Інвестиції.Використання інвестицій в Україні

Державна митна служба України

Академія митної служби України

Р е ф е р а т

з дисципліни: «Міжнародна економічна діяльність України»

на тему :

«Інвестиції.Використання інвестицій в Україні»

                                                                                  Виконав:

                                                                                        курсант р.ЕМ08-1

                                                                                   Шавловська І.В.

                                                                                   Перевірив:

                                                                                 викл.Чорна О.О.

Дніпропетровськ

2012

Зміст

Вступ              3

1. Поняття і форми міжнародних інвестицій. Класифікація інвестицій              4

2.              Структурні зрушення іноземного інвестування в економіку України              9

3. Аналіз світового досвіду з приводу покращення інвестиційного клімату...16

4. Інновативність іноземних інвестицій як чинник структурної перебудови              21

Висновок              26

Список використаної літератури              28

Вступ

Інвестиції відіграють ключову роль у процесах економічного зростання національної економіки. Завдяки інвестиціям (як зовнішнім, так і внутрішнім) можливий розвиток господарюючих суб’єктів на всіх ієрархічних рівнях та, відповідно, зростання національного прибутку. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопичується, призводить до подальшого збільшення виробництва – процес повторюється безперервно, а інвестиції, що таким чином утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. Причому, чим ефективнішим є інвестування, тим більшим буде зростання національного прибутку, абсолютних розмірів накопичення, які можуть бути знову вкладеними у виробництво. Саме такою схемою можна подати позитивний ефект інвестицій на економіку.

У сучасних умовах трансформаційні економіки та економіки, що розвиваються, потребують значних інвестиційних вкладень в економічне зростання, причому власних інвестиційних ресурсів катастрофічно не вистачає. Зазначене зумовлює необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку України з метою забезпечення ефективного розвитку у середньо- та довгостроковій перспективі. Таким чином, актуальність дослідження проблем, пов’язаних із залученням іноземних інвестицій, на сьогодні важко перебільшити.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженнями в галузі розвитку інвестиційної діяльності та залучення іноземних інвестицій, знайшли відображення в роботах вітчизняних і закордонних учених-економістів, зокрема: В. В. Ковальова, Б. А. Колтинюка, В. М. Косака, В. Г. Федоренка, А. Н. Шабаліна, Е. Дж. Долана, Д. Лінея, Дж. Кейнса, У. Шарпа та інших. Однак деякі теоретичні та практичні аспекти залучення іноземних інвестицій в національну економіки розроблені недостатньо повно та потребують уточнення і подальшого розвитку в сучасних умовах.

1. Поняття і форми міжнародних інвестицій. Класифікація інвестицій

Для того, щоб дати визначення поняттю «міжнародні інвестиції», треба окреслити поняття «інвестиції». Сьогодні існує багато різних дефініцій цього терміну, велика кількість вчених проводила дослідження з цього приводу. Так термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає вкладення коштів та є «... надто широким і містким, щоб можна було обмежитися його єдиним та вичерпним визначенням» .

Що ж стосується міжнародних інвестицій, то вони виникають в результаті міжнародного руху капіталу, що передбачає «... вилучення з обігу частини національного капіталу і включення його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах» .

Найприйнятнішим визначенням терміну «іноземні інвестиції», є визначення, яке дано в Законі України «Про режим іноземного інвестування» (cт.1): «Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту».

В залежності від характеру участі в інвестуванні та ступеня реально здійснюваного контролю за вкладеним капіталом виділяють дві форми іноземних інвестицій:

              Прямі іноземні інвестиції — це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

Прямий контроль за діяльністю підприємства-реципієнта забезпечує іноземному інвестору володіння як 100% акціонерного капіталу, так і володіння контрольним пакетом акцій (не менше 25% акціонерного капіталу, а в американських фірмах не менше 10%).

              Портфельні іноземні інвестиції — це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

Між цими поняттями існують як спільні риси, так і відмінності. Прямі інвестиції, як зазначено вище, на відміну від портфельних, надають право контролю. Вони є довгостроковими та фінансуються за рахунок внутрішньофірмових зв'язків. Портфельні, в свою чергу, найчастіше є короткостроковими та фінансуються за рахунок національних компаній і банків. Портфельні інвестиції також носять більш дестабілізуючий характер порівняно із прямими, хоча їх кінцевий результат залежить від політики дочірніх компаній. Прямі інвестиції супроводжуються передачею матеріальних активів, що не характерно для портфельних. Також обидві  форми інвестування мають неоднаковий вплив на економіку та стан фінансових ринків в країні-інвесторі та країні-реципієнті.

Огляд та узагальнення літературних джерел дозволяють певним способом класифікувати іноземні інвестиції. Згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» (cт.2) іноземні інвестиції можна здійснювати у вигляді:

–               іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

–               валюти України – при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

–               будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

–               акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

–               грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

–               будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, а також легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

–               прав на здійснення господарської діяльності, а також права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

–               інших цінностей відповідно до законодавства України.

Також, можна виділити наступні ознаки класифікації інвестицій:

1)     За об'єктом інвестування:

а)   інвестиції в фізичні активи, які зводяться до таких груп:

i) інвестиції для підвищення ефективності діяльності;

ii)    інвестиції для розширення виробництва;

iii) інвестиції в нові виробництва;

iv)  інвестиції в нові товари, технології та ринки;

v)     інвестиції в оновлення основного капіталу (інвестиції на заміну вибуття);

vi)  інвестиції на ризикові науково-дослідні ті дослідно-конструкторські роботи (НДДКР).

б)   інвестиції в грошові активи або фінансові інвестиції:

i)       прямі інвестиції;

ii)    портфельні інвестиції;

iii) інші інвестиції – інвестиції, не пов'язані з підприємством (вкладення капіталу в державні цінні папери).

в)   інвестиції в нематеріальні активи.

2)     За сферою застосування – за цією ознакою інвестиції класифікують залежно від сфери діяльності, в яку вони спрямовуються.

3)     За формою власності інвестиції:

а)   державні інвестиції, які здійснюються державними органами влади різних рівнів за рахунок відповідних бюджетів, позабюджетних фондів та позикових коштів;

б)   іноземні інвестиції, які здійснюються іноземними юридичними та фізичними особами та міжнародними організаціями;

в)   приватні інвестиції, які здійснюються приватними особами та підприємствами недержавної форми власності.

г)   спільні інвестиції – здійснюються спільно вітчизняними та іноземними інвесторами.

4)     За формою участі інвестора розрізняють:

а)   часткову участь у створенні нових підприємств чи купівлю частини в діючих підприємствах;

б)   створення підприємств, які повністю належать інвестору, або придбання діючих підприємств повністю;

в)   купівля рухомого чи нерухомого майна шляхом прямого отримання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;

г)   придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

5)     За регіональним характером:

а)   інвестиції за кордон;

б)   іноземні інвестиції – вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб. іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій;

в)   регіональні інвестиції – вкладення коштів у межах конкретного регіону країни.

6)     За періодом інвестування:

а)   короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні вклади, ощадні сертифікати);

б)   довгострокові, тривалістю більше одного року.

7)     За масштабом інвестування розділяють інвестиції в малі, середні та великі проекти.

8)     За ступенем обов'язковості здійснення:

а)   обов'язкові інвестиції або інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління;

б)   необов'язкові.

9)     За формою ефекту:

а)   пасивні інвестиції, тобто такі, які забезпечують у кращому випадку не погіршення показників прибутковості вкладень в операції даного підприємства за рахунок зміни застарілого обладнання, підготовки нового персоналу;

б)   активні інвестиції – такі, які забезпечують підвищення конкурентоздатності фірми та її прибутковості порівняно з раніше досягнутими за рахунок впровадження нової технології організації випуску товарів, які користуються попитом, захвату нових ринків чи поглинання конкуруючих фірм.

10) За ступенем впливу інших інвестицій виділяють:

а)   незалежні інвестиції;

б)   ті, які вимагають супутніх інвестицій;

в)   інвестиції, чутливі до прийняття конкуруючих інвестиційних рішень.

11) За рівнем ризику:

а)   без ризикові (короткострокові державні облігації);

б)   ризикові.

Вищезазначений перелік критеріїв класифікації не є вичерпним, але, на нашу думку, є найбільш доцільним. Така класифікація дасть можливість більш поглиблено досліджувати інвестиційний клімат в країні, процеси, що пов'язані із надходженням до країни іноземних інвестицій, їх використання у певних видах економічної діяльності.

2. Структурні зрушення іноземного інвестування в економіку України

В умовах проявлення світових тенденцій дефіциту фінансових ресурсів, що намітилися в 2008-2009 роках, реалізація державою заходів, спрямованих на поліпшення бізнес-клімату, зняття перешкод в інвестуванні та стимулювання залучення приватних інвестицій є нагальною потребою. Внаслідок відновлення світової економіки грошові потоки знов почнуть зростати, і вони будуть спрямовуватися в економіки тих країн, які здійснили необхідні реформи та мають кращі рейтингові показники.

За даними Комісії ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД/UNCTAD), глобальні потоки прямих іноземних інвестицій у кризовому 2008 році скоротилися на 14% – до 1,7 трлн дол., у 2009 році скоротилися майже на 39% і склали близько 1 трлн. дол. США.