Типологічні ознаки журналів

Інтерпретована інформація значно полегшує читачеві сприйняття нових термінів, незнайомих назв та імен або ж нагадує про призабуті події, дістає з архівів цікаві фотографії. Іноді достатньо одного речення,  щоб читач отримав необхідну інформацію. Ці пояснення представляють своєрідний словник, мініатюрну енциклопедію видання. Періодичні видання, що виходять кілька разів на місяць, виносять такі коментарі в окрему рубрику та на окрему сторінку. Тижневики важливій інформації можуть присвятити цілу сторінкуабо розворот з кількома матеріалами на одну тему, які тлумачать інформацію з різних точок зору, нерідко протилежних.

Додаткові пояснення здійснюються посиланням внизу статті  (коментар-словник)  іншим шрифтом,  виділенням рамкою або підкладкою,  відкресленням лінійкою;  посиланням на статтю в іншому випуску, або на іншій сторінці,  коли застосовується фігурний елемент у вигляді стрілки,  квадрата;  винесеннямпояснення у вріз.

Такі способи звільняють основний текстовий матеріал від  пояснювальних речень,  які відволікають увагу від основної теми,  але тема стає зрозумілою читачеві,  до того ж увага до статті привертається додатковими графічними елементами.

Основний текстовий матеріал і різновиди довідкової інформації обов’язково відрізняються графічно – не лише шрифтами, а й форматом набору, поєднанням з декоративними елементами. Причому додаткова інформація нерідко має власні заголовки  (меншого розміру порівняно з основним заголовком),  назву рубрики  (постійної або разової).  Композиція основних та додаткових текстів також грає значну роль у сприйнятті інформації, її тлумаченні.

Добірка є важливим способом інтерпретації та монтажу текстової та графічної інформації. Добіркою є композиція кількох матеріалів, що значно відрізняються, кожен із власним заголовком та підзаголовкомабо без них,  відокремлені проміжками або однаковими декоративними елементами. 

Стаятт –  цілісний, нолітний текст, добірка ж має таку структуру: спільний заголовок або назва рубрики, епіграф  (цитата), підзаголовки, 4-8 однотипних коротких текстів, зображень,  які складають основний фактичний матеріал добірки –  це може бути коротка новина,  коментар,  хроніка, малюнок, шарж, фото. Також можуть бутиспільний для всієї добірки вступний та заключний коментар, зображальний матеріал.

Важливо, щоб стиль оформлення видання відповідав змісту та призначенню, до того ж постійність у застосуванні прийомів виділення та акцентування допомагає читачеві краще орієнтуватися на сторінкахперіодичного видання. Будь-яке незвичне оформлення відразу приверне увагу, стане акцентом. Оформлення інформації про сенсаційну подію повинно вказувати на акцент номера.  У читачаформується звична модель знайомства з інформацією. Якщо ця модель у певному випуску порушується, 100  В. Е. Шевченко. наприклад у зв’язку з важливим повідомленням на першій сторінці,  у читача формується нова модель, зорієнтована на надзвичайне. І ця нова модель повинна виправдати себе, задовольнити потребу читача отримати цікаву інформацію, на яку він зорієнтувався. Образна інформація розглядається як повноцінна і об’єктивна лише тоді,  коли сполучається з текстовим коментарем. Більш того, один і той самий образ, супроводжений різними коментарями, отримує протилежний вплив. Але вплив на читача здійснює також і авторство матеріалу. Відома людина, фахівецьчи журналіст,  ім’я якого щось значить для читача,  користується повагою.  Тому будь-яка інформація, надрукована під знайомим прізвищем, буде вважатися авторитетною, вагомішою за інші матеріали на ту саму тему.

Існуючі способи візуальної інтерпретації інформації у сучасних періодичних виданнях можна звести до таких:

1) композиційний – розташування, місцеположення, групування, позиція  щодо сусідніх матеріалів;

2) графічний – засоби  акцентування і виділення; 

3) архітектонічний – розгорнута  система рубрикації;

4) структурний – порушення  сталої моделі видання, незвичне  оформлення;

5) персоніфікований –  акцентування на особі автора  – відомої людини, фахівця. 

З)звичайно,  кожне періодичне видання орієнтується на свою групу читачів,  і цією особливістю визначається самий дійовий спосіб маніпулювання інформацією.  Знання законів сприйняття і композиційних закономірностей розкриває широкі можливості перед оформлювачами періодичних видань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У сучасних умовах використання комп'ютерних  технологій недостатньо створювати текст, електронну таблицю або малювати ілюстрацію. Її ще треба красиво представити, привести у вид, придатний для публікації, будь то підготовка до друку або верстка сторінок Internet. Саме цим займаються програми, які називаються графічними редакторами.

Відмінною особливістю друкованої графіки є її тісний зв'язок зполіграфією, її залежність від рівня і культури праці поліграфічного виробництва.

Виходячи з основних завдань  книжкової графіки її поділяють  на оформлення та ілюстрування книги. До оформлення книги відносять її декоративний наряд, її прикраси, мальовані шрифтові елементи, композиційне побудова текстового набору і т.д. Ілюстрування книги вирішує завдання образного розкриття літературного тексту за допомогою малюнків.

Існують різні види літератури і різні типи книг. В залежності від їх призначення, від того, до якого колу читачів звернена книга, які цілі вона переслідує, залежатиме її тираж, формат, ступінь і характероформлення та ілюстрування.

У сучасній друкованої графіку  поширені штрихові і тонові ілюстрації. Зустрічаються ілюстрації, виконані в об'ємно-просторовому плані і умовно-площинний трактуванні.

У книзі є свої принципи розробки світлотіні, обсягів і перспективи, свої масштаби і прийоми композиції. Ось чому звичайні графічні станкові твори, якщо їх навіть зменшити до книжкових форматів не можуть служити ілюстраціями і будуть лише репродукціями, вклеєними в книгу. Необхідно підкреслити особливо видатну роль торцевої гравюри на дереві в мистецтві книги.

Iлюстрації - це твори, призначені для сприйняття в певному єдності з текстом, тобто, що знаходяться в книзі і беруть участь у її сприйняття в процесі читання. Ілюстрації до літературного твору разом з ним являють собою єдине ціле. Книжкові ілюстрації, вилучені з тексту, можуть часом зробитися малозрозумілими й невиразними.Ілюстрації не самостійні і за сюжетом, вони повинні відповідатизмісту літературного твору. Вони здатні збагатити чи збіднити його.Від художника вимагається, щоб він став співавтором книги, зробив зримими ідеї та образи письменника, допомагаючи тим самим краще зрозуміти зміст, конкретніше уявити епоху, побут, оточення героїв книги. Але це зовсім не означає, що ілюстрація повинна бути простим зображально-графічним переказом тексту. 

Ілюстрація виконує пізнавальну, виховну, доповнює, імітаційну, роз'яснювала і поглиблює зміст твору.

Відповідно цілям, які переслідує зображення, ілюстрації можна підрозділити на:

• науково-пізнавальні (карти, плани, схеми, креслення тощо);
• художньо-образні (тлумачення літературного твору засобами книжкової графіки).
• Ілюстрації можуть бути:
• пояснювальним зображенням до тексту, що доповнює текст;
• зображенням майже повністю самостійним, іноді навіть підкоряють собі текст.

У залежності від розмір і розташування у книзі бувають такі види ілюстрацій:

• фронтиспис;
• заставка;
• смугова ілюстрація (на всю сторінку);
• полуполосная;
• разворотная (на двох сторінках);
• оборонна (невеликий малюнок, оточений текстом);
• малюнки на полях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різновиди діаграм.

Основні типи діаграм

Діаграми в основному  складаються з геометричних об'єктів (точок, ліній, фігур різних форм та кольорів) та домоміжних елементів (осей координат, умовних позначень, заголовків і т.д.). Також діаграми діляться на плоскі (двомірні) і просторові (трьохмірні або об'ємні). Порівняння і співставлення геометричних об'єктів на діаграмах може відбуватися в різних вимірах: по площі фігури або її висоті, по місцезнаходженню точок, по їх густині, по інтенсивності кольорі і т.д. Крім того дані можуть бути представлені в декартовій або полярній системі координат ^[2].

Розрізняють

• Стовпчасті та лінійчасті діаграми —- застосовуються для спостереження змін в часі або за різних умов для невеликої кількість наборів даних.
• Графіки — використовуються для зображення трендів та функціональних залежностей. Будується за допомогою точок з'єднаних лініями або кривими вищих порядків.
• Секторні діаграми — для пропорційної залежності в певний момент часу.
• Діаграми Венна - для ілюстрації теоретико-множинних відношень.
• Гістограми — походить від стовпчастої діаграми^[5]. Має вигляд стовпців без розривів між ними. Широко застосовується в статистиці для зображення дискретного розподілу частот.
• Діаграми з областями
• Точкові діаграми
• Біржові діаграми
• Поверхневі діаграми
• Кільцеві діаграми
• Бульбашкові діаграми
• Пелюсткові діаграми
• Картодіаграми — зазвичай використовується для географічних даних; також може бути використана для частин пристроїв або частин тіла людей та тварин^[4].

Секторні діаграми (кругові) — доволі широко поширений спосіб графічного представлення структури статистичної сукупності, так як ідея цілого дуже наглядно виражається кругом, який представляє всю сукупність. Відносна величина кожного значення зображується у вигляді сектора кругу. Площа  сектора відповідає вкладу даного значення в суму значень.

Цей вид діаграми зручно використовувати, коли потрібно показати долю кожної величини в загальному об'ємі ^[2].При побудові спочатку будують круг, а потім секторами пропорційно виділяються його окремічастини. Інколи необхідно зобразити сукупності одних і тих же даних в різні періоди, або в різних місцях (наприклад, голоси виборців, природні ресурси), тоді будують кілька секторних діаграм, при цьому площі круга зображаються пропорційно об'єму сукупності. Комп'ютерні засоби дозволяють зображати більш складні у побудові секторні діаграми (наприклад, об'ємні

 

стограма — спосіб графічного представлення табличних даних  у вигляді прямокутних стовпців без розривів між ними. Походить від стовпчастої діаграми^[5]. Щоправда часто гістограмами називають всі види стовпцевих діаграм. Навіть в пакеті «Microsoft Office 2007» усі види стовпцевих діаграм знаходяться в меню «Гістограма»^[2]. Широко застосовується в статистиці для зображення дискретного розподілу частот. Найдавніша стовпцева діаграма з'явилась в книзі шотландського політичного економіста Вільяма Плейфейра (William Playfair) «The Commercial and Political Atlas» (London 1786), яка демонструє показники імпорту та експорту Шотландії в сімнадцять країн в 1781 р. Хоча Плейфейр відносився до свого винаходу скептично, в наступні роки його було прийнято багатьма, зокрема Флорена Найтінґейл (Florence Nightingale), використав їх в 1859 р. для порівняння смертності в армії в мирний час із смертністю мирного населення, і даним шляхом переконав владу покращити умови гігієни в армії

Пелюсткова діаграма подає числові значення як довжини відрізків, які виходять із центра діаграми під різними кутами. Кути між сусідніми відрізками однакові й визначаються кількістю відтворюваних значень: 360°/k, де k — кількість значень.