Монголо-татарская навала в Украине

Руські  воєводи добре знали особливості  військової тактики степовиків. Ординці  звичайно починали бої атаками кінних стрільців, які зв’язували боєм лави противника, а тим часом головні  сили ординської кінноти здійснювали  небезпечні обхідні маневри, наносили удари з флангів і тилу. Особливостями  Куликового поля перешкоджали Мамаю  використовувати сильні сторони  ординської кінноти. Поле було з трьох  сторін огороджене ріками: з заходу і північного-заходу Непрямою, і  півночі – самим Доном, з сходу  і південного-сходу р. Рихоткою. Мамай  мав можливість наступити тільки з півдня, зі сторони красного холма, посередині Куликового поля.

Саме  Куликове поле мало ширину 8 кілометрів. Ширина зручного для бою місця  не перевищувала 8-9 кілометрів, і руські полки могли покрити його суцільним  глибоким строєм. За приблизними підрахунками, руські воїни повинні були вишикуватись при глибині строю 15-25 чоловік  на відстань 3-5 км. Знищені мости  на Дону і Непрядві відрізали шлях до відступу. Питання стояло так: перемога або смерть! [2, с. 59-60]

Основною  тактичною ідеєю вишиковування  руських полків на Куликовому полі було заманити ординців для невигідної для них фронтальної атаки, втримувати тиск Мамая і неочікуваним ударом засадного полку вирішити подальший  перехід битви. Шести полкове  вишиковування, яке було новинкою для  цього часу, що забезпечувало більше маневрене управління військами під час битви. [4, с. 47-49]

Настав  ранок 8 вересня 1380 р. У центрі розташування руських військ стояв Великий  або Великокнязівський полк, на чолі з великим князем Дмитрієв Івановичем, Іваном Родіоновичем Квашнею, Іваном Бронком, Іваном Васильовичем, смоленським князем, московським воєводою Т.В.Вельяміновим. Праворуч на лісистому березі р. Нижній Дубяк стояв полк Правої руки на чолі з князем Андрієм Федоровичем  Ростовським і Андрієм Федоровичем  Стародубським, а також Федором  Грункою. До складу полку Правої руки входив і загін південно-західних руських (українських) воїнів із Стародуба. Полк Лівої руки на чолі з Ярославським князем (ім’я якого невідоме) Васильовичем, моложським князем Федором Михайловичем Львом Морозовим стояв з лівого боку біля р. Смолку. Перед Великим  полком розмістився Передовий полк на чолі з князями Андрієм і  Дмитром Ольчердовичами, князем Федором  Романовичем Білозерським. В його складі були московські ополченці і  вже відомий загін розвідників  Семена Мелька. За основним Великокнязівським  полком стояв Сторожовий полк (резерв), який очолювали князь Семен Константинович Оболенський, князь таруський Іван, Михайло Іванович, Андрій Серкізавич. Нарешті в зеленій діброві між Смолкою і Доном розмістився засадний полк, очолюваний Володимиром Андрійовичем Серпуховським і Дмитром Борок-Волинським.

Відомо, що Мамай з військом підійшов до Куликового поля в другій половині дня 7 вересня. Як правило, воєначальнки орденського війська особисто не брав участі в бою. так було і під  час Куликовської битви. Намет Мамая  було розбито на підвищенні, що мало назву „Красний холм”. Керував Мамай  боєм за допомогою умовних знаків, сигналів. При собі Мамай тримав резерв, який посилався в бій у  найвирішальніший момент.

В центрі ординського війська розташовувалися  загони найманої піхотиченуезці, осетини, черкеси. Основним озброєнням були списи, довгі у воїнів задніх рядів, що клали  їх на плечі воїнів, які йшли попереду. В багатьох із них були сокири, піки з крючками, майже у всіх ножі Військо пересувалося зімкненими рядами. По обидва боки від піхоти рухалася ординська кіннота. В одязі кіннотників  переважали шоломи і шкіряні панцири  з нашитими металевими лусочками.

Озброєна  ординська кіннота була кривавими  шаблями, луками та стрілами, а також  списами, мечами. Брязкіт зброї тупіт  багатьох тисяч коней, верблюдів  та людей зливався у монотонний, гнітючий шум. Підійшовши до руських  військ на відстань польоту стріли, військо Мамая зупинилося.

Зброєю  руських воїнів були луки і стріли, списи, мечі короткі і довгі, сокири, довгі шаблі, воїни деяких загонів  мали корди (короткі польські мечі). Князів і воєвод прикрашали золочені шоломи, золоті і срібні хрестики, що висіли на ланцюжках.Із захисноїзброї у руських слід виділити металеві і дерев’яні щити, пофарбовані інколи в червоний колір, кольчуги, шоломи, наколінники. [8, с. 272-273]

Великий князь в обладунках простого воїна  став у бойовий ряд Великого полку. Коли князю запропонували не самому в полку битися, а краще спостерігати за боєм, то він скористався тактичним  ходом: присутністю великого князя  в перших рядах воїнів надихала їх на подвиг.

Вся битва  точилася близько трьох годин, від 11 до 14 години. Першим прийняв на себе бій Передовий полк, воїни якого  майже всі полягли під ударами  золото ординців. Через те, що величезна  кількість людей і коней була скупчена на порівняно невеликій  території, люди задихалися, гинули під  копитами коней та верблюдів. Луки і  стріли використовувалися тільки в перші хвилини бою, в подальшому це була рукопашна битва. Потім Мамай, щоб дати можливість своїй кінноті зайти в тил Великому полку спрямував головний удар проти полку Правої руки. Цей маневр, не вдалося здійснити через несприятливий рельєф місцевості, що ускладнював пересування ординської кінноти. Натиск ворога полк Правої руки витримав. Далі Мамай спрямовує удар на лівий фланг, проти полку Лівої руки. Розрахунок був простий: відірвати руських від переправ і притиснути до Непряди. Якщо руським і вдасться переправитись через Непрядву, гадав він, то за нею починається Дон, де немає переправ і до того ж заболочений берег. Тобто руське військо мало потрапити в кільце і загибель його була б у такому випадку неминучою.

Проте підрахунки ворога не виправдались. Розбивши полк Лівої ріки, ординці почали обходити Великий полк, загрожуючи його Лівому флангу. Резерв, що знаходиться позаду Великого полку і змінив фронт, щоб  прикрити лівий фланг, оголений після  розгрому полку Лівої руки, не зміг зупинити просування золотоординців в  тил Великого полку. Полк Правої руки не зміг йти в наступ, тому щоб  відкрився і правий фланг Великого полку, крім того, цим порушувався  загальний бойовий порядок. воєначальники, очевидно, не одважилися на наступ ще й  тому, що побоювались потрапити у  пастку. В такій ситуації основні  військові сили руських почали відступати до Непрядви, деякі воїни почали тікати в напрямку бродів через Дон.

Раптовий  сильний удар Засадного полку  зупинив золотоординців, відкинув від  Дону. Скориставшись таким замішанням, почав наступати і Великий  полк, підтримуваний полком Правої руки. Це був поворотний момент бою. У ворожому таборі почалася паніка. Багато ординців було порубано, інші почали тікати. Мамай, зрозумівши, що битва  програна, почав тікати, залишивши  намет та дорогоцінні речі.

Взагалі на Куликовому полі загинуло в битві  з ординцями близько 60 тисяч чоловік. Щодо загиблих золотоординців, то на їх кількість джерела не вказують, але  можна стверджувати, що ординців загинуло значно більше.

Героїчна  битва 8 вересня 1380 р. що завершилася  славною перемогою руських військ над золотоординцями, стала подією великого історичного значення і  переломним моментом у визволенні Північно-Східної  Русі від золотоординського іга. Куликовська битва була однією з наймасовіших воєнних операцій ХІV ст. у Східній Європі і наслідки її виходили далеко за межі боротьби Золотої Орди і Московського Великого князівства.

 

 

 

                                                   Висновок

 

Розглядаючи усі питання, пов’язані із Монголо-татарською навалою та встановленням золотоординського  іга на руських землях, ми дійшли таких висновки.

Уже перші  наслідки завойовницьких походів монголів були катастрофічними для слов’янських земель:

• руйнація та падіння міст;
• занепад ремесла і торгівлі;
• демографічні втрати
• знищення значної частини феодальної еліти.

Суть  золотоординського іга як історичного  явища полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовників.

Встановлення  золотоординського іга на Русі мало свої особливості:

• руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди;
• на території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату завойовників;
• толерантне ставлення золото ординців до християнства та православного духовенства.

Монгольське завоювання зумовило появу низки  тривалих тенденцій, які помітно  вплинули на історичний розвиток східних  слов’ян, якісно змінили характер державних  структур, наклали значний відбиток на ментальність народу. Вони проявилися в:

• переміщенні і своєрідному роздвоєнні центру суспільного життя східних слов’ян;
• консервації та поглибленню феодальної роздрібненості;
• поступовому витісненні в стосунках між князем і місцевою знаттю принципу васалітету та запровадження системи підданства;
• послабленні обороноздатності Русі призвело до того, що в ХІУ-ХУ ст. південні та західні руські землі опиняються в складі Литовського та Польського королівства, а північно-Східна та Новгородська землі залишаються під владою Орди.

Отже, загальмувавши  соціально-економічний розвиток Русі, суттєво деформувавши суспільні  відносини, помітно вплинувши на етнічні процеси, якісно змінивши структуру  влади в північно-східних руських  землях, монгольське нашестя та золотоординське  іго наклали свійй відбиток на Східну Європу глибинно на багато віків  вперед, підкоригували її історію.

 

 

                                       Література

 

1. Грушевськй М. Історія України Київ 1990
2. Егоров В.. Золотая Орда: мифы и реальность . – М.: Знание, 1990. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «История» № 9)
3. Заремба С.З. Куликовська битва та її історичне значення. К.: „Наукова думка” 1980.
4. Карга лов В.В. Конец ординського ига. М.: Наука, 1984.

 

5. літопис руський, перекл. з давньоруської Л.С.Махновця. К.: Дніпро, 1989 р.
6. Пашуто В.Г. Героическая борьба русского народа за независимось ХІІІ М., 1956
7. Полонська-Василенко Історія України Т 1 до серед ХУІІ ст. Київ «Либідь» 1993
8. Разін Е.А. История военного искусства. М.: 1957 Т 2
9. Рибаков Б.А. „Военное искусство ХІІІ-ХУ в”. М., 1969 ч.1
10. Резерфорд Дейнек Чингисхан и рождение современного мира – М – 2005.