Типологічні ознаки журналів

Типологічні ознаки журналів

Завданням журналів є забезпечення комунікації в різних видах суспільної діяльності.  
к засіб інформації журнал має такі власні особливості: нескінченність та регулярність виходу в світ номерів через певні проміжки часу, наявність опублікованих матеріалів у виді статей; журнал має певний тематичний напрямок змісту, статей, які в ньому містяться; особливе поліграфічне оформлення. Журнальне видання випускається у виді блоку закріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу визначеного формату, у обкладинці або палітурці. Характерними особливостями для журнальних видань є великі формати сторінок, двоколонний набір.  
Графічна концепція видання визначає його зовнішню форму і допомагає виділити це видання серед інших. Хоча самі елементи оформлення є постійними для будьякого журналу, проте їхня структура, функції й сполучення одне з одним моделюються індивідуально. Це залежить насамперед від структури інформаційного матеріалу, видання в цілому.

Художній редактор при  оформленні видання може орієнтуватися  на різні аспекти та особливості тексту: типові (властиві багатьом текстам) або індивідуальні.

Предметом його уваги може постати як літературний жанр твору, так і його стилістичні якості, загальне емоційне забарвлення та авторська інтонація, фабула, психологічні характеристики героїв або довкілля тощо.

Кожен журнал повинен мати постійні елементи у виданні. До них  належать розділові засоби, які можуть визначати не лише розподіл, а й  якість видання за допомогою єдності  таких елементів. Пробіли, лінійки  та прикраси повинні виконувати роль сполучних ланок. Їхня головна мета – роз'єднуючи, об'єднувати графічні елементи номера

Таким чином, головними якостями роздiлових засобiв мають бути їх максимальна нейтральнiсть й унiверсальнiсть. Треба намагатися використовувати їх так, щоб вони залишалися непомiтними для читача i водночас, пронизуючи всю зовнiшню форму номера, становили мiцний каркас.

Декоративні елементи також  є розділовим елементом, вони використовуються як видільно-роздільний засіб, що включається у графіку для подання текстових блоків, заголовних елементів.

В. Шевченко вважає, що декоративні елементи не лише виконують службову функцію виділення, відокремлення та акцентуації, а й формують послідовність сприйняття матеріалів на сторінці, поділяють їх на блоки, надають ритмічності, разом із шрифтовими та зображальними елементами утворюють систему, яка визначає архітектонічний тип видання .

Кожна ілюстрація, використана  в журналі, повинна відповідати  змістові, а також нести в собі документальність та достовірність. Не слід забувати й того, що за допомогою  ілюстрацій сторінки набувають привабливості  та стають зручними у використанні.

Зображальні елементи повинні  бути систематизовано оформлені, потрібно чітко визначити місце тих чи тих ілюстрацій у структурі видання та окремого номера, залежно від їх значення й теми.

Бажано планувати зображення так, щоб у номері не повторювалися знімки одного плану, жанру, сюжету. Одноманітні знімки складають враження, що все видання робиться зі штампів, адже елементи зображення першими впадають в око.

Ілюстрації відіграють значну роль у конструюванні сторінки, виступаючи в композиційній єдності з  іншими елементами. З їх допомогою видання набуває вигляду довершеності, гармонійного цілого. Однак привабливість може знизитися, якщо ілюстрації будуть неякісними. Саме тому художні та технічні редактори повинні бути професіоналами не лише з питань розташування матеріалів, а й визначення їх якості].

Ілюстрація – один з  головних елементів, які створюють образ журналу, прикрашають його, формують вид і тип періодичного видання. У журналах трапляються ілюстрації найрізноманітніших видів. Найчастіше на журнальних сторінках друкують фотознімки. Тематика фотоілюстрацій різноманітна й охоплює всі межі людської фантазії. Фотоілюстрації повинні бути оперативними, точно відображати сьогодення і сучасний світ. Інколи фото заміняє статтю чи значно скорочує її розмір. Текст і фотознімок повинні бути цілісними. Ці два компоненти сукупно розкривають одну і ту ж тему. Світлини посилюють уплив текстових матеріалів, але не мають значення самостійних матеріалів.

Поширений вид ілюстрації – портрет. Найкращі портрети зняті "анфас" (прямо) чи з невеликим  поворотом. Також можуть зустрічатися фоторепродукції з картин, знімки скульптури, музейних експонатів, архітектури.

Друкований  текст є основою інформації, що передається візуально. При цьому значення слів передають їх зміст, а графічне оформлення або шрифтове виконання – його відтінки – посилення або послаблення значення, стиль, яскравість, гучність, інтонацію тощо. Правильне використання шрифту дає можливість донести повідомлення до читача, якому воно адресоване, робить процес читання цікавим і зручним. Це досягається правильною організацією текстових даних, поданням їх у прийнятній формі. Дизайн шрифтів як особливий вид зображального мистецтва підпорядкований спільним для всіх видів мистецтва закономірностям, потребує знання цих закономірностей і вміння застосовувати їх на практиці.

Додатковий  текст журнальних видань складають  кеглем, меншим на 1-2 пункти за кегль  основного тексту. Допускається складати додатковий текст журналів кеглем 6 пунктів без шпонів і 7 пунктів без шпонів, коли додатковий текст займає до 10 % сторінки без полів. 
 
 

Особливості заголовкового комплексу

Ефективність журнального матеріалу  багато в чому визначається вміло  поданим заголовком, оскільки заголовок  переконує читача ще до читання матеріалу, більшість читачів спочатку переглядають лише заголовки і після цього обирають статтю для читання. Особливе сильне значення заголовок має, якщо він виноситься в анонс на обкладинку журналу. Читач може купити часопис через те, що побачив (візуально яскраво виражений) і прочитав (зацікавив зміст) заголовок статті. Склад заголовків, їх змістова і графічна форми пов’язані з видом журналу, його читацької аудиторії, соціального призначення.

Не лише один заголовок сприяє розкриттю  змісту матеріалу. Цілий комплекс елементів дають читачеві попереднє уявлення про текст з різних позицій. Такий комплекс і отримав назву заголовкового комплексу (у літературі використовується також термін «система рубрикації»). До заголовкового комплексу можна віднести компоненти, які тією чи іншою мірою розкривають зміст матеріалів і виконують інші функції заголовків [9, С. 53-69.]. Характер змісту і форми журналу обумовлює багатоелементну структуру заголовкового комплексу: рубрика, заголовок, підзаголовок, шапка, лід, анонс, вріз, текстівка. Заголовок може включати також зображальні елементи [10]. Привертають увагу до матеріалу не лише заголовок і підзаголовок, надзвичайно велику роль грають врізи, текстівки. Ці елементи тісно пов’язані із текстом за змістом, але у структурно-мовному плані зберігають самостійність, відокремленість від тексту. Редакційно-технічне опрацювання рубрик докладно висвітлюється в посібниках з редагування і коректури.

Склад заголовкових компонентів, їх композиція та дизайн визначаються форматом журналу  і стилем оформлення, кількістю матеріалів на сторінці, кількістю і розміром зображальних елементів, наявністю  декоративних елементів. Зміст журнального матеріалу, його місцерозташування в номері та на сторінці, значеннєве навантаження заголовка визначають прийоми його оформлення. У заголовковому комплексі органічно зливається змістова і графічна частини, відображаються особливості змісту видання і стилю його оформлення.

Той чи інший текстовий елемент  видання відноситься до заголовкового  компоненту відповідно функцій:

• інформативно-орієнтуюча (змістова);
• членування тексту (розподіл інформації за ступенем важливості, групування);
• рекламно-експресивна (привернення уваги) ;
• когнітивна (розуміння твору, відповідність його інтерпретації наявним в пам’яті моделям й актуалізованим фоновим знанням)
• графічно-видільна, або декоративна.

Функції заголовкового комплексу  періодичного видання, зокрема газети, з точки зору оформлення детально розкрито у посібнику [8, С. 147], але якщо враховувати комунікативну складову, акцент зсувається на сприйняття змістових та формних складових заголовка у єдності і взаємозв’язках.

Найповніше функції заголовка  розкриваються при його аналізі  з позиції сприйняття адресатом. Облік позиції реципієнта важливий, оскільки читач в процесі пізнавальної діяльності сприймає зміст через його словесну та композиційну форму. Всі компоненти заголовкового комплексу передають зміст матеріалу з різних боків у стислій формі. Це явище знаходить пояснення у психологічних закономірностях сприйняття. Психологи виявили, що у сприйнятті реципієнта існує механізм, який реконструює структуру значного за обсягом текстового масиву на матеріалі невеликого тексту. Цей механізм дає можливість читачеві, що сприймає невеликий за обсягом текст (у нашому випадку – заголовок, підзаголовок, лід, вріз), формувати уявлення про його структуру так, що вона проектується на структуру і характеристики тексту статті у цілому.

Скомпресована передача змісту у заголовковому  комплексі дає можливість йому виконувати комунікативну роль у процесі  взаємодії з читачем. Елементи комплексу, сегментують зміст і забезпечують комунікативні інтереси того, хто сприймає інформацію. Виконуючи інформативно-орієнтуючу функцію, заголовки стають опорними точками, від яких відштовхується структура матеріалу і послідовність викладу змісту. Вони розділяють текст на фрагменти, що легко сприймаються, створюють змістові зупинки, переходи, акценти.

Характер й обсяг інформації, що передається, є основними при формуванні заголовкового комплексу. Заголовок може відобразити всі інформаційні властивості публікації: тему статті, редакційну позицію, часові характеристики, жанр, авторське бачення, адресацію. Але такої повної інформації журнальний матеріал вимагає рідко, головне – тема публікації, яка виноситься у заголовок і рубрику – графічно-змістовий центр заголовкового комплексу. Великі за обсягом матеріали потребують додаткового розчленування. Тоді у заголовковий комплекс вводяться такі елементи, як підзаголовок, анонс, лід, резюме.

Читач читає заголовки перед  тим, як зупинитися на статті, отже, визначається у подальших діях – читати всю  статтю або пропустити, переглянути  зображення, відкласти читання на деякий час. Прогноз подальших дій  складається на дотекстовому етапі  сприйняття, тому важливо, щоб у читача склалося потрібне враження від публікації на основі елементів заголовкового  комплексу. Інформативність заголовка може бути досягнута такими засобами:

• образними,
• предметно-логічними,
• формально-описовими.

Образні і формально-описові заголовки  досить лаконічні, наприклад, «Маестро козаків» чи «Лопатою по шайбі». Предметно-логічні заголовки часто багатослівні, застосовуються для підзаголовків, лідів. З психологічної точки зору вони небажані для застосування у журналах, оскільки багатослівність знижує виразність і, відповідно, можливість швидко знайти матеріал. Багатослівність також незручна для розміщення у змісті чи в анонсі.

Система «заголовок-підзаголовок»  будується за принципами:

• предметно-логічні – формально-описові,
• родове поняття – видове поняття,
• узагальнене поняття – уточнююче поняття.

Функція членування тексту проявляється у сегментації тексту, розподілі матеріалів за ступенем важливості, відокремленні одного матеріалу від іншого, визначенні його меж. У цьому сенсі назва стає своєрідним прикордонними знаком, що сигналізує про існування тексту на певному місці в просторі конкретного журналу. Спочатку заголовкові компоненти розпізнаються як такі, що активізують елементи комунікативної моделі «Я читаю». Далі у читача активізується знання про ту функцію, яку виконують заголовкові компоненти. З попереднього досвіду він знає, що заголовки, рубрики, врізи – це знаки тексту і саме з їх допомогою можна орієнтуватися в змісті, а потім у відборі публікації для уважного читання. На підставі цього попереднього досвіду читач звертається до заголовкових елементів. Наступний крок – витягання з пам’яті моделей сценаріїв сприйняття заголовку і тексту.

Сегментація інформації у заголовковому  комплексі йде по лінії – загальна тема (рубрика), звуження до конкретної проблеми (заголовок) та фактів (врізи). Ліди, заголовки та підзаголовки будують тематичну структуру тексту, акцентують на найбільш важливих аспектах. Вони служать опорою для читача в розумінні змісту, при швидкому перегляді дають достатньо повне уявлення про зміст всього матеріалу. 

Розподіл матеріалів за ступенем важливості демонструє редакційну оцінку матеріалів. Своїми розмірами і розташуванням заголовки дають читачеві зрозуміти, наскільки редакція вважає ці матеріали важливими чи цікавими. Це – одна з форм інтерпретації інформації.

Рекламно-експресивна  функція заголовкових компонентів проявляється у тому, що зміст та оформлення заголовків привертають увагу читачів і спонукають їх почати читати весь текст. Назва має бути цікавою, привабливою, такою, що в міру інтригує, тоді є шанс розраховувати на те, що виникне етап уважного читання тексту. Заголовок формує емоційність сприйняття матеріалу, виконує оцінно-експресивну функцію. Важливість її визначається тим, що твір має переконати адресати в тих положеннях, які захищає автор, навіяти йому певні установки, створити емоційно сприятливі умови, довірливе ставлення до висловлюваної думки, теми матеріалу.