Шпаргалка по "Международному праву"

13.Жержавоподібні утворення  та їхній міжнародний правовий статус

 

14.Міжнародні організації й установи

 Международной организацией считается постоянное объединение, которое создается на основе соглашения международного характера. Целью объединения является содействие решению тех проблем, которые оговариваются в соглашении. Международные организации бывают межгосударственного характера - действующие на уровне правительств государств, и неправительственного характера. Также различают международные организации всемирного и регионального характера. Существуют еще классификации по роду деятельности, по характеру полномочий, по кругу участников, международные клубы и т. д. Международные межправительственные (межгосударственные) организации — объединения государств или государственных институций, созданные на основе международного договора между государствами или их уполномоченными институциями.

15.Поняття і сутність міжнародно правового визнання

 Международно-правовое  признание — формальный акт  (действие) государства, констатирующий  наступление определённых юридических  последствий в сфере международных  отношений; признание существующими государствами новых государств или правительств либо других дестинаторов признания в целях установления с ними официальных или неофициальных, полных или неполных, постоянных или временных отношений. Основными видами международно-правового признания являются:

признание государства;

признание правительства;

признание восставшей (воюющей) стороны;

признание национально-освободительных  организаций;

признание организаций  сопротивления и др.

 

16.Сутність і поняття правонаступництва держав

 Под правопреемством в международном праве понимается смена одного государства другим в несении ответственности за международные отношения соответствующей территории и в осуществлении существовавших к этому моменту прав и обязательств. В осуществлении правопреемства, сколько бы государств ни было его участниками, всегда различимы две стороны: государство предшественник, которого полностью или в отношении части территории сменяет новый носитель ответственности за международные отношения, и государство-преемник, то есть государство, к которому эта ответственность переходит. Понятие "момент правопреемства" означает дату смены государством-преемником государства-предшественника в несении указанной ответственности. Объектом право преемства является территория, применительно к которой сменяется государство, несущее ответственность за ее международные отношения. Наиболее распространенными основаниями возникновения правопреемства являются: объединение государств; разделение государства; отделение от государства части территории; передача части территории одного государства другому.

17.Поняття території  держави 

Территория государства (государственная территория, территория как признак государства) — одна из частей земного шара, находящаяся  под юрисдикцией какого-либо государства, один из признаков государства на относительно поздней стадии социального развития. Под государственной понимают территорию, которая находится под суверенитетом определенного государства. В основной состав территории государства включаются суша в пределах границ, воды (территориальные и внутренние) и воздушное пространство над сушей и водами. Около 100 приморских государств имеют территориальные воды шириной 3-12 морских миль от берега.

18. Види територій

виділяють два види територій: а) державну; б) міжнародну. Деякі автори виділяють ще території зі змішаним і з особливим режимом. 
Державна територія — це територія, що правомірно знаходиться під суверенітетом конкретної держави, над якою нею здійснюється територіальне верховенство. 
Міжнародна територія — це територія, на яку не поширюється суверенітет якоїсь держави. Таких територій небагато: відкрите море; міжнародний район морського дна — морське дно і його надра за межами континентального шельфу прибережних держав (за межами національної юрисдикції); повітряний простір за межами державних територій; Антарктика; космічний простір, Місяць та інші небесні тіла. На цій території, що знаходиться в загальному користуванні держав, діють загальновизнані принципи і норми міжнародного права. 
Територія зі змішаним режимом — це територія, на якій діють одночасно як норми міжнародного права, так і норми національного законодавства прибережних держав. 
Території зі змішаним режимом умовно можна розділити на дві групи: 
1) ті, що прилягають, і виняткові економічні зони і континентальний шельф прибережних держав, що не входять до складу державної території прибережних держав; 
2) міжнародні ріки, міжнародні протоки, що перекриваються територіальними водами прибережних держав, і міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав. 
Своєрідним різновидом територій є території з особливим міжнародним режимом — це демілітаризовані і нейтралізовані зони і зони миру (у разі їхнього встановлення). Виділення таких територій носить суто функціональний характер із метою визначення ступеня їхньої мілітаризації. До складу цих територій можуть входити державні території або державні, міжнародні території і території зі змішаним режимом одночасно: наприклад, архіпелаг Шпіцберген, Аландські острови, Панамський і Суецький канали, Місяць та інші небесні тіла та ін.

 

19.Державні  кордони 

Державний кордон України — лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території, — суші, вод, надр, повітряного простору — тобто межі державної територіїУкраїни, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах займається Державна прикордонна служба України, — у повітряному та підводному просторі — Збройні сили України. Україна межує з сімома країнами: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Росія і Білорусь.

Загальна протяжність  українського кордону становить 6992,982 км.

 

20.Поняття міжнародного договору

міжнародний договір  означає міжнародну угоду, укладену державами й іншими суб'єктами міжнародного права в писемній формі, незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування. 
Таким чином, визначення «договір», незважаючи на його функціональний характер, охоплює майже всі елементи цього найважливішого і ключового змістовного поняття Конвенцій: 
— його суб'єктів (учасників); 
— угоду між ними; 
— специфічну форму такої угоди, що відрізняє її від інших міжнародних угод; 
— регулювання такої угоди міжнародним правом.

21.Міжнародний  договір як основне джерело  міжнародного права 

В одному з найважливіших  міжнародно-правових Документів сучасності — Статуті ООН — особливо вирізняється міжнародний договір як джерело  міжнародного права. У преамбулі Статуту ООН ідеться про рішучість народів Об´єднаних Націй «створити умови, за яких можна додержуватися справедливості і поваги до зобов´язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права...».

Проте в науці міжнародного права склалося дві точки зору на місце договорів у системі джерел міжнародного права: 1) визнання пріоритетним джерелом договору; 2) визнання пріоритетним джерелом звичаю.

Прихильники превалюючої  ролі міжнародного договору як джерела  сучасного міжнародного права виводять його першорядність із таких висновків:

1. Після Другої світової  війни кількість міжнародних  договорів різко зросла і вже  давно подолала першу сотню  тисяч. Питома вага міжнародних  договірних норм явно перевищує  норми, що випливають з інших  джерел міжнародного права.

2. Міжнародний договір  є чітко висловленою згодою  держав, зручним засобом формулювання  норм, взаємних прав і зобов´язань.  Наявність як самого міжнародного  договору, так і його норм і,  що не менш важливо, їх зміст  досить легко встановити.

3. Міжнародний договір дає змогу оперативно врегулювати міжнародні проблеми, що виникли.

4. Переважаючої ролі  міжнародний договір набув у  другій половині XX ст., коли цілі  інститути (прав людини, роззброєння  і контролю за його здійсненням,  міжнародної боротьби зі злочинністю тощо) і навіть галузі між народного права (міжнародне ядерне право, міжнародне космічне право, міжнародне договірне право, міжнародне посольське і консульське право, міжнародне морське право, міжнародне економічне право та ін.) або набули договірного оформлення, або почали розвиватися здебільшого через укладення відповідних міжнародних договорів.

5. Форма викладу норм  міжнародного договору дає можливість  здійснювати чіткий контроль  за його виконанням як міждержавними  і внутрішньодержавними інституційними механізмами, так і неурядовими організаціями, широкою громадськістю.

6. Глобальні та інші  подібні проблеми сучасного міжнародного  життя поставили перед державами  та міжнародними організаціями  вимогу здійснювати свідомий, узгоджений  вплив на міжнародні відносини, що є можливим лише через міжнародний договір.

7. Лише через міжнародний  договір можна програмувати міжнародні  відносини, викликати до життя  нові відносини або сприяти  їх виникненню.

8. Процедура укладення  міжнародного договору порівняно  проста. Період його створення значно коротший за період створення міжнародного звичаю або іншого джерела міжнародного права.

9. Норми міжнародного договору  не ведуть до суперечливого  тлумачення або специфічного, особливого  розуміння.

10. Механізм реалізації міжнародних договорів ефективніший за механізм реалізації міжнародного звичаю або іншого джерела міжнародного права.

11. Міжнародний договір можна  використовувати для регулювання  будь-якої сфери міждержавних  відносин. У сучасних міжнародних  відносинах з´явилися цілі галузі міждержавних стосунків, які взагалі не можуть бути врегульовані без міжнародного договору або регулюються виключ

 

22.Види міжнародних  договорів 

За об'єктами регулювання договори поділяються на політичні, економічні, науково-технічні й ін.

2. За кількістю учасників міжнародні договори поділяються на двосторонні та багатосторонні. Основну кількість договорів складають двосторонні, що укладаються з урахуванням специфіки міждержавних відносин. Багатосторонні договори часто виступають як основний засіб кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права.

3. За характером регулювання міжнародні договори можуть бути універсальними (загальними) та регіональними.

4. За способом приєднання:

а. відкриті - до міжнародного договору мають можливість приєднатися всі заінтересовані держави.

б. напіввідкриті - до договору можна приєднатися тільки за згодою його учасників.

в. закритий - у договорі беруть участь тільки держави, що його уклали.

5. Залежно від того, які органи представляють державу в міжнародних відносинах, розрізняють міждержавні договори (укладаються на вищому рівні та від імені держави), міжурядові (від імені уряду) та міжвідомчі (від імені міністерств і відомств). 

6. За юридичним характером: міжнародні договори можуть бути правомірними та неправомірними. Юридична сила останніх має бути визнана

Міжнародний договір - це родове поняття, що об'єднує всі міжнародні угоди, які можуть мати різні найменування та форми: договір, угода, пакт, статут, конвенція, декларація, комюніке, протокол та ін. Чіткого визначення тих або інших найменувань не існує. Незалежно від найменування всі договори мають однакову юридичну силу. У той же час існує певна міжнародна практика вибору найменування міжнародного договору.

 

23.Структура міжнародного  договору 

 

 

 

 

 

 

 

 

24.укладення  міжнародних договорів 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25.принципи  і прийоми тлумачення міжнародних  договорів 

Тлумачення — це встановлення дійсного змісту міжнародного договору. Тобто того змісту, який точно відображає волю сторін договору, що існувала під час його укладання. Тлумачення здійснюється для правильного застосування положень міжнародного договору і має відбуватися згідно з основними принципами сучасного міжнародного права. 
Розділ 3 Віденської конвенції 1969 р. містить основні принципи та правила тлумачення текстів міжнародних договорів. По-перше, міжнародний договір повинен тлумачитись сумлінно (п. 1 ст. 31). Цей принцип передбачає чесність і добру волю сторін, спрямовану на встановлення дійсного змісту договору. По-друге, термінам договору сторони повинні надавати загальне значення відповідно до об’єкта та цілей договору (п. 1 ст. 31). Термін набуває спеціального значення лише в тому випадку, якщо встановлено, що учасники договору мали такий намір (п. 4 ст. 31). Загальновизнано: якщо сторона наполягає на тому, що термін договору має особливе (спеціальне) значення, вона повинна це аргументовано довести. По-третє, при тлумаченні договору сторони мають можливість використовувати додаткові засоби: підготовчі матеріали, що передували укладанню договору, а також посилатися на обставини укладання договору. Використання додаткових засобів дозволяється лише в тих випадках, коли тлумачення спричиняє неясні та двозначні висновки або результати, що є відверто безглуздими та нерозумними (ст. 32). 
Тлумачення здійснює той орган, який застосовує договір. Якщо тлумачення здійснює орган однієї з держав — сторін договору, це тлумачення має юридичну силу лише для цієї держави (внутрішньодержавне тлумачення)

26.умови недійсності  міжнародних договорів 

 

 

 

 

27.Поняття міжнародної конференції

межправительственная  конференция - это временный коллективный орган суверенных государств-участников, создаваемый для достижения согласованных  целей. Цели и деятельность любой  межправительственной конференции  должны соответствовать общепризнанным принципам международного права.