Summative and formative evaluations

На мою думку,  правильне  використання та поєднання педагогом  цих функцій та принципів, відіграє важливу роль у формуванні повноцінного  навчального процесу, та двосторонньому розвитку як викладача так і учня.

2.Оцінювання знань у вищому навчальному закладі

Оцінювання та контроль знань  у вищому навчальному закладі  є важливим елементом навчального  процесу  у зв’язку з тим, що від кількості засвоєного матеріалу  залежить рівень підготовки майбутнього  фахівця. Отже  студент повинен бути найбільш зацікавленою особою в отриманні нових знань. Для нього важливо організовувати свою роботу і систематично та ретельно виконувати усі завдання. Також , необхідні значні зусилля та наполегливість під час безпосередньої підготовки до контролю. Це забезпечить високий рівень знань та високу оцінку.

У вищій школі, наприкінці кожного семестру проводять іспити і заліки відповідно до "Положення про курсові екзамени і заліки у вищих навчальних закладах України". У цьому документі, зокрема, сказано, що курсові екзамени з усієї дисципліни або її частини передбачають мету оцінити роботу студента за курс (семестр), одержані теоретичні знання, їх міцність, розвиток творчого мислення, оволодіння навичками самостійної роботи, вміння синтезувати набуті знання й застосовувати їх у розв'язанні практичних завдань.

Заліки, як правило, є формою перевірки успішного виконання лабораторних і розрахунково-графічних робіт, курсових проектів (робіт), засвоєння навчального матеріалу на практичних і семінарських заняттях, а також способом перевірки проходження навчальної і виробничої практики та виконання у процесі цих практик усіх навчальних доручень відповідно до програми. В окремих випадках заліки можуть проводити і з дисципліни загалом, і з окремих її частин.

Іспити і заліки є підсумком самостійної роботи студента протягом семестру або навчального року. Щоб успішно їх скласти, необхідно систематично і наполегливо працювати над засвоєнням матеріалу з кожної навчальної дисципліни впродовж усього семестру.

2.1 Критерії оцінювання  знань студента у вищому навчальному  закладі. 

Для правильного оцінювання студента, викладач повинен знати  певні критерії які допоможуть йому у процесі оцінювання. До цих критерій відносять:

- розробку і встановлення узагальнених ознак кожної оцінки з дисппліни;

- опис, узагальнення і  систематизація сукупності типових  помилок, що допускають студенти  з даної дисципліни;

- якісний поділ помилок на грубі і недоліки;

- систематизацію помилок за окремими розділами і темами дисципліни:

- встановлення норм оцінок залежно від кількості і різноманітного поєднання допущених студентім помилок;

- розробку методичних вказівок щодо застосування встановлених критеріїв і норм оцінок;

- доведення до студентів встановлених критеріїв і норм оцінок.

Також  при розробці критеріїв системи оцінювання якості навчання необхідно враховувати 3 основні компоненти:

1.рівень знань;

2.навики самостійної роботи;

3.вміння застосувати знання на практиці.

Оцінюючи рівень знань  слід брати до уваги:

- глибину і міцність знань;

- рівень мислення;

- вміння синтезувати знання по окремих темах;

- вміння складати розгорнутий план відповіді;

- давати точні формулювання;

- правильно користуватись понятійним апаратом;

- культура відповіді (грамотність,  логічність і послідовність викладу);

- виконання і прийоми виконання практичних завдань.

До критеріїв оцінювання самостійної роботи відносять:

1.Навики пошуку необхідної літератури;

2.Орієнтація в потоці інформації по обраній спеціальності;

Беручи до уваги усі  ці фактори, ми можемо сказати, що процес оцінювання у вищому навчальному закладі є трудомістким процесом для викладача.

3.Болонська система  оцінювання

Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований  на створення спільної зони європейської вищої освіти. Точніше це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Метою цього процесу є створення до 2010 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. [ 4. ]

Одним з основних завдань  БП є реорганізація освітніх систем Європейських країн таким чином, щоб учасникам освітнього процесу  було легко переїжджати з однієї країни у іншу з метою подальшого навчання чи працевлаштування. Інші важливі цілі: підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі і підвищення ролі цієї системи у суспільних перетвореннях. Результат навчальної діяльності студента при підсумковому контролі оцінюється згідно шкали ЕСТS і шкали навчального закладу

3.1 Європейська  кредитно-трансферна система (ЕCTS)

Європейська кредитно-трансферна система (ЕCTS) – це система, яка створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння  результатів навчання студентів. Вона працює також  для забезпечення мобільності  студентів, спрощує розуміння і  порівняння навчальних програм.

ECTS обумовлює кредитно-модульну  організацію навчального процесу,  яка базується на поєднанні  модульних технологій навчання  та залікових освітніх одиниць  (кредитів). Зменшує навантаження  на студентів, оскільки за умов  її впровадження відсутні сесії.  Система не передбачає обов'язкового  семестрового екзамену для всіх  студентів. Протягом навчального  семестру студенти складають  два модульні контролі під  час тижнів, вільних від аудиторних  занять, а їх знання оцінюються  за 100-бальною шкалою.

Студенти, які за результатами модульних контролів здобули  з конкретних навчальних дисциплін  не менше від встановленої мінімальної  кількості балів, атестуються з  цих дисциплін із виставленням їм державної семестрової оцінки ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно") відповідно до шкали переведення. Студенти, атестовані з оцінкою "незадовільно", зобов'язані складати семестрові екзамени. Семестрові екзамени можуть також складати студенти, які бажають покращити  оцінку, отриману за результатами модульних  контролів. Оцінювання знань на екзаменах  здійснюється у 100-бальній шкалі  з наступним переведенням у державну оцінку.

Оцінка з дисципліни виставляється  лише студентам, яким зараховані усі  модулі з дисципліни. Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів з дисципліни). Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів  з дисципліни в оцінки за шкалою ЕСТS та за чотирибальною (традиційною) шкалою проводиться в кінці вивчення дисциплін та являє собою ранжування всіх студентів курсу з присвоєнням кожному з них оцінок “А”, “В”, “С”, “D, “Е, які навчаються за однією спеціальністю і успішно завершили вивчення дисципліни. Оцінки з дисципліни FХ, F (“2”) виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення. Оцінка FХ виставляється студентам, що набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зарахований підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком під час зимових або літніх канікул (до 1 липня поточного року) впродовж двох тижнів після завершення навчального року.

Відповідно до діючої нормативної  бази повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів. Оцінка F виставляється студентам, які відвідали всі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модуля. За дозволом проректора з навчальної роботи студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання.

 

 

 

 

 

                         ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

Оцінювання знань є  невід’ємною ланкою навчального  процесу, оскільки сприяє організації  навчально-виховного процесу в  цілому. Також при правильному процесі контролю, зростає рівень викладацької діяльності викладача та підвищується кількість знань отриманих учнями чи студентами на певному етапі вивчення. Дивлячись на основні завдання контролю ми можемо встановити рівень самостійності та активності учнів в навчальному процесі, встановити ефективність методів подачі матеріалу, виміряти об’єм глибини засвоєних учнями знань. А також, вміло керуючись функціями контролю викладач може правильно організувати свою діяльність. Саме під час оцінювання проявляються усі недоліки викладання, що дає змогу повернутися до повторного пояснення з метою підвищення рівня знань учнів.

  Практична діяльність викладача будується не просто так, вона базується на теоретичних положеннях, на підставі яких визначається зміст контролю  знань, методи і форми його організації. До цих положень ми можемо віднести критерії оцінювання, які використовуються як у середній так і у вищій школах. Кожен з видів діяльності має свої критерії, що значно спрощує процес контролю, та надає можливість порівняти отримані дані із чітко встановленими програмою.

    Значною мірою на процес оцінювання у вищих навчальних закладах вплинуло введення Болонського процесу. Дана система оцінювання передбачає постійну роботу студента протягом семестру, що у свою чергу підвищує кількість засвоєних знань.

Отже на даних час розроблено багато систем оцінювання, за допомогою  яких ми можемо підіймати освіту на новий рівень.

 

 

                                          

 

                                             РОЗДІЛ 2

          Формативне та підсумкове оцінювання та його значення у  

                                    навчальному процесі

1.Визначення та  роль формативної  та підсумкової оцінки

Визначення «формативна та підсумкова оцінка» не були особливо складними термінами, але в останні кілька років вони дещо ускладнилися. Особливо це торкнулося формативної.

Формативна оцінка - це комплексне поняття, яке найдоцільніше використовувати у невеликих групах для «прогону» пройденого матеріалу. Цей вид оцінки дозволяє викладачу оглянутися назад і виправити помилки які він пропустив. Ретельна перевірка може здійснюватися як внутрішнім так і зовнішнім експертом, але найкраще це робити комбіновано. Суть  формативної оцінки полягає у перевірці досягнення  необхідного показника покращення навчання та у розпізнанні та подальшому виправленні проблемних моментів навчального процесу. [4, c 1]

Зазвичай формативну оцінку використовують під час розробки навчальної програми оскільки, вона слугує постачальником корисної інформації.

Формативне оцінювання – частина навчального процесу.  Його використовують у випадку необхідності інформації потрібної для регулювання навчання та вивчення матеріалу безпосередньо у процесі. У цьому випадку формативне оцінювання інформує обидві сторони, як вчителя так і студентів, про рівень розуміння студентами матеріалу у той час коли корегування ще є доречним. Регулювання цього процесу допомагає забезпечити успішне виконання студентами завдань. [1 ,c 2 ]

Щодо підсумкової оцінки то вона надає інформацію про ефективність роботи, наприклад чи вивчили студенти ту кількість інформації яка була запланована до вивчення на навчальний модуль. В певній мірі це дозволяє дізнатися як учні працювали, але що більш важливо, за допомогою цієї оцінки ми можемо виявити настільки результат відповідає вже встановленим показникам. Підсумкова оцінка, як правило носить кількісний характер, оскільки використовує числові показники для оцінки успіхів учнів.

Підсумкова оцінка дивиться на продуктивність більш ніж одного учня, щоб визначити, наскільки успішно  впоралася певна група учнів із вивченим матеріалом. Розглядаючи цілу групу, вчитель може оцінити навчальний матеріал та навчальний процес. Наприклад ви можете виявити, що студенти добре впоралися з завданнями із секції А, але їм гірше далися завдання із секції Б, це у свою чергу служить індикатором того, що вчителю слід повернутися до матеріалу із секції Б, та переглянути методи подачі цього матеріалу.

Підсумкове оцінювання проводиться  періодично з певними проміжками у часі для визначення кількості  засвоєних знань. Багато хто плутає цей вид оцінювання із стандартизованими контрольними роботами. Так, дійсно обидва цих види оцінювання використовуються у якості звітних засобів які є частиною атестаційного процесу, але підсумкове відіграє значну роль саме для вчителя, оскільки показує йому різницю між ефективністю подачі ним матеріалу, кількістю отриманих знань учнями та відповідністю цієї кількості до встановлених норм. Тож вірним є відношення до підсумкового оцінювання як до методу виміру співвідношення учнівських знань до встановлених стандартів. Інформація яка зібрана за допомогою цього типу оцінювання є досить важливою і може допомогти оцінити певні аспекти навчального процесу. Тому що вона отримується після пояснень кожні кілька тижнів, місяців або ж один раз на рік. У цьому випадку підсумкове оцінювання грає роль інструменту вимірювання ефективності шкільної програми, удосконалення її цілей та узгодження навчального плану.[1. c. 3]