Лінгвоконцептологія і термінознавство

ЛІНГВОКОНЦЕПТОЛОГІЯ І ТЕРМІНОЗНАВСТВО

(аналітичний огляд)

На рубежі ХХ-ХХІ ст. у лінгвістиці та суміжних із нею науках активізувалися поняття, що стали наскрізними для багатьох молодих дисциплін (антропоцентричної та когнітивної лінгвістики, глибинної і ситуаційної семантики, дискурсознавства, лінгвокультурології, етнопсихолінгвістики тощо). Одним із них є поняття концепту.

Посилений інтерес науковців до цієї універсалії, осмислення її природи, структурно-змістової організації як мовно-ментальної, когнітивної та лінгвокультурної одиниці, вербальних та невербальних форм її вираження, специфічних властивостей, статусних характеристик, типологічних різновидів та архітектоніки в різних картинах світу, продукування нового методу дослідження - концептуального аналізу і т. ін. - усе це засвідчує той факт, що на сьогоднішній день, як цілком слушно зазначає С. Воркачов, "на стику лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики можна прогнозувати становлення лінгвістичної концептології (лінгвоконцептології) [курсив - В.І.], у завдання якої ввійде, преш за все, визначення свого об'єкта та розроблення методологічної бази його дослідження" [Воркачев, 2002]. Іншими словами, є сенс говорити про новий об'єкт наукових пошуків та пов'язану з ним проблематику.

У контексті сучасних лінгвоконцептологічних проблем особливо привертає на себе увагу проблема концептуальної репрезентації фрагментів знання, коли до опису вербальних форм вираження концептуальних структур (лінгвістичний аспект) залучається ще й аналіз екстралінгвальних чинників. Це можуть бути, наприклад, відомості про особливості життя й побуту того чи іншого етносу (народу), його історію, географічне розташування, [духовну та матеріальну] культуру, звичаї, традиції, вірування, міфологічні уявлення, архаїчну свідомість, менталітет, художню творчість тощо (зв'язок лінгвоконцептології з культурологією, етнологією, етнографією, фольклористикою, мистецтвознавством, країнознавством, історією); про взаємозв'язок явищ природи, суспільства й людського мислення залежно від властивостей, потреб та поведінки окремого індивіда / соціуму / етносу як в онтогенезі, так і філогенезі (зв'язок лінгвоконцептології з антропологією, психологією, етнічною психологією, соціологією, праксеологією, палеонтологією) та ін. коментарі. Відтак концептуальний підхід до вивчення окремих мовних об'єктів або явищ має потенційну можливість укорінення передовсім у лоні межових дисциплін - лінгвофольклористики, психолінгвістики, етнопсихолінгвістики, лінгвософії, філології (лінгво-літературознавства), соціолінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології, антрополінгвістики, лінгвогеографії, лінгвогносеології, лінгвопраксеології, лінгвопалеонтології, лінгвокраїнознавства і т. ін., що продукують крос-галузеве бачення тієї чи іншої проблеми.

Новий напрям лінгвістичних досліджень поєднує у собі також відомості з конкретного - загального, теоретичного - прикладного, синхронічного - діахронічного мовознавства, його розділів, або підрозділів (фонетики, фонології, акцентології, морфонології, граматики - морфеміки, морфології, синтаксису, словотвору, лексикології, фразеології, ономастики, термінології, діалектології, стилістики, етимології, лексикографії / термінографії / ідеографії та ін.), що дає підстави говорити й про його крос-лінгволектний характер.

Цей напрям лінгво-енциклопедичних пошуків, зародження якого можна датувати кінцем ХХ (90-ті роки) - початком ХХІ ст., виник у контексті функціоналізму (мова як засіб спілкування та оформлення думки / транслятор думки), що прийшов на зміну структуралізму (мова як структура) та генеративізму (мова як спеціальний вроджений / породжувальний механізм думки), зокрема на межі взаємодії когнітивної та антропоцентричної наукових парадигм (лінгвістичне знання суб'єктивне, той самий лінгвістичний об'єкт може бути описаний по-різному). Саме переорієнтація мовознавців із об'єктів (мовна одиниця або мовне явище) на суб'єкт пізнання - людину ("аналізується людина в мові і мова в людині" [Маслова, 2001, 6], "людський фактор в мові" і "мовний фактор в людині" [Роль человеческого фактора в языке, 1988, 9]), а також зосередження уваги на проблемі "мова і мислення" - "мислення і мова" в різному її трактуванні, власне, й спричинила формування лінгвоконцептології, оформлення якої ініціювали наукові праці С.Аскольдова, Р.Павільоніса, Р.Джекендоффа, Л.Барсалоу, Дж.Фодора, Ж.Дельоза, Ф.Гваттарі, А.Вежбицької, Є.Кубрякової, В.Дем'янкова, В.Колесова, Д.Лихачова, Ю.Степанова, І.Стерніна, З.Попової, Н.Арутюнової, О.Бабушкіна, В.Карасика, Г.Слишкіна, С.Нікітіної, О.Селіванової, С.Жаботинської, Т.Космеди, І.Голубовської та ін.

На сьогоднішній день в її лоні, на наш погляд, можна виділити п'ять основних аспектів загальної проблеми концептуальної репрезентації знань, що активно оформлюються як цілком самодостатні напрями наукових пошуків:

1) етнолінгвоконцептологія, що тісно взаємодіє із лінгвокраїнознавством, лінгвокультурологією, етнолінгвістикою, етнопсихолінгвістикою і представлена науковими дослідженнями концептів окремої [eтно]культури, або [етно]культурних концептів (В.Топоров, Ю.Степанов, В.В.Жайворонок, С.Воркачов, Є.Воркачова, О.Прохвачова, О.Селіванова, С.Форманова, Т.Мазур, К.Антонюк, О.Петриченко, Ж.Черська, І.Розмаріца, Т.Попова, Т.Чаюк, О.Швед та ін.);

2) порівняльна лінгвоконцептології, в аспекті дослідницьких проблем якої порівняння концептуальних картин світу різних [етно]культур або концептуалізацію того самого фрагмента дійсності чи знання про нього як міжмовної універсалії в різних лінгвокультурах (А.Вежбицька, М.Красавський, Г.Макарова, І.Голубовська, В.Старко, С.Запольських, У.Карпенко, С.Мартінек та ін.);

3) художня лінгвоконцептологія у її тісній взаємодії з лінгвостилістикою та лінгвофольклористикою, об'єктом дослідження якої є або [літературно-] художні концепти, що їх вивчають мовознавці та літературознавці з огляду як на окремий літературно-художній твір, так і життєдіяльність того чи іншого поета / письменника, або [художні] концепти в контексті уснопоетичної народної творчості (М.Ткачук, Д.Колесник, Л.Масенко, А.Башук, Н.Юшкова, І.Каменська, Н.Єремеєва, Г.Пасічник, Л.Іванова, В.Кононенко, М.Вовк, О.Кагановська, Н.Кулик, Н.Зайчук, Т.Ященко, О.Сахно, Н.Банковська, С.Шуляк, О.Криштанович, Н.Вдовиченко, І.Павленко та ін.);

4) наукова [лінгво]концептологія у її тісній взаємодії з термінознавством, у центрі уваги якої перебувають наукові концепти переважно суспільних наук (Н.Арутюнова, Т.Волкова, В.Зусман, Т.Скороспєлова, К.Петров, Дж.Сартори, А.Соколова, Г.Огаркова, В.Кравченко та ін.);

5) лінгвоконцептографія, або лінгвоконцептологічна лексикографія, пов'язана зі створенням словників концептів, і в цьому контексті словників стереотипів, символів, образів, констант національної свідомості та опрацюванням їхніх теоретичних засад, що виявляє тісні зв'язки як із власне лексикографією та ідеографією, так і соціо- та [етно]психолінгвістикою: Laffal J. A Concept Dictionary of English (1973); Slownik stereotypzw i symboli ludowych / Koncepcija calosci i redakcja: Jerzy Bartminski (1996, 1999); Степанов Ю. Константы. Словарь русской культуры (1997); Словник символів культури України / За ред. В.Коцура, О.Потапенка, М.Дмитренка (2002); 100 найвідоміших образів української міфології / За ред. О.Таланчук (2002) та ін.; Україна в словах. Мовокраїнознавчий словник-довідник: Навчальний посібник / Упоряд. Н.Данилюк (2004) та ін.

У лінгвоконцептологічних дослідженнях стають помітними тенденції до вивчення концептуальних структур:

1) у межах однієї або кількох функціонально визначених картин світу, наприклад: наївно-побутової, художньої та частково наукової (М.Красавський, І.Голубовська); наївної (лише із фрагментарним залученням художнього бачення) та наукової (С.Жаботинська, В.Карасик, Г.Слишкін, Я.Набієва, Л.Сваричевська, Г.Огаркова); побутової (наївної) та художньої (О.Селіванова, Н.Гуйванюк, Н.Руснак, С.Воркачов, О.Аргуткіна, О.Прохвачова, Є.Яковенко); наукової та художньої (Т.Космеда);

2) крізь призму того чи іншого рівня організації лінгвістичного знання, наприклад, лексико-семантичного та лексико-фразеологічного (О.Селіванова, Г.Пасічник, Г.Кравченко, Н.Шаповалова, В.Кравченко, Н.Лантух, І.Павленко, С.Мартінек, Є.Давиденко, Т.Сорока, Н.Іваненко, О.Вострова, Ж.Черська, З.Гузенко та ін.), граматичного (С.Жаботинська, Т.Ященко) або різних організаційних рівнів, зокрема лексичної (лексико-семантичної та лексико-фразеологічної), словотвірної, синтаксичної, а також сенсорно-рецептивної та емоційно-оцінної концептуалізацій дійсності (І.Голубовська);

3) у контексті певного розділу мовознавства, наприклад, діалектології (Н.Гуйванюк, Н.Руснак), психолінгвістики (С.Мартінек), лінгвокультурології (С.Воркачов), етнопсихолінгвістики (В.Красних) тощо;

4) з огляду на той чи інший мовний аспект, наприклад, аксіологічний (Т.Космеда), фреймовий (С.Жаботинська, У.Карпенко), дискурсивний (К.Кусько, Л.Науменко) тощо.

Сьогодні можна також говорити й про впровадження лінгвоконцептологічного підходу в термінознавство. З'являються наукові розвідки, зорієнтовані на когнітивне, зокрема дискурсивне та власне концептуальне бачення галузевих термінологій в контексті міждисциплінарних зв'язків. Це переважно дослідження-описи:

·                   окремого наукового концепту (концепт = концептосфера як мінімум інформації, фрагмент-одиниця), наприклад: інтерпретації базових метафоричних моделей концепту "Європа" в політичному дискурсі з питань європейської інтеграції (В.Кравченко); лексичної, граматичної та лексико-граматичної репрезентацій наукового емоційного концепту "кохання" в таких наукових дисциплінах, як феноменологія, фізіологія, політична філософія, генетика тощо (Г.Огаркова); теоретичного та прагматичного розуміння концепту "символ" у науковій (філософська, психологічна, психоаналітична, лінгвофілософська, етнолінгвістична, герменевтично-філософська, формально-логічна акциденції) та мовній картинах світу (Л.Сваричевська); структуризації концептосфери чай шляхом логічного поділу її на термінологічні поля в українській підмові харчування та торгівлі (С.Руденко, Л.Сапожнікова) [Кравченко, 2003; Огаркова, 2004; Сваричевська, 2994; Руденко, Сапожнікова, 2004]; взаємодія етичних концептів "истина", "добро", "красота" (Н.Арутюнова); "прекрасное" - "уродливое" у французькому арго (Е.Береговська) [Логический аналіз язика, 2004, 5-29];

·                   концептуального апарату тієї чи іншої галузі знання, концептуарії того чи іншого наукового або термінологічного дискурсів, наприклад: в галузі семіотики - концептів "образ", "фігура", "метафора", "символ", "знак", "емблема" (Н.Арутюнова) [Арутюнова, 1999, 313-346]; в діловому англомовному дискурсі - концептів busy (діяльний, зайнятий), enterprise (підприємництво), manage (керувати), market (ринок), profit (прибуток), business (справа, бізнес) (Л.Науменко) [Науменко, 2004]; концептуального апарату термінології англійського літературознавства (Т.Волкова) [Волкова, 2002];

·                   термінологічних одиниць як номінацій, що є національно специфічними формами мовного вираження (лексичними репрезентаціями) єдиного інваріанта наукового знання того чи іншого образу відповідного предмета або поняття, тієї чи іншої концептуальної моделі, наприклад, предметів і понять морської справи (Н.Полупанова) [Мова і культура, 2002, 73-77];

·                   концептосфери певної галузі знання (концептосфера як максимум інформації, сукупність фрагментів-одиниць), наприклад: концептосфери економіки як системної сукупності "поняттєвих областей, знань, теорій, що відображають суспільно-економічні відносини між людьми, досвід" за допомогою такого структурного елемента як термінологічний фрейм - лексико-семантичної системи термінологічних одиниць, що асоціюються з відповідними економічними знаннями, теоріями, концептом, де зміст концепту може змінюватися в залежності від конкретних економічних, політичних, етнічних обставин (С.Рибачок) [Мова і культура, 2002, 73-77]; концептуального поля "прекрасное" в ідеосфері Г.Іванова (І.Тарасова); [Логический аналіз языка, 2004, 136-142];

·                   концептуарії форми в контексті етнопсихічних особливостей мислення українців, репрезентованої в словообразах - "відео"- / візуально-графічній формі терміна на позначення архітектурної та предметно-просторової форми, а також у мислеобразах - геометричних першотектонах внутрішньої форми як первісно етимологічного значення (Х.Крамарчук) [Крамарчук, 2004];

·                   термінології як метамови в контексті дискурсу, де концепт розглядається як головна опосередковуюча філософсько-світоглядна концепція між соціумом та універсумом (космосом) і водночас символічний інтенціональний образ, який експліцитно об'єктивується в обрядових термінах, а імпліцитно - в численних обрядових атрибутах (Ф.Євсєєв) [Мова ы культура, 2002, 14-30].

·                   концептуальних метафор у науковому тексті, наприклад: корелятів концептуальних метафор, які використовуються в англомовних наукових текстах, що репрезентують основні домени концептосфери людина (І.Школенко) [Школенко, 2003] тощо.

Лінгвоконцептологічний підхід у термінознавстві перегукується із власне впровадженням наукового методу концептуального аналізу в різні галузі суспільного знання, що знайшло відображення в оперуванні терміном науковий концепт. Сьогодні в галузі суспільних наук [безвідносно до лінгвістичного аспекту] як наукові розглядають, наприклад, концепти"етнос", "нація", "комунікація", "спілкування" у фаховій мові вчених-гуманітаріїв (М.Каган);"ментальність" у межах курсів "Антропологія культури", "Теоретична етнологія", "Культурна антропологія" (А.Соколова);"жанр" (С.Штирков); "література" (Ж.Дельоз);"тероризм" (К.Петров); "плюралізм", "інтеграція", " мобілізація" та ін. у порівняльній політології (Дж.Сарторі) тощо [Левчук, Егоров, 2003; Соколова, 2002; Штырков, 1998; Кузнецов, 2003; Петров, 2003; Сартори, 2003; Сартори, 2003*; Сартори, 2003**]; концепту "красоты" крізь призму металексики (О.Леонтьєва) [Логический анализ язика, 2004, 561]; концепти "система", "функция", "доминанта", "установка", "литературная личность", "литературный факт", "литературная эволюция" у філологічній (лінгвопоетичній) концепції Ю.Тинянова (К.Ахмед'яров); "литература" в гуманітарних дисциплінах (В.Зусман) [Ахмедьяров, 2001; кусман, 2003, 6-10; кусман, 2001].