Складання системи землмробства для зони степу

1. використання комбінованих  агрегатів; 

2. практика широкозахватних  агрегатів для зменшення кількості  їх проходів по полю;

3. заміна полицевих обробітків менш витратними безполицевими і поверхневими;

4. використання на весняних  польових роботах гусеничних  тракторів або колісних, але з  широко профільними шинами;

5. обґрунтована заміна  механічних обробітків застосуванням  гербіцидів.

Глибину обробітку ґрунту визначають за вимогами вирощуваних  культурних рослин та з урахуванням  особливості ґрунтів. Поверхневий  мілкий обробіток достатній для  зернових колосових, зернобобових, кормових трав, технічних просапних культур. При вирощуванні просапних культур  ефективні середній і глибокий обробітки, а перед закладанням садів  та ягідників — плантажний.

Система обробітку ґрунту при вирощуванні певної сільськогосподарської  культури об’єднує три ланки —  основний, передпосівний та післяпосівний  обробітки. Кожна із зазначених ланок  також складається з кількох  заходів і тому є системою.

 

 

 

 

6.1.Система основного обробітку грунту.

Серед систем основного обробітку  ґрунту розрізняють основний обробіток  під ярі та озимі культури. Основний обробіток ґрунту під ярі має  назву системи зяблевого обробітку  його проводять у літньо–осінній період. Залежно від екологічних умов поля зяблевий обробіток здійснюють диференційовано. Після ранніх стерньових попередників система зяблевого обробітку може об’єднувати різні варіанти таких заходів: дискування, лемішне лущення, оранку, плоско різне розпушування, чизелювання, культивацію. Основний обробіток ґрунту під ярі культури проводять у літньо–осінній період не тільки з урахуванням позитивного впливу на водний і поживний режими ґрунту, але й для посилення проти бур’янової ефективності технологій. Порівняно з веснооранкою зяблевий обробіток знижує забур’яненість посівів у 1,5–2 рази. Залежно від агробіологічного типу забур’яненості поля, ґрунтового покриття та погодних умов система зяблевого обробітку має свої особливості в застосовуваних заходах та строках їх виконання. В умовах мало річного типу забур’яненості при достатньому зволоженні на ґрунтах легкого та середнього гранулометричного складу після ранніх попередників кращим варіантом зяблевого основного обробітку ґрунту є напівпаровий. Для його здійснення після збирання попередника проводять дискове лущення на глибину 6–8 см, щоб знищити вегетуючі бур’яни і спровокувати їх насіння до проростання. 

Більш детально основний обробіток  грунту під кожну культуру в сівозміні подано в додатку 7.

 

6.2 Система передпосівного  обробітку грунту в сівозміні

Передпосівний обробіток  ґрунту спрямований на провокацію сходів бур’янів і виснаження кореневої  системи багаторічних їх видів у  весняний період, створення ущільненого  посівного ложе та вологозатримногодрібногрудочкуватого поверхневого шару ґрунту. На полях ранніх ярих культур (ячмінь, овес, горох та ін.) провокаційними заходами, які сприяють проростанню насіння бур’янів у верхньому шарі ґрунту і частково знищують сходи зимуючих їх видів, є боронування, шлейфування, коткування, культивації. Проте за умови холодної весни ефект провокації сходів не високий. значно більші протибур’янові можливості має передпосівний обробіток на полях пізніх ярих культур.

Найвищого протибур’янового ефекту досягають у системі догляду за полем чистого пару. Для цього, починаючи з весни, проводять пошаровий обробіток ґрунту на цьому полі, спрямований на очищення верхнього шару від сходів бур’янів і вегетативних зачатків. Особливістю технології пошарового обробітку ґрунту в полі чистого пару полягає в поступовому зменшенні глибини культивацій від найбільш глибокої першої весняної на 8–10 см до передпосівної на 4–6 см перед сівбою озимої пшениці. протягом літа проводять 3–4 культивації. Кількість їх залежить від появи чергових сходів бур’янів, викликаних опадами.

Більш детально передпосівний  обробіток грунту під кожну культуру в сівозміні подано в додатку 8.

 

6.3Система післяпосівного обробітку грунту в сівозміні

Система післяпосівного обробітку  ґрунту складається із заходів, спрямованих  на створення умов, сприятливих для  появи сходів культурних рослин та їхнього росту і на знищення бур’янів. Для цього після сівби в  посушливих умовах площу коткують, а за достатнього зволоження при  необхідності боронують до і після  появи культурних рослин. Ця потреба  виникає після дощів, коли утворюється  ґрунтова кірка — ущільнений поверхневий  шар, якій погіршує повітрообмін у ґрунті, а також для ефективного знищення проростків бур’янів у фазі "білої  ниточки".

Комплексні агротехнічні післяпосівні заходи — це боротьба з бур’янами, боронування, коткування, міжрядні культивації посівів просапних  культур, підгортання культурних рослин у рядках з присипанням сходів бур’янів тощо. Боронування проводять  до й після появи сходів культурних рослин обережно і в той час, коли бур’яни найменш стійкі проти  механічних впливів, а проростки  культурних рослин перебувають ще глибоко  у ґрунті й не пошкоджуються робочими органами борін або сходи їх зміцніли настільки, що стали стійкими проти  механічних впливів цих органів. Найвразливішими до боронувань є проростки бур’янів завдовжки понад 1 см (фаза "білої ниточки") і не пізніше утворення сім’ядольних листків у двосім’ядольних їх видів або першого справжнього листка в односім’ядольних. Із появою 2–3 пар листків та формуванням вторинної кореневої системи стійкість бур’янів проти механічної дії різко зростає. Боронують площу на полях культур як вузькорядного способу сівби, так і просапних. Технічна ефективність цього заходу може сягати 70–95% знищення сходів бур’янів за умови раціонального вибору необхідних знарядь і строків його проведення. Посіви зернових колосових боронують у фазі від 3–4 листків до кущення, гороху — 3–5 листків, але до утворення вусів, кукурудзи — 2–5 листків, соняшнику — 1–3 листки, цукрових буряків — перша пара листків упоперек чи під кутом до рядків зі швидкістю 3–5 км/год, краще в другій половині дня в стані меншого тургору тканин, вибравши відповідно до умов поля потрібний тип борін. На важких ґрунтах перевагу віддають важким чи середнім боронам, а на легких — посівним.

Більш детально післяпосівний  обробіток грунту під кожну культуру в сівозміні подано в додатку 8.

 

7. Висновок

В процесі виконання курсової роботи, мною було проведено ряд  послідовних дій, щодо проектування найбільш ефективної, і економічно доцільної системи землеробства, що формується на запропонованій мною сівозміні. Враховуючи всі фактори, що притаманні даному господарству, були вказані системи захисту рослин і обробітку грунту. Було детально підібрано гербіциди, для певних культур, в боротьбі з бур’янами. Розробленні системи основного, передпосівного і післяпосівного обробітку мають покращити показники росту і розвитку культур, а також збільшити врожайність

 

 

Список використаної літератури

1. І.Д.Примак,В.М.Ткачук та ін. «Фермерське землеробство» , « Центр учбової літератури» Київ 2006 р.
2. І.Д.Примак,М.П.Косолап,П.У.Ковбасюк,В.В.Андрієнко «Довідник з гербології», «Кондор» Київ 2006 р.
3. О.П.Кротінов «Лабораторно-практичні заняття по землеробству» , видавництво УСГА Київ 1993 р.
4. І.Н.Назаренко «Землеробство та меліорація» , «Книги-ХХІ» , Чернівці 2006 р.
5. В.О.Ушкаренко «Зрошуване землеробство», «Урожай» Київ 1994 р.
6. В.О.Єщенко «Загальне землеробство», «Вища школа» Київ 2004 р.