Страхування ризиків аграрного виробництва

       Притому світовий досвід свідчить, що в міжнародній  практиці страхування сільськогосподарських  ризиків сформувались дві основні  моделі, які умовно можна назвати  «американська» та «європейська». Для  «американської» моделі, яка застосовується в США та Канаді, характерна значна підтримка держави у страхуванні  сільськогосподарських ризиків. Для  «європейської» моделі характерна мінімальна участь держави в аграрному страхуванні, котра зводиться головним чином  до виконання контрольних функцій  щодо діяльності приватних страхових  компаній у цьому секторі ринку  страхових послуг. Обидві ці моделі мають свої переваги і недоліки, але, як свідчить міжнародний досвід, найефективнішим при страхуванні  аграрних ризиків є поєднання  цих двох моделей. Саме така система  страхування сільськогосподарських  ризиків діє в Іспанії, яка, за оцінками експертів міжнародного проекту  ЄС Tacis «Вдосконалення управління ризиками фермерських господарств та малих  і середніх господарств в аграрному  секторі», є країною з найрозвиненішою  системою агрострахування в Європі[15] .

       У результаті проведених досліджень розвитку страхування сільськогосподарських  ризиків в Україні виявлено низку  причин недосконалого формування цього  сектора ринку страхових послуг, зокрема: недосконалість страхового законодавства  щодо здійснення обов’язкового страхування  сільськогосподарських ризиків; висока вартість страхової премії для страхувальника; використання системи «податкового кредиту» щодо компенсації частини  сплаченої страхувальником страхової  премії; низька страхова культура страхувальників  та недостатній рівень кваліфікації працівників страхових компаній; недовіра потенційних страхувальників  до страхових компаній; відсутність  постійної прозорої й доступної  інформації щодо діяльності страховиків, які здійснюють цей вид страхування.

       Це  зумовлює необхідність формування в  Україні державної політики стосовно розвитку ринку сільськогосподарського страхування. Проведені дослідження  свідчать, що на сьогодні в Україні  є напрацювання щодо розв’язання  вказаної проблеми на державному рівні. Зокрема, Проектом ЄС «Вдосконалення управління ризиками фермерських господарств  та малих і середніх господарств  в аграрному секторі» разом з ННЦ «Інститут аграрної економіки» розроблений Проект концепції розбудови системи аграрного страхування та підготовлений проект Закону України «Про аграрне страхування в Україні» [2-3]. Проте вступ в дію вказаних законодавчих актів ще залишається у майбутньому.

       Зарубіжний  досвід страхування тварин

       Захищеності клієнтів західних страхових компаній можна позаздрити.

       Першою  до Естонії прийшла мода страхувати домашніх вихованців. Причому не тільки їх життя, але і поведінка. Дворняга коштує п'ять тисяч дол., породистий кіт - 20, а хом'як – нічого. Страхування  чотириногого друга – послуга  відносно нова. У страховій компанії If Kindlustus вона з'явилася порівняно  недавно - в листопаді 2007 року, але, за словами керівника прес-служби If Эвы-Греті Альяс, користується великою  популярністю. На сьогоднішній день страхуванням домашніх тварин в Естонії, крім If Kindlustus, займається і компанія Ergo Kindlustus. Але  пакет послуг страхування домашніх тварин в Ergo значно менший. Вартість страховки  залежить від стану здоров'я і  віку "застрахованої морди". Чим  старше тварина, тим на велику суму доведеться розщедритися її власникові. Кішку і собаку застрахувати можна  у віці від 4 місяців до 8 років. Страхувати можна лише зареєстрованих тварин з  татуїровкою або чіпом - для цього  потрібно повідомити дату народження тварини і номер маркіровки чіпа (штрих-код).

       При страховій сумі понад 5000 крон знадобиться  і родовід - на її основі визначається вартість страховки. При страховій  сумі понад 20 тисяч крон(щомісячний внесок близько 150 крон) крім всього перерахованого необхідна наявність ветеринарної довідки, виданої не пізніше за два  місяці назад. Такий поліс включає  вже і відповідальність перед  третьою особою: якщо, наприклад, собака когось покусає, залагоджувати конфлікт буде страхова компанія. Застрахувати можна також свиней, овець, кіз, баранів, корів і хутрових звірів. Їх страхують  від загибелі, різних захворювань, від  пожежі, крадіжки і навіть втрати удою. Причому цією послугою користуються не тільки приватні особи, але і сільськогосподарські підприємства. If Kindlustus страхувала у  свій час бджіл, але оскільки ця послуга абсолютно не мала попиту, її прикрили., адже такі тварини живуть недовго[3,12,15].  

       3.2 Проблеми і перспективи розвитку  страхування в сільському господарстві  України. 
 

       Сільське  господарство традиційно є ризиковою  сферою діяльності. Особливо це стосується України, в якій успішні результати сільгоспвиробника багато в чому визначаються погодними умовами. З  врахуванням того фактору, що ціни на сільгосппродукцію постійно зростають, недоотримання врожаю обертається  значними збитками та втраченою вигодою. Більше того, вступ нашої країни до СОТ ставить нові орієнтири  для сільського господарства України, вимагає створення більш конкурентного  середовища. Достатньо надійним джерелом захисту від ризиків є їх страхування. Але необхідність цього інструменту  в діяльності усвідомлюється не всіма  сільгоспвиробниками. Багато хто вважає це зайвими витратами, інші не вірять в його ефективність. Натомість страхування  є оптимальним способом захисту  від сільськогосподарських ризиків  від несприятливих погодних подій, забезпечуючи стабільність розвитку сільського господарства через механізми відшкодування  заподіяних збитків.

       Страховий ринок у сфері страхування  аграрного сектору майже не працює. В сільському господарстві застраховано лише близько 3 % ризиків, хоча у розвинених країнах цей показник досягає 90-95 %. Кількість страхових компаній, яка реально працює із сільгоспвиробниками  не перевищує 10, питома вага яких в аграрному  секторі страхування у 2010 році складала біля 90 %. Ще однією особливістю агрострахування слід відзначити той факт, що майже 80 % страхового захисту припадає на одну культуру – озиму пшеницю. Сільськогосподарські ризики на відміну від інших подій характеризуються тим, що мають системний характер. Стихійні явища, які впливають, наприклад, на врожайність сільгоспкультур, мають поширення на значній території і призводять до втрат у більшості господарств. Це веде до того, страхові компанії, які формують страховий портфель, не мають достатньої мотивації страхувати сільські господарства однієї місцевості у значній кількості, бо таким чином не виконується принцип диверсифікації ризиків. Сільське господарство не характеризується високою рентабельністю, що в свою чергу вимагає максимально зменшувати витрати. Страхування буде додатковим тягарем для сільгоспвиробника. Тому захист від таких ризиків майже неможливий без втручання держави на ринок сільськогосподарського страхування.

       З метою успішного та стабільного  розвитку агрострахування необхідно  прийняти ряд заходів для вдосконалення  законодавчого та регуляторного  полів. У минулому сезоні страхування  озимих культур страхові компанії довели свою ефективність і прагнення надати якісний страховий захист аграріям. На державному рівні необхідно здійснити  ряд заходів щодо розвитку ринку  агрострахування, а саме:

       • на урядовому рівні визначити  довгострокову політику держави  щодо агрострахування;

       • внести зміни до розділу 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства", а якщо буде прийнятий  Закон про агрострахування, то взагалі  виключити цей розділ;

       • запровадити окрему ліцензію зі страхування  аграрних ризиків з двома основними  категоріями (страхування культур  і тварин);

       • у разі відновлення програми субсидування премій, встановити кваліфікаційні вимоги до страховиків, що надають послуги  з субсидуванню агрострахування;

       • затвердити кваліфікаційні вимоги до фахівців з агрострахування та впровадити програму сертифікації;

       • впровадити стандартні страхові продукти.

       Необхідно продовжувати роботу щодо створення  відповідної інфраструктури, включаючи  створення Агентства з управління ризиками та об'єднання агростраховиків.[3] 
 

       3.3 Вирішення проблем агрострахування у проекті «Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні»  
 

       Міністерством аграрної політики України було розроблено проект «Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні»

       Метою цієї Концепції є вибір найбільш оптимального варіанта системи агрострахування, спрямованого на мінімізацію ризиків у галузі та забезпечення стабільності сільськогосподарського виробництва, як важливої умови забезпечення продовольчої безпеки країни.

       Ця  Концепція визначає стратегічні  напрями державної політики у сфері страхування сільськогосподарської продукції, що розвивається на ринкових засадах з урахуванням позитивного міжнародного досвіду.

       В концепції представлений аналіз міжнародної практики страхування сільськогосподарської продукції, який показує, що даний сегмент страхування розвивається досить швидко й працює ефективно лише при довгостроковій і масштабній підтримці з боку держави. У країнах, де Уряд не приділяє уваги страхуванню сільськогосподарської продукції, його розвиток відбувається повільно й несистемно. Держави, що зацікавлені в тому, щоб для відтворення виробництва сільськогосподарської продукції забезпечити страховий захист своїх сільгоспвиробників та стабілізацію їхніх доходів у часі, зазвичай підтримують агрострахування. Одним із способів такої підтримки є застосування різних субсидій та інших видів фінансової підтримки агрострахування.

       У практиці субсидування використовуються такі види субсидій/програм фінансування, спрямованих на підтримку страхування  сільськогосподарської продукції:

       субсидування  страхових премій: зазвичай державою компенсується від 30% до 65% суми платежу, причому більш розповсюдженою практикою  є виплата субсидії на покриття частини  страхової премії страховикам (на відміну  від практики, що застосовувалася  в Україні, коли аграрій сплачував  страховику 100% премії, а потім отримував відшкодування з держбюджету). Це дозволяє уникнути проблем з  відволіканням оборотних коштів у виробника, який в іншому разі повинен спочатку внести страхову премію повністю, а потім чекати одержання компенсації її частини від держави у вигляді субсидії;

       субсидування  страхових виплат: зустрічається  рідко й зазвичай згодом заміняється  субсидуванням премій;

       компенсація адміністративних витрат страховиків  на надання страхових послуг сільгоспвиробникам з метою їх здешевлення;

       фінансування  розробки страхових продуктів;

       фінансування  освітні та інформаційних заходів  для виробників сільськогосподарської  продукції;

       навчання, сертифікація й оплата послуг експертів  по врегулюванню збитків;

       фінансування  прикладних науково-дослідних робіт;

       субсидування  перестрахування шляхом утримання  державою частини або всіх ризиків  і надання перестрахувальної  підтримки по механізму Стоп-Лосс (Stop-Loss).

       З іншого боку, деякі країни пішли  шляхом суто державного страхування  сільськогосподарської продукції, коли держава бере на себе всі ризики щодо такого страхування, створюючи  державну страхову компанію та не залучає  до спільної роботи приватний страховий  сектор. 

       На  перший погляд другий шлях розвитку системи  страхування сільськогосподарської  продукції сприймається як більш  простий, але потребує значних витрат для створення розгалуженої страхової  мережі.

       Прикладами  успішного функціонування системи  страхування сільськогосподарської  продукції на основі партнерства  між державою і приватним страховим  сектором є система страхування  США, Іспанії, Австрії та деяких інших  країн, де держава залучає до спільної діяльності на ринку  страхування  сільськогосподарської продукції  приватні страхові компанії.

       При виборі  моделі партнерства між  приватним і державним сектором, впровадження якої є доцільним в  Україні, необхідно ввести добровільне  страхування сільськогосподарської продукції та заснувати Державну аграрну страхову компанію (ДАСК), яка виконуватиме функції страховика, перестраховика та адміністратора системи страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. У такому випадку витрати держави на побудову системи страхування сільськогосподарської продукції будуть незначними, і не потребується створення мережі ДАСК, тому, що роботу по страхуванню в регіонах будуть виконувати приватні страхові компанії через свою розгалужену мережу, використовуючи свій персонал.