”. Під назвою “Здравствуйте, уважаемая редакция!” (ХХІ век. – № 47. – 2008.) опубліковано лист від вдячної шістдесятирічної пенсіонерки, яка купила машину в “Автоплані”, затративши при цьому малу суму грошей. У даній публікації наявна замаскована реклама фірми “Авто план”.

Правильно підібраний заголовок-слоган привертає увагу й наштовхує реципієнта на подальше прочитання реклами. Щоб заголовок привертав увагу, він має бути коротким, а щоб утримати її – винятковим. Головна функція слогана – вплив, “спрямований відкрито, але діє приховано” [2; 36]. Такий хрематонім завжди має певний елемент загадковості, несподіваності, навіть сенсаційності. Вдалий слоган – важливий чинник реклами, його легко запам’ятати, ніж перелік послуг, товарів в інформаційному блоці, якщо у заголовку є слово у лапках, назва товару, його торговий знак тощо. Напр., “Детям от “ВИКОТЕКА” (Восточный Экспресс. – №23. – 2008.), “ПРОВИДНА развеяла миф о том, что честных розыгрышей не бывает” (Восточный Экспресс. – №23. – 2008.).

Щодо рекламних заголовків, то вони часом виконують функцію деякої дезорієнтації, оскільки не дають читачеві точного уявлення про зміст публікації, спекулюють на його цікавості. Тобто для створення рекламної назви потрібен “кричущий” рекламний заголовок. Напр., “Сергей Кравченко: кинотеатр “Украина” откроется в этом году” (ХХІ век. – № 24. – 2007.).

Отже, на сьогодні маємо багато підстав щодо проведення паралелі між заголовком та рекламним салоганом. Суть рекламного заголовка полягає не лише в ознайомленні читача з рекламою продукції, а й перетворенні читача на постійного споживача цієї продукції.

Газета – це періодичне видання, що виходить від кількох разів на день до кількох разів на рік. Оперативно висвітлює суспільно-політичні, громадсько-культурні, науково-літературні, економічні злободенні події та факти, порушує важливі життєві проблеми. Це один з основних засобів масового інформування і пропаганди, який формує громадську думку.

Найголовнішими засобами формуванні іміджу газети є візуальні – дизайнерські прийоми – до яких входить розміщення та виділення заголовків.

“Імідж – це сталий образ газети, який вимальовується у читачів протягом тривалого часу. Його позв’язують з особливостями тематики та змістом публікацій у газеті, її дизайну –ілюстрування та оформлення” [26; 43]. Імідж – сприятливий образ, який має на меті підняти рейтинг видання. Візуальними атрибутами тієї чи іншої газети є назва видання, його кольорова гама, “фірмові” шрифти” [31; 39]. “Читач завжди може впізнати “свою” газету виключно за стилем заголовків” [8;66]. Напр., “МЭР ПЕРЕВАЛЬСКА ВЛАДИМИР ЕСАУЛЕНКО: “Я привык работать, я люблю работать” (ХХІ век. – № 25. – 2006.), “МЭР БРЯНКИ НИКОЛАЙ ГРЯЗЕВ: “Я зимой, когда ездил на работу, каждый день смотрел на котельные – слава Богу, выстояли” (ХХІ век. – № 25. –2006.), “МЭР СВЕРДЛОВСКА АЛЕКСАНДР ШМАЛЬЦ: “Никогда не обещаю того, чего сделать не смогу” (ХХІ век. – № 31. – 2006.), “МЭР РУБЕЖНОГО АНАТОЛИЙ БУСЕНКОВ: “Кандидаты, видимо, сочли нужным больше подчеркивать свои достоинства, чем недостатки других” (ХХІ век. – № 33. – 2006.), “МЭР ЛИСИЧАНСКА ЛЕОНИД КРЫСАНОВ: “Мы предлагаем инвесторам открывать новые производства на имеющихся свободных площадях” (ХХІ век. – № 33. – 2006.), “МЭР СЕВЕРОДОНЕЦКА ВЛАДИМИР ГРИЦИШИН: “Я не верю в то, что люди, которые сейчас управляют Украиной, способны отстаивать государственные интересы. Поэтому нас ждет тяжелая зима” (ХХІ век. – № 35. – 2006), “МЭР ПЕРВОМАЙСКА ВАСИЛИЙ МОЗАЛЕВ: “Я Томенко скоро достану. Когда он займет свое место в государстве, я его найду, привезу ему эти ключи и потребую машину “Скорой помощи”. Пусть хоть за свой счет теперь покупает!” (ХХІ век. – № 35. – 2006.) або “Юрий Зюков – генерал ГП “Ровенькиантрацит”: перезагрузка” (ХХІ век. – № 14. – 2008.), “Перезагрузка” (ХХІ век. – №22. – 2007.), “Биг-борды в Луганске. перезагрузка?” (ХХІ век. – № 25. – 2007.), “ТАРИФЫ. ПЕРЕЗАГРУЗКА” (ХХІ век. – №70. – 2006).

“Частини заголовкового ансамблю – знаки текстів – допомагають скласти перший, найзагальніший прогноз про зміст публікації. Саме прочитання заголовків визначає конфігурацію тексту номера газети. Журналісти, природно, прагнуть звернути увагу своєї аудиторії на заголовки. При цьому має силу така роль заголовків як рекламно-експресивна. Назви матеріалів мають бути цікавими, в міру інтригуючими, привертати увагу” [29; 193].

Отже, саме з заголовка починається ознайомлення читача з виданням, він “репрезентує твір” [18; 105]. Заголовкові комплекси свідчать не тільки, про що йдеться у тексті, а й про концепцію всього видання, його аудиторію. Тому заголовки є важливими чинниками у формуванні іміджу друкованого видання.

3. Регулюючу функцію або розділяючу. Заголовки, рубрики, підзаголовки слугують знаками тексту й саме з їхньою допомогою можна орієнтуватися в змісті. У сучасній журналістиці існує тенденція до оформлення заголовків як розповідних речень і перетворення їх на невеличкі ліди [24; 225]. Це є надзвичайно зручним для людей які читають лише заголовки, при цьому бажають бути в курсі подій, такі заголовки мають вигляд новин, це зовсім не гарантує прочитання тексту. Напр.,

“БОЛЬНОЙ ВОПРОС ДЕТСКОЙ БОЛЬНИЦЫ

Родители бьют тревогу:

“А об удобстве наших детей кто-нибудь подумал?”

(ХХІ век. – № 63. – 2006.),

“Нам обещают рай без коммунальных и прочих забот…

О том, как рождаются городские проекты

у новой команды единомышленников”

(ХХІ век. – № 48. – 2006).

Лише перелік функцій у працях різних науковців дає уявлення про ту роль, яку виконують хрематоніми.

Отже, заголовки свідчать про концепцію видання, та його направлення. Робота над ним – це широке поле для творчості журналіста. Мета хрематоніма – вплив, тому що в більшості випадків саме він маніпулює читачем: читати або не читати. Заголовок – це головна теза будь-якого журналістського матеріалу. Кожний заголовок виконує номінативну функцію. В хрематонімі виражається авторська позиція.

РОЗДІЛ ІІ.

РОЛЬ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ПІДВИЩЕННІ ІНФОРМАТИВНОСТІ ЗАГОЛОВКІВ:

2.1. ФРАЗЕОЛОГІЗМ, ЯК ЗАГОЛОВОК;

2.2. КАЛАМБУР У РОЛІ ЗАГОЛОВКА;

2.3. АГІТАЦІЙНІ ЗАГОЛОВКИ;

2.4. ЗАГОЛОВОК-ЦИТАТА;

2.5. ЯК ДІБРАТИ ЯКІСНИЙ І ДОРЕЧНИЙ ЗАГОЛОВОК.

Останнім часом дослідники приділяють багато уваги вивченню заголовка з боку психологічних, соціальних, культурних та інших умов. Та найважливішим є аспект інформативності. Для привернення уваги читача автори удаються до таких методів як перефразування, трансформація назви матеріалу у більш цікавий і виразний варіант. Аналіз періодичної преси Луганщини доводить, що найбільш поширеним засобом зацікавлення читача є каламбури. Вони творяться за допомогою різних лексико-семантичних засобів. Каламбур – це стилістичний прийом, в основі якого наявне використання різних значень якогось одного слова або кількох слів, які схожі своїм звучанням [19, 357]. Така постмодерна гра безперечно буде ефективною. О.О. Кулініч виділяє такі причини поширення каламбурів у заголовках: впевненість автора публікації, що гра слів приверне увагу читача; здатність функціонування такого заголовка як засобу гумору та сатири [19, 54].

Отже, використання каламбурів, як хрематоніма, дає підстави стверджувати про ефективність такого засобу експресії. Інформативність в такому гумористичному заголовку буде закладена у підтексті, розв’язання такої назви потребує переосмислення читачем змісту твору.

Ще одним з яскравих і дієвих засобів досягнення заангажованої інформативності в публіцистичних творах є фразеологізм. Важливу роль тут відіграє контекст. Фразеологічна одиниця є частиною асоціативного ряду, тому вони створюють образи які доступні пересічному читачеві. Напр.,“Против “Барса” нет приема!” (ХХІ век. – № 12. – 2004.), “Халява кончилась, господа! Отворяйте портмоне!” (ХХІ век. – № 18. – 2004.), “Кручу-верчу, захочу – отключу…” (ХХІ век. – № 43.– 2004.), “Тяните жребий, господа!” (ХХІ век. – № 2. – 2006.), “A воз и ныне там...” (ХХІ век. – № 59.– 2006.), “ПОНЕДЕЛЬНИК – ДЕНЬ ТЯЖЕЛЫЙ, или фиаско леди “Ю” в Луганском горсовете” (ХХІ век. – № 9. – 2007.), “Красиво жить не запретишь, или уровень жизни в Луганске растет!” (ХХІ век . – № 23. – 2007.).

У заголовках лаконічність, інформативність, а разом із тим експресивність досягаються залежно від мети та потреби за допомогою найрізноманітніших видів експресивно-емоційної обробки, оновлення та загострення тих чи інших загальновідомих стандартів, сталих словосполучень, фразеологізмів, оперуючи їх семантикою та структурою тощо.

Гумористично обігрують поєднання кількох фразеологізмів за допомогою їх часткової трансформації. Ці перетворення допомагають створити новий, більш сучасний фразеологізм, який приверне увагу своєю експресивністю. Поєднання такого заголовка з підзаголовком “полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою” [5; 27]. Напр.,

“РЕФОРМАТОРЫ-НОВАТОРЫ,

ИЛИ С БОЛЬНОЙ ГОЛОВЫ НА ЗДОРОВУЮ”

(ХХІ век. – № 33. – 2007.),

“А Васька слушает, да ест…”,

или очередная серия “уродов и пассажиров”

(ХХІ век. – № 16. – 2008.),

“НЕ хотели “ЗАПАДЕНЦа”?

ПОЛУЧИТЕ МОСКАЛЯ!”

(ХХІ век. – № 49. – 2005.).

В основі фразеологічних заголовків вживаються крилаті вислови з казок, віршів, пісень тощо. Напр., “Гладко было на бумаге, да забыли про овраги!” (ХХІ век. – № 50. – 2003.), “РОГА И КОПЫТА”. Кременской вариант” (ХХІ век. – № 17. – 2004.), “Рыбный день, или Не думай о природе свысока” (ХХІ век. – № 21. – 2004.), “Фабрика “Старт”: От “заката” до “рассвета” (ХХІ век. – № 26. – 2004.), “С ЧЕГО НАЧИНАЕТСЯ КОРПОРАТИВНОСТЬ?” (ХХІ век. – № 42. – 2004.), “Зимы ждала, ждала природа...” (ХХІ век. – № 6. – 2005.), “Ветер с моря дул...” (ХХІ век. – № 10. – 2005.), “КРЫЛАТЫЕ КАЧЕЛИ ЛЕТЯТ, ЛЕТЯТ...” (ХХІ век. – № 32. – 2006.), “Новый Год к нам мчится, скоро все случится...” (ХХІ век. – № 52. – 2007.), “БОЛЬШАЯ ПЕРЕМЕНА” ЛУГАНСКОЙ ВЕЧЕРНЕЙ ШКОЛЫ или ЗА ПАРТАМИ – ВЗРОСЛЫЕ” (ХХІ век. – № 53. – 2006.), “НО БЛИЗОК, БЛИЗОК МИГ ПОБЕДЫ.УРА! МЫ ЛОМИМ; ГНУТСЯ ШВЕДЫ” (ХХІ век. – № 65. – 2006), “Вставай, страна огромная...” (ХХІ век. – № 3. – 2008), “О бедном гусаре замолвите слово” (ХХІ век. – № 20. – 2008.).

Відбувається перефразування відомих прислів’їв, приказок. Напр., “Готовь сани летом, а телегу – зимой” (ХХІ век. – № 11. – 2005.), “МАЛЕНЬКАЯ ЛОЖКА ДЕГТЯ В БОЛЬШОЙ БОЧКЕ МЕДА” (ХХІ век. – № 59. – 2006), “Защита журналистов – дело рук самих журналистов?!” (ХХІ век. – №32. – 2007.), “Отопительный сезон 2007-2008: долг холодом страшен” (ХХІ век. – № 41. – 2007.), “Дорога ложка к обеду или Финансовая пропасть “теплокоммунэнерго” (ХХІ век. – № 43. – 2007.), “Игорь Жданов: по одежке протягивай ножки” (ХХІ век. – № 50. – 2007.), “Долг платежом… страшен” (ХХІ век. – № 3. – 2008.).

Фольклорна основа робить заголовки емоційними, колоритними, близькими читачеві. Тексти з такими назвами викликають різноманітні асоціації, і не викликають труднощів щодо їх розшифрування. Читач одразу може зрозуміти про що може йтися у творі.

Отже, для досягнення дієвості журналістського заголовка, з метою поставлених завдань автори використовують такий інструмент образного мислення, як фразеологізми. Використання фразеологізмів виправдана такими чинниками:

1)              проста, зрозуміла форма, що дає змогу просто говорити про складні явища;

2)              лаконічність фразеологічних одиниць, досить економних за складом і дуже вагомих за складом;

3)              образно-метафорична форма фразеологізмів допомагає не тільки створити певні картини, образи, й викликає емоційний відгук адресата;

4)              журналіст крізь призму фразеологічних засобів дає власну (суб'єктивну) оцінку інформації, спонукає читачів до вираження свого ставлення до зображуваного.

Як і каламбур, заголовки з елементами фольклору містять глибинний зміст, та невимушену, легку при запам’ятовуванні форму. Це дає підстави стверджувати про ґрунтовну загодованість ідеї публікації.

Останнім часом журналісти почали застосовувати такий, порівняно новий, різновид заголовка, як агітуючий. Доцільність використання саме такої терміну ми пояснюємо його функцією – агітація (відкрита та прихована). Використання такого хрематоніма прямо залежить від дати випуску газети. Під час роботи з луганськими газетами ми помітили таку залежність: коли починається передвиборча агітація, починають виникати нові друковані органи. При чому виникають вони не з першого випуску, звісно у кожній газеті є агітаційна публікація з різного роду назвами. Від політичної прихильності залежить і назва матеріалу. Напр., “Мы выбираем, нас выбирают, как это часто не совпадает…” (ХХІ век. – №32. – 2007.),“Передвиборна програма кандидата на пост президента України В.Ф. Януковича” (Моя Луганщина. – № 8. – 2004.), “Выборы – 2004. Симпатии тружеников – В.Ф. Якуновичу.” (Моя Луганщина. – № 9. – 2004.), “МОЛОДЁЖЬ – ЗА!” (Моя Луганщина. – № 10.– 2004.), “ВИКТОР ЯНУКОВИЧ: ДЕСЯТЬ “ЗА” (Моя Луганщина. – № 11. – 2004.), “ДВОЙНОЕ ГРАЖДАНСТВО И РУССКИЙ ЯЗЫК” (Моя Луганщина. – № 11.– 2004.) [Прихована агітація за “Партію регіонів”], “А В ПЕРЕДИ ШАГАЕТ ОТЕЦ” (Моя Луганщина. – № 11.– 2004.) [Стаття про родину політичного лідера. Прихована агітація за В.Ф. Януковича.], “Почему так быстро Виктор Янукович стал одним из национальных лидеров” (Моя Луганщина. – № 11.– 2004.), “Голосуйте за ЯНУКОВИЧА В.Ф. ” (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Результаты работы кабинета министров Украины во главе с Виктором Януковичем в 2002-2004 годах” (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Победа будет за нами”, “Всё лучшее детям”, “Жители Новопскова – за!” [У текстах наявна прихована агітація] (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Духовные приоритеты Виктора Януковича” [Православна сторінка] (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Оппозиция готовит “Каштановый переворот”, “Ющенко уничтожает материалы  предвыборной агитации оппонентов” [Прихована агітація досягається шляхом приниження противників] (Моя Луганщина. – № 12. – 2004.), “Корпорація “Майкрософт”: краснодонська версія” [Прихована агітація. Дезінформуючий заголовок. Повідомляється про депутата, який є ініціатором візиту представників компанії “Майкрософт” у одну зі шкіл м. Суходольська] (Молодая гвардия. – № 1. – 2004.)