Складання системи землмробства для зони степу

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО»

НА ТЕМУ «СКЛАДАННЯ СИСТЕМИ  ЗЕМЛМРОБСТВА ДЛЯ ЗОНИ СТЕПУ»

№ завдання 25

 

ФАКЛЬТЕТУ Агротехнології та екології

СТУДЕНТА 21 АГ групи

Дорофєєвої А. С.

 

 

 

 

 

Спеціальність 6.130.100 «Агрономія»

Керівник Безкоровайний О. С.

Оцінка__________________________________

Дата_____________________________________

Підпис__________________________________

 

Мелітополь 2011

 

Зміст курсової роботи

1.Вступ                                                                                                               1

2.Загальні відомості про  господарство                                                       2

2.1.Характеристика грунтів господарства                                                  2

2.2.Природно-кліматичні умови  в районі розташування 

Господарства                  5

3.Теоритичні основи розміщення  сільськогосподарських

 культур при складанні  сівозмін              6

3.1Сівозміни                6

3.2Наукові основи сівозмін              8

3.3Сільськогосподарські  культури та структура посівних  площ             11

4Складання плану освоєння  сівозмін і ротаційних таблиць         12

4.1.Проектування і впровадження  сівозмін            12

4.2 Освоєння сівозмін               14

4.3. Дотримання сівозмін               15

5. Бур’яни і хімічні  засоби боротьби з ними в  сівозміні          16

5.1. Шкода від бур’янів               16

5.2. Гербіциди                18

5.3. Хімічні засоби боротьби  з ними в сівозміні            19

5.3.1. Зернові колосові               19

5.3.2. Кукурудза                20

5.3.3. Люцерна                21

5.4.4. Соняшник                22

5.4.5. Цукровий буряк                                                                                      22

5.4.6. Гречка                                                                                                       23

5.4.7 . Горох                                                                                                        23            

6. Обробіток грунту в сівозміні        24

6.1.Система основного обробітку грунту. 25

6.2 Система передпосівного  обробітку грунту в сівозміні 26

6.3 Система післяпосівного обробітку грунту в сівозміні 27

7. Висновок 28

 Список використанної літератури                                                                  29  

 Додатки       

 

1. Вступ

Рільни́цтво (Землеробство) — вирощування польових культур як галузь сільського господарства. Наука і галузь сільського господарства, що базується на використанні землі з ціллю вирощування сільськогосподарських культур.

В залежності від ґрунтово-кліматичних  умов, рільництво можна поділити на:

Меліоративне землеробство — землеробство на меліорованих землях.

Зрошувальне землеробство —  землеробство з використанням різноманітних  зрошувальних систем.

Богарне землеробство —  землеробство на засушливих територіях з використанням вологи ранньовесняного  періоду.

Ґрунти і рослинність  є основними об'єктами рільництва.

Ґрунт (рос. грунт, почва, англ. ground, soilandrock; нім. Boden m, Grund m, Erdmasse f) — природнє утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються в результаті перетворення поверхневих шарів літосфери під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання.

Ґрунт - багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські  породи, верхній природний шар  земної кори, техногенні утворення  і складається з твердих (тверді мінерали, лід і органомі-неральні структури), рідких (водні розчини), газоподібних (повітря, гази) і біологічних або живих (макро- і мікроорганізми) компонентів.

Ґрунтозна́вство(рос.ґрунтоведение, англ. soilandrockengineering; нім. Bodenkundef , Bodenforschung f, Grundkunde f) — наука про ґрунти, розділ інженерної геології, що вивчає склад, будову і властивості ґрунтів, закономірності їх формування і розвитку.

Ґрунтознавство займається вивченням генезису, еволюції, біопродуктивності, класифікації, географії та екології ґрунтів; особливостями властивостей ґрунтів у різних гео- та екосистемах, розробляє теорію ґрунтоутворення та формування ґрунтової родючості. 

 

 

 

Загальні відомості про  господарство

Область,район-Херсонська обл.,Нижньосірогозьський р-он.

Назва господарства-ТОВ «Відродження»

Основний напрямок розвитку господарства-Рослинництво та тваринництво.

Спеціалізація-Вирощення  зернових та кормових культур.

2.1Характеристика грунтів господарства.

Для степової зони України  є характерними чорноземи та каштанові  грунти.

Чорноземи утворилися в наслідок дернового ґрунтотворного процесу.Серед інших грунтів вони різько виділяються високою природною родючістю,властивостями та будовою грунтовогопрофілю.Дерновий процес ґрунтоутворення відбувався під покривом лучно-степової рослинності.На поверхню та в метрову товщу грунту надходила значна кількість органічних решток та зольних речовин.Їх розкладання відбувалося за участю мікроорганізмів,мікро-імезофауни.Наявність карбонату кальцію у породі та в профілі грунту є причиною насичення ГВК обмінним кальцієм,який сприяє нейтралізації кислих продуктів розкладання органічних речовин та закріпленню гумусових речовин.

Каштанові грунти у зоні сухих степів України представлені двома підтипами:темно-каштановими і каштановими.Сформувались каштанові грунти під полинно-типчаково-ковиловою рослинністю.Основна ґрунтотворна порода-лес,хоча невеликі площі каштанових грунтів зустрічаються на алювіальних відкладах і глинах.

Грунтотворний дерновий процес відбувається в Сухому Степу в умовах недостатнього зволоження.Це сприяє нагромадженню в грунтовому профілі не тільки карбонатів кальцію та магнію,а й легкорозчинних солей натрію,що спричинює надходження катіонів натрію до ГВК.У моєму господарстві темно-каштанові слабко-солонцюваті грунти. 

Будову профілю темно-каштанових солонцюватих грунтів подано на малюнку 1.Легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 150-250см.Для темно-каштанових грунтів характерне вузьке співвідношення між обмінним кальцієм і магнієм (2—4 : 1). Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабколужна (рНводний =6,8..8).

 

 

 

Рис.1   Будова профілю  темно-                      Будова профілю чорнозему                                                                                                                         

               каштанового солонцю-                        південного

ватогогрунту

Н(е)(А) — гумусовий горизонт (0—30 см) темно-сірий з каштановим відтінком, порохувато-грудкуватий, на структурних агрегатах помітна присипка 5іО₂, тонкопористий; перехід помітний;

Нрі(Ві) — верхній перехідний горизонт  (30—45 см)   темнувато-сірий з бу-

*руватим відтінком, грудкувато-зернисто-горіхуватий, на структурних агрегатах присипка 5іО₂ і слабкий глянець; перехід поступовий;

РНік(В₂) — нижній перехідний горизонт (45—80 см) бурувато-брудно-пале-вий з темно-сірими плямами і гумусними потьоками, горіхувато-призмоподібно-грудкувата структура, на агрегатах добре виражений глянець, зустрічається білозірка; перехід поступовий;

Рк(С) — палевий лес (80—120 см) з темно-бурим відтінком, багато білозірки, щільний.

Карбонати закипають на глибині 50—60 см. У зоні поширення темно-каштанових грунтів значно розвинуте зрошення, що призвело до підняття підґрунтових вод, вторинного засолення грунтів, утворення глибистої структури та інших негативних явищ.

У профілі каштанових грунтів (рис. 12) чіткіше виділяються гумусовий елювіальний та ілювіальний горизонти. Ознаки солонцюватості в них виявляються краще. Тому при наявності натрію у ГВК (до 2,8 мг-екв/100 г грунту) верхній гумусово-елювіальний горизонт каштанових грунтів може бути розпиленим, безструктурним, здатним запливати після дощу й ущільнюватись під час висихання.

не(А) — гумусовий слабкоелювійований горизонт (0—25 см) коричнево-сірий, пилувато-порохувато грудкуватий, пухкий, пористий, перехід помітний,

Нрі(Ві) — верхній перехідний горизонт  (25—40 см) каштаново бурий, грудкувато-зернистогоріхуватий, пухкий, перехід поступовий

, РНік(В₂) — нижній  перехідний  горизонт (40—55  см)   темнувато-бурий,  го-ріхувато призматичний, ущільнений,  тонкопористий,  перехід поступовий,

Рк(С) — лес (55—100 см), зверху темнувато-палевий з гумусовими по-тьоками, донизу палевий, багато пухкої білозірки, наявні легкорозчинні солі

У зв'язку з непромивним типом водного режиму солі в каштанових грунтах містяться на глибині 80—170 см Це переважно сульфат кальцію  (гіпс), хлориди та сульфати кальцію

Родючість темно-каштанових грунтів вища, ніж каштанових, проте ці грунти в агровиробничому відношенні поступаються чорноземам внаслідок недостатнього природного зволоження. Однак потенціально вони багаті на поживні речовини, особливо на рухомі форми калію Дещо менший у них вміст азоту, його кількість залежить від вмісту гумусу Каштанові грунти недостатньо забезпечені рухомими формами фосфору.

Для підвищення родючості  каштанових грунтів слід проводити такі заходи, які сприяють збагаченню грунту вологою, запобігати  пиловим бурям Для цього треба насаджувати лісосмуги, проводити снігозатримання, запроваджувати куліси,   застосовувати   систему обробітку грунту без обороту пласта   Ефективні на каштанових [ грунтах органічні добрива, а з мінеральних — азотні і фосфорні. Якщо в каштанових грунтах є добре виражений ілювіальний горизонт, то його рекомендують зруйнувати, провівши плантажну оранку. При цьому винос з нижчих горизонтів у верхні карбонатів кальцію і частково гіпсу значно поліпшує фізико-хімічні властивості каштанових грунтів

На зрошуваних каштанових грунтах урожаї всіх сільськогосподарських культур підвищуються в 1,5—3 рази, але для збереження родючості цих грунтів потрібна висока культура зрошуваного землеробства

Порівняльний матеріал чорнозему  південного та темно-каштанового слабко-солонцюватого  грунтів див.(додаток 1)

 

2.2 Природно-кліматичні умови  в районі розташування господарства

Кліматичні умови в  Україні визначаються в першу  чергу її географічним розташування.Вони також формуються в налідок взаємодії таких факторів,як сонячна радіація,циркуляційні процеси в атмосфері…Завдяки взаємодії всіх цих факторів,формуються загальні риси клімату України.

Вся територія розташована  в помірному кліматичному поясі.В цілому клімат України помірно-континентальний,лише на Південному березі Криму-субтропічнтй.Загальна закономірність кліматичних умов полягає в зростанні континентальності з заходу на схід та близької до зональної широтності розподілу темпертур,вологості та опадів.

Господарство розташоване  в зоні сухого Степу. Ця зона характеризується високими температурами та незначною  кількістю опадів.

Перші осінні приморозки у  повітрі настають 21 жовтня,а на грунті- 10 жовтня. Останні приморозки у повітрі спостерігались 23 березня,а на грунті- 12 березня.

Данні по середнім багаторічним показникам по метеостанції див.(додаток 2)

Оцінка грунтово-кліматичних умов з точки агрономії є сприятливою для вирощування : озимої пшениці,кукурудзи, ячменю,соняшнику,багаторічних трав та ін.Перспективним засобом підвищення продуктивності є зрошення,але воно повинне бути суворо обґрунтованим та контрольованим відповідно до властивостей грунту.Чорноземи швидко втрачають родючість при неправильному зрошенні.

 

Теоретичні основи розміщення сільськогосподарських культур при складанні сівозмін

3.1. СІВОЗМІНИ

Сівозміна - чергування сільськогосподарських культур (і пару) у часі і на території згідно з науково обґрунтованими для певних культур нормами періодичності, що базуються на особливостях біологічної взаємодії культур та впливу їх на родючість ґрунту.Раціональне чергування культур — це спосіб регулювання вмісту органічної речовини в грунті, захід для підтримування і поліпшення фізичних та хімічних його властивостей, необхідних для боротьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур.

Структура посівних площ — це співвідношення посівних площ окремих сільськогосподарських культур або їхніх певних груп (у процентах) до загальної площі ріллі в господарстві.

Ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств  в значній мірі залежить від набору культур, які вирощуються, та їх співвідношення тобто від структури посівних площ.

Раціональна структура посівних площ повинна забезпечувати:

• виконання договірних зобов’язань щодо реалізації продукції;
• внутрішні потреби підприємства в продукції рослинництва;
• раціональне використання трудових ресурсів і засобів виробництва, особливо техніки;
• виробництво кормів для тваринництва в необхідних обсягах і якості з найменшими витратами;
• виконання вимог щодо чергування культур в сівозмінах відповідно до грунтово-кліматичних умов та спеціалізації підприємства тощо.

Головним критерієм науково  обґрунтованої структури посівних площ є максимальний вихід продукції (в грошовій формі, в зернових одиницях або інших формах) з одиниці  площі при найменших витратах праці і коштів. Іншими критеріями можуть бути: прибуток з 1 га, окупність  витрат, собівартість 1 ц кормопротеїнової одиниці тощо.