Вища освіта в Німеччині

       За будь-яких принципів організації  навчального процесу саме системі  оцінювання знань належить важлива  роль у забезпеченні високої  якості освіти та формуванні  конкурентоспроможних фахівців. Головне  завдання – як досягти найбільш  об’єктивного оцінювання, як зробити, щоб оцінювання виконувало властиві йому функції і насамперед дві головні – контролюючу й мотивуючу. На практиці немає ідеальних систем оцінювання, а кожна з тих, що використовується, має свої сильні і слабкі сторони. Особливості використання системи ECTS полягають в тому, що оцінка результатів роботи студента розглядається як системний процес: збору достатніх, об’єктивних і надійних доказів знань студента, його розуміння, продемонстрованих навичок і професіоналізму щодо виконання завдань , обов’язків і відповідальності; винесення висновку про те, що доказ співвідноситься з критеріями, зазначеними у Стандарті вищої освіти.Метою оцінки якості є забезпечення незалежної оцінки ефективності заходів для забезпечення Стандартів вищої освіти на всіх рівнях навчання, підготовки, проведення іспитів і оцінки. Виникає складна проблема уніфікації не лише шкали оцінювання, а й визначення єдиних критеріїв оцінювання. Шкала оцінювання ECTS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ECTS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у закладі, де навчається студент.Важливим, на наш погляд, є розподіл балів для виставлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватися щороку, також можуть бути відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS, тим легше відбудеться процес оцінювання;  

       Оцінки системи ECTS від “А”  до “Е” присвоюються за умови  складання заліку, і оцінки від  “FХ” до “F” присвоюються  у випадку його нескладання;  відмінність між “FХ” та “F”  сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів.   

       Європейська система перезарахування  кредитів (ECTS) розвивається і вдосконалюється.  Основні її недоліки – це  неузгодженість навчальних планів  і програм, слабка кореляція  між національними освітніми системами, різні вимоги до освітніх стандартів та їх оцінювання. Тому система ECTS нині трансформується у всеєвропейську систему нагромадження і зарахування кредитів (ЄСПК), де всі навчальні програми виражаються у кредитах і визначає “номінальний загальний час навчання”, тобто середня кількість годин, яку студент може прослухати, щоб досягти певного результату навчання , і таки м чином успішно здобути кредити. Крім того, у системі ЄСПК кредити даються лише за успішні досягнення в навчанні . Тобто у кредитному процесі поєднується два підходи: “час, необхідний для складання кредиту, і рівень компетентності для зарахування кредиту”.   

       Кредити ECTS є кількісним еквівалентом  оцінки (від 1 до 60), призначеної для  елементів навчального плану, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студен та, що вимагається для їх завершення . Вони відображають кількість роботи, яку вимагає кожен елемент навчального плану відносно загальної кількості роботи , необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота – в бібліотеці чи вдома – і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням, ECTS, а отже, базується на повному навантаженні студента, не обмежується лише аудиторними годинами. У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило – 30 кредитів на семестр. Кредити ECTS – це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один елемент навчального плану в закладі чи на факультеті, який призначає кредити.  

       Аналіз літературних джерел підтверджує  факт відмінностей у підходах  до поняття кредиту в європейській та американській системах вищої освіти. Якщо в європейських країнах кредит – це величина повного навчального навантаження студента (аудиторна, самостійна робота, консультації, екзамени тощо), то у США в кредитах визначається лише аудиторне навчання, причому воно прив’язується до тижневого розрахунку. Тобто кількість кредитних годин (кредитів) присвоюється навчальній дисципліні з урахуванням 15 тижнів навчання в кожному семестрі. Виокремлення в середньому трьох кредитів на тиждень на навчальний предмет, тобто 3 астрономічні години та аудиторні заняття (разом зі самостійною роботою студента – 8 год.), уможливлює оптимальне керівництво процесом засвоєння знань з навчальної дисципліни й досягнення максимальних результатів навчання. Завдяки жорстким вимогам до самостійної роботи студентів (обов’язковість щоденної самостійної праці, опосередковане керівництво нею професорами, добре продумана система поточного, рубіжного й підсумкового комп’ютерного контролю тощо), визначена кількість кредитів з навчальної дисципліни на аудиторну роботу фактично інтегрує її із самостійною роботою студентів. Тому на трикредитну навчальну дисципліну реально відводиться 8 кредитів повного навчального навантаження на тиждень або 120 – протягом семестру. Дещо по-іншому підходять до поняття кредиту в європейській системі ECTS, у якій на один кредит припадає 25-30 год. повного навчального навантаження студента (аудиторне навчання плюс самостійна робота) і кількість кредитів узгоджується з річним навчальним навантаженням (60 кредитів), а не з тижнями, як в американській системі. Тому протягом семестру за системою ECTS можуть вивчатися навчальні дисципліни з відповідною кількістю виокремлених кредитів, які не залежать від кількості навчальних тижнів у семестрі.  

       Очевидно, що такий підхід дає змогу різним навчальним закладам встановлювати різні співвідношення між аудиторним навчанням і самостійною роботою студентів у межах виокремлених кредитів на навчальну дисципліну. Це значно збільшує творчі можливості навчальних закладів у виборі найефективніших форм і методів організації якісного навчання, зокрема, виборі оптимальних часових співвідношень між аудиторним і позааудиторним навчанням студентів. На наш погляд, не варто механічно переносити американську модель щодо фіксованого співвідношення між аудиторним та самостійним навчанням студентів, оскільки це співвідношення залежить від кількох факторів, зокрема: рівня навчально-методичного забезпечення, комп’ютеризації навчального закладу; складності навчальних дисциплін; наприклад, якщо для соціально-гуманітарних дисциплін можна зменшувати до певної межі час на аудиторне навчання, збільшуючи час самостійної роботи, то для математичних – співвідношення між аудиторним і самостійним навчанням має бути значно більшим; психологічної готовності студентів до щоденної самостійної навчальної праці; системи державних соціально-економічних мотивів до здобуття освіти високої якості.   

       Отже, система ECTS-ЄСПК кредит –  це нова міра навчального навантаження  студента. У системі ECTS-ЄСПК акценти  робляться на виокремленні достатньої кількості часу (в кредитах), щоб середньостатистичний студент зумів засвоїти навчальну дисципліну. На думку П. Сікорського, дуже важливо, що в європейських країнах навчальне навантаження студента визнається вирішальним фактором під час визначення кредитів для дисципліни, і кредит стає одним з основних механізмів розв’язання суперечності між кількістю елементів знань, які студент повинен засвоїти, і кількістю елементів знань, що студент спроможний вивчити. На цьому шляху велике значення матимуть ті знання, які студент засвоїв до вступу в університет, рівень інтелектуального розвитку, ефективність організації навчального процесу в університеті, а також стан здоров’я студента.  

       Очікуваними соціальними, економічними  та іншими наслідками запровадження  кредитно-модульної системи організації  навчального процесу можуть бути: інтенсифікація навчального процесу  та підвищення якості підготовки  фахівців; систематичність засвоєння  навчального матеріалу; встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання; контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу; підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу, зменшення пропусків навчальних занять; психологічне розвантаження студентів у кінці семестру; підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності; максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації; скорочення непродуктивного навчального час у (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій) тощо.

     Таким чином, прийняття системи двоциклової  освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи  кредитів — системи накопичення  кредитів (ECTS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів), забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти будуть сприяти європейському підходу до вищої освіти у ВНЗ України, перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Вивчення і узагальнення досвіду запровадження європейської системи трансферу кредитів (ECTS) і оцінки якості досягнень студентів у практику діяльності ВНЗ України, визначення позитивних і негативних наслідків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновок.

     Таким чином, наш матеріал показує, що вища освіта в Німеччині на сучасному  етапі є не лише відображенням  всіх переваг і недоліків сучасного  німецького суспільства, а й несе в собі славетні традиції класичної німецької освіти епохи Просвітництва. За тривалий період становлення німецької нації вища освіта Німеччини переживали часи злетів і падінь. На її стан впливали і гуманістичні ідеї видатних німецьких мислителів, і прагматизм науково-технічного прогресу, і згубна ідеологія нацизму. Представник німецької нації ввібрав в себе практично всі переваги й недоліки класичного жителя Західної Європи.Німецька нація дала світові цілу плеяду видатних вчених, філософів, мислителів, державних діячів. Це не є випадковим: Отто фон Бісмарк свого часу говорив, що Німеччина своєю могутністю і славою зобов'язана в першу чергу своїй освіті.Національною особливістю освіти в Німеччині завжди було виховання високоморальної особистості. Пріоритети надавались не навчанню, а моральному становленню і вдосконаленню особистості в процесі виховання в традиціях гуманістичної етики. Ідеалом німецької системи освіти була особистість, наділена такими рисами: самовизначенням, доброзичливістю, справедливістю, вольовими зусиллями, внутрішньою свободою вибору, самостійністю, вмінням розрізняти добро і зло, поважати порядок, правила, закони, дисципліну, підкорятися нормам, які існують в суспільстві, усвідомленням обов'язку перед іншими, державою, суспільством.Криза, яку переживає сьогодні вища освіта Німеччини, пов'язана як із зовнішніми (економічними, соціально-політичними), так і з внутрішніми (психологічними) чинниками. Фіхте вважав, що шлях до морального відродження Німеччини пролягає через сферу морального виховання, головне в якому не накопичення знань, а розвиток розуму, ініціативності, самостійності і формування характеру високоморальної особистості.Звернення до здобутків німецької класичної філософії, відродження гуманістичних принципів, втілення в життя теоретичних положень видатних німецьких психологів, є, на наш погляд, тим шляхом виходу з кризи вищої освіти не лише в Німеччині, а й по всій Європі, який намагаються знайти сьогодні провідні освітяни, педагоги, психологи, державні діячі.