Гітлерівські концтабори як репресивна машина винищення людства

Міністерство  освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра всесвітньої історії 
 

     Курсова робота

     із  всесвітньої історії на тему:

     „Гітлерівські концтабори

     як  репресивна машина

     винищення людства” 
 
 

Підготувала:

студентка 3 курсу 

історико-соціологічного

факультету

групи ІЮ-32

Матвійчук М.С.

Перевірив:

Десятничук  І. О. 
 

Рівне — 2005

     План

1. Вступ.
2. Історіографія теми.
3. Розділ I. Передумови і причини створення концтаборів.
1. Гітлерівський нацизм і расизм – як одні з передумов створення концтаборів.

         1.2 Пихологічне перетвореня людей в жертв.

4. Розділ II Найбільші катівні Третього Рейху.

2.1 Освенціум – міжнародний концтабір знищення( Польща).

2.2 Заксенхаузен – концтабір на території Німеччини.

5. Розділ III Спогади остарбайтерів.

3.1. Остарбайтер табору військовополонених.

3.2. За велінням жорстокості –  спогади Музичук І. Г.

3.3.Спогади  малолітніх в’язнів.

6. Висновки.

7. Література.

8. Додатки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ. 

Актуальність: Німецький фашизм, вгодований міжнародним імперіалізмом прийшовши до влади в Німеччині проявив себе як сама жорстока, розбійницька диктатура. Вона прагнула про безроздільне панування

 „  арійської раси”, шляхом знищення  мільйонів людей. І питання концтаборів актуальне і досі.

Об’єкт  наукового дослідження: Нацизм,  фашизм, расизм – все це сповідував Гітлер і його прибічники за роки які були при владі. Фашистська кліка, яка з самого початку поставила своєю ціллю встановити за допомогою меча світове панування, перетворювала в життя всі свої агресивні плани – винищення тих, хто не підходив під їхню ідеологію. Расизм несприйняття євреїв, які проживали як в самій Німеччині, так і інших країнах світу. Ідеологія політики нацизму, передумови , причини і вся система концентраційних таборів  і є об’єктом дослідження.

Предмет наукового дослідження: Концентраційні табори... Їх рахували спочатку десятками, а потім сотнями. Фашистські правителі відводили їм важливу роль. Це були центри винищення людей. Гітлер заявляв: „ Ціль знищення – жива сила, а не захват якої небудь території.” Приблизно в 280 таборах загинуло більше 5 мільйонів чоловік. Сам концтабір з його умовами виживання ї предметом моєї науової роботи.

Мета  і завдання: Концтабори, здається стільки про них відомо, що нічого нового не дізнаєшся. Але все більше дивуєшся, чому одна людина прийшовши до влади намагалася таким чином знищувати людей? Як з простих німців зробили палачів, таких безжальних, жорстоких до таких самих як і вони людей, лише різниця в національній приналежності. Тяжко перечислити всі злочинні дії, які були зроблені нацистами на тимчасово окупованих територіях. Про вандалізм гітлерівських окупантів і політику геноциду засвідчить кожний створений нацистськими палачами застінок, ставши символом прокляття фашизму і війні. Мільйони людей стали жертвами задоволень диких інстинктів гітлерівських палачів. Тому в своїй курсовій роботі я прагнитуму висвітлити всі жахіття цієї „репресивної машини” – концентраційних таборів. Вбільшості буду спиратися на спогади остарбайтерів, адже більше за цих людей дати нам інформацію не може ніхто. Доки живуть свідки і самі табори як музейні експонати, доти житиме в кожного свідомого громадянина те вцідчуття болю за кожного, хто пройшов те пекло. Болю за те, що нація в недалекому минулому давши світові Гете і Бетховена, Шилера і Шуберта, годувала на землі Мартіна Лютера виростила таких професійних вбивць.

Хронологічні  рамки: Моя курсова  робота охоплює період Другої світової війни 1939 – 1945 рр., коли найбільше розросталася система таборів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 

                        Історіографія теми: 

     Розпочавши роботу над цією курсовою роботою я ознайомилася з  літературою як наукового змісту, так і документальних спогадів безпосередніх свідків подій, архівних матеріалів про людей які вижили, не дивлячись на тяжкі умови концтаборів.

     В першу чергу мене зацікавила книга Д. Сьюарда „Наполеон і Гітлер: Порівняльна біографія.” В популярній формі Сьюард знайомить нас з біографією Наполеона і Гітлера. Як непримітна на перший погляд людина перетворюються в лідера, вождя, абсолютного диктатора; що рухає тими, хто готовий принести в жертву ціллю свого життя не тільки окремих людей, але цілі народи. Коли виявляєм об’єктивні причини світових катаклізмів, то часто недооцінюємо роль суб’єктивних факторів в історії.  Адже в людях  завжди живе інтерес до осіб і їх біографій , хто творив долі цілих народів. Тому знайомлячись з цією книгою ми зможемо проникнути в таємниці появи тиранів і тиранії. Гітлер справедливо став для більшості людиною зла і людиноненависництва, які в правах злочинця та в ідеології, які сповідував він і його однодумці.

     Ознайомилася  також із ще однією біографічною книгою Андреас Зегер „Гестапо-Мюллер. Кар’єра кабінетного злочинця.”  Ця книга дала змогу доторкнутися до близького соратника Гітлера, який був начальником державної  таємної поліції. Тут дізналася дані 20 річної злочинної діяльності Мюллера в управлінні поліцією,які так і не розкриті. Шеф гестапо причетний до всіх злочинів таємної поліції і управлінні безпеки (РСХА) і є лицем терору гестапо. Хоча він не був як обвинувачений на Нюрберзькому процесі, не було зібрано достатньо доказів. Він був відповідальний за переслідування політичних противників, масове винищення євреїв, їм були підписані багаточисельні укази про депортації і казні. З цієї книги почерпнула дані про охорону концтаборів, їх відкриття і віднесення до певних категорій. Про більшість злочинів, які чинила ця людина.

     Оскільки  більшість концтаборів знаходилися  на території Польщі, то ознайомилася з книгою Зашкільняка Л.О. „Історія Польщі: від найдавніших часів  до наших днів.” Пропонована версія історії Польщі ґрунтується на спробі висвітлити повною мірою головні прояви поляків в різні історичні епохи: політичні, економічні, соціальні, духовні. В розділі „Поляки і польське питання під час другої світової війни” почерпнула відомості про німецький окупаційний режим, репресії. Депортації і терор проти поляків, євреїв, створення концентраційних таборів.

       Неможливо писати без спогадів  людей, які пережили ці катівні  смерті. Тому прочитана книга “Незримый фронт: воспоминание бывших узников концлагеря «Заксенхаузен»”/сост. В. И. Савостьянов допомогла ознайомитися з умовами життя в одному з самих жорстоких фашистських концтаборів. Автори спогадів,  які випробували всі жахи цієї „фабрики смерті” розказують про страшні злочини, які вчиненні для виконання гітлерівської програми винищення слов’янських і інших народів. Вони розкривають картини знущань есесівців над ні в чому невинними людьми. В цих умовах безправ’я і абсолютної беззахисності в’язні ведуть боротьбу проти фашистських катів, організовують рух „Спротиву”. Підпільно готують повстання з ціллю визволення. На чолі підпільного центру стає в’язень №46883 генерал Зотов, спогади якого відкривають збірник. Далі розповідають активісти радянського підпілья Шалін В. Я., Іонов В. С., Потапов І. С.

     Подібна за тематикою книга Лемещука Н. «Не склонив головы ( о деятельности антифашистского подполья в гитлеровских концлагерях) де висвітлюється мужня боротьба проти фашистської тиранії в роки другої світової війни вели в’язні гітлерівських концтаборів. Написана вона на основі архівних документів і інших маловідомих джерел. Тут відомості не тільки про концтабори в Польщі. А й на території України.

       Однак іноді книги колишніх  в'язнів концтаборів підносять  зовсім іншу картину. Такий  є книга Маргарет Бубер "Під  двома диктаторами", ("Under Two Dictators", Margarete Buber, London, 1950). Бубер була німецькою єврейкою, комуністкою, що провела кілька років у жорстоких умовах радянського табору, після чого, у серпні 1940 р., вона була передана німецькій владі і виявилася в таборі для жінок Равенсбрюк. Вона пише, що вона була єдиною єврейкою у своєму контингенті депортованих з Росії, яких Гестапо відразу не випустило. Її книга показує величезну різницю між радянським і німецьким таборами. Після напівголодного, брудного існування в радянському таборі, після сваволі кримінальників, Равенсбрюк показався їй зразком чистоти, порядку і гарного звертання з ув'язненими. Регулярна лазня, постільна білизна, гарне харчування здавалася розкішшю в порівнянні з радянським табором. Її перший сніданок складався з білого хліба, сосиски, солодкої каші і сухофруктів, вона навіть поцікавилася в сусідки - чи не є 3 серпня яке-небудь свято там. Вона також пише, що бараки в Равенсбрюке були дуже просторими в порівнянні з переповненими бараками радянського табору. В останні місяці війни умови в таборі погіршилися, причини чого ми розглянемо пізніше. До речі, незважаючи на те, що Маргарет Бубер була комуністка, її "однопартійці" у Равенсбрюке не прийняли неї у свою групу, тому що вона була до цього в радянському таборі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  I Передумови і причини створення концтаборів.

     1.1 Гітлерівський нацизм  і расизм –   як одні з  передумов створення  концтаборів.

     Поразка в Першій світовій війні і тяжка криза, що охопила слідом за цим Німеччину, створили благодатний ґрунт для росту націоналізму, разом з яким підсилився й антисемітизм. Спрага національного реваншу зійшла на антисемітській заквасці і дала густу коричневу піну, з якої з'явився Гітлер.

     Виходець  із дрібнобуржуазного середовища, Адольф Гітлер до війни жив у Відні, столиці Габсбурзької імперії, що роздирається національними конфліктами. Націоналістичні антисемітські погляди майбутнього фюрера сформувалися не без впливу особистих невдач. Надії Гітлера стати великим художником звалилися, коли його не прийняли у Віденську академію мистецтв. З початком війни Гітлер, що розділяв пангерманські ідеї, вступив у німецьку армію. Він воював на Західному фронті і дослужився до звання єфрейтора. Революція в Німеччині і зречення кайзера від престолу глибоко потрясли його. Він залишився служити в армії і потрапив у Мюнхен, де спілкувався з багатьма солдатами й офіцерами, що вороже відносилися до тільки що сталому в Баварії соціалістичному ладові. Гітлер служив у відділі пропаганди і брав участь у місцевому політичному житті. Він почав відвідувати збіговиська маленької націоналістичної партії. Демобілізувавши в квітні 1920 року, майбутній фюрер швидко пробився в ряди її керівництва. Ідеологію гітлерівської партії харчували расистські теорії, про які мова йшла вище. У книзі «Майн кампф» (1923) Гітлер писав, що євреї неварті цивільних прав, а німці, «вища раса», раса панів, вправі поневолити інші народи. Німці мають потребу в «життєвому просторі» і тому мають право силою відібрати в сусідніх держав необхідні території. Расизм служив виправданням нацистської політики експансії на Схід, виправдував підготовку до нової війни і плани поневолення слов'янських народів. Що стосується євреїв, то, на думку Гітлера, вони не просто належали до «нижчої раси», а взагалі не були людьми. Полмиллиона німецьких євреїв, що щиро вважали себе патріотами Німеччини, перетворилися в мішень лютої антисемітської пропаганди. І це незважаючи на те, що сто тисяч німецьких євреїв боролися за Німеччину на фронтах Першої світової війни і дванадцять тисяч з них загинули. Однак Гітлер не додавав цьому ніякого значення. Він вважав лояльність німецьких євреїв удаванням, що маскує їхнє прагнення просочитися до самого серця німецької нації, щоб заволодіти ім. Тому він різко заперечував проти асиміляції, що швидко розмивала німецьку єврейську громаду, і проти змішаних шлюбів, досить розповсюджених серед євреїв Німеччини. Гітлер вважав себе посланником вищих сил, покликаним врятувати світ від «єврейського засилля». Навмисна дегуманізація образа єврея підготувала ґрунт для фізичного знищення носіїв цього образа, для «остаточного рішення єврейського питання».