Міжнародне право. ООН. Міжнародне гуманітарне право

Найманці – це особи, що беруть участь у бойових діях на стороні однієї з воюючих держав, не є громадянами цієї держави, не перебувають у складі її збройних сил та отримують винагороду, яка значно перевищує звичайний розмір оплати у відповідній армії. Найманці розглядаються як воєнні злочинці і на них не поширюється режим військового полону. [9]

2.Практична частина

Таїланд

Таїланд , офіційна назва Королівство Таїланд , держава в Південно-Східній Азії, на півостровах Індокитай і Малакка, омивається Андаманським морем і Сіамською затокою Південно-Китайського моря. Межує на заході і північному-заході з Мьянмою, на півночі і сході з Лаосом і Кампучією, на півдні з Малайзією. Таїланд - третя по площі (загальна площа 514 тис. кв. км) держава в південно-східній Азії, після Індії і Мьянмі.

Крайня північна точка Таїланду - 20° 54' північної широти і 99° 86' східної довготи.

Крайня південна точка - 5° 68' північної широти і 101° 13' східної довготи.

Крайня західна точка Таїланду - 18° 38' північної широти і 97° 49' східної довготи.

Крайня східна точка - 16° 68' північної широти і 105° 67' східної довготи.

Населення. Національною мовою є тайська. Англійська мова дуже широко розповсюджена у великих містах, зосереджена ,головним чином, у центральних, північно-східних і північних районах . Зараз у країні проживає біля 60 млн. чоловік. Приблизно 9,5% усього населення знаходиться в Банкоці - столиці Таїланду. Це багатонаціональна країна, у якій нараховується понад 30 народностей і племен, переважно етнічні групи тай: кхон тай (13,5 млн.), лао (4,5 млн.), шані (до 55 тис.) та інші. Крім того, живуть китайці (близько 3 млн., в основному в містах), малайці (понад 600 тис.) - на півдні, кхмери (350 тис.) - на південно-сході. Європейців небагато (до 5 тис.). [17]

Середня густота - понад 55 чоловік на 1 км2, а в районах нижньої течії Менама, центральної і деяких південних провінцій (30% території Таїланду) зосереджене понад 50% населення (150-200 чоловік на 1 км2). Сільське населення, - близько 80%. Міста, що нараховують населення понад 100 тисяч чоловік,- Банкок, Тонбурі.

Понад 85% населення зайнято в сільському і лісовому господарстві. Число робітників у промисловості, у тому числі кустарній промисловості, перевищує 400 тис. Близько 40% населення неграмотне. Контрасти між сучасним Банкоком і іншою сільською провінцією - як, утім, і в межах одного міста між жителями різних його кварталів - відбивають соціальну напруженість, що існує усередині країни. Злочинність - часто, як результат бідності - у Банкоці й інших регіональних центрах вище, ніж у середньому по країні.

Панує феодально-поміщицька власність. Поміщикам і заможній верхівці належить понад 60% оброблюваної землі. Близько 80% селян орендує землю головним чином на кабальних умовах скіпщини, виплачуючи 50-75% врожаю. Оброблювана площа складає 15% території Таїланду. Штучно зрошується менш 1/5 оброблюваних земель. Лише 3% господарств користаються сільськогосподарськими знаряддями. [16]

Особливості ландшафту. Більше 1/2- території Таїланду займають низинні рівнини; майже всю іншу частину - середньовисотні гори. Західні і північні окраїни Таїланду представляють складчато-глибові гори і горбкуваті гряди складені гранітами, вапняками, кристалічними і глинистими сланцями. Головні хребти - Кун-Тан (2012 м), Танен-Таунджи (1964 м) і Білаук-Таунг (1513 м). Найвища вершина Таїланду - гора Інтханон (2595 м).

Північно-східна частина Таїланду - велике плато Корат висотою близько 150 м, складене горизонтально залягають шарами червоних піщаників. На південному-сході уздовж границі Таїланду і Кампучії простираються гори Кравань і Дангрек.

Між областю гір на заході і півночі і плато Корат на сході знаходиться Менамська низовина. Південну (звужену) частина Таїланду займають головним чином низинні рівнини, над якими піднімаються невеликі масиви і гірські гряди висотою до 1786 м. Берега переважно низинні, місцями заболочені. Багато природних гаваней; уздовж західного берега і півострова Малакка тягнеться ланцюг островів і скель.

Довжина сухопутних границь 5100 км, берегової лінії - 2750 км. Площа 514 000 км2.

Кліматичні умови. Клімат Таїланду субекваторіальний, мусонний. Літній південно-західний мусон продовжується з кінця квітня до середини листопада, зимовий північно-східний - з кінця листопада до лютого. Середньорічна температура в рівнинних і передгірних районах 22-29°С (самий теплий місяць - травень), у горах на півночі узимку знижується до 10-15°С. Середні місячні температури в невисоких районах від +22° на півночі до +28° на півдні. [17]

У більшій, широкій частині Таїланду три сезони: теплий сухий (зимовий), жаркий сухий (між зимовим і літнім мусонами) і жаркий вологий (літній). На півдні країни 2 сезони: жаркий менш вологий (зимовий) і жаркий більш вологий (літній). Опадів випадає понад 1000 мм на Менамській низовині, менше 900 мм на плато Корат, у гірських районах до 3000 мм (місцями більше) у рік. Тривалість дощового сезону від 6 до 8 місяців.

Внутрішні води. Річкова мережа Таїланду густа. Для рік характерні різкі зміни водності протягом року і високі паводки в сезон мусонних дощів. Майже всі ріки починаються в горах північних районів і впадають у Сіамську затоку. Особливе значення в житті країни має ріка Менам-Чао-Прайя, сама довга і багатоводна ріка Таїланду. Її довжина-1200 км (судноплавна протягом 400 км від устя). Разом зі своїми припливами вона зрошує ті райони, де вирощується рис. По незліченних каналах - клонгах - вода подається з ріки на рисові поля. З травня по жовтень, у період дощів, уся низовина, по якій тече Менам-Чао-Прайя, залита водою. [16]

Ґрунт. У північній, широкій частині Таїланду найбільш поширені червоні грунти високотравних саван, коричнево-червоні грунти тропічних сухих листопадних лісів і гірничо-лісові червоноземи; у долинах рік - алювіальні і лугові. У південній частині Таїланду (включаючи зону, що прилягає до північного берега Сіамської затоки) - латеритні опідзолені грунти.

Виробництво і видобуток промислової продукції (тис. тонн): олова - 30, плавикового шпату - 300, свинцевої руди - 1,6, залізної руди - 40, марганцевої руди - 50,3 , лігнітів - 680,3 , цементу - 5000, електроенергії - близько 20 млрд. квт-ч. В останні роки на основі переробки імпортної сировини і матеріалів побудовані нафтохімічні, металообробні, машинобудівні підприємства. Одержала розвиток в обмежених обсягах кольорова і чорна металургія. Таїланд - світовий експортер олова і натур, каучуку.

Лісове господарство - важлива галузь економіки Таїланду. [14]

У Таїланді люди мешкали ще за бронзової доби — за 4000 р. до н. є. На території сучасного Таїланду (раніше називався Сіамом) перші держави монів виникли у І —II ст. н. є. У VII ст. утворилася монська держава Двара-ваті. Територія країни у X ст. потрапила під владу імперії кхмерів. Історичною батьківщиною тайців, як і споріднених з ними лаосців та шанів, була провінція Юньнань у Південно-Західному Китаї. Тайці не схотіли коритися монгольським завойовникам і в XIII ст. пішли з Китаю на південь (на думку деяких дослідників, тайські племена ще в VIII —IX ст. залишили бать¬ківщину). Вони утворили королівства Сукотай (1238 р.) і Ченґмай. Ці королівства входили до складу імперії кхмерів. Тайці сприйняли буддизм та індійську писемність. У 1350 р. м. Аюттхая стало столицею новоствореного тайського королівства Сіам. Після тривалої боротьби воно 1431 р. захопило м. Анґкор (нинішня Камбоджа). Королівство панувало над переважною частиною кхмерських земель. Інколи його влада поширювалася на північну частину Малайї та на Тенассерим (Бірма). Проіснувало королівство понад чотири століття. Бірманські правителі полюбляли використовувати білих слонів, тайці ж уважали їх священними. Між Сіамом та Бірмою довго точилися війни. Португальці розпочали торгівлю з Сіамом ще 1511 р. У середині XVII ст. на узбережжі з'явилися голландські та французькі факторії. Із європейців найбільшу активність у регіоні виявляли французи. Тайські посли 1684 р. вручили французькому королю Людовіку XIV написаного на золоті листа й подарували слонів і носорогів. У 1688 р. у країні стався державний переворот, внаслідок якого Сіам ізолювали від впливу Заходу. До складу Сіаму 1775 р. ввійшло лаоське королівство Ченґмай. У 1767 р. бірманці знищили столицю королівства м. Аюттхая. Генерал Таксін очолив рух опору та невдовзі вигнав бірманців із Сіаму. У 1782 р. Таксіна скинули, 6 квітня на троні його заступив генерал Чакрі, започаткувавши правлячу династію. З 1782 р. столицею став Бангкок. Генерал увійшов в історію Таїланду як король Рама І Пра Будда Йодфа Чула-локе (1782 — 1809 pp.); потім заступали один одного королі Рама II Пра Будда Лоетла Напалай (1809- 1824 pp.) і Рама III Нанґклао (1824-1851 pp.). Династія Чакрі панувала над переважною частиною Лаосу та Північної Малайї. У середині XIX ст. Сіам покінчив із політикою самоізоляції. В 1855 р. між Сіамом і Великою Британією було укладено торговельний договір. [16] Згаданій династії пощастило зберегти незалежність країни. При цьому Сіам змушений був наприкінці XIX — на початку XX ст. відступити Франції свої васальні держави — Лаос і Камбоджу. Від Камбоджі Таїланд відмовився 1867 p., від Лаосу — 1893 р. У 1896 р. Сіам розділили на англійську та французьку сфери впливу. За часів правління короля Рами IV Монгкута (1851 -1868 pp.) та Рами V Чулалонгкорна (1868-1910 pp.) було проведено адміністративні та економічні реформи. Зокрема, таїландська армія запозичила російську військову парадну форму і залюбки користується нею донині. Дипломатичні й торговельні відносини з Росією було встановлено 1897 р. Сіам виявився єдиною країною в регіоні Південної та Південно-Східної Азії, яка уникнула колонізації з боку європейських держав. Північномалайські князівства Кедах, Келантан, Тренгану та Перліс у 1909 р. перейшли під контроль Великої Британії. У Першу світову війну країна вступила 1917 р. на боці Антанти, за правління короля Рами VI Вачиравуда (1910-1925 pp.). Економічна криза 1932 р. за часів правління короля Рами VII Прачадіпока (1925-1935 pp.) сприяла тому, що місцева буржуазія не могла більше миритися з абсолютною королівською владою — 24 червня стався безкровний переворот. Династія залишилася на троні, але її абсолютну владу обмежили в грудні того ж року першою конституцією. 7 березня 1935 р. королем став Рама VIII Ананда Махідол (1935-1946 pp.). У 1936 р. Сіам денонсував нерівноправні торговельні договори. З 26 грудня 1938 р. по 1 серпня 1944 р. прем'єр-міністром був Луан Пібунсонгкрам. 23 червня 1939 р. Сіам перейменували на Муанґ-Таї, згодом — Таїланд. У 1940 р. Таїланд і Японія підписали договір про дружбу, a ll грудня 1941 р. було укладено військово-політичний союз. Під час Другої світової війни Таїланд формально підтримував Японію (9 грудня 1941 р. прийняв японські війська, а 25 січня 1942 р. оголосив війну США та Великій Британії), але фактично зберіг позитивне ставлення до себе антияпонської коаліції з огляду на тривалу боротьбу тайських партизанів проти японських окупантів. 9 травня 1941 р. Таїланд одержав Лаос і дві камбоджійські провінції. 16 серпня 1945 p., тобто через два дні після капітуляції Японії, Таїланд визнав оголошення війни союзникам недійсним. [17] За умовами мирного договору 1946 р. Таїландові довелося відмовитися від згаданих територій. У 1962 р. у країні було створено військові бази США. Протягом 1966—1972 pp. військові підрозділи Таїланду брали участь у в'єтнамській війні на боці США. До початку 1970-х pp. країною переважно управляли військовики. Зокрема, протягом 1948—1957 pp. влада у країні вдруге належала прем'єр-міністру маршалу Л. Пібунсонґкраму. США, Велика Британія та Австралія у 1960-х pp. надавали військову допомогу в боротьбі проти комуністичної інфільтрації з Лаосу. Широкомасштабні народні заворушення змусили армію 14 жовтня 1973 р. передати владу цивільному урядові прем'єр-міністра Саньї Тамассака. 5 жовтня 1974 р. набрала чинності нова конституція. Військові й після цього чинили сильний вплив на урядову політику. Таїланд побоювався комуністичної агресії з боку своїх неспокійних сусідів, зокрема Камбоджі та Лаосу. 1976 р. позначено ліквідацією баз, виведенням з Таїланду 20 липня військ США, військовим переворотом 6 жовтня і новою (десятою) конституцією 20 жовтня. Прем'єр-міністром 8 жовтня військовики поставили жорсткого Таніна Крайвічьєна, якого 13 листопада 1977 р. заступив поміркований генерал Кріанґсак Чамананд, а того 3 березня 1980 р. — генерал Прем Тінсуланонд. На вісім років настав відносний спокій. 4 серпня 1988 р. прем'єр-міністром став відставний генерал Чатічай Чунхаван. 23 лютого 1991 р. стався черговий (від 1932 р. — 17-ий) військовий переворот на Чолі з главою Комітету національного порятунку Сунторном Конґсомпонґом, прем'єр-міністром 7 березня став дипломат Ананд Паньярачун. Дію конституції було призупинено, введено воєнний стан і розпущено обидві палати парламенту. [17]

В березні наступного року відбулися парламентські вибори, набула чинності нова конституція (від 9 грудня 1991 p.). 7 квітня 1992 р. командувача збройними силами генерала Сучинду Крапраюна призначили керівником уряду. Генерал захотів повернути владу армії. Почалися заворушення, вбивства демонстрантів та арешти. Король Пуміпон (Бу-мібол) Адульядет (на троні з 9 червня 1946 p., офіційно Рама IX, коронований 5 травня 1950 р.) спромігся знайти політичне розв'язання кризи, генерал подав у відставку, його 24 травня заступив Меечай Ручупан, а того 10 червня — Ананд Паньярачун. Поновилася діяльність політичних партій. У вересні 1992 р. відбулися нові парламентські вибори. Перемогу на них здобула коаліція продемократичних сил. Лідер Демократичної партії Чуан Лікпай 23 вересня очолив уряд. У 1993 р. Таїланд прилучився до руху неприєднання. У травні 1995 р. стався скандал навколо земельної реформи, правляча коаліція розпалася, і 19 травня прем'єр-міністр розпустив парламент. Після виборів 13 липня 1995 р. прем'єр-міністром став колишній бізнесмен Банхарн Сілпа-ар-ча, але і його через корупцію усунули з посади. На парламентських виборах у листопаді 1996 р. перемогу здобула шестипартійна коаліція, 1 грудня того ж року прем'єр-міністром став Чаваліт Йонгчайют. У середині 1997 р. в країні сталася економічна криза. 11 жовтня 1997 р. прийняли чергову нову (чотирнадцяту) конституцію. Після дворічної перерви 9 листопада 1997 р. Ч. Лікпая знов обрали прем'єр-міністром. Але економічний спад продовжувався, бат девальвували майже на 50%. З 9 лютого 2001 р. прем'єр-міністр — Таксін Ши-наватра. [16]

3.Список використаних джерел

1.      Декларация тысячелетий ООН \ Экология и образование-2001 г.

2.      Права  человека. Основные международные документы: Сб. документов. – М.: Междунар. Отношения, 1989

3.      Міжнародне публічне право: Збірник документів – М,1996. Т.1.

4.      Чинне міжнародне публічне право. У 3-х томах  / Укл. Ю.М. Колосов і Е.С. Кривчикова. – М.: Изд-во Московського незалежного інституту міжнародного права, 1999.

5.      Міжнародне право: Підручник. Відп. ред.. Ю.М. Колосов, Е.С. Кривчикова. – М.,2000

6.      Черниченко С.В. Теорія міжнародного права. У. 2-х томах. Т.2. Старі і нові теоретичні проблеми. – М.: 1999

7.      Міжнародне публічне право. Підручник  / За ред.. К.А. Бекяшева. – М., 1999

8.      Карташкін В.А.Права людини в міжнародному та внутрішньодержавному праві. – М, 1995.

9.      Міжнародне гуманітарне право // Переклад Ж. Пікте і ін. – М. !993.

10. Нахлік С.Є. Короткий нарис Міжнародного гуманітарного права. – М. 1995.

11. Права людини. Підручник для вузів / Відп. ред. Е.А. Лукашова. – М.: Инфра-М.,2001

12. Тіунов О.І. Міжнародне гуманітарне право. Підручник для вузів. – М.,1999

13. un.org. — Официальный веб-сайт Центральных учреждений Организации Объединенных Наций.

14. Сайт www.UaLib.com.ua

15. Сайт http://jure.in.ua

16. Сайт http://ru.wikipedia.org

17. Сайт http://www.yestravel.ru

1