Інвестування в іноземних корпоративних моделях

Біржа – це організований  ринок ЦП, який функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення  торгівлі, де угода про розміщення і купівлі-продажу ЦП здійснюється обмеженою кількістю біржових посередників. Емітентами (чи організаціями, підприємствами, що випускають в обіг гроші або  цінні папери) на ринку ЦП можуть бути приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.

Всі цінні папери, що обертаються  на ринку, можна поділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні  папери. Стосовно інвестицій і стабільності припливу доходу, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові  ощадні векселі, а потім приватні облігації й акції великих  компаній, що регулярно платять дивіденди.

Інституційна структура  ринку ЦП: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові  організації, що об'єднані під назвою «інституціональні інвестори» (страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди).

Залежно від значення ринку  ЦП в економіці його можна поділити на два види: первинний і вторинний  ринок ЦП.

Первинним є ринок, на якому  розміщуються уперше випущені папери. На ньому здійснюється мобілізація  коштів акціонерних товариств і  позика їх державою. Первинний ринок  включає інвестиційні і комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.

Вторинний ринок – ринок, на якому продаються і купуються  випущені раніше цінні папери. Тут  відбувається зміна власника цих  паперів. Цей ринок у свою чергу  поділяється на централізований  і децентралізований. Формою централізованого ринку ЦП є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті, котрі допущені до обігу біржовими комітетами. Децентралізований  – це ринок, на якому обертаються  як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається зі значної  кількості брокерсько-дилерських фірм, що пов'язані за допомогою телефонно-телеграфних  мереж і пошти. До них належать комерційні банки, оскільки багато з  них займаються аналогічними операціями з цінними паперами.

Для сучасних ринків ЦП характерна досить велика кількість угод, що полягають  поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний ринок ЦП складається  з біржового обігу із зареєстрованими  і незареєстрованними на біржі цінними  паперами, а також позабіржового  обігу.

Позабіржовий і біржовий ринки до деякої міри протистоять  один одному, водночас взаємодоповнюючи один одного. Ця суперечність виникає  тому, що, виконуючи загальну функцію  торгівлі й обігу ЦП, вони керуються  специфічними методами їхнього добору і реалізації. Позабіржовий обіг, як правило, охоплює тільки нові випуски  ЦП і головним чином розміщення облігацій  торгово-промислових корпорацій. Навпаки, на біржі котируються старі випуски  ЦП і в основному акції торгово-промислових  корпорацій. Якщо через позабіржовий обіг здійснюється в основному фінансування відтворювального процесу, то на біржі за допомогою скуповування акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, формується контроль і перерозподіляється між різними фінансовими групами, біржа здійснює також відповідну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.

Професійна діяльність на фондовому ринку – діяльність юридичної особи з надання  фінансових та інших послугу сфері  розміщення та обігу ЦП, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, встановленим до такої діяльності законодавством.

На фондовому ринку  здійснюються такі види професійної  діяльності:

– діяльність з торгівлі цінними паперами;

– діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

– депозитарна діяльність;

– діяльність з організації  торгівлі на фондовому ринку.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається  Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання встановлюються ДКЦПФР.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний  капітал у розмірі не менше  ніж 120 тис. грн, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами – не менше ніж 300 тис. грн, андерайтинг – не менше ніж 600 тис. грн.

Брокерська діяльність –  укладення торговцем цінними  паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів ДКЦПФР, доручення) щодо ЦП від свого імені (від імені  іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність –  укладення торговцем цінними  паперами цивільно-правових договорів  щодо ЦП від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Андерайтинг – розміщення (підписка, продаж) ЦП торговцем цінними  паперами за дорученням, від імені  та за рахунок емітента.

Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, яка провадиться торговцем цінними  паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими  коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими у процесі цього управління цінними  паперами та грошовими коштами, які  належать на праві власності установнику  управління, в Його інтересах або  в інтересах визначених ним третіх осіб.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про  управління цінними паперами з фізичними  та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом – фізичною особою має становити  не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним  заробітним платам.

Істотні умови договору про  управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін. Договір про управління цінними  паперами не може укладатися торговцем  цінними паперами з компанією  з управління активами.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів – професійна діяльність учасника фондового ринку – компанії з  управління активами, що провадиться  нею за винагороду від свого імені  або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних  інвесторів.

Депозитарна діяльність –  надання послуг щодо зберігання ЦП незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у  цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг  та розрахунки за угодами щодо ЦП) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним ЦП.

Національна депозитарна  система складається з двох рівнів. Нижнім рівнем є зберігачі, які ведуть рахунки власників ЦП, та реєстратори  власників іменних ЦП; верхній – Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачі в та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо ЦП.

Обслуговування обігу  державних ЦП, у т. ч. депозитарну  діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості  здійснення депозитарної діяльності з  державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку спільно з  Національним банком України.

Потрібно зауважити, що сьогодні ринок ЦП України перебуває на початковій стадії розвитку. При цьому  є значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так  і з боку інвесторів.

Відповідно  до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», фондова біржа  є акціонерним товариством, у  якому зосереджується попит і  пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу  та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативних  актів, власного статуту і правил.

За даними Державної комісії з цінних паперів  та фондового ринку, станом на кінець 2009 р. на фондовому ринку України  діяло 10 фондових бірж. Протягом 2004-2009 рр. обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах  торгівлі зріс у 3,8 раза. Ліцензії на здійснення діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів станом на кінець 2009 р. мали 364 реєстратори, що на 1 % менше, ніж наприкінці 2004 р.

Простежується чітка тенденція до зменшення  кількості рахунків власників іменних  цінних паперів за одночасного зростання  номінальної вартості пакетів іменних  цінних паперів. Станом на кінець 2009 р. в структурі загального обсягу номінальної  вартості пакетів іменних цінних паперів найбільшу частку становила  номінальна вартість пакетів іменних  цінних паперів у власності резидентів-юридичних  осіб (76,9 %), проте порівняно з кінцем 2004 р., їхня частка зменшилася.

Простежується тенденція до помірного зростання  питомої ваги номінальної вартості пакетів іменних цінних паперів  у власності нерезидентів юридичних  осіб та помірного зменшення їх у  власності резидентів-фізичних осіб. Станом на кінець 2009 р. питома вага цінних паперів на рахунках власників у  зберігачів у документарній формі  становила 30 %, питома вага знерухомлених цінних паперів – відповідно 70 %.

Важливою  на фондовому ринку є діяльність Інститутів спільного інвестування. Пайові та корпоративні інвестиційні фонди, які провадить діяльність зі спільного інвестування називають Інститутами спільного інвестування. На кінець 2009 р. на території нашої країни діяло 254 Інститути спільного інвестування із загальною сумою активів 6,48 млрд грн, а сума їх чистих активів становила 5,84 млрд грн.

У 2009 р. найбільшу  частку в активах ІСІ становлять акції, частка яких за досліджуваний  період зросла від 35,1 % у 2005 р. до 53,6 % у 2009 р. Порівняно з 2005 р., збільшилась  і частка облігацій підприємств  з 7,4 % у 2005 р. до 13,7 % у 2009 р. Проте, варто  зазначити, що частка облігацій підприємств у 2006-2007 рр. була значно більшою, як у 2009 р.

Протягом  досліджуваного періоду спостерігається  значне зменшення питомої ваги коштів на банківських депозитних рахунках. Так, частка їх зменшилася від 43,1 % у 2005 р. до 7,9 % у 2009 р. Спостерігається поступове збільшення питомої ваги векселів у структурі активів фондів ІСІ, частка яких збільшилась від 0,3 % у 2005 р. до 2,7 % у 2008 р. Проте у 2009 р. питома вага векселів у структурі активів фондів ІСІ зменшилась до 1,9 % (рис 1.4).

Саморегулятивні організації здійснюють свою діяльність з метою створення ефективної системи регулювання діяльності професійних учасників фондового ринку та контролю на ньому. Ці організації об'єднують професійних учасників ринку.

Згідно  з Реєстром саморегулятивних організацій професійних учасників ринку цінних паперів, який підготовлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, станом на початок 2009 р. здійснювали свою діяльність 10 саморегулятивних організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.4 – Структура активів фондів Інститутів спільного інвестування (ІСІ) на кінець 2009 року, %

 

У липні 2010 р. набув чинності Закон України  «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку». Цим Законом внесено зміни до Законів України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про недержавне пенсійне забезпечення». Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про інститути спільного інвестування», обсяг статутного капіталу компанії з управління активами має становити не менше як 7 млн грн.

Змінами, що внесені до Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», передбачено, що розмір статутного капіталу депозитарію має становити не менше як 15 млн грн, розмір власного капіталу клірингового депозитарію – не менш як 25 млн грн, а розмір статутного капіталу реєстратора – не менш як 100 тис.грн. Крім того, депозитарії встановлюють договірні двосторонні повнофункціональні кореспондентські відносини щодо цінних паперів між собою, а також зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки всім іншим депозитаріям.

Відповідно  до внесених змін розмір статутного капіталу фондової біржі має становити  не менш як 15 млн грн, а розмір власного капіталу фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки – не менш як 25 млн грн. Згідно з внесеними змінами до Закону України «Про цінні папери та фондовий ри нок», торговець може здійснювати дилерську діяльність у тому випадку, коли має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менше як 500 тис. грн, брокерську діяльність – не менш як 1 млн грн, діяльність з управління цінними паперами або андеррайдинг – не менше як 7 млн грн.

Банки, торговці цінними паперами або реєстратори  за наявності ліцензій на здійснення депозитарної діяльності також мають  право бути зберігачами. Водночас передбачено, що для здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів юридична особа повинна мати повністю сплачений  грошовими коштами статутний  капітал у розмірі не менше  як 7 млн грн.

Змінами до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» передбачено, що ліцензія на провадження діяльності з управління активами видається відповідній особі за умови, що вона повинна мати сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 7 млн грн на день подання документів до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для отримання цієї ліцензії. Водночас особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами, зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні, не меншому ніж розмір її зареєстрованого статутного капіталу. Зміни, звичайно ж, вплинуть на діяльність учасників фондового ринку, оскільки вони повинні виконувати ці законодавчо встановлені вимоги.

 Позитивну роль у розвитку ринку відіграють:

– факт появи на ньому  акцій приватизованих промислових  підприємств, завдяки чому збільшується обсяг «предмета діяльності», тобто ЦП;

– значна зміна фондового  ринку щодо спекулятивного напряму, за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх  інвесторів;