Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Декабря 2012 в 19:26, контрольная работа
Ефективність кожної управлінської системи в значній мірі залежить від інформаційного забезпечення. Від якості інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень значною мірою залежить обсяг витрачання фінансових ресурсів, рівень прибутковості, ринкова вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних проектів і наявних фінансових інструментів та інші показники, які характеризують рівень добробуту власників і персоналу, темпи розвитку підприємства тощо.
Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює такі етапи:
1. Дослідження можливостей ефективного розміщення запропонованої емісії акцій.
2. Визначення цілей емісії.
3. Визначення обсягу емісії.
4. Визначення номіналу, видів і кількості акцій, що емітуються.
5. Оцінка вартості акціонерного капіталу, що залучається.
6. Визначення ефективних форм андерайтингу.
1. Дослідження можливостей
ефектного розміщення
Аналіз кон’юнктури
фондового ринку включає
Оцінка інвестиційної
привабливості своїх акцій
2. Визначення цілей
емісії. У зв’язку з високою
вартістю залучення власного
капіталу із зовнішніх джерел
цілі емісії повинні бути
Основними з таких цілей є:
а) реальне інвестування,
пов’язане з галузевою,
б) необхідність
суттєвого покращання
– підвищення частини
власного капіталу з метою
росту рівня фінансової
– забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності та зниження за рахунок цього вартості залучення позикового капіталу;
– підвищення ефекту фінансового левериджу тощо;
в) поглинання інших підприємств з метою одержання ефекту синергизму (участь у приватизації сторонніх державних підприємств також може розглядатися як варіант їхнього поглинання, якщо при цьому забезпечується придбання контрольного пакету акцій або переважної частини в статутному фонді);
г) інші цілі, що потребують швидкої акумуляції значного обсягу власного капіталу.
3. Визначення обсягу
емісії. При визначенні обсягу
емісії необхідно виходити з
раніше розрахованої потреби
в залученні власних
4. Визначення номіналу, видів і кількості акцій, що емітуються. Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій майбутніх їх покупців: найбільші номінали акцій орієнтовані на їх придбання інституційними інвесторами, а найменші – на придбання населенням. У процесі визначення видів акцій (простих і привілейованих) установлюється доцільність випуску привілейованих акцій. Якщо такий випуск визнаний доцільним, то встановлюється співвідношення простих і привілейованих акцій. При цьому варто мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства частина привілейованих акцій не може перевищувати 10 % загального обсягу емісії. Кількість акцій, що емітуються, визначається виходячи з обсягу емісії та номіналу однієї акції. У процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номіналу акцій.
5. Оцінка вартості акціонерного капіталу, що залучається. Оцінка здійснюється за параметрами :
а) припустимим рівнем дивідендів, що визначається виходячи з вибраного типу дивідендної політики;
б) витратами щодо випуску акцій і розміщенню емісії, що приведені до середньорічного розміру.
Розрахункова вартість капіталу, що залучається, співставляється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу і середнім рівнем ставки відсотка на ринку капіталу. Лише після цього приймається остаточне рішення про здійснення емісії акцій.
6. Визначення ефективних форм андерайтингу. Для того, щоб швидко й ефективно провести відкрите розміщення обсягу акцій, що емітується, необхідно визначити склад андерайтерів, узгодити з ними ціни початкового котирування акцій і розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання обсягів продажу акцій відповідно до потреб у потоку надходження фінансових засобів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.
За рахунок збільшеного власного капіталу підприємство має можливість, використовуючи незмінний коефіцієнт фінансового левериджу, відповідно збільшити обсяг позикових засобів, а отже, і підвищити рентабельність власного капіталу.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Розрахуйте нарощену суму з вихідної суми 350 тис. грн. при розміщенні її підприємством на депозитному банківському рахунку на умовах нарахування простих і складних відсотків, якщо річна процентна ставка дорівнює 13%, періоди нарощення різні: 30 днів, 90 днів, 180 днів (при щомісячному нарахуванні відсотків), 1 рік, 3 роки, 10 років, 20 років, 50 років (при щорічному нарахуванні відсотків).
Прийняти рік рівним 360 днів. Зробити
висновки про те, нарахування яких
відсотків вигідніше для
Рішення
FV = PV (1+n·i)
де PV – початкова сума вклад;
п – загальний строк вкладу, роки;
і – проста відсоткова річна ставка у коефіцієнтах.
FV = 350000 (1 + 1·0,13) = 395500 грн.
FV = 350000 (1 + 3·0,13) = 486500 грн.
FV = 350000 (1 + 10·0,13) = 805000 грн.
FV = 350000 (1 + 20·0,13) = 1260000 грн.
FV = 350000 (1 + 50·0,13) = 2625000 грн.
FV = 350000 (1 + 1/12·0,13) = 353791,65 грн.
FV = 350000 (1 + 1/4·0,13) = 361375 грн.
FV = 350000 (1 + 1/2·0,13) = 372750 грн.
FV=PV(1+j)n,
де j – ставка складного відсотка у коефіцієнтах;
п – тривалість нарахування відсотків у роках,
FV = 350000 (1 + 0,13)1 = 395500 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)3 = 505013,95 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)10 = 1188098,4 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)20 = 4033079,7 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)50 = 157757573,8 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)0,08 = 353438,878 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)0,25 = 360859,0947 грн.
FV = 350000 (1 + 0,13)0,5 = 372055,1034 грн.
Для підприємства вигідніше нарахування простих відсотків, якщо період нарощення до 1 року, більше 1 року період нарощення вигідніше нарахування складних відсотків.
Фінансовий менеджер планує розмістити 350 тис. грн. на депозитний рахунок строком на 2 роки з нарахуванням складних відсотків. Один банк пропонує йому щоквартальне нарахування відсотків за ставкою 10% річних, другий - нарахування один раз в 4 місяці за ставкою 10%, третій - два рази на рік виходячи з 10% річних, четвертий – 10% один раз на рік. Обґрунтувати вибір інвестора за допомогою розрахунку ефективної процентної ставки.
Рішення
Майбутня сума внеску при частішому, ніж 1 раз на рік, нарахуванні відсотків:
де j – ставка складного відсотка у коефіцієнтах;
п – тривалість нарахування відсотків у роках,
k – кількість інтервалів нарахування відсотків на рік.
FV1 = 350000 (1 + 0,1/4)2*4 = 426441,0141 грн.
FV2 = 350000 (1 + 0,1/3)2*3 = 426099,161 грн.
FV3 = 350000 (1 + 0,1/2)2*2 = 425427,1875 грн.
FV4 = 350000 (1 + 0,1/1)2*1 = 423500 грн.
Сума нарахованих відсотків:
I1 = 426441,0141 – 350000 = 76441,0141 грн.
I2 = 426099,161 – 350000 = 76099,161 грн.
I3 = 425427,1875 – 350000 = 75427,1875 грн.
I4 = 423500 – 350000 = 73500 грн.
Визначення ефективної процентної ставки в процесі нарощення вартості коштів за складними відсотками:
де k - кількість інтервалів, по яких здійснюється кожен процентний платіж по періодичній процентній ставці протягом року;
i - річна процентна ставка у коефіцієнтах.
iэ = (1 + 0,1/4)4 = 0,1
iэ = (1 + 0,1/3)3 = 0,1
iэ = (1 + 0,1/2)2 = 0,1
iэ = (1 + 0,1/1)1 = 0,1
Iнвестору треба вибрати банк, що пропонує йому щоквартальне нарахування відсотків.
Фінансовому менеджеру необхідно зробити вибір: вкласти суму в розмірі 350 тис. грн. на депозитний рахунок відразу на 5 років під складний відсоток 10% або поступово протягом 5 років рівними частинами, тобто по РМТ= РV: п, тис. грн. щорічно. Обґрунтувати рішення розрахунками.
Рішення
РМТ = РV: n
РМТ = 350000 : 5 = 70000
FV = 350000 (1 + 0,1)5 = 563678,5 грн.
FV = 70000 (1 + 0,1)1 = 77000 грн.
77000 * 5 = 385000 грн.
Вигідніше вкласти суму на депозитний рахунок відразу на 5 років.
Визначити реальну річну процентну ставку на майбутній рік, якщо номінальна річна процентна ставка, що пропонується банком на депозитний вклад становить 18%. Відповідно до прогнозу економічного й соціального розвитку країни на майбутній рік очікуваний середньомісячний темп інфляції визначений у розмірі 1,3%. Оцінити реальну прибутковість здійснення депозитної операції шляхом визначення майбутньої суми вкладу, якщо планується інвестувати суму у розмірі 350 тис. грн. на 4 роки під складні відсотки. Припустити, що темпи інфляції залишатимуться стабільними протягом чотирьох років.
Рішення
Реальна процентна ставка з урахуванням фактору інфляції (модель Фішера):
де Iном – номінальна процентна ставка, виражена десятковим дробом.
Ті – очікуваний середньомісячний темп інфляції в майбутньому періоді, виражений у коефіцієнтах;
Ір = (0,18-0,013)/(1 + 0,013) = 0,16 или 16%
FV = 350000 (1 + 0,16)4 = 633723,776 грн.
I=FV-PV
I= 633723,776 – 350000 = 283723,776 грн.
Визначити тривалість операційного,
виробничого і фінансового
1.Виручка від реалізації продукції з ПДВ – 240 тис. грн.
2.Середньорічний залишок виробничих запасів – 24 тис. грн
3.Середньорічний залишок незавершеного виробництва – 18, тис. грн.
4.Середньорічний залишок готової продукції – 85 тис. грн.
5.Середньорічний залишок грошових коштів – 3 тис. грн.
6. Середньорічна вартість
дебіторської заборгованості –
7.Середньорічна вартість
кредиторської заборгованості –
Рішення
Тривалість операційного циклу включає період часу від моменту витрачання грошових коштів на придбання виробничих запасів до отримання грошей від дебіторів за реалізовану продукцію і визначається як:
Тоц = Тгк + Твз + Тнв + Тгп + Тдз,
де Тгк, Твз, Тнв, Тгп, Тдз – відповідно тривалість обігу грошових активів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості в днях, яка визначається за формулою:
Ті = 360 : Кобі = 360 · ОАі : В,
де Кобі – швидкість обороту і-го виду оборотних активів, об,
ОАі – середньорічний залишок і-го виду обігових активів, тис. грн.,
В – виручка від реалізації продукції без ПДВ, тис. грн.
Тгк = 360*3000/200000 = 5,4
Твз = 360*24000/200000 = 43,2
Тнв = 360*18000/200000 = 32,4
Тгп = 360*85000/200000 = 153
Тдз = 360*26000/200000 = 46,8
Тоц = 5,4 + 43,2 + 32,4 + 153 + 46,8 = 280,8 дн.
Тривалість виробничого циклу – період повного оберту матеріальних елементів обігових активів, що використовуються у виробничому процесі:
Твц = Твз + Тнв + Тгп, дні.
Твц = 43,2 + 32,4 + 153 = 228,6 дн.
Тривалість фінансового циклу – період повного обороту грошових коштів, інвестованих у оборотні активи, починаючи від моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали та закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену готову продукцію: