Дотримання вимог видавничих норм і стандартів у газетних виданнях

- образотворчій достовірності передачі  явищ дійсності,  
- точність вираження задуму художника,  
- сили дії на емоції, уяву читача.  
Є два характерні прорахунки у використанні художньої деталі :  
- вузька конкретизація якостей предмета у відриві від загального звучання образу, коли автор, прагнучи до виразності, забуває про її зв'язок задумом. Деталь, що тоді запам'ятовується, може викликати в уяві читача непотрібні для задуму асоціації;

21.

- прагнення автора підкреслити  узагальнювальне, метафоричне значення конкретної деталі, з її допомогою посилити трактування образу, підказати читачеві основну думку. Ця нарочитість руйнує жвавість і безпосередність естетичного сприйняття.  
Більше того, в процесі роботи над рукописом редактор повинен розглядати художні деталі в комплексі з іншими компонентами тексту, і головне - із задумом твору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22.

1.5  Робота редактора над ілюстраціями  художніх видань

Ілюстрація  в широкому сенсі - пояснення словесної  інформації наочними прикладами, кресленнями  і зображеннями, а у вужчому - область  мистецтва, пов'язана з образотворчим  тлумаченням літературних і наукових творів. Мистецтво ілюстрації книг є самостійним видом образотворчого мистецтва, воно дуже своєрідне і  специфічне,  і вимагає глибокого  творчого підходу. Твори художньої  літератури можуть бути зрозумілими  читачами і без ілюстрацій, але  все-таки ілюстрації потрібні, вони мають  велике значення в літературно-художній книзі:

• за допомогою ілюстрацій читач може більш повно пізнати літературний текст, правильно його представити, зрозуміти його сенс;  
  - ілюстрації допомагають виявити основні ідеї літератора;  
  - читач за допомогою графічних зображень може ясніше уявити собі образи героїв книг;  
  - ілюстрації підвищують емоційну дію на читача;

  Ілюстрації завжди виступають  як складова частина книги,  тісно пов'язані не лише з  її змістом, але і з її  способом друку і брошурування, технікою її виконання. Адже  не той малюнок, що виконав  художник пером або кистю, тушшю  або аквареллю, а друкарський  відбиток, відтворюючий малюнок  художника. Якість ілюстрації  в книзі залежить не лише  від художників, але і від редакторів, працівників друкарні, тобто ілюстрація  стає в якійсь мірі плодом  колективної праці.[17;85]

Тому при оцінці ілюстрацій редактор повинен перевірити:  
- чи відповідають ілюстрації тексту;  
- чи виражені в малюнках основні ідеї автора;  
- чи створені художні образи в ілюстраціях по художніх образах літератури;

23. 
- чи виражений стиль письменника в ілюстраціях при збереженні індивідуальних рис творчості художника-ілюстратора;  
- чи правильно зроблена конкретизація літературного твору.

Редакторові потрібно прагнути використовувати  різні види ілюстрацій так, щоб вони розташовувалися по усій книзі рівномірно та ритмічно.  
Типові помилки, які треба уникати :  
- ілюстрація зображує близький по характеру предмет;  
- дзеркальне відображення; 
- можливі частини ілюстрацій, які треба прибирати.  
Редакторові необхідно домагатися того, щоб літературний текст, ілюстрації і оформлення зливалися в єдине ціле, сприймалися невідємними один від одного частинами і сприяли задоволенню високих вимог читача.[22;84- 90]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

24.

Розділ II

Нормативна база редагування  художньої  літератури

1.1 Норми редагування художньої літератури

Під час роботи з художнім твором редактор має застосовувати норми редагування, які допоможуть йому чітко окреслити і виконати завдання поставлені перед ним. Норма – це параметр список, шаблон, структура чи положення, які в оптимальних повідомленнях служать для вираження компонентів їх структури.[15;83]

Серед конкретних норм, які використовуються для редагування повідомлень, за змістом виділяють такі: лінгвістичні, логічні, композиційні, наукові, видавничі, юридичні, поліграфічні, етичні, естетичні, інформаційні норми редагування.

Естетичні норми

Редактор під час роботи з  художнім твором, завжди повинен враховувати  естетичні норми редагування, іншими словами – норми прекрасного. Без дотримання таких норм будь-яке  повідомлення, навіть і з найбільшою кількістю нової інформації, читач  може оминути як не варте уваги.  Норми прекрасного малодосліджені, а тому рідко можуть бути формально  описані, внаслідок чого оцінку їх дотримання часто здійснюють лише експерти. Проте  існують і такі естетичні норми, які мають формальний опис, а тому ними без перешкод може користуватися  літературний редактор. Перелічимо основні  з них:

• співвідношення розмірів сторін друкованої продукції
• у готових візуальних  продуктах компоненти в оптичному центрі площини найбільше привертають увагу читачів;

 

 

25.

• ілюстрації для повідомлення повинні бути виконані або доповню вальними кольорами ( які гармонують між собою), або різними відтінками одного кольору;
• емоції, викликані текстом повідомлення, не повинні контрастувати з його колористичним оформленням;
• тип гарнітури, яким набрано текст, повинен гармоніювати з його стильовими особливостями, а також стилем виконання ілюстрацій;
• у повідомленні не слід використовувати компоненти, які в суспільстві переважно визнають вульгарними чи потворними;
• використання в повідомленнях компонентів, що викликають у читачів негативні емоції, повинно бути помірним і не перевищувати кількості таких, що викликають позитивні емоції;

Дотримання перелічених норм гарантує редакторові, що в повідомленні не буде грубих естетичних помилок.[15;146-149]

 

Композиційні  норми редагування

 

 Композиційні норми редагування  надзвичайно важливі. Вдало вибрана  композиція значною мірою забезпечує  успіх повідомлення. Основні завдання  контролю за дотриманням композиційних  норм полягають у тому, щоб  виявити, чи відповідає логіка  матеріалу композиції повідомлення  і чи відповідає запропонований  автором ступінь складності композиції  можливостям реципієнтів її сприйняти.

Існують такі види композиції:

• оповідна композиція ( цей тип композиції переважно використовується у художній літературі. Оповідна композиція – це упорядкована за часом послідовність композиційних одиниць. Розглянемо основні типи оповідної композиції. Особливістю прямої хронологічної композиції є те, що послідовність розташування

26.

• композиційних одиниць відповідає послідовності описуваних подій. Крім того, до прямої хронологічної композиції ставлять ще дві вимоги: по-перше, вона повинна мати лише один сюжет і, по-друге, пропуски в часовому розгортанні подій заборонені. Типовими зразками цієї композиції є казки для дошкільнят. Зворотна хронологічна композиція характеризується тим, що в ній події розгортаються у зворотній часовій послідовності: із двох одиниць, що описують дві послідовні в часі події, першою в тексті розташовують ту, яка описує подію, що в часі відбулася пізніше. Особливістю одно часової багатосюжетної композиції є те, що події різних сюжетних ліній, які відбуваються в один і той самий час, в повідомленні подаються послідовно. Типовим зразком цієї композиції є епопея Л. Толстого «Війна і мир». Багаточасові композиції бувають одно- й багатосюжетними. Особливістю багаточасової композиції є те, що події різних часових періодів у повідомленні подаються послідовно. Прикладом цієї композиції є романи П. Загребельного. Змішана хронологічна композиція дає змогу поєднувати в довільному порядку всі перелічені вище типи композиції).
• діалогова композиція( для цієї композиції характерно те, що кілька учасників комунікативного акту виголошують по одній репліці, а далі розмова продовжується послідовно. Цей тип поширений у драматичних творах)
• вкладена композиція ( композиційні одиниці повідомлення вкладаються одна в одну. Цей тип композиції використовується рідко, але вона наявна в великих романах і казках.)
• циклічна композиція( окремі композиційні одиниці повідомлення весь час повторюються, додаючи при кожному повторенні якийсь новий

 

27.

• елемент. Цей тип композиції властивий, як правило, дитячим та фольклорним повідомленням.)
• описова композиція( описує не події а об’єкти, переважно використовується у пейзажних замальовках)
• комбінована композиція( як правило, у виданнях один тип композиції використовують рідко. Частіше на різних композиційних рівнях застосовують різні її типи) .

Композиція повідомлення повинна  відповідати його меті, виду та жанру. Опрацьовуючи повідомлення, редактор найперше повинен розпочати контроль довжини композиційних одиниць. Адже, від цього залежить сприймання твору читачами.

Отже, під час редагування  композиції редакторові слід керуватися такими нормами:

• довжина композиційних одиниць повинна залежати від жанру повідомлення, кваліфікації реципієнта(чим нижча кваліфікація, тим меншим повинен бути цей обсяг) і від композиційної складності повідомлення ( чим вона вища, тим коротшими повинні бути композиційні одиниці);
• довжина композиційних одиниць повинна залежати від мети сприймання інформації реципієнтами : для повідомлення, метою яких є задоволення емоційних та естетичних потреб, довжина композиційних одиниць в наявних межах може бути максимальною;

Логічні норми  редагування

У повідомленні редактор повинен контролювати істинність тверджень, а також правильність означень, класифікацій, висновків, доведень та логічних

28.

зв’язків . Спосіб контролю істинності тверджень вибирають залежно  від модальності повідомлення.

Редактор під час роботи х  художнім твором має справу переважно  з псевдо реальним, тобто фіктивним світом. Будь-яке твердження, що описує цей світ, стосовно фактичного світу є хибним(наприклад, художній роман, частково дитячий – оповідання для дітей). Ірреальний світ, будь-яке твердження, що описує цей світ, стосовно фактичного завжди є хибним, оскільки в реальному світі нема таких змінних і предикатів, які використанні в цьому твердженні, а тому стосовно фактичного світу істинність таких тверджень завжди дорівнює нулю (відноситься фантастика та частково казки).

Невизначений світ, стосовно будь-якого  твердження невідомого, який із описаних вище двох світів воно описує, а тому говорити про його істинність –  безпідставно( належать окремі твори  художньої літератури, наприклад, роман  М. Булгакока «Майстер і Маргарита»)[15;151-159]

 

Лінгвістичні  норми редагування

У людському суспільстві природна мова є єдиним універсальним засобом  спілкування автора і реципієнта, тобто засобом передачі інформації. Саме тому лінгвістичні норми редагування  є найважливішими і найчисельнішими.

Відхилення від норм літературної мови під час передачі повідомлення іноді може спотворити інформацію. Тому перед  тим, як повідомлення потрапить  у світ, редактор повинен  належним чином його відредагувати.  Редакторові  під час опрацювання повідомлень  простіше і доречніше користуватися  не правилами, а словниками. Будь-які  загальновживані слова редакторові  найдоцільніше перевіряти списковими, а неологізми – положеннєвими методами. У художній літературі, розрахованій на задоволення емоційних та естетичних потреб реципієнтів, лексику слід урізноманітнювати. Такі повідомлення, як правило, належать до образних чи образно-понятійних.

29.

Лексику в образних повідомленнях  слід максимально. А в образно-понятійних – помірно урізноманітнювати. Для  урізноманітнення лексики таких  повідомлень редакторові слід використовувати  якомога більше фонетичних, парадигматичних, словотвірних, синонімічних варіантів  слів.

При редагуванні лінгвістичних  одиниць повідомлення редактор насамперед повинен чітко встановити його стильові характеристики. Лише після цього  можна здійснювати контроль повідомлення.[15;175]

Психолінгвістичні норми  редагування

Основні завдання контролю за дотриманням  психолінгвістичних норм полягають  у тому, щоб зясувати , чи відповідають психолінгвістичні характеристики повідомлення психічним можливостям реципієнтів сприйняти й опрацювати його.

Опрацьовуючи повідомлення, редактор повинен врахувати, що в народів, які належать до різних культур, сприймання тексту відбувається по-різному: у європейській культурі – зліва направо; у культурі народів Близького і Центрального Сходу – справо наліво; у народів  культур Далекого Сходу – згори  вниз. Такі відмінності викликані  різними стереотипами сприймання текстів. Отже, редактор, що працює в Україні, повинен враховувати механізм сприймання, згідно з яким повідомлення сприймають зліва направо. Усі найважливіші елементи повідомлення слід розташовувати  у його лівій частині. Під час  опрацювання повідомлення редактор повинен вибирати словник тієї реципієнтської аудиторії, для якої воно призначене. У повідомленні повинні бути лише ті слова, які є в словнику реципієнта. Синтаксична й семантична складність повідомлення повинна дорівнювати тій складності, яка прийнята для обраної автором реципієнтської аудиторії. Це означає, що для обраної групи реципієнтів повідомлення не повинно бути ні простішим, ні складнішим за її середні можливості. Автор може вводити в повідомлення нові слова, відсутні в словнику реципієнта, але тільки за умови їх пояснення в самому повідомленні. Такі пояснення можуть мати