Соціокультурне виховання учнів у процесі вивчення іноземних мов

     ЛЕКЦІЯ Соціокультурне виховання учнів у процесі вивчення іноземних мов

 І. Проводимо тест «тест незакінчених речень»

      Що  визначає даний тест?

      Соціокультурну  вихованість майбутніх учителів, тобто Вас.

          СК  вихованість – це критерій якісної підготовки вчителя на сучасному етапі.

    Давайте визначимо, що Ви знаєте та що Ви вмієте, за допомогою даного тесту.

    Я вмію……

    Я знаю……

    Отже, давайте визначимо наскільки  Ви соціокультурно виховані, згідно рівнів СК вихованості.

     Рівні соціокультурної  вихованості майбутніх  учителів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін:

     Початковий  рівень – слабка соціокультурна вихованість, ситуативний пізнавальний інтерес до іншомовної культури, низький рівень володіння професійними знаннями, невміння використовувати їх у професійних педагогічних соціокультурних ситуаціях, недостатній рівень умінь. На цьому рівні спостерігається відсутність багатьох педагогічних здібностей та якостей, а також здатність критично оцінити себе.

     Достатній рівень – більш розвинена соціокультурна вихованість, мотивація в оволодінні професією, зацікавленість у предметі та знаннях на достатньо доброму рівні. Студенти добре орієнтуються у сучасних проблемах дидактики, а також при виборі методів та засобів виховання та навчання. Правильно використовують прийоми у різноманітних режимах, але ще не впевнені в деяких професійних соціокультурних уміннях та не вміють обґрунтовувати дії, що ведуть до педагогічних помилок. Рівень рефлексії досягнутого рівня соціокультурної вихованості вищий порівняно з попереднім рівнем, але відсутня у багатьох студентів здатність до подальшої самоосвіти.

     Високий рівень характеризується яскравою соціокультурною вихованістю та використанням професійно значущих педагогічних знань, здатністю до СКВ.  На цьому рівні студенти володіють науково-дослідними, проектувальними та іншими професійними вміннями, проявом творчості, впевненості у використанні педагогічних технологій СКВ, що свідчить про особистісне та професійне збагачення. Студенти демонструють наявність специфічних якостей та здібностей, необхідних для успішного СКВ, а також бажання подальшої самоосвіти та поповнення недостатніх знань.

    Так, то хто має початковий рівень СК вихованості? Які характеристики даного рівня?

    Хто має достатній рівень СК вихованості? Які характеристики даного рівня?

    Хто має високий рівень СК вихованості? Які характеристики даного рівня?

    Соціокультурну  вихованість – це результат СКВ.

Отже, тема нашого заняття є СКВ учнів  у процесі вивчення іноземних  мов.

      ІІ. ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

    Згідно  з новою програмою з іноземної  мови для загальноосвітніх навчальних закладів України, основною метою навчання іноземної мови є формування комунікативної компетенції учнів. Соціокультурна компетенція є складовою комунікативної компетенції, якою учні повинні оволодіти в ЗНЗ.

    Що  таке СКК?

    Соціокультурна компетенція – це здатність усвідомлювати культурні особливості різних націй, розвиток вербальної і невербальної поведінки.

      Це означає, що випускник школи  сьогодні повинен володіти сучасними  ціннісними орієнтирами і досвідом  творчої діяльності, бути готовим до міжособистісної та міжкультурної співпраці як у межах своєї країни, так і на міжнародному рівні.

      Щоб виховати школярів у дусі демократії, свободи, особистої гідності, потрібно з усією наполегливістю оновити процес виховання, спрямувати його на соціокультурний розвиток особистості учня. Вихованню повинні сприяти не тільки окремі заходи, які проводяться після уроків, а й сам навчальний процес.

    До  головних напрямів реалізації програмних завдань соціокультурного виховання віднесено: виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується у реаліях і перспективах соціокультурної динаміки; формування демократичного світогляду, що вимагає дотримання громадянських прав і свобод, поваги до традицій, культури, віросповідання та мови народів світу.

    Предмет «Іноземна мова» не тільки знайомить з культурою країн, мова якої вивчається, але шляхом порівняння відтінює особливості своєї національної культури, знайомить із загальнолюдськими цінностями. Іншими словами, сприяє вихованню школярів у контексті «діалогу культур». Справа полягає в тому, що особливе пізнання  світу тієї чи іншої людської спільноти, звичаї, відображені в культурі, передаються саме мовою. У свій час відомий педагог К.Д.Ушинський відзначав, що кращим і, мабуть, майже єдиним засобом проникнути у характер народу є засвоєння його мови. Адже справжнє знання мови – це знання її внутрішнього духу, її логіки та культури.

      Основними категорійними ознаками СКВ є:

• цілеспрямований, планомірний, організований, систематичний вплив на розвиток і формування особистості;
• процес формування особистості, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сферу виховання;
• розвиток якостей та здібностей, який характеризує професіоналізм особистості;
• світогляд, який формується і розвивається у вихованця;
• взаємозв’язок мови й культури для досягнення певної мети;
• вплив соціокультурних факторів, які спрямовані на підготовку людини до активної участі у житті.

    Отже, СКВ – цілеспрямований, планомірний, організований, систематичний процес формування особистості, який забезпечує розвиток знань, умінь та особистісних якостей, спрямованих на розвиток загального та культурологічного світогляду за умови реалізації  взаємозв’язку мови та культури під впливом соціокультурних чинників: становлення української державності, що передбачає орієнтацію на людину, націю; визначення пріоритетності духовної культури, яка окреслює основні напрями реформування навчально-виховного процесу.

    СКВ учнів здійснюється через систему критичного, толерантного, творчого та доброзичливого ставлення до себе, інших, до нової культури та знань про світ і передбачає формування таких складників:

• риси характеру, погляди чи вірування (релігійні, ідеологічні, філософські), морально-естетичний та емоційно-вольовий досвід, види мотивації і здатність їх усвідомленого цілеспрямованого використання в процесах педагогічного і реального спілкування;
• упевненість у використанні особистісно-соціальної, стратегічної, дискурсної та лінгвістичної компетенцій;
• відкритість та інтерес до нових видів діяльності, інших ідей, людей, народів, цивілізацій;
• бажання співпрацювати, погоджувати погляди;
• бажання зіставляти власну точку зору з наявними системами культурних цінностей і вміння використовувати їх;
• здатність мати власне ставлення, що відрізняється від загальноприйнятого, до культурних відмінностей;
• розуміння історичних коренів, культурних традицій, соціально-політичних інститутів, сучасних подій та життя ровесників у країнах, мови яких вивчаються;
• здатність порівнювати особливості культур народів, мови яких вивчаються, та народів України й обґрунтовувати особисте ставлення до іншої системи культурних цінностей, до проблем, недоліків, переваг порівнюваних культур, а також широкий світогляд на основі аналізу спілкування рідною й іноземною мовами та досвід застосування знань з інших шкільних предметів.

    Педагогічні характеристики СКВ учнів:

• технологічність (головне місце у вихованні займає логіка, побудована не на емпіричних уявленнях, а закономірностях людського сприйняття і психічного розвитку, що й носить усе більш теоретичний характер);
• емоційність (виховання спирається на емоційно-образне сприйняття дійсності й формування емоційного досвіду);
• ситуативність (основним засобом педагогічної діяльності у соціокультурному вихованні стають не традиційні заходи, а виховна ситуація, тобто виховання має ситуативний характер);
• діалогічність (усвідомлення досвіду і виважена позиція створюється у процесі діалогу, разом з усіма суб’єктами виховного процесу відбувається осмислення і співпереживання життєвих учинків особистості);
• перспективність (соціокультурне виховання стає перспективним, коли воно направлене не тільки на усвідомлення життєвого досвіду, але і передбачає відпрацювання і постійне оновлення життєвих позицій).

    Отже, СКВ є невід’ємним компонентом  формування комунікативної компетенції  учнів і повинно відбуватися  в двох видах: на уроках іноземної  мови і під час позакласної роботи. Ви як майбутні вчителі повинні знати як реалізується СКВ, які режими і форми відповідають класній роботі; в яких видах та формах ефективно організовувати позакласну роботу; як правильно відібрати СК матеріал у залежності від мети уроку і матеріалу позакласних заходів; які якості можна сформувати у Ваших потенційних учнів.

    На  уроці іноземної  мови відбувається не тільки навчання, але і виховання через предметний, текстово-виховний, адитивний матеріал, ситуації, теми, сфери, тобто потенціал матеріалу, що використовується. Ми проводимо СКВ в двох форма: індивідуальній та колективній.

    Індивідуальна робота на уроці передбачає виконання завдань одним учнем у класі, що і є реакцією на стимул чи вказівку вчителя або іншого учня. Тут пропонуються такі види індивідуальної роботи, як: опитування, робота з текстом, написання реферату, робота з наочністю, робота з роздатковим матеріалом, які перевіряють здібності та вміння кожного учня.

    Колективна робота на уроці є дуже перспективною, оскільки в ній кожен з учасників, з одного боку не втрачає свого статусу активно діючої особистості, а з іншого, – намагається зайняти свою позицію, що відповідає його можливостям – знанням, умінням, здібностям, мисленню, вольовим якостям тощо, тобто в колективі учень приходить до правильного виховного висновку. Види колективної роботи в класі: дебати, дискусії, рольові ігри, конкурси, змагання, буквені ігри, ігри на здогадку, рухливі ігри, бесіди за круглим столом.

    Щоб СКВ проходило на належному рівні, доцільно б було використовувати такі режими, як фронтальний, індивідуальний, парний, мікрогрупо вий, макрогруповий. (Схема)

    Позакласна  робота дозволяє залучити учнів до неформального вивчення іноземної мови. Традиційно позакласна робота проводиться в трьох формах: індивідуальній, груповій і масовій, кожна з яких має свої види діяльності.

    Індивідуальна форма позакласної роботи відіграє провідну роль, оскільки учні можуть самостійно знаходити СК інформацію, інтерпретувати та коментувати її.

    Групова форма позакласної роботи об’єднує учнів за інтересами і потребами.

    Масова форма позакласної роботи має дати учням можливість продемонструвати свої вміння та навички володіння іноземною мовою, набуті під час навчання. Виховну цінність масових заходів важко переоцінити, вони дозволяють не тільки розширити загальний і лінгвістичний кругозір, але і сприяють формуванню таких важливих якостей, як патріотизм, повагу до іншої культури, почуття гордості за свою культуру.  

    Яскравим  прикладом СКВ учнів на заняттях  – можуть бути так звані нестандартні уроки, які здійснюють соціокультурне виховання за допомогою різних, емоційно-яскравих, нетрадиційних методів і прийомів навчання й виховання, які підвищують мотивацію навчання школярів та служать розвитку багатьох здібностей: уміння декламувати вірші, інсценувати літературні твори, співати іноземною мовою та широко знайомитися з традиціями, звичаями і культурною спадщиною англомовних країн.

    Так, наприклад, у початковій школі у межах СКВ рекомендується використовувати ігрові завдання у формі уроку-казки, уроку-подорожі, уроку-КВНу як способу розвитку спостережливості та кмітливості. Такі типи уроків сприяють поглибленому вивченню іноземної мови та іншомовної культури, дають можливість учням не тільки краще засвоїти мовний матеріал, але й вивчати соціокультурні явища, аналізувати та порівнювати їх.

    У середній школі основою СКВ можуть бути: урок-екскурсія, урок-дискусія, урок-концерт, урок -хіт-парад та інші, які включають соціокультурну інформацію і будуються за допомогою соціокультурних завдань. Такі типи уроків сприятимуть більш глибокому вивченню соціокультурних явищ, їх аналізу.