Особливості словесного наголосу в сучасній англійській мові

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний  педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

 

 

Кафедра германської філології

 

 

Особливості словесного наголосу в сучасній англійській  мові

 

 

Реферат

з основ наукових досліджень

                                                              студентки 31 групи (301 п.)

                                              факультету іноземних мов

                                                   Сотнікової Наталії Сергіївни

 

 

                                                               Науковий керівник –

                                                               Кандидат філологічних наук,

                                                               Доцент  Снісаренко І.Є.

 

Кіровоград – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ НАГОЛОСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ 

МОВІ…………………………………………………………………...5

1. Словесний наголос в англійській мові в порівнянні з

українською……………………………………………………..5     

                 1.2.    Види наголосу в залежності від форманту……………………5

                 1.3.     Функції наголосу…………………………………………..…..6

1.4.     Ступені словесного наголосу………………………………….7

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………….7

РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ НАГОЛОСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ В РІЗНІ

                ПЕРІОДИ………………………………………………………………8

                2.1. Словесний наголос в германських мовах……….…….….…8

                2.1.1. Перехід від вільного наголосу до фіксованого…….…..…..8

  2.1.2.   Причини зміни в системі наголосу германських мов. Теорія 

                            субстрата………………………………………………………..8

   2.2.   Нормандське завоювання та його вплив на систему наголосу        

                          в англійській мові……………………………………….…….9

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………15

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ СФОРМОВАНІ ТЕНДЕНЦІЇ СЛОВЕСНОГО

                 НАГОЛОСУ ТА СЕМАНТИЧНИЙ ФАКТОР …………….….16

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3………………………………………19

ВИСНОВКИ…..………………………………………………………………...20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..…………………………………...21

ВСТУП

Словесний наголос в англійській  мові  є однією з важливих змісторозрізнювальних  одиниць. В давньогерманських мовах  наголос був вільний, та згодом він  зафіксувався на корені слова. В процесі  історичного розвитку вже окремо англійської мови позиції наголосу стали набагато варіативнішими. На позицію наголосу впливали різні  фонетичні, лексичні процеси, граматичні реформації. В цих галузях проведено  багато ґрунтовних досліджень. У фонетичному ракурсі цей аспект розглядали  Аракін В.Д.[1], Бруннер Карл [2], Іванова І. П., Чахоян Л. П., Беляєва Т.М.[3]. Однак найбільш ґрунтовне і чітке уявлення надає Расторгуєва Т.А. в підручнику «Історія англійської мови», в якому спостерігається еволюція словесного наголосу в різні періоди розвитку англійської мови [4].

Однак найголовнішим критерієм визначення позиції наголосу,  якому приділяється другорядне значення, є історичний контекст, який допомагає виявити конкретні умови(історичні, соціальні, політичні, культурні…), що  спричинили ті чи інші зміни позицій наголосу і, який і визначає актуальність дослідницької роботи.

Метою дослідження є виявлення взаємозв’язку різних історичних умов та наголосу у період становлення сучасної англійської мови.

Завданнями дослідження є:

1. Дослідити особливості наголосу сучасної англійської мови;
2. Вивчити еволюцію наголосу у різні періоди розвитку англійської мови (вплив історичних подій на формування наголосу);
3. Розглянути роль інших мов у формування наголосу сучасної англійської мови.
4. Вивчити сучасні тенденції словесного наголосу.

Об’єктом дослідження є наголос в англійській мові, предметом – зміни наголосу протягом історичного розвитку англійської мови.

 

Методи дослідження:

1. критичний огляд літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ НАГОЛОСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

 

1. Словесний наголос в англійській мові в порівнянні з 

українською

Словесним наголосом називається  артикуляційне виділення одного зі складів в двоскладовому або  багатоскладовому слові. 

В деяких мовах наголос  падає завжди на означений склад, наприклад, у французькій мові –  на останній. В англійській мові, як і в українській, наголос вільний, тобто в різних словах може падати на різні склади. Англійській наголос  більш сильний, ніж в український  мові, з більш напруженою артикуляцією.

В англійській мові 4 фактори  можуть виділити наголошений склад          з-поміж інших, таким чином даючи йому ознаку наголошеного:

• гучність;
• висота звуку (або напруженість);
• довжина звуку;
• якість звуку.

На фізичному рівні  з цими категоріями співвідносяться  інтенсивність, довгота, частота і структура форманта [див.6].

В українській мові виділення  наголошеного складу досягається такими ж засобами, окрім довжини і  якості голосного.

 

2. Види наголосу в залежності від форманту

 

  Якщо виділення наголошеного складу досягається головним чином за допомогою інтенсивності артикуляції такий тип наголосу називається динамічним.

Якщо на виділення наголошеного складу в першу чергу впливає  висота звуку чи музичного тона, таке акцентування називають музикальним  або тонічним. Але воно не характерне для англійської мови (в основному  такий засіб використовується в  японській, корейській і інших східних  мовах).

Якщо виділення наголошеного складу досягається за допомогою  кількісних змін голосних, які в  наголошених складах довші, ніж  в ненаголошених, такий тип наголосу називається кількісним.

Відповідно якісний тип  досягається якісними змінами голосних. Традиційно в англійській мові наголос визначається як динамічний [див.5].

 

3.  Функції наголосу

        Функції наголосу в англійській мові не мають певних особливостей і співпадають з функціями в багатьох інших мовах, в тому числі і в український. В першу чергу наголос в англійській мові виконує конститутивну тобто словоорганізуючу (з точки зору того, хто говорить) або словопізнавальну (зі сторони того, хто слухає). Словесний наголос об’єднує деяку кількість складів в одне слово, яке наділене певною семантикою. Ця функція є універсальною для всіх флективних мов.

Другою важливою функцією наголосу є  дистинктивна функція, оскільки вона слугує засобом розрізнення двох слів, які відносяться до різних частин мови. Зазвичай, в іменниках наголос падає на перший склад, а в дієсловах на другий.

 

Наприклад:

                                               іменник                           дієслово

increase -              ['ɪŋkri:s] [ɪn'kri:s]

import -  ['ɪmpɔ:t] [ɪm'pɔ:t]

object  ['ɒbdʒɪkt] [əb'dʒekt]

Отже, словесний наголос  може розрізняти лексичне значення слова, виконуючи дистинктивну функцію [див. 5].

4. Ступені словесного наголосу

 В український мові існує лише 2 ступені наголосу – наголошені і ненаголошені склади. В англійській мові розрізняють більше ступенів, які мають іншу спрямованість, і спричинені, на мою думку, історичними причинами і впливом інших мов. Ці причини я опишу у наступному розділі. Що ж до ступенів, то в наголос в англійській мові може бути:

• Первинним (primary) –наголошені склади. Слово може мати лише один первинний наголос;
• Вторинним або другорядним (secondary) – напівнаголошені склади.
• Третинним (tertiary) – розташування потенціального ритмічного наголосу( такту) або після первинного наголосу або між вторинним і первинним [див. 6].

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Отже, в сучасній англійській  мові словесний наголос вільний. Він визначається 4 факторами –  гучність, висота, довжина і якість звуку. В залежності від цих факторів виділяють 4 види наголосу – динамічний, музикальний, кількісний, якісний. В  англійській мові домінантним є  динамічний вид. Словесний наголос  виконує 2 основні функції – конститутивну  і дистинктивну. Існує 3 ступені словесного наголосу – первинний, вторинний  і третинний.

 

 

 

 

Розділ 2. ЕВОЛЮЦІЯ НАГОЛОСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ В  РІЗНІ ПЕРІОДИ

 

       2.1. Словесний наголос в германських мовах

Оскільки англійська мова відноситься до індоєвропейської сім’ї, германської групи, логічно було б почати  з розгляду позицій  наголосу в германських мовах.

2.1.1. Перехід від вільного наголосу до фіксованого. В усіх писемних пам’ятках германських мов, починаючи с найдревніших, наголос падає завжди на початковий (кореневий) склад. Такий висновок можна зробити з одного боку, трактуючи ненаголошені голосні суфікси, а з іншого – з алітерації.

Між тим, закон Вернера, який побудований на порівнянні германських  мов з відповідними грецькими, санскритськими і слов’янськими, показує, що були випадки, коли перший склад був ненаголошений. Звідси можна зробити висновок, що спочатку і в германських мовах  існувала система вільного наголосу, яка збереглась в інших індоєвропейський мовах (слав’янській, грецький).

Таким чином, уже в стародавніх  германських пам’ятках ми знаходимо  систему фіксування наголосу на першому  складі, яка виявилась результатом  зміни в системі наголосу і  витіснення початкової системи вільного наголосу [див. 4, с.34-35].

 

2.1.2. Причини зміни в системі наголосу германських мов. Теорія субстрата. Очевидно, що причини будь-яких фонетичних змін мови потрібно шукати або у внутрішніх факторах, які діяли в самих германських мовах, або у зовнішніх, які вплинули на фонетичну систему германських мов.

У випадку, де на фонетичний склад мови вплинули зовнішні фактори, дуже поширеною є теорія субстрата («підшару»). Зміни в системі наголосу германських мов спричинені подіями в суспільному житті племен, які говорили на цих мовах. Можна припустити, згідно цієї теорії, що германські мови виникли в результаті підкорення частиною племен, які говорили на індоєвропейських мовах, якихось інших племен, які розмовляли, певно, на не-індоєвропейських мовах. Підкорені племена засвоїли мову переможців, але внесли  в  неї деякі вимовні звички, властиві тій мові, на якій говорили. Ці вимовні звички і відобразились на германських мовах, які виникли в результаті цього змішування. Цілком природно припустити, що в початковій мові підкорених племен існувала система фіксованого наголосу на першому складі, яка і була засвоєна германськими мовами.

Противники теорії субстрата, вказуючи на те, що вона не може отримати беззаперечного підтвердження, намагаються  знайти причини зміни системи  наголосу у внутрішньому розвитку самих  германських мов. Наприклад, зміна  пояснюється прагненням германців  виділяти за допомогою наголосу той  склад слова, який є носієм дійсного значення, тобто кореневий склад

[див. 4, с.35-37].

 

2. Нормандське завоювання та його вплив на систему наголосу в англійській мові

 

Масштабним завоюванням  Англії можна вважається Скандинавське. Напади скандинавських племен почались у VIII столітті. Скандинавські діалекти, на яких розмовляли завойовники, відносились до групи північно-германських мов, і за своїм фонетичною і граматичною будовою були доволі близькими до давньоанглійської мови. Тому скандинавські завоювання не вплинули на систему наголосу  в давньоанглійській мові, хоч і спричинили ряд інших фонетичних змін. Та найбільш впливовим і масовим було Нормандське завоювання, яке почалось в 1066 році.