Робота з тематичною лексикою на уроках англійської мови

Т: "Cinderella" is a fairytale. Etc.

4) Complete my statements.

T: "Robinson Crusoe" by Daniel Defoe is ...

P: "Robinson Crusoe" by Daniel Defoe is an adventure story.

Т: "Robinson Crusoe" by Daniel Defoe is an adventure story. Etc.

5) Answer my questions.

T: What's your favorite poem?

P: The poem "My Heart's in the Highlands" by Robert Burns. Etc.

6) Tell the class about your favourite novel, poem, short story, fairytale, play, etc.

T: My favourite play is "The Importance of Being Earnest" by Oscar Wilde.

P1: Мy favourite story is "Taras Bulba" by Gogol.

P2: My favourite short story is "The Last Leaf by O.Henry. Etc.

7) Write a note to a class-mate. Ask him/her about his/her favourite novel /story/play/ poem. Wait for the answer.

Робота над засвоєнням активного запасу при вивченні нової теми може бути наступна:

1. Хорове повторення за вчителем слів і словосполучень з метою засвоєння їх слухового образу.

2. Кількаразове прослуховування та повторення слів і словосполучень за вчителем з опорою на образне унаочнення (завжди легше проілюструвати словосполучення або ціле речення з новим словом, ніж окреме слово).

3. Відповіді на запитання у такій послідовності:

а) загальні запитання (Чи це ... ?, Чи ти ... ? тощо), які вимагають короткої відповіді: Так або Ні;

б) альтернативні запитання (Це стіл чи стілець? Він пише чи читає? тощо), які дають можливість вибору;

в) спеціальні запитання, які передбачають власне визначення предмета, якості, місцезнаходження тощо.

Вправи такого типу можна організувати як роботу в парах: учитель демонструє предмети або їх зображення, дії, якості предметів тощо, а учні звертаються один до одного із серією запитань, аналогічних до запропонованого вчителем. Дещо гіршим слід вважати фронтальне виконання таких вправ, коли вчитель демонструє предмети і сам звертається до класу з серією запитань.

Таку форму тренування легко організувати, коли опрацьовуються слова одного класу (назви меблів, кольори, назви професій, назви видів спорту, назви магазинів, визначення часу, місцезнаходження предметів тощо).

4. Повторне застосування зазначених вище форм роботи на наступному уроці.

5. Запис слів і словосполучень у словнички та їх хорове проговорювання. Відповідно до принципу усної основи, ця форма роботи застосовується, починаючи з другого року навчання іноземної мови.

6. Завдання додому -- за допомогою словника визначити і записати у свій словничок значення слів і словосполучень, а також вивчити («довчити») їх.

7. Закріплення знань лексичного матеріалу в паpax. Для цього на основі словничка складають списки слів і словосполучень на картках: на одній -- рідною мовою, на другій -- іноземною. Такі картки учні можуть підготувати вдома. Картки дають можливість організувати як засвоєння мовного матеріалу, так і взаємний контроль його знань.

Засвоєння. Учень А користується карткою із списком словосполучень рідною мовою. Він називає словосполучення вибірково і пропонує учневі В перекласти їх на іноземну мову. Учень Б, користуючись карткою Із списком словосполучень іноземною мовою, повинен вибрати і прочитати відповідні словосполучення.

Контроль. Учень А користується обома картками і опитує учня Б, пропонуючи всі словосполучення із списку в довільному порядку. Учень Б при цьому ніякою опорою не користується. Про результат перевірки доповідають учителю.

Така робота над лексикою має й певні виховні можливості: формує в учнів почуття відповідальності, вимогливість до товариша, чесне ставлення до навчання.

8. Індивідуально-масове тренування у класі та вдома. Тут можна запропонувати такі завдання:

1) Виконайте розпорядження вчителя (включаються нові слова, виконують всі учні).

2) Намалюйте названі предмети (дається список іменників).

3) З поданих слів виберіть ті, що стосуються певної теми (пропонується список слів).

4) Назвіть хором предмети, які показує вчитель.

5) Вставте замість крапок потрібне слово (пропонуються два слова для вибору, виконується письмово);

6) Назвіть предмети, зображені на малюнку (на столі вчителя тощо).

7) Поєднайте правильно слова (пропонуються два стовпчики слів, наприклад, іменників і прикметників).

8) Прокоментуйте зміни у предметній ситуації (учитель переставляє або замінює предмети на столі, Змінює зображення на фланелеграфі тощо).

9) Складіть речення за картинкою, використовуючи назви позначених предметів (пропонується сюжетна картинка, на якій певні предмети позначено стрілочкою або цифрою).

10) Включення лексичних одиниць у вправи на формування навичок говоріння [19, 87].

На всіх етапах роботи звертається увага учнів на функцію структурно-службових слів, навіть якщо вони не входять до списку, який опрацьовується.

Поряд з умовно-комунікативними у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО:

-- повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем/ диктором з виділенням наголосу, важкого звука, звукосполучення;

-- згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;

-- групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо;

-- розташування слів в алфавітному порядку;

-- згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття (наприклад, меблі -- стіл, стілець, шафа тощо);

-- вибір з ряду слів того слова, що відповідає (не відповідає) даній темі;

-- заповнення пропусків у реченнях відповідними словами;

-- називання слова за його дефініцією або зображенням;

-- вибір синоніма (антоніма), еквівалента рідною мовою до даного слова/ словосполучення з кількох даних;

б) на засвоєння сполучуваності слів:

-- складання словосполучень з окремих слів;

-- розширення речення за рахунок означень до виділених іменників, додатків до дієслів-присудків тощо;

-- називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом, прикметників - з даним іменником тощо;

-- вилучення слова (з ряду слів), яке не поєднується з ключовим словом;

-- заходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень іноземної мови.

 

 

2.3 Автоматизація дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенціального словників

 

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи, тому що учень зустрічається насамперед з формою ЛО, а її значення він має зрозуміти, виконавши певні дії та операції, а саме:

-- заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

-- співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;

-- вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

-- вибір з тексту слів на основі їх семантичної/тематичної спільності;

-- вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті;

-- знаходження в тексті незнайомих слів, що передають додаткову інформацію;

-- знаходження в тексті слів, що виражають позитивну або негативну оцінку, характеристику тощо;

-- знаходження в тексті інтернаціональних слів;

-- підбір до даних інтернаціональних слів відповідних еквівалентів рідної мови;

-- визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами (наприклад, snowman - сніговик)

-- визначення значення похідних слів, утворених від відомих коренів за допомогою відомих афіксів (наприклад, helpless - безпомічний);

-- визначення значення незнайомих слів, утворених за конверсією (наприклад, water - вода, to water - поливати)

-- здогадка про значення незнайомого слова, словосполучення за контекстом (наприклад, It was hot. We were working in the field. I asked a friend of mine: "Have you brought any water with you? I am thirsty").

Робота над пасивним запасом зосереджується переважно в старших класах і зорієнтована на збільшення питомої ваги читання. Засвоєння лексики тут іде двома Шляхами: а) через її цілеспрямоване опрацювання перед проведенням ґрунтовного читання і б) у процесі мимовільного запам'ятовування під час ознайомлюючого і домашнього читання. У першому випадку лексику опрацьовують у вправах протягом одного-двох уроків з наступним домашнім письмовим або усним завданням та з опорою на словничок. Після цього слова закріплюються у процесі самого читання. У другому випадку словниковий запас розширюється за рахунок так званого потенціального словника.

Цілеспрямоване засвоєння лексичного запасу включає такі етапи:

1. Хорове повторення слів і словосполучень за вчителем (здебільшого у формі фонетичної зарядки на початку уроку).

2. Запис необхідних для засвоєння словосполучень у словнички (без перекладу і транскрипції).

3. Хорове читання нових словосполучень з попутним поясненням їх значень.

4. Домашнє завдання: користуючись словником, перекласти слова і словосполучення, виписати їх З транскрипцією і перекладом у словнички та запам'ятати значення. Для такого засвоєння слід добирати лише найбільш уживані слова та словосполучення.

5. Письмові вправи (у класі та вдома) на закріплення слів і словосполучень.

6. Контроль -- фронтальний, або в парах (див. вище п. 7). Замість спеціальних карток тут можна застосовувати учнівський словничок. Учень А пропонує учневі Б перекласти словосполучення з іноземної мови на українську.

7. Включення лексики у процес читання.

При засвоєнні мовного матеріалу можливе застосування навчальних задач. Їх можна пропонувати з метою розширення словникового запасу учнів, особливо при засвоєнні словотворчих елементів. Ось приклади таких задач:

Користуючись текстом, з'ясуйте, яке значення мають в англійській мові суфікси -ful і -less.

До задач лексичного характеру можна віднести ребуси, кросворди та інші форми роботи творчо-пошукового характеру. У процесі розв'язання таких задач засвоюються відповідні лексичні одиниці. Такі задачі, безумовно, могли б мати велике значення як фактор розвитку учнів, проте в школі вони широко не застосовуються через брак часу та необхідність перенесення акценту на мовленнєву діяльність [7, 167].

При засвоєння лексичного матеріалу з метою формування лексичних навичок іншомовного мовлення, слід вказати на особливості застосування різних лексично спрямованих вправ на різних етапах навчання.

На першому етапі переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом учителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як у класі, так і вдома.

На другому етапі зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно. Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються некомунікативні у зв'язку з ускладненням лексичного матеріалу, що потребує використання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов'язаних з формою, значенням та вживанням ЛО.

На третьому етапі поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.

 

 

Висновки

 

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземної мови - «Робота з тематичною лексикою на уроках англійської мови в загальноосвітній середній школі». Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою дали змогу зробити наступні висновки.

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і навіть так званим "готовим" реченням (тобто таким, що не змінюється у мовленні).

У шкільному лексичному мінімумі, так само, як і в граматичному, розрізняють активний мінімум і пасивний мінімум.

Активний лексичний мінімум -- це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі, а також розуміти думки інших людей при аудіюванні та читанні.

Пасивний лексичний мінімум -- це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Є чимало способів для семантизації тематичної лексики та активізації її в усному чи письмовому мовленні. Деякі теоретики та практики мови наголошують на необхідності застосування рідної мови для семантизації лексики для її кращого запам'ятовування та свідомого застосування в актах комунікації. У групах з низьким рівнем мовної підготовки, у яких, до того ж, одне-два заняття на тиждень, вчителю важко відійти від традиційної тріади минулого століття: читання - переклад - механічне заучування напам'ять застарілих і далеких від реального життя текстів, які практично переповнені термінами. Проте в групах інтенсивного вивчення англійської мови така схема не спрацьовує. Тексти учні читають в позакласний час, а на занятті йде обговорення дискусійних (проблемних, контроверсійних) питань, коментування та критичний аналіз прочитаного з проекцією на українські реалії, а також з порівнянням зарубіжного й українського досвіду ринкових перетворень.

Практично методика опрацювання та засвоєння тематичної лексики йде за такою схемою:

* усна презентація лексики, її дефініція, з'єднуваність з іншими словами, способи деривації, приклади вживання в певних зразках;