Шляхи забезпечення інноваційного типу розширеного відтворення економіки

11

Зміст

Вступ

1. Сутність інноваційного відтворення капіталу

2. Оцінка інноваційного розвитку національної економіки

3. Шляхи забезпечення інноваційного типу розширеного відтворення економіки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Необхідність переведення промисловості на інноваційний тип відтворення є визначною у спроможності виходу країни з тяжкої кризи і переходу до стійкого економічного зростання. Інноваційний  потенціал важливий як фактор інноваційного процесу, який є  органічним компонентом процесів суспільного та індивідуального відтворення. Проте цей потенціал не може бути збереженим, ефективно використовуватися та відтворюватися, якщо не будуть сформовані відповідні організаційно-економічні механізми управління інноваційним розвитком на всіх рівнях  господарювання: макро-, мезо-, мікрорівні.

Досвід економічного розвитку підтверджує, що розширене відтворення здійснюється завдяки інноваціям. Вони сприяють модернізації та структурній перебудові економіки країни, підвищенню її конкурентоспроможності, забезпеченню стійкого економічного зростання, зменшенню безробіття та підвищенню добробуту народу.

Важлива роль в процесі відтворення належить тій частині засобів виробництва, яка представлена основними виробничими фондами. Ця роль визначена самою функцією засобів праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Без створення відповідник умов для відтворення виробництва на окремому підприємстві не може йти мова про відтворення на рівні держави, а про створення умов для відтворення на підприємствах неодмінно повинна піклуватися держава. Для відтворення виробництва на підприємстві особливого значення немає, що відбудеться з його продукцією після її реалізації, а для суспільного відтворення першочерговим є питання про те, що відбувається з кожною складовою цього продукту, як він реалізується і відшкодовується у вартісній та натуральних формах, тобто саме на державному рівні повинна вирішуватись проблема відтворення на виробництві.

В зарубіжній літературі питання оновлення виробництва, новітніх технологій, інноваційної діяльності висвітлюється в працях Альфреда Кізера, Бьюітандама А., Ганс-Дітера Гантера, Губерта Г., Джон Чайлда, Лоренса Б. Мора, Піннігса Й., Стен Йонсона, Томаса С. Робертсона та інших відомих вчених і практиків. В наукових працях цих вчених розглядаються питання впровадження нововведень, інноваційна діяльність на підприємстві тощо.

Вирішенню питань організації та проведення техніко-технологічного оновлення виробництва і активізації інноваційної діяльності присвячена значна частина вітчизняної літератури, серед якої вагоме місце посідають праці Акбєрдіна Р.З., Александрової А.П., Алимова О.М., Бєлєнького П.Ю., Бойка Є. І., Геєця В. М., Герасимчука М. С., Долішнього М. І., Захарченко В.І., Кузьміна О.Є., Красовського В.П., Крикавського Є.В., Кузнецова Н.П., Продіуса І.П., Школи І.М., Штанського В. А. та інших вчених економістів і практиків.

Метою дослідження є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методологічних засад розширеного відтворення капіталу в системі інноваційного розвитку національної економіки. Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлені й вирішені такі задачі:

      визначити сутність інноваційного відтворення капіталу;

      провести аналіз сучасного інноваційного розвитку економіки України;

      розглянути шляхи забезпечення інноваційного типу розширеного відтворення економіки.

Об’єктом роботи виступає процес розширеного відтворення капіталу в системі інноваційного розвитку національної економіки.

Предметом дослідження є механізм розширеного відтворення капіталу в системі інноваційного розвитку національної економіки.

Методи дослідження: аналіз тенденцій, порівняння, логічних узагальнень, системного підходу, метод порівняльного аналізу систем, статистичного моделювання і прогнозування.

1. Сутність інноваційного відтворення капіталу

Відтворення як економічна категорія означає безперервне відновлення виробництва товарів, послуг та духовних благ, на основі якого здійснюється відтворення всіх елементів економічної системи – продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних та виробничих відносин (або відносин економічної власності), а також господарського механізму [7, с. 223].

В.С. Котковський вважає, що відтворення – це складний механізм, який включає інтегровану, органічно пов’язану цілісну систему економічних, організаційних і правових форм та методів господарювання, спрямованих на впровадження прогресивної й принципово нової техніки, комплексної модернізації основного капіталу [12, с. 76]. На думку Т.М. Старицького, відтворення основного капіталу є процесом постійного повторення його виробничого використання, зносу, амортизації, підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів та відновлення в натурі [18, с. 63]. За Н.В. Швецем, відтворення – це безперервний процес формування, забезпечення працездатного стану й розвитку основних засобів підприємства згідно з його стратегічними орієнтирами [23, с. 27].

При формуванні та використанні капіталу розрізняють просте, звужене та розширене відтворення. Просте відтворення капіталу здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення капіталу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів і інших складових потенціалу, які забезпечують вищу результативність його діяльності.

Звужене відтворення характеризується повторенням об’єктів капіталу в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді. Саме даний вид відтворення є характерним для періоду економічних криз, коли підприємства змушені споживати повністю новостворену вартість. Певною мірою звужене відтворення об’єктів майнового потенціалу є наслідком призупинення надходжень інвестицій, дії недосконалої амортизаційної політики, збитковості і неплатоспроможності підприємств.

При обґрунтуванні видів відтворення капіталу необхідно відзначити типи розширеного відтворення – екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип розширеного відтворення капіталу передбачає зростання їх обсягів за рахунок залучення все нових трудових, матеріальних та фінансових ресурсів без поліпшення та вдосконалення технічної і технологічної основи виробництва та організації праці.

Інтенсивний тип відтворення передбачає зростання обсягів капіталу завдяки підвищенню ефективності їх використання, тобто за умови більш досконалої організації праці, яка дозволяє одержувати кращі результати з меншими затратами праці та всіх видів ресурсів і кращого матеріально-технічного оснащення процесу виробництва.

Процес розширеного відтворення капіталу невіддільний від процесу їх нагромадження, тобто утворення національного багатства. Для забезпечення розширеного відтворення необхідно створювати все більш нові та досконалі засоби виробництва для все більшої кількості працюючих. Отже, для цього необхідно частину прибутку перетворити на об’єкти майнового потенціалу, або ж нагромадити, тобто капіталізувати додаткову вартість (прибуток).

Розширене відтворення капіталу і формування на його основі інвестиційно-інноваційної бази розвитку підприємств є однією з найактуальніших проблем в Україні. Без швидкого та ефективного її вирішення неможливо зайняти власну нішу на зовнішньому ринку і своє місце у світовому розподілі праці, а також забезпечити євроінтеграцію як стратегічну мету трансформації національної економіки [9, с. 64]. Щодо інвестиційно-інноваційного відтворення, то, на нашу думку, таке його визначення носить дискусійний характер. Інвестиції можуть бути використані підприємством для відтворення об’єктів свого майнового потенціалу незалежно від того, чи є даний процес інноваційним. Відтворення капіталу може бути інноваційним або усталеним. У першому випадку в господарську діяльність залучаються певні новації, результати новітніх розробок, які ще не використовувались у господарюванні. Другий же передбачає використання нових за терміном виготовлення об’єктів, але вони не є інноваційними, а залучаються як перевірені часом ресурси, які забезпечують прибуткове господарювання.

Вирішувати проблеми інноваційного відтворення повинні підприємства та держава, як гарант законодавчого регулювання, бюджетного фінансування та правової підтримки діяльності всіх суб’єктів господарювання.

Інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвиненим країнам світу, який є одночасно і чинником, і наслідком економічного піднесення країн. Його ефективність обумовлюється змістом відповідних інноваційних напрямків, що задовольняють потреби динамічного розвитку економіки. Звичайно, що в реалізації інноваційної стратегії соціально-економічного розвитку держави повинні бути задіяні різні науково-дослідні та інноваційні структури. Але провідну роль у формуванні та реалізації інноваційної моделі має відіграти підприємництво, ініціатива підприємств.

Через нововведення фірми реалізують свій інноваційний потенціал і конкурентні позиції, а для більшості підприємств інновації сьогодні стають і досягненням комерційної мети, і чинником економічної стабільності й зростання, оскільки інновації орієнтовані на задоволення ринкового попиту, конкретних запитів споживачів. Власне будь-яке підприємництво невіддільне від інновацій.

Сьогодні головним чинником економічного зростання є ефективні інвестиції в інноваційний процес, які забезпечують перманентну структурну перебудову економіки на новій технологічній основі. “Високий рівень продуктивності обумовлюється не просто інвестиціями в основний капітал, а інвестиціями, які дають змогу формувати новий тип економіки - економіки, яка ґрунтується на знаннях” [2, с. 75]. Технологічні зміни, особливо на теренах впровадження базових та інфраструктурних науково-технічних інновацій, є безпосередньо пов’язаними з виробництвом нових інноваційних наукомістких товарів, які потребують значних цілеспрямованих інвестиційних капітальних витрат. Залучення внутрішніх та іноземних інвестицій, передусім у науково-виробничу сферу, дасть змогу багатьом підприємствам мати ефективні інструменти прискорення розвитку пріоритетних сфер виробничої діяльності.

Інновації забезпечують необхідну якість інвестицій, структурну перебудову економіки й суспільства і відкривають шлях новим продуктам і виробництвам, досконалішим і якіснішим. Дослідження засвідчили, що найефективнішими є інвестиції в інновації, де учасники інвестиційного ринку мають можливість одержати досить високий прибуток. Високий потенціал ефективності інновацій забезпечує попит на нововведення з боку суб’єктів господарської діяльності, формуючи ринок науково-технічних, організаційних, економічних і соціальних нововведень. Однак можливості підприємств щодо залучення інновацій різні, що зумовлено передусім існуючими ресурсними обмеженнями, особливо фінансовими. Тому управління інноваційною діяльністю слід здійснювати, з одного боку, з огляду на потенційні можливості інновації у формуванні конкурентних переваг, а з іншого - на інвестиційні можливості підприємств. Для цього необхідне економічне обґрунтування доцільності впровадження кожної, навіть на перший погляд безперечно перспективної новації. Це дає змогу керівництву приймати позитивне рішення щодо залучення тієї з можливих альтернативних новинок, яка створить для фірми істотні конкурентні переваги і забезпечить належну економічну віддачу, рівень якої істотно перевищуватиме вкладені у її реалізацію кошти.

Проблема фінансового забезпечення інвестицій, як основна складова, що забезпечує розвиток інноваційного процесу на підприємствах, залишається однією з найбільш гострих для вітчизняної промисловості. Спад інвестиційної діяльності обумовлений, в основному, недостатньою адаптованістю механізму управління процесом розширеного відтворення промислового виробництва до ринкових умов та зростанням значення власних засобів підприємств у фінансуванні капітальних вкладень.

Україна має потужний науковий потенціал, однак кризові явища призвели до втрати попиту на наукову продукцію на внутрішньому ринку, що пояснюється падінням загального рівня інвестицій на тлі інфляції, зростанням взаємозаборгованості і переорієнтацією економічної діяльності з реального сектора в сектор швидкоплинних фінансових операцій. Збереження наукового потенціалу та розробка інноваційної продукції в умовах структурної деформації економіки України є особливо актуальними, оскільки значна технологічна відсталість більшості вітчизняних підприємств після лібералізації економічних відносин спричинила розвиток негативних тенденцій, які монетарними заходами усунути неможливо. Вихід з кризового стану та переорієнтація економіки на сталий розвиток можливі лише за умови широкомасштабної реалізації інноваційних проектів.

Поряд із низькими обсягами фінансування науки й інноваційної діяльності важливою проблемою є деформоване співвідношення витрат на науку та інновації. Загалом варто зазначити досить низьку активність як держави, так і приватного сектора у здійсненні інноваційних інвестицій, відставання України за більшістю показників від розвинених країн, невідповідність основних пропорцій фінансування (співвідношення прикладних і фундаментальних досліджень, державного й приватного фінансування) світовим нормам.

В інвестиційній сфері економіки України триває затяжна криза, що не дає змоги підприємствам вирішити поточні виробничі проблеми та виконувати програми реалізації інноваційних проектів. Без істотного поліпшення інвестиційного клімату в Україні активізація інноваційної діяльності промислових підприємств, а водночас і перехід економіки на інноваційну модель розвитку - неможливі.

Доводиться констатувати, що держава не має комплексної стратегії фінансового оздоровлення державних підприємств. Не заохочуються фундаментальні дослідження в системі інноваційного відродження наукомістких виробництв. На економічному рівні недостатньо проводиться розрахунок віддачі нововведень, використовуючи економіко-математичні моделі. За таких умов інвестування, в тому числі - в основний капітал - не має сенсу. Вигідніше вкласти кошти у непромисловий сектор, охоплюючи і посередницькі операції. Очевидно, що корпоративні структури не зможуть вкладати ресурси у розробку та впровадження інновацій доти, доки не вирішать власних інвестиційних проблем.