Інвестиції.Використання інвестицій в Україні

У другому півріччі 2009 року глобальні прямі іноземні інвестиції (ПІІ) почали виходити з піке. А в першому півріччі 2010 року було зафіксовано деяке відновлення їх рівня, яке дозволило оптимістично оцінювати динаміку ПІІ у короткостроковій перспективі (Рис. 1). В більш довгостроковому плані відновлення рівнів ПІІ, схоже, буде набирати темпів, зазначених на (Рис. 2.).

Відновлення рівнів ПІІ, що спостерігається, відбувається після різкого їхнього падіння в 2009 році у всьому світі. Після скорочення на 16% в 2008 році глобальний приплив ПІІ знизився ще на 37% до 1 114 млрд. дол, а їх відтік скоротився приблизно на 43% до 1 101 млрд. дол.

У глобальній структурі ПІІ простежується ряд великих зрушень, які передували світовій кризі і темп яких, ймовірно, буде наростати в короткостроковому і середньостроковому плані. По-перше, як очікується, продовжиться зростання питомої ваги країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою і як об'єктів розміщення, і як джерел глобальних ПІІ. Ці країни, на які у 2009 році припадала майже половина припливу ПІІ, відіграють провідну роль в процесі пожвавлення ПІІ. По-друге, зазначений останнім часом подальший спад ПІІ в обробній промисловості в порівнянні з інвестиціями в сферу послуг і сектор видобувних галузей і сільського господарства навряд чи вдасться переламати. По-третє, незважаючи на серйозні наслідки для ПІІ, криза не блокувала процес подальшої інтернаціоналізації виробництва.

Рис. 1. Динаміка світового квартального індексу ПІІ, перший квартал 2000 року – перший квартал 2010 року

Рис. 2. Глобальні потоки ПІІ, 2002 – 2009 роки, прогнози на 2010 – 2012 роки (млрд. дол.)

Глобальний рівень прямих іноземних інвестицій збільшився у 2011р на 13%, хоча поки ще продовжує залишатися далекий від докризових показників, зафіксованих в 2007р. Як говориться в Доповіді ЮНКТАД «Про світові інвестиції», загальносвітовий приплив ПІІ склав у 2011 році 1350 млрд. дол. США. Тобто, можемо зробити висновок, що сьогодні розвиток потоків світових ПІІ проходить за оптимістичним сценарієм.

В економіку України іноземні інвестори вкладають кошти переважно у вигляді прямих іноземних інвестицій, питома вага яких складає 77 % від загального обсягу іноземних інвестицій станом на початок 2011 р. та за період 2006-2010 рр. збільшилась на 12 відсоткових пунктів (з 65 % у 2006 р. до 77 % у 2010 р.). При цьому в прямому іноземному інвестуванні відсутня стабільність, оскільки темпи його зростання щороку різні та суттєво можуть змінюватись у різні боки (Таблиця 1, Рис. 3.).

Таблиця 1

Тенденції припливу іноземних інвестицій в Україну

З наведеної таблиці бачимо, що найбільш високі темпи приросту обсягу як прямих, так і портфельних інвестицій спостерігалися у 2006 році. вважається, що це може бути пов'язано із політичними змінами, що відбулися у 2005 році (вибори нового президента). Це призвело до зміни уряду і, як наслідок, змін в інвестиційній політиці держави.

Рис. 3. Динаміка обсягу іноземних інвестицій в економіку України

На основі наведеної діаграми можемо зробити висновок, що, на відміну від світових тенденцій, в Україні приток прямих інвестицій значно випереджає приток портфельних. Це свідчить про недосконалість розвитку бази для залучення портфельних інвестицій (низька капіталізація, нерозвиненість фондового ринку, недосконалість системи аудиту, великий ступінь тінізації економіки та інше). Саме цей факт говорить про необхідність покращення умов для портфельних інвесторів в нашій державі.

За останні два роки ситуація на Українському ринку значно покращилася, але цього недостатньо. Насьогодні ми лише досягли до кризового рівня капіталізації (близько 4,2% від ВВП), в той час, як в країнах західної європи він становить близько 70 – 80% від ВВП.  Як бачимо, для забезпечення нормального функціонування ринку, рівень капіталізації має бути значно вищим.

Географічна структура інвестування в економіку України має наступний вигляд: найбільшими країнами-інвесторами на 1 січня 2012 року є Кіпр – 9914,6 млн.дол. (22,2%), Німеччина – 7076,9 млн.дол. (15,8%), Нідерланди – 4707,8 млн.дол. (10,5%), Російська Федерація – 3402,8 млн.дол. (7,6%).

Що стосується галузевої структури, значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості – 23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у т.ч. переробної – 19,7%. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у:

              виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів;

              металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів;

              хімічну та нафтохімічну промисловість;

              машинобудування.

У фінансових установах акумульовано 21,0% обсягу прямих інвестицій, ще 10,6% – у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2% – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.

Найбільш привабливими для інвесторів є традиційні галузі економіки. Це, перш за все, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Разом із тим, дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, сонячна енергетика, виробництво біопалива, телекомунікації, логістика і деякі інші. Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях більш ніж 100 млрд. дол. США.

Що стосується портфельного інвестування в економіку нашої держави, то його найбільш доцільно розглядати через фондові біржі.

Найбільшою на ринку України є біржа ПФТС. Загальний обсяг торгів ФБ ПФТС у січні  2010 р. склав 1,78 млрд. грн. або 79,49% загального обсягу торгів біржового ринку України (за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР)) та інформацією бірж).

За період світової фінансової кризи негативно на обсяги іноземного інвестування економіки України впливало зменшення інвестицій портфельних інвесторів. Так, у 2009 р. портфельні іноземні інвестиції в Україні скоротились на 8,3 %, а в 2010 р. - уже на 10,1%. За період 2006-2010 років питома вага портфельних іноземних інвестицій знизилась із 34% до 22% у загальній сумі іноземних інвестицій.

Загальна кількість угод, укладених на ФБ ПФТС, у січні склала 4897 шт., з них: з акціями підприємств — 4737 шт., з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) — 82 шт., з корпоративними облігаціями — 42 шт., з цінними паперами інститутів спільного інвестування (ІСІ) — 26 шт. та з муніципальними облігаціями — 10 шт.

Найбільш активно на ФБ ПФТС у січні торгувалися акції Азовсталі — 658 угод, Укрнафти — 655 угод, Алчевського металургійного комбінату — 593 угоди, Єнaкієвського металургійного заводу — 516 угод та Центренерго — 433 угоди .

Галузеву структуру портфельного інвестування можно представити наступним чином (Рис. 4.).

Рис. 4. Галузева структура списку ПФТС у 2011 році

Що стосується галузевої структури закордонного портфельного інвестування, то її можна представити наступним чином: закордонні інвестори вкладають кошти в основному в «блакитні фішки» (акції або інші цінні папери найбільш крупних, ліквідних і надійних компаній зі стабільними показниками доходів і виплачуваних дивідендів. Зазвичай індексний кошик ПФТС фактично збігається із списком вітчизняних «блакитних фішок». Станом на 31.05.2011 року він має наступний склад: ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «Азовсталь», ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ПАТ «Центренерго», ПАТ «Дніпроенерго», ПАТ «Донбасенерго», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Мотор Січ», ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», ВАТ «ІНТЕРПАЙП Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Полтавський ГЗК», ПАТ «Концерн Стірол», ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укрсоцбанк», ВАТ «Укртелеком», ПАТ «Ясиновський коксохімічний завод», ПАТ «Західенерго» .

Галузеву структуру індексного кошику ПФТС наведено на Рис. 5.

Рис. 5. Галузева структура індексного кошику ПФТС у 2011 році

Головним недоліком українського ринку є те, що основні об’єкти промислової власності сьогодні зосереджені в руках обмеженої кількості осіб, що дуже ускладнює збільшення рівня капіталізації, та побудову галузевої структури портфельного інвестування в економіку країни.  Саме це є причиною низького рівня розвитку портфельного інвестування в економіку нашої держави. Закордоні інвестори надають перевагу «блакитним фішкам». Але Українські компанії-емітенти таких паперів мають дуже низьку біржову активність, що відштовхує закордонних інвесторів.

Соціально-економічний стан розвитку нашої країни на нинішньому етапі робить нагальним проведення активної державної політики з розвитку інвестиційної діяльності, яка сприятиме:

              збалансованому розвитку державного та приватного сектору;

              концентрації зусиль на пріоритетах розвитку, підвищенню привабливості об'єктів інвестування;

              створенню умов як для прямої участі держави в інвестуванні, так і непрямої шляхом стимулювання залучення інвестицій.

Це дасть змогу забезпечувати накопичення капіталу, розгортання технологічного прогресу та структурних перетворень економіки, створювати нові робочі місця і сприятиме підвищенню якості життя населення.

Здійснення державою виваженої інвестиційної політики вимагає застосування програмного методу, який потребує:

             визначення реальних джерел, напрямків та структури інвестицій;

             запровадження комплексних підходів до реалізації інвестиційних програм та проектів за визначеними державою пріоритетами;

             забезпечення розвитку внутрішнього ринку; прогнозованого інтегрування на зовнішні ринки;

             стимулювання збільшення обсягу інвестицій, в тому числі іноземних та спрямування їх, на накопичення основного капіталу та зростання нематеріальних активів.

3. Аналіз світового досвіду з приводу покращення інвестиційного клімату

Важливим завданням національної економіки в умовах світової кризи є формування ефективного механізму стимулювання економічного зростання, що є неможливим без залучення необхідних інвестиційних ресурсів. вироблення стратегії і тактики подальшої інтеграції України в світову фінансову систему, зокрема забезпечення збільшення потоку як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій і підвищення ефективності їхнього використання, вимагає вивчення світового досвіду регулювання інвестиційного процесу.

До загальних принципів регулювання інвестиційної діяльності в розвинених країнах відносять наступні: іноземним інвесторам надається національний режим господарської діяльності; загальні положення інвестиційних законодавчих актів в розвинених країнах в цілому ідентичні; для здійснення інвестиційної діяльності за кордоном існують заявний та дозвільний порядки; майже всі держави не допускають інвестиційну діяльність іноземних інвесторів у ключових галузях економіки – обробне виробництво, сектори комунікацій, транспорту, сферу суспільної безпеки та інше; сфера діяльності сучасного національного законодавства з прямих іноземних інвестицій охоплює всі види майнових активів та пов'язаних із ними прав власності (включаючи права на інтелектуальну власність), що інвестуються іноземними юридичними та фізичними особами.

На приплив іноземного капіталу в США у 80-ті роки істотно вплинули результати перебудови системи загальноекономічного регулювання: відсутність обмежень на розмір експорту-імпорту; введення нової податково-амортизаційної політики; зменшення прямого втручання держави у проблеми приватного бізнесу та створення сприятливих умов для функціонування останнього тільки методами економічного регулювання системи господарювання. Окрім того, процес лібералізації американської економіки привернув увагу іноземних інвесторів високою ефективністю вкладання капіталу. Система заходів федерального уряду доповнюється спеціальними програмами із залучення іноземного капіталу урядами татів, які передбачають різні системи пільгового кредитування та страхування іноземних інвестицій тощо.

Великобританія є лідером в Європі з імпорту капіталу. Цьому найбільше сприяли такі фактори: ефективна структурна перебудова і поліпшення внутрішньої економічної ситуації у країні; бажання іноземних фірм зайняти нові ринки збуту для своїх товарів; зменшення транспортних витрат; висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу.

У Великобританії відсутній валютний контроль, що полегшує експорт та імпорт капіталу, а ставки оподаткування значно нижчі, ніж у інших європейських країнах. До пільг, що надаються іноземним інвесторам, відносяться: безоплатні субсидії, позики на пільгових умовах, державні гарантії для одержання банківських позик, податкові знижки та інше. Податкові знижки на інвестиції у Великобританії у перший рік експлуатації машин та обладнання досягають 50% їх вартості, у Ірландії їх розмір досягає 100%, в Канаді він коливається від 10-50% .

Бельгійські регіони також пропонують цілий комплекс засобів стимулювання, які можуть бути використані у різних комбінаціях для створення оптимальної системи стимулів. У 2007 році уряд Болгарії впровадив новітній захід реформування оподаткування – так зване вирахування умовної відсоткової ставки. В Бельгії також існує система «рюлінга». Будь-яка бельгійська або іноземна компанія ще до моменту вкладення капіталу в реалізацію інвестиційного проекту може отримати у податкових органах юридично зобов'язуюче рішення з розміру майбутнього оподаткування, що, звичайно, полегшує інвестиційне планування.