Пилип Орлик

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    План 
 

1. Втуп
2. Пилип Орлик – політичний діяч
3. Конституція 1710 року „Прав і свобод Запорозького Війська”
4. Визвольні змагання
5. Українська політична еміграція
6. Висновок
7. Список літератури

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Втуп

     Державні  нації дбають про те, щоб молоде покоління прилучалося до власної  історії. Пам'ятати її — право  та обов'язок цивілізованих націй.

     Сьогодні  з темряви віків проступають  маловідомі досі або зовсім нові імена  — величні тіні наших забутих  предків. Сотні років від суспільства замовчувалися або зникали невідь-куди свідчення про славетних українців, людей великої сили духу, справжніх богатирів української історії. Багатьом поколінням українців прищеплювалися негативні образи-стереотипи наших предків, неспроможних бути добропорядними людьми. Чого вартий образ "зрадника" Івана Мазепи?

     Але ж Іван Мазепа — найвідоміша постать  в українській та європейській історіях. Його у своїх творах оспівували світові генії — письменники Вольтер, Байрон, Гюго, композитори Ліст, Маурер, живописці Делакруа, Верне та інші. А для багатьох із нас, на наш сором, він залишається зрадником...

     З архівів вилучалися документи, інші історичні джерела, які могли б пролити світло на об'єктивну історію України. А підручники радянської доби, та й художні твори, як правило, формували в молодого покоління образ шароварного українця-малороса, який понад усе полюбляє горілку й сало.

     Одним із таких "забутих" нами або маловідомих велетнів, без сумніву, є український гетьман Пилип Орлик. Життя його було складним, неспокійним. Гетьман-вигнанець, гетьман-емігрант...

      Пилип Степанович Орлик (21 жовтня 1672 — 24 травня 1742) — Гетьман України (у вигнанні) в 1710-1742 роках.

     Народився Пилип Орлик 21 (можливо 11) жовтня 1672 року в м. Косут Ошмянського повіту на Віленщині (тепер територія Білорусі) в родовитій литовсько–чеській сім'ї Орликів. Батько Степан Орлик був військовим та служив на боці польського короля, загинув на 51-у році життя під час польсько-турецької війни в битві під Хотином у грудні 1673 року. Матір – Ірина Орлик (з українського роду Малаховських), охрестила сина за православним обрядом (батько був католиком).

                                                                                                  
 

2. Пилип Орлик – політичний діяч

     Пилип Орлик походив з чеського роду. Орлики — це була стара баронська  фамілія, дуже розповсюджена в самій  Чехії, в Моравії і на Шлезьку. Політичні обставини примусили  не одного її представника вимандрувати з Чеського королівства.

     Ще  за гуситської революції одна лінія  її подалася до Польщі і прийняла до родового імені ще назву «de Laziska», а друга, протестантська, правдоподібно емігрувала після подій 1620 р. в Прусію і тут увійшла з часом у склад німецької аристократії, зберігши стару назву «von Orlick».

     З польської лінії, що перенеслась  на Литву, і походив безпосередньо  майбутній український "гетьман. Батьки Орлика, Степан, певно католик, і мати Ірина, за джерелами правдоподібно  з православного роду Малаховських, жили на Виленщині в Ошмянському  повіті. Тут у селі Косуті народився 11 жовтня 1672 р. Пилип Орлик.

     Батько  Степан, приймаючи участь в польсько-турецькій  війні, був убитий під Хотином  у грудні 1673 р. в 51 році життя. Пилип Орлик залишився сиротою, на руках матері, і його було певно й охрещено по православному обряді.

     Без сумніву, Орлик звернув на себе увагу  вже в Академії. Яворський був  першим добродієм і повірником молодого, обдарованого небуденними здібностями  хлопця з вражливим, тендітним серцем і прозорою думкою. Закінчивши студії в Академії, він спочатку зайняв уряд консисторського писаря в київській митрополії в 1692 (найпізніше 1693) р.-завдяки протекції Яворського. Пізніше опинився він в гетьманській канцелярії.

     Попавши до Генеральної Військової Канцелярії, Орлик зробив швидку кар'єру. Перші  кроки були безперечно найтяжчі: чужий  в колах Гетьманщини, Орлик мусив невсипущою працею та обережним поводженням здобувати собі пошану серед людей. Допомогло йому споріднення з родиною полтавського полковника, Павла Герцика. З його донькою Анною одружився Орлик 23 листопада 1698 p., будучи ще молодшим писарем. Цей шлюб ставив його ближче до козацької аристократії Лівобережжя, серед якої фамілія Герциків,  грала помітну роль.

     Але найбільшим добродієм його став Іван Мазепа. Старий гетьман шукав за здібними співробітниками, яким можна  було довіритись, і Орлик з доброю освітою, розумною головою і з молодечим запалом до праці добре надався для цього.

     Орлик належав уже до нового типу Співробітників Мазепи, в першу чергу залежних від нього і його ласки. Йому передовсім він завдячував і свою блискучу кар'єру, і свій добробут. Гетьман став за хрещеного батька першій дитині Орликів, сина Гри-гора, який народився в 1702 р. Тоді Пилип Орлик займав уже поважну  посаду старшого військового канцеляриста. Незабаром дістав призначення на уряд генерального писаря, який займав Кочубей, з початку гетьманування Мазепи аж до 1700 р.

     Разом з тим і матеріальне становище  Орлика ставало все кращим. Він  доробився значних маєтків: йому належали села на Стародубщині, Чернігівщині, Полтавщині і рангові маєтності на Гадяччині.

     Хоч Орлик і став заможним «державцем», та не було в його вдачі жадоби до скорої наживи. Душа молодого генерального писаря не стала сухою і черствою; його відношення до селян було людське, гуманне. Він не робив їм утисків: коли Орликове село Домишлино, Сосницького повіту, перейшло в 1710 р. у володіння пана Полоницького, який кривдив селян, мешканці його не раз згадували з жалем, за якого вони не терпіли ніяких тягарів і навіть не сповняли ніколи громадських повинностей.

     Помалу  Орлик почав серед гетьманської старшини займати виїмкове становище. Яке генеральний писар він орієнтувався в державних справах значно ліпше, ніж хто інший з гетьманського оточення. Орлика було вживано в різних делікатних справах. В 1706 р. Мазепа посилав його з двома іншими писарями в спеціальну московську комісію, яка мала на Україні дослідити справу підметних листів на гетьмана і де він з товаришами мав бути за експерта.

     Тільки  Орлик знав про таємні зносини  Мазепи з княгинею Дольською наприкінці 1705 р. Також і таємне листування гетьмана з Станиславом Лещинським та польськими магнатами, оскільки Мазепа не послуговувався іншими законспірованими шляхами, про які його молодий помічник міг тільки випадково або пізніше дізнатись.

     Також і Мазепа довший час був стриманий  перед своїм генеральним писарем  і тільки поволі, ступнево і обережно втаємничував його в справу своїх  зносин із Станиславом Лещинським. Але він примусом , притягнув Орлика до своєї справи і відкрив йому свої задуми. Це був драматичний момент у жовтні 1707 р., так виразно змальований Орликом у пізнішім листі до Стефана Яворського, який закінчився цілуванням хреста Мазепою і Орликом, коли обидва прийняли для добра України шведсько-польську орієнтацію.

     Пізніше Орлик не раз підкреслював, що він зберіг вірність Мазепі.. Він поставив дату і свій недавно набутий матеріальний достаток, і свою родину, і своє життя, а гетьмана не покинув.

     Безперечно  чимало зробив він для оформлення тої енергійної пропагандивної і дипломатичної акції, яку тепер повів гетьман на Україні, серед запорожців, в Криму, Туреччині, Польщі.

     Після Полтавського бою Орлик пішов  на вигнання слідом за гетьманом, взявши з собою дружину і своїх  швагрів, Герциків.

     Діяльність  П. Орлика

     Свою  діяльність в еміграції П.Орлик  розпочав із створення й прийняття  договору між гетьманом і козаками, що отримав назву “Пакти й Конституції  законів і вольностей Війська  Запорозького”, або ж “Конституція П.Орлика”.

     Цей документ був прийнятий 5 квітня 1710 р. у Бендерах і складався із 16 статей. Тут передбачалося, що Україна обох сторін Дніпра має бути вільною, а її кордони недоторканими. Стверджувався принцип розподілу і єдності законодавчої, виконавчої і судової влади. Повноваження гетьмана обмежувалися, а його скарб відділявся від державного. Тричі на рік – на Різдво, Великдень і Покрову – планувалося скликати козацький парламент – Генеральну раду. Також фіксувався соціальний захист убогих, сиріт, удовиць. 

Основні положення:

-Проголошувалися незалежність України від Росії та Речі Посполитої

-Обгрунтувалася протекція шведського короля та союз з Кримським ханством

-Територія України визначалася умовами Зборівського трактату 1649 р.

-Запорожцяи повинні були вернути їхні давні містечка Трахтемирів, Кодак, Келеберду, землі над Ворсклою

-Ліквідувалися фортеці, побудовані І.Мазепою 
 
 

3. Конституція 1710 року „Прав і свобод Запорозького Війська”

     Під час воєнних подій 1708—1709 рр. і  поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик залишився на боці Мазепи й разом із ним відступив на територію Туреччини, у Бендери. Тут отаборилось і запорозьке військо. Після смерті Івана Мазепи 5 квітня 1710 р. там же відбувся акт обрання гетьманом Пилипа Орлика та козацької старшини.

     Цього ж дня було проголошено "Конституцію  прав і свобод Запорозького війська". Ця конституція стала вищою точкою політичного мислення українців  у ХVIII ст., бо фактично проголошувала в Україні незалежну республіку. Це була одна з перших державних конституцій у Європі.

     Як  відомо, конституцію США схвалили й прийняли 1787 р., Франції та Польщі — 1791 р., у Російській імперії спроби створити конституцію були тільки в  першій чверті XIX ст., але закінчилися трагічним повстанням декабристів у 1825 р.

     Конституцію України одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Учені й політики нині небезпідставно вважають, що, втіливши ідеї її натхненника І. Мазепи, вона як державний акт республіканського спрямування на 80 років (!) випередила ідеї Французької революції. Українська Конституція стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б засновувалася на природному праві її громадян на свободу і самовизначення.

     Як  складалася Конституція? Про це свідчать архіви Григора Орлика, в яких збереглися оригінальні тексти і записи його батька Пилипа: "Я один зложив найбільшу частину договору (Конституції. — І. М.) і зредагував цілий договір. Я зложив це за першим планом..." Хто брав участь у виробленні Конституції? "Поміж особами, — писав П. Орлик, — що обмірковували точки цього документа, були Войнаровський, Гордієнко, Ломиковський, Максимович, Іваненко, Карпенко, і ще деяких прізвищ не пригадую...".

     Отже, Конституція 1710 року була загальнополітичним актом волевиявлення Запорозького війська.

     Конституція складається з преамбули (вступу) і 16-ти статей. У преамбулі подається  коротка історія козацтва як виразника  прагнень усього українського народу, піднесення і падіння козацтва після його "добровільного" переходу під проводом Б. Хмельницького під самодержавну руку Московської імперії. За допомогою всіх можливих способів і засобів ця імперія обмежувала і скасовувала права й вольності війська Запорозького, а на вільний козацький народ, якого не здолала збройно, віроломно накинула невольничу кормигу. Політику гетьмана І. Мазепи, його союз із Карлом XII преамбула характеризує як логічну й послідовну, обумовлену потребою визволення Вітчизни.