Утворення спiвдружностi незалежних держав

    - почати використовувати основоположні  норми та правила вільної торгівлі, проаналізувати застосування норм  стосовно зони вільної торгівлі у законодавствах держав-учасниць;

    - здійснювати постійний моніторинг процесів;

    - завершити розробку угод, які  регулюють торгівлю послугами,  надання торгових субсидій, транспортну  інфраструктуру в міжнародних  транспортних коридорах, а також  концепцій транспортної політики  та співробітництва у валютній  сфері [3, 245].

    Щодо  статусу України в СНД, то як відомо, 8 грудня 1991 року Президентом України підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав за якою Україна стала однією із держав-засновниць СНД. Ця Угода ратифікована Верховною Радою України 10 грудня 1991 р. 20 грудня 1991 року Верховна Рада України зробила Заяву "З приводу укладення Україною Угоди про Співдружність Незалежних Деражав". Відповідно до останнього абзацу цієї Заяви її положення є офіційним тлумаченням вищезазначеної Угоди. 21 грудня 1991 року Україною було підписано Протокол до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, який є її складовою частиною.

      У зазначених документах, які  є визначальними для України  щодо її участі в СНД не  йдеться про асоційоване членство  в цьому міждержавному утворенні. Крім того, у вищеназваних Угоді та Протоколі можливість асоційованого членства не передбачена.

     22 січня 1993 року рішенням Ради  глав держав СНД було прийнято  Статут СНД. Україною це Рішення  не підписано. Відповідно до частини першої статті 8 Статуту СНД "на підставі рішення Ради глав держав до Співдружності в якості асоційованого члена може приєднатися, держава, яка бажає приймати участь в окремих видах його діяльності на умовах, які визначаються угодою про асоційоване членство". Угоду про асоційоване членство у відповідності із Статутом СНД Україна не підписувала.

    Статтею 7 Статуту визначено, що "державами-засновницями Співдружності є держави, що підписали і ратифікували Угоду про створення СНД та Протокол до неї. Державами-членами Співдружності є ті держави-засновниці, які приймають на себе зобов’язання за Статутом СНД на протязі одного року після його прийняття Радою глав держав [2, 28].

      Таким чином, Україна є однією  з держав-засновниць Співдружності  Незалежних Держав, але не є державою-членом СНД, як така, що не підписала Рішення про прийняття Статуту СНД.

ВИСНОВКИ 

    СНД як об'єднання 12 держав пострадянського  простору виникла після розпаду  СРСР відповідно до Біловезької угоди, Алма-Атинської декларації та Протоколу до Біловезького договору. При створенні СНД було визначено, що Співдружність будується на принципах міжнародного права. Членство в СНД є добровільним, і кожен з учасників має право його призупиняти чи припиняти. Органи СНД мають суто консультативні та координуючі функції.

    Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 році були тільки початком перебігу складних інтеграційних і дезінтеграційних процесів на терені останньої імперії світу. СНД виявилась політично й економічно неспроможною, нестабільною структурою. Неефективність функціонування Співдружності зумовлена її суперечливою природою, яка закладена в концепцію її існування. Власне, СНД виникла як механізм розв'язання протиріч, що виникли в часи "перебудови" ще у колишньому СРСР між союзним Центром і периферією, яку утворювали радянські республіки. Боротьба відцентрових і доцентрових тенденцій розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власним розумінням своїх національних інтересів, тоді як функції "центру" перехопила одна з новоутворених держав – Російська Федерація, яка проголосила себе спадкоємницею СРСР і згодом почала спрямовувати свою політику на відновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землі" навколо Москви.

    Утворення СНД в цілому можна вважати  історично виправданим на етапі  становлення нових держав пострадянського простору, але за сучасних умов, коли цей процес фактично закінчився, її існування стає проблематичним.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

1. Гончар  М. Відгомін серпневого струсу // Політика і час.—1999.—№2.— С. 33-45;
2. Жангожа Р. Україна і Росія на пострадянському просторі. Інтереси спільні і специфічні // Віче.— 1998.— №7(76).— С.16-29;
3. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 1997. – 376 с.
4. Копнев Е. Події серпня 1991 р. в Україні // Історія в школах України. – 2000. – № 1. – С. 52-54.
5. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини XX сторіччя. – К., 1999. – 514 с.
6. Федорович В. Україна і світова політика / Вибрані статті. – К., 2003. – 414 с.
7. Угода про створення СНД // Черкаський край. – 1991 . – 7 грудня. – С. 9.