Сленг як лексика обмеженого вжитку

ЗМІСТ  

ВСТУП………………………………………………………………………3  

Розділ 1. Сленг як лексика обмеженого вжитку……………….…………5  

1.1. Походження терміну  «сленг»…………………………………………5  

1.2. Загальні відомості  про лексику обмеженого вжитку  ……………….7  

1.3. Загальний та  спеціальний сленг………………………………………9  

Розділ 2. Типологічні  відмінності та подібності англійського сленгу…14  

2.1. Арго як підвид спеціального сленгу…………………………………14  

2.2. Римований сленг  як підвид спеціального сленгу………………… 18  

2.3. Сленг в учбовому  закладі…………………………………………….19  

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….22  

Список використаної літератури…………………………………………24  

Вступ  

Актуальність теми. Сленг – це не шкідливе утворення  мови, яке вульгаризує усну мову, а органічна та в деякій мірі необхідна частина цієї системи. Дана проблема є дуже цікавою для лінгвіста.  

Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Сленг – дуже живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою».  

Стан розробки проблеми. Хомяков В. А. у своїй книзі «Введение в изучение слэнга – основного компонента английского просторечия» вказано, що вперше термін сленг зі значенням language of low or vulgar type був засвідчений у 1756 році; з 1802 року цей термін розуміють як The cant or jargon of a certain class or period, а з 1818 року під сленгом стали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sense.  

Загалом, проблемою  вивчення сленгу займались такі вчені: Е. Партрідж, С. Б. Флекснер, В. Фріман, М. М. Маковський, Менкен, А. Баррере, Ч. Леланд, І. Р. Гальпєрін, В. Дж. Бурк (Burke), В. А. Хомяков, І. В. Арнольд, Т. А. Соловьйова та багато інших. Кожен з них досліджував термін «сленг» як такий і певні його особливості. У словниках Хоттена, Бауманна, в статтях вітчизняних дослідників сленга дається довгий список бібліографії; існує чудова праця-довідник Берка, з котрої можна взяти ряд висловлень про сленг письменників та літераторів тощо.  

Об’єкт дослідження – поняття сленгу, англійський сленг, джерела сленгу, його види, форми та використання.  

Предмет дослідження – структурні та семантичні особливості англійського сленгу.  

Метадослідження: дослідити особливості студентського сленгу в сучасній англійській мові.  

Завдання:  

1. Прослідкувати  історію розвитку терміну сленг;  

2. Проаналізувати  наукову літературу з питань  вивчення сленгу;  

3. Визначити поняття  сленг, дослідити роль сленгу в мові;  

4. Спираючись на  матеріали, дослідити особливості студентського англійського сленгу;  

5. Показати на  прикладах студентський англійський сленг в учбових закладах;  

Методи дослідження: порівняльно-історичний, описовий метод та контен-аналіз.  

Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається зі вступу, головної частини, яка складається з двох розділів, висновків та бібліографії.  

Перший роздл включає в себе опис походження сленгу як терміну, пояснення його як лексику обмеженого вжитку та його кластфікація.  

Другий розділ дає  опис таких підсистем сленгу як арго та римований сленг. Показаний сам студентський англійський сленг в учбовому закладі: Winchester College.  

У висновках показані результати досягнення чи недосягнення мети, процес вирішення завдань.  

Розділ 1. Сленг як лексика обмеженого вжитку  

1.1. Походження терміну  «сленг»  

Етимологія терміну  сленг – один з самих суперечливих і заплутаних питань в англійській лексикографії. Важкість розкриття походження терміну поглиблюється його багатозначністю та різноманітною трактовкою сленга авторами словників та спеціальних досліджень.  

Перш всього про  дату появи терміну в літературі. Вперше термін сленг зі значенням language of a low or vulgar type засвітчений в 1756 році; з 1802 року під цей термін підводять The cant or jargon of a certain class or period, а з 1818 року під сленгом почали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sens [34, 29].  

Е. Партридж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін сленг став загальноприйнятим значенням для “illegitimate” colloquial speech, тоді як до 1850 року цим терміном називали всі різновиди vulgar language except cant. Слід зазначити, що з терміном сленг нетермінологічно вживати такі синоніми сленга як argot, jargon, flash, gibberish, cant [7]. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше – до терміну арго [9]. Як лінгвістичний термін, сленг відсутній в словнику С. Джонсона, який був опублікований в 1755 році; в першому стандартному словнику Н. Уебстер, виданому в Америці в 1828 році, термін сленг приведений з поясненням low, vulgar, unmeaning language. Показовим є те, що термін з`явився вперше в спеціальному словнику, а вже потім став використовуватись у тлумачних словниках загального типу [34, 29].  

Саме Гроуз в 1785 році ввів термін сленг як синонім для кент у свій знаменитий словник «низької» мови: slang – cant language. Пояснивши сленг через кент, Гроуз розділяє «низьку» мову на дві частини, називаючи першу частину кентом або сленгом. Словник Гроуза був дуже видатним та вважався еталоном, і, мабуть, тому інші всі автори словників «низької» мови стали пов`язувати сленг з кентом, як слова з одного ж і того джерела – таємної мови мандрівних бідняків – циган, тим паче, що в циганському lingo було слово slang. Гроуз не знайшов родового терміну для другої частини «низької» мови [34, 30].  

Циганська етимологія терміну сленг протрималась майже  до кінця 19 сторіччя, вона дається і у відомому словнику Хоттена, де приводяться такі синоніми сленгу як gibberish – циганський жаргон, flash language – низька вульгарна мова. Він же вказує: slang – the language spoken by Gipseys – low, vulgar, unauthorized language. В кінці 19 сторіччя, коли зросла цікавість, сленг почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. 20-го сторіччя питання про етимологію цього терміну викликає більшу цікавість вчених. Виникають нові гіпотези, більш чи менш науково обгрунтовані, але так і не отримавші загального визнання. Наприклад, в німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang – результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом в висловлюваннях таких як beggar’s lang (uage)®beggar slang (uage), в подальшому з втратою – uage [32, 104].  

Вітчизняний дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг – включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [26, 65].  

І. Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом – той шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар загальноприйнятої розмовної літературної лексики [29, 21].  

Заслуговує уваги  думка М. М. Маковського про діалектне  зародження терміну сленг, але автор  цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвітчено і в циганському грабіжницькому арго [31, 67].  

В кінці 19 століття сленг  почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. Починаючи з  етимологічного словника Скіта, така інтерпретація  походження терміну потратила в  деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредні, Уіклі та Уайльд [34, 30].  

В двадцятому столітті питання походження терміну сленг продовжує цікавити дослідників. Виникають нові гіпотези. Наприклад, у німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang – результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом в висловлюваннях таких як beggar’s lang (uage)®beggar slang (uage), в подальшому з втратою – uage [32, 47]. Найбільш вірогідною є гіпотеза Партріджа, який вважає, що слово slang співвідноситься з дієсловом to sling – to utter, що засвідчує існування такого словосполучення як sling words ще за часів Чосера, а також пізніх сленгових сполучень з тим же дієсловом: sling language – to talk; sling the language – to swear fluently, to speak a foreign language; sling the bat – to speak the vernacular; sling a yarn – to relate a story, to tell a lie; sling (a person) slang – to abuse, scold violently; в останньому виразі slang – impertinence, abuse (значення, засвідчене з 1825 року) [34, 31].  

Таким чином, етимологія терміну сленг зостається досі повністю не розкрита і представляє одну із таємниць англійської лексикографії.  

1.2. Загальні відомості  про лексику обмеженого вжитку  

Лексика (з грец. lexicos – словниковий, словесний) – це сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів [33, 443].  

Існує formal and informal speech [25, 12]. Нас цікавить informal style, тому що саме до цього типу включають сленг [25, 13].  

М.А. Грачов та інші лінгвісти  поділяють всю лексику на літературну  та нелітературну. До літературної лексики відносяться: книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові в офіційній обстановці. Також існує нелітературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю [30, 34].  

Професіоналізми –  це слова, що використовуються невеликими групами людей, об’єднаних певною професією [33, 737]. Наприклад, moonship, soft-landing, etc [35, 18 ].  

Жаргонізми –  соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів [33, 297]. Наприклад, жаргон англыйських льотчикыв: everithing under control, watch your step, etc [35, 18 ].  

Арго – мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю слів, незрозумілих для сторонніх [33, 34]. Наприклад, sap, grapple, equip, forestall та інші [35, 14].  

В англійській лексикології арго – таємні «мови» - жаргони зазвичай називають кент, в іспанській мові – херманія, в німецькій – ротвелш, у французькій – арго. Арго – це професійний жаргон волоцюг, злодіїв, гангстерів та деяких інших суспільних груп (вуличних торговців тощо).  

Вульгаризми – це грубі слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу: засудженими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п [33, 28].  

Останнім часом  все більше вживається термін сленг.  

Сленг – жаргонні слова або вирази; розмовний варіант  тієї чи іншої соціальної або професійної групи [33, 810].  

Сленг – це слова, що часто розглядаються як порушення  норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті [30, 34].  

Сам термін сленг  в перекладі з англійської мови означає:  

1. мова соціально чи професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;  

2. варіант розмовної  мови (в тому числі експресивно забарвлені елементи мови), що не співпадають з нормою літературної мови [30, 35].  

Сленг складається  зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які виникли та спочатку вживалися  лише в окремих соціальних групах, він відображав життєву орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер.  

Деякі дослідники вважають, що термін сленг застосовується у двох значеннях: або як синонім жаргону, або як сукупність жаргонних слів, жаргонних значень загальновідомих слів, жаргонних словосполучень, що належать за походженням до різних жаргонів, та стали якщо не загальновживаними, то зрозумілими для достатньо широкого кола носіїв даної мови.  

Сленгізми загального сленгу та «низькі» коллоквіалізми (два  лексичних пласти з розмитими  межами між ними) разом утворюють  фрагмент загальнонаціональної лексики, який дослідники називають експресивним просторіччям. Цей фрагмент відноситься до стилістично знижених утворень в літературній мові. Він є функціонально-стилістичною категорією та визначається певною сукупністю стилістичних засобів розмовного варіанту літературної мови, займає проміжне положення між лексикою літературного стандарту та нелітературними формами мови [34, 35].  

Слід зазначити, що лексичні засоби етико-стилістичної зниженості зазвичай мають оцінково-зневажливе вживання та загальну негативну експресію, однак якісно відмінну від непристойної: слова не сприймаються як вульгарні, а придають мові колорит фамільярності, хоча існують випадки, коли багато залежить від сфери вживання конкретного слова, що ускладнене соціальними значеннями, емоційним та стилістичним забарвленням, контекстом.  

Нестандартні елементи літературної мови мають певний комунікативний статус та мовну цінність перш за все  як загальноприйняті експресивні засоби стилістично зниженої мови що відображають в деякій мірі функціонально-стилістичне варіювання словникового складу національної мови. Дана варіативність відрізняється від варіативності арготизмів та жаргонізмів, оскільки основними ознаками експресивної лексики виступають загальновживаність та етико-стилістична зниженість, що має за мету створення певного стилістичного ефекту [34, 35].