Фортеця святої Єлисавети та її вплив на розбудові міста

6.4 
  Існує також питання - на честь кого назване місто, чи імператриці Єлизавети Петрівни, чи святої Єлисавети, а якщо святої, то якої саме (навіть висловлюються ствердження, що православна церква не визнає ніяких святих Єлисавет). 
1) 
  У монархічні часи будь-яке більш-менш значне започаткування, а тим паче заснування фортець чи міст, здійснювалося під егідою коронованих осіб. Тому формально засновником всіх таких об’єктів вважався той монарх, у період правління якого вони створювалися (наприклад, засновником Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища, як і всіх інших, відкритих в тому році училищ, є імператор Олександр ІІ). З іншого боку , без відповідного указу імператриці Єлизавети Петрівни про заснування фортеці Святої Єлисавети на цьому місці не було б і міста. Тому тут ми бачимо пряме відношення російської імператриці до появи нашого міста. Для довідки наводимо кілька рис її політичного та особистого портрету. Єлизавета Петрівна (1709 – 1761), російська імператриця у 1741 – 1761 роках, була донькою Петра Першого і Катерини І. За своєю вдачею вона була чужа честолюбності і, коли б не погрози репресії з боку Анни Іоаннівни, не думала б про політичну кар’єру. Весела і безтурботна жінка, яка полюбляла танці та інші розваги, вимушена була пройти тяжку школу випробувань. Зайнявши престол за допомогою гвардії, вона проявила успадкований від батька хист вибирати і зберігати здібних людей, які стали знаменитими діячами при ній і після неї. Незлоблива і нехитра, вона мала чутливу інтуїцію; спочатку без високих духовних спрямувань, але добре освічена (вільно говорила кількома мовами), палко підтримувала високі зльоти духу сучасників, дбала про розвиток освіти, науки і культури. За її правління були засновані Московський університет, Петербурзька академія красних мистецтв, перший загальнодоступний театр, відкрилися гімназії в різних містах імперії. Вона відмінила смертну кару (і це в жорстокому XVIII столітті, коли розбійництво і піратство досягли свого апогею!), пом’якшала карне законодавство і в інших статтях. До речі, першим її указом була заборона стріляти птахів і  козаком Олексієм Григоровичем Розумовським, який привернув її увагу до України. На прохання козацької старшини 1747 року було відновлене гетьманство, а у 1750 році гетьманом став брат Олексія Григоровича – Кирило Розумовський, під впливом якого уряд Єлизавети Петрівни суттєво поліпшив життя українськогонароду: 
- були скасовані всі недоїмки у військову казну; 
- відпущені по домівках козаки з постів Української лінії; 
- у Січ, як у давнину, стали відпускати грошове та хлібне постачання; 
- слобідських козаків звільнили від соляних робіт у Бахмуті та від усякої рядової служби, за виключенням 5 тисяч кінноти; 
- всі митниці, мости та перевози віддавалися козакам на відкуп без перекупівлі; 
- ліквідована канцелярія слобідських полків, а над колишньою комісією по слобідських полках, яка викликала невдоволення козаків, учинене суворе слідство; 
- було жорстко, кількома указами, заборонено кріпачити українських козаків і посполитих, а порушників цих приписів суворо карати; 
- всім українцям дозволено переселятися куди хочуть; 
- бажаючим їхати за кордон для освіти велено було з Іноземної колегії без перешкод видавати паспорти.

  У кінці життя  імператриця була особливо набожна  та щедра – відпустила на  волю велику партію в’язнів, наказала знайти можливості замінити податок на сіль, дуже втратний для народу. 20 років правління Єлизавети Петрівни для українців були кращими роками цілого століття, і не тільки його. Єлизавета Петрівна була не тільки веселою красунею, але й широкою натурою з доброю душею і щирим серцем. Виставляння на показ та утрирування її недоліків – справа ганебна, особливо для жителів міста, заснованого завдяки її волі. 
2) 
  Відмітивши роль Єлизавети Петрівни в заснуванні нашого міста та її відношення до України, необхідно ще раз повторитись, що ім’я міста походить від назви фортеці, яка спричинила його виникнення. Фортеця ж була названа на честь святої праведної Єлисавети, дружини священика Захарія і матері Іоанна Хрестителя, якого народила в літньому віці. Праведна Єлисавета була родичкою (вважається тіткою) Пресвятої Діви Марії, яку перша, після Благовіщення, привітала як Благословенну між жінками і як Матір Божу. На місці цієї знаменної зустрічі тепер знаходиться православний жіночий монастир, заснований у ХІХ столітті та названий за місцевістю Горненським. Православна церква вшановує ще святу Єлисавету Константинопольську – ігуменю константинопольського монастиря святих Косми і Даміана. Але про те, що фортеця названа на честь святої праведної Єлисавети свідчать вживання в документах саме такої титулатури, а також згадки про вівтар святих праведних Єлисавети і Захарія в соборній церкві Святої Живоначальної Трійці, що діяла у фортеці у 1755 – 1813 роках. Єлисавета з єврейської мови означає Богошанувальницю, або ту що заприсягалася служити Богу. Це ім’я надихає на добрі справи та надає духовної спрямованості. Пам’ять святої праведної Єлисавети вшановується 18 (по-старому – 5) вересня. Тоді ж і святкується в Кіровограді день міста.

6.5 
  Так, свята праведна Єлисавета була небесною покровителькою імператриці Єлизавети Петрівни, і, очевидно, що це й обумовило вибір назви для фортеці, але факт того, що вона названа іменем святої підтверджується документами, а те, що при тому мали на думці, вже не суттєво. Сумніви, аргументовані тим, що, мовляв, якби на честь святої, то був би не Єлисаветград, а Санкт-Єлисаветград, просто наївні – адже, по-перше, якщо Санкт-, то вже не -град, а –бург, по-друге, політичні перекоси і маргінальна пристрасть Петра Першого до Заходу були виправлені ще Єлизаветою Петрівною, а називати в ті часи місто на столичний кшталт було б надто архаїчно, провінційне ж місто – просто карикатурно. Назва Єлисаветград обов’язково відродиться, а до того ця проблема буде постійно виступати, як кров невинної жертви на місці злочину. Міський голова, який підніме повалену хоругву святої праведної Єлисавети, увійде в історію під знаком Справедливості.

7. Кіровоград наприкінці XX ст.

Обласний центр –  місто Кіровоград  - розташований на берегах р.Інгул і займає площу 10,3 тис. гектара. 765 гектарів зайнято зеленими насадженнями, 463 км – дорогами, в тому числі 296,4 км – дорогами з твердим покриттям, що становить 64 відсотки від усіх доріг.

На 1 січня 1996 р. в місті  проживало 284,5 тисячі чоловік, з яких – 62 тисячі дітей та 58 тисяч чоловік осіб пенсійного віку. Кіровоград поділено на дві адміністративні одиниці: Кіровський та Ленінський райони.

У місті зареєстровано 5697 суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності. Промисловий комплекс складається з 60 підприємств. Найбільша частка припадае на підприємства машинобудування – 40 відсотків; переробної галузі – 21, легкої промисловості – 10 відсотків.

Місто вигідно розташоване  в центральній частині України  і має повітряне, залізничне та автомобілье  сполучення з усіма обласними та районними цетрами України. Працюють аеропорт, залізничний вокзал, два автовокзали. Підготовку спеціалістів ведуть вищі навчальні заклади: педагогічний університет ім. Винниченка, інститут сільськогосподарського машинобудування, Вища льотна академія. Для навчання молоді є 6 середніх спеціальних навчальних закладів, 7 прфесійно-технічних училищ.

Задовольняє потреби  міста в освіті мережа загальноосвітніх навчальновиховних закладів. В 40 школах навчається і виховується 39150 учнів. Особливу популярність мають навчальні заклади нового типу: гімназії, науково-навчальний педагогічний комплекс та ліцеї. В місті 46 дитячих дошкільних закладів, де виховується 9900 дітей.

Широко розвинута й  споривна мережа: працює 9 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 3 стадіони, плавальний басейн, легкоатлетичний манеж.

Сьогодні в місті  працюють український музично-драматичий театр ім. Кропивницького, ляльковий  театр, студентський театр-студія «Резонанс». У місті народилися і жили видатні  музиканти, письменники, художники. Їх пам'ять увінчена в музеях М.Кропивницького, І.Карпенка-Карого, О.Осьмьоркіна, Г.Нейгауза.

Репутацію одного з центрів української народної хореографії створили Кіровограду славнозвісні танцювальні колектви: заслужений ансамбль народного танцю «Ятрань», театр народної музики, пісні і танцю «Зоряни», дитячі колективи «Пролісок», «Росинка» та ін.

Зал обласної філармонії – один із найкращх в Україні (890 місць). На її базі діє дитяча філармонія. Концерти також проходять у міському Палаці культури ім.. Компанійця (550 місць). Є чотири музичні школи, одна художня а дві школи мистецтв, які дозволяють усім бажаючим здобувати початкову мистецьку освіту.

Місцями відпочинку кіровоградців є парки – Ковалівський, Перемоги, дендропарк. Переглянути кінострічки пропонують кінотеатри «Зоряний», «Інгул», «Ятрань».

У місті збереглося багато цікавих архітектурних споруд. В  останні роки відкрито нові архітектурні пам’ятники: гетьману Богдану Хмельницькому, воїнам-інтернаціоналістам усіх поколінь, жертвам Чорнобильської катастрофи. Ось таким був Кіровоград коли йому було вже 242 роки! Від фортеці, до справжнього міста.

8. Кіровоград в дні XXI століття

Кіровоград – обласний і районний центр. Розташований у  центральній частині області  на річці Інгул (притока Південноо Бугу), в яку тут впадають річки Сугоклія та Біянка. Координати міста: 48˚38’ сх. д. Площа 103 км². Поділяється на 2 міських райони: Кіровський і Ленінський. У підпорядкуванні Кіровської районної ради знаходиться Новенська селищна рада.

Населеня.

Населення міста становить 250,2 тис. чоловік. Основну масу складають  українці. Значними за кількісним складом  є громади росіян, євреїв, вірменів, німців. Також проживають болгари, серби, молдавани, греки.

Більшість громадян є  ввіруючими православних церков різних конфесій (УПЦ, УАПЦ, УПЦ КП). Кіровоград є центром Кіроворадсько-Олександрійської (УПЦ МП) та Кіровоградської єпархії (УПЦ КП). Мають свої храми католицька та іудейська ромади, представники різноманітних релігійних сект та номінацій.

У Кіровограді зареєстровано 67 політичних партій. Більшість із них є нечисленними, слабо структурованими, їх діяльність залежить від обласних організацій або керівних центрів, які знаходяться в Києві. Загалом вони не вихоять за межі загальновідомих політичних ідеологій: комунізу, соціфл-демократія, Партія регіонів, лібералізм, консерватизм.

Молодіжне життя Кіровограда  активізується завдяки ряду громадських  організацій, що проводять різноманітну діяльність за інтересами.

До найдійовіших молодіжних організацій можна віднести осередки «Пласту» - Національної   скаутської організації України, Українського дитячо-юнацького товариства «Січ»,  що проводять виховні програми для української молоді міста. «Українська студентська спілка» покликана сприяти самоорганізації студентів. Міська організація Кіровоградської обласної ліги інтелектуального розвитку «КОЛІР» займається організацією інтелектуальних ігор. Низка організацій допомагають молоді здійснювати перші кроки в політиці: Українська соціал-демократична молодь, комсомол, «Молодий Рух», «олоді демократи».

Станом на 1.07.2004 р. зареєстрований рівень безробіття по                   м. Кіровограду становив 3,25 %. Обсяг  зареєстрованої пропозиції робочої  сили – 11,75 тис. осіб.

    Економіка. 

Промисловий комплекс складається з 73 підприемств. Найбільша частка припадае на підприємства машинобудування – 40 %, переробної  галузі – 21 %, легкої промисловості – 10 %.

Питома вага Кіровограда  в загалних обсягах промисловго  виробництва області перевищує 50 %. 

    Транспорт.

Ні в день, ні в ночі не знає спокою залізнична станція  Кіровоград Одеської залізниці, що забезпечує місто паливом, продуктами, товарами, сировиною, перевозить пасажирів у  всіх напрямках, надаючи високоякісні послуги. Крізь залізничні ворота міста  за 2003 р. приміськими потягами перевезено 136 772 пасажири, у потягах загального сполученя мандрувало 175 496 пасажирів, 375 клієнтів використовують вантажні послуги залізниці.

Міжнародна акціонерна авіаційна компанія «Урга» має ліцензії на виконання пасажирських чартерних польотів на 58 міжнародних авіалініях, польотів на літаках бізнес-класу в 62 країни світу та ліцензію на виконання вантажних перевезень у 136 країн. Починаючи з 1994 року, основним стратегічним партнером авіакомпанії «Урга» є ООН. Виконано більше 55 тисяч польотів у миротворчих місіях ООН в Сомалі, Кувейті, Західній Сахарі, Хорватії, ДР Конго, Боснії, Ефіопії, Ерітреї, Грузії та інших країнах.

    Освіта і наука.

У місті працюють 42 загальноосвітніх навчальних заклади комунальної  власності, у яких навчаються 31 514 учнів, 5 приватних навчальних закладів (6 525 учнів) та три спаціаьні школи для дітей, що поребують соціальної допомоги.

У 15 школах міста 4 026 учнів поглиблено вивчають різні предмети. Професійне навчання здійснюється у 49 профільних класах.

Систему дошкільного  вихованя формують 42 дошкільних заклади,                 у    т. ч.  два відомчого підпорядкування (№ 25, 41), дитячий будинок. Дошкільним вихованням охоплено 7 тисяч дітей.

Підготовку спеціалістів ведуть вищі навчальні заклади ІІІ та ІV рівнів акредитації: Державний педагогічний університет ім. В. Винниченка, Національний технічний університет, Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки, університет розвитку людини «Україна», Педагогічна академія, Вища льотна академія. Функціонує 13 навчальних закладів І – ІІІ рівнів акредитації.

   Охорона здоров’я. 

У галузі охорони здоров’я міста налічується 7 лікувальних  установ, у яких працюють 886 лікарів  усіх спеціальностей.

   Культура та мистецтво.

У галузі культури мережа закладів міста налічує 20 бібліотек, 6 дитячих шкіл естетичного виховання, два клубних закладти, три державних музеї, 2 кінотеатри, два муніципальних музичних колективи. Загальна чисельність працюючих 578 осіб.

  Фізична культура  і спорт.

У місті широко розвинута  спортивна мережа. Працюють 8 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, три стадіони, плавальний басейн, легкоатлетичнй манеж.

   Туризм, санаторно-курортна справа.

У жовтні 2001  р. у Кіровограді  відкрилася філія туристичної фірми  «Сам», яка надає послуги з організації відпочинку.