Дотримання вимог видавничих норм і стандартів у газетних виданнях

 

 

Редагування  творів сучасних письменників

 

У цьому  блоці видань завдання редактора  може виявитися дещо простішим. Тоді, коло автор наполягає практично  не втручатися в текст. Із ствердженням ринкових засад у розвитку сучасної видавничої справи, коли менш талановиті, але амбітні  щодо фінансового  забезпечення видання автори дедалі частіше стали зявлятися у видавництвах, це явище набуває загрозливого характеру. У таких випадках, остерігаючись втрати вигідного з фінансової точки зору замовника і з метою убезпечення своєї доброї репутації, видавництво пропонує такому авторові компроміс: на звороті титульної сторінки проставляє фразу « Видається в авторській редакції».

Серйозний видавець не стане формувати свій редакційний портфель саме з таких  авторів. У більшості випадків редактор знаходить розуміння з автором. Своїм толерантним і водночас професійними зауваженнями й порадами він таки переконує автора в необхідності редакторського опрацювання оригіналу.

 

 

12.

Редагування дитячої літератури

Редакційно-видавнича  підготовка дитячих видань – досить тривалий і копіткий процес, який складається  з багатьох досить тривалих етапів, а саме:

1. Формування видавничого репертуару

- Організація видання;

- Оцінка теми;

- Оцінка комунікативно-виховного  потенціалу твору

2. Редакторське опрацювання оригіналу

1) Організація тексту

- Сюжетна основа композиції;

- Образно-емоційний компонент;

- Ігровий компонент. Дидактична  гра;

- Логічна складова;

- Фактологічна складова

2) Адаптація наукової інформації

- Організація досягнення послідовності  викладу;

- Прийоми зацікавлення і пожвавлення  викладу;

3) Мовна культура тексту

- Лексичний рівень;

- Граматичний рівень;

- Естетичність, виразність мови

3. Оцінка художнього образу

- Шрифтова режисура;

13.

- Ілюстративний ряд;

Редагування дитячої літератури потребує серйозної  підготовки, редактор повинен творчо підходити до цієї роботи.

 

1.2 Підхід  редактора до матеріалу художнього твору

 

Визначивши  позицію автора і визнавши її правильною, редактор повинен прослідкувати  наскільки вірно, влучно та доречно  відібрані автором життєві факти  для художнього твору, як вони розміщені  та як сприяють розкриттю головної думки твору, виявленню ідей твору. Матеріал, який добирає письменник для створення образу, деталі, на яких зупиняє свою увагу автор для надання образу життєвості, - все це повинно бути предметом вивчення редактора.

Редакторська  увага повинна спрямовуватись на пошуки засобів, які допомогли б  письменнику, рукопис котрого вивчається, поглибити художні узагальнення і рельєфніше вималювати художній образ, створюваний тип.

Виходячи  з того, що в творі художньої  літератури тільки через конкретне  і індивідуальне можна розкрити типове, редактор повинен вимагати, щоб кожен штрих і деталь  мали якусь вагу, сприяти розкриттю  характерного.

Турбота про  довершеність і красу художнього твору – це не лише питання «чистої  форми», а питання ідеологічне. За питанням форми, манери викладу стоїть  великою мірою питання про доступність, силу впливу художнього твору на читача.

Відібрати фактичний  матеріал, вірно обрати тему твору  – це лише половина шляху редактора. На основі матеріалу треба ще зуміти намалювати людей, змалювати так, щоб  образ постав в уяві читача.

 

14.

Майстерність  типізації міцно пов’язана  з  майстерністю композиції. Композиції, бо логічна послідовність частин твору, взаємообумовленість подій  та явищ у викладі повністю залежать від уміння монтувати окремі ланки  викладу, від уміння знайти вірну  побудову твору. Майстерність композиції – вміння правильно розташувати  відібраний матеріал – одна із визначних  рис майстерності редактора. У деяких художніх творах наших письменників далеко не завжди бачимо вміння відібрати потрібні епізоди, сцени, які найбільш повно та рельєфно вирізьбили б основну думку автора. Нерідко трапляються випадки, коли у великому художньому творі герой, що завоював симпатії читача, раптом без всякої вмотивованості, зникає, а цікавий епізод, не відігравши належної ролі, зависає у повітрі, затінюється іншими.

Якщо  логічна стрункість і послідовність  у творі забезпечується композицією, переконливість – майстерністю типізації, то доступність, зрозумілість художньої  книги, великою мірою залежить від  мовної майстерності , майстерності така сплавляти поданий матеріал із словом, щоб образи були майже фізично  відчутними. Тому редактор під час  роботи над рукописом художнього твору повинен в першу чергу  звертати увагу на мову. За будь –  яких обставин письменник повинен зуміти знайти точні слова і розташувати  їх так, щоб невеликою кількістю  слів можна було сказати якнайбільше. Обовязок  редактора – вивірити, наскільки письменник впорався з своїм завданням, а при потребі,прийти йому на допомогу. І якщо в оцінці позиції письменника, в оцінці фактажу твору, в оцінці типізації та сюжетної побудови на допомогу редакторові приходять рецензенти(внутрішні видавничі рецензенти), то в роботі над мовною майстерністю рукопису і композицією окремих сцен, уривків, епізодів редактор в переважній більшості випадків надіється сам на себе. Від його вміння, досвіду й такту залежить дуже багато.

15.

1.3 Методика редакторського аналізу художнього твору

 
Вона також визначається образною природою художньої літератури : його прийоми, хід, послідовність окремих  етапів, способи розчленовування  тексту.  
При цьому редактори поєднують три аспекти, розглядаючи твір, з точки зору: 
- процесу художньої творчості автора,  
- процесу естетичного сприйняття читача,  
- як об'єктивно існуючу систему.  
Головна проблема - адекватність методики аналізу предмету дослідження, співвідношення об'єктивно-логічних і суб'єктивно-емоційних моментів в роботі редактора. [8;33-39] 
Щоб правильно оцінити достоїнства художнього твору, редактор повинен мати емоційну чуйність, вразливість, багатство уяви. Адже його завдання перекласти творіння письменника з мови образів на мову понять, зберігаючи при цьому відчуття його естетичної природи. Адже головною в художньому творі є його образне "наповнення", асоціативність і багатозначність, його орієнтованість на співпереживання читача. Апеляція до емоційної сфери читача разом з розумовою - найважливіша його особливість. Тому емоційне сприйняття в редакторському аналізі тексту дуже істотне. Адже уперше знайомлячись з текстом, редактор сприймає його передусім як читач - емоційно. Ця оцінка не завжди безпомилкова. Вона вимагає перевірки розумом. Адже в завдання редактора входить коригування, поліпшення твору. Тому йому доводиться перевіряти свої враження в процесі аналізу, контролювати їх на основі об'єктивних критеріїв оцінки. Іншими словами, як вважає Н.М.Сикорский методика роботи редактора повинна сполучати в собі поетичне сприйняття художнього тексту і його наукове дослідження[18;104].  

16.

Послідовність роботи з рукописом  така:  
- попереднє прочитання твору, перше враження про нього;  
- вивчення і грунтовний аналіз.  
Необхідно розуміти, що літературно-критичний і редакторський аналіз - це два різні способи вивчення художнього тексту. Редактор і літературознавець розглядають різні сторони твору письменника, на різних етапах його створення (редактор - рукопис до публікації, літературознавець - книгу, що вийшла у світ). По суті це різні речі. Літературознавець оцінює художній твір як явище мистецтва, пише про його суть, а редактор розглядає доцільність його публікації і шукає шляхи вдосконалення тексту. Більше того, редактор готує рукопис до видання, допомагає авторові в подальшій роботі над текстом, літературознавець розкриває читачеві його значення, особливості, достоїнства і недоліки, досліджує твір з наукової точки зору як художнє явище.Редакторові не треба вивчати схему твору, як це робиться в літературознавстві (ідея - тема - характери героїв - мова). Редактор приділяє увагу тим компонентам і особливостями конкретного твору, які визначаються напрямом доопрацювання автором тексту (якщо, на думку редактора, вона потрібна). Суть редакторського аналізу,передусім в співвідношенні цілого і частки, а кажучи простіше в аналізі загального задуму, теми, структури і вибраного жанру твору з їх конкретним виконанням, їх реалізацією через сюжет, композицію, мову, стиль, героїв твору.  
А.Э. Мильчин підкреслює, що робота хорошого редактора завжди відрізняється точністю і тонкістю зауважень і виправлень, а також відсутністю необов'язковою, суб'єктивною, не викликаною необхідністю правки. Це вимагає широкої вченості і відповідних здібностей. [12;118-123]

 

17.

Головна відмінність редакторського читання  від читацької - в його активності. Для цього існує ряд розумових  прийомів, що допомагають проаналізувати співвідношення цілого і частки в  художньому творі

Навички редакторського аналізу  
Однією з умов успішної роботи редактора є цільова установка, завдання, яке ставить перед собою редактор, : наприклад, звернути увагу на відповідність композиції твору, ліричних відступів, описів історичних подій і головних героїв темі і задуму твору, обраному жанру. Для того, щоб нічого не пропустити і не забути, слід пам'ятати, що є декілька основних груп об'єктів в творі:

- художньо-стилістична сторона тексту.  
- сюжет і композиція твору, їх реалізація в діях героїв, в розвитку дії.  
- фактичний зміст тексту.  
- Логічна сторона тексту.  
- графіка тексту як елемент редакційно-видавничої культури.

Проте майбутнє видання може містити окрім  тексту ще і додаткові елементи: ілюстрації, довідковий апарат. Уважне відношення до аналізу взаємозв'язків  усіх перерахованих частин і складових  майбутнього видання і є головне  завдання редактора. І вона вирішується  тим успішніше, чим більше досвід редактора. Тобто свідомі установки  в редакторській діяльності фахівця  повинні стати звичною навичкою. Це дозволяє йому читати текст з  автоматичною  внутрішньою установкою на виявлення різноманітних взаємозв'язків  усіх сторін твору, з критичною настороженістю, постійним очікуванням або навіть передчуттям помилки.[5;47]

 

 

18.

1.4 Робота редактора над оцінкою персонажів та сюжету художнього твору.

Важливий елемент редакторського аналізу - оцінка персонажів. Яскраві, самобутні, такі, що запам'ятовуються персонажі, через дії яких йде розвиток сюжету, реалізується задум твору - це основа успіху художнього твору серед читачів. Головне завдання редактора в цій сфері - зрозуміти значення кожного персонажа в загальній структурі твору і визначити міру повноти його розкриття. Адже в створенні письменником образів героїв вирішальну роль відіграє внутрішній зв'язок подій, обставин, характерів. Читач, як правило, схильний сприймати героїв художньої літератури цілком реальними особами, іноді він навіть ототожнює себе з яким-небудь з персонажів, для розуміння задуму автора, редактору важливо знати його відношення до подій, що відбуваються, до окремих персонажів. Тому редакторові слід пам'ятати, що не усі образи-персонажі в однаковій мірі важливі для розкриття задуму, що окремі прояви їх характерів служать для передачі відношення автора до героя, для того, щоб викликати певний настрій у читача.  
Уміння відчувати органічність, життєвість, природність поведінки кожного персонажа, вчасно відчути фальш і відрізнити другорядних від повнокровних літературних героїв - ось головне уміння редактора. У хорошому художньому творі вчинки дійових осіб підпорядковані внутрішній логіці розвитку художнього образу. Тому у справжнього майстра вони виходять живими, майже відчутними, тому їх доля так хвилює читача, їх дії багато в чому впливають на розвиток оповідання.

Робота редактора над  сюжетом твору.

 Як і багато що в роботі  редактора, аналіз і оцінка  сюжету дуже суб'єктивні, але  істотні. Причому, сюжет - основний  засіб, що відтворює рух подій,  рух життя в творі, редактор  аналізує передусім його взаємозв'язок  з образами 

19.

героїв, виявляючи їх зв'язки між  собою, визначаючи значущість ситуацій для розкриття характерів. Дуже істотні  складність, напруженість сюжет, можливість захопити, зацікавити читача. Оптимальним  можна рахувати варіант, коли напруженість дії визначається не лише несподіваними  подіями і іншими зовнішніми прийомами, але і внутрішньою складністю сюжету, глибоким розкриттям людських взаємин, динаміки життя, значущістю поставлених  проблем. Важливо, щоб в основі сюжетних колізій лежали складні проблеми минулого, сьогодення і майбутнього. Спочатку редактор виявляє, наскільки  сюжетні ходи розкривають характери  героїв і як ці ситуації обумовлені суттю самих характерів. Адже одна з найважливіших вимог художності - переконливість мотивувань вчинків. Без цього сюжет стає схемним  і нецікавим. Автор вільно будує оповідання, але він повинен домагатися переконливості, щоб читач йому повірив, виходячи з логіки розвитку характерів.

 Редактор повинен пам'ятати  про цілісність читацького сприйняття  образу героя, особливо коли  характер дає важливу якість сюжету - його цілісність, воно визначається специфікою жанру. Сюжет завжди забезпечує художню єдність усього твору. Нерідко естетична цілісність образного оповідання порушується саме із-за невміння автора будувати сюжет. Читач, як і в житті, повинен добре упізнати героїв, співчувати їм, полюбити їх, для цього в ході розвитку сюжету вони повинні часто і вражаюче потрапляти у поле зору читача.

Робота редактора над художньою  деталлю  
Образотворча деталь - це те, що робить героїв впізнаними. Саме вони лежать в основі зображення характерів і обставин, саме через них читач сприймає творчий задум автора, його відношення до зображуваного. Ніщо не може замінити художні деталі в тексті, ніякі описи не дадуть такого яскравого уявлення про героя або подію, чим безпомилково знайдена деталь.

20.

Редактор  повинен уміти бачити ці компоненти і, виходячи із загального задуму твору, визначати, якою мірою зумів автор  їх використати. Але художня деталь - це не проста подробиця. Хоча і та, і інша потрібні для художнього оповідання. Характерні подробиці, узяті автором  в реальному житті і включені в текст, роблять героїв зримими, пейзаж майже відчутним, голос або  шум вітру помітним . Художня деталь несе в собі узагальнювальну поетичну думку. Вона тісно пов'язана із загальним поетичним звучанням тексту і впливає на уяву читача, розкриваючи внутрішню суть явища, події, героя. Іноді вдало підібрана деталь неодноразово повторюється -  це називають наскрізною деталлю. Вона грає самостійну роль в образній палітрі твору, є його поетичною домінантою. Недоречне повторення однієї і тієї ж деталі може непомітно для автора привести до втрати нею своїй виразності і перетворенню на літературний штамп. Як відмічає Н.М.Сикорский, естетично закінчене зображення характерів, пейзажів, сцен - це сплав, гармонія точно знайдених художніх деталей, вміло використаних з належною художньою мірою і тактом. Надмірне захоплення деталями, характерне для початкуючих письменників, може привести до зворотного результату. [18;29-33] Нагромадження подробиць заважає сприйняттю головного і тому стомлює читача. Аналіз художньої деталі редактор веде на основі триєдиного критерію її оцінки :