Фінансовий аудит підприємства

Отримані результати вказують на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Невиконання першої умови нерівності впливає на невиконання останньої, четвертої умови. Четверта нерівність має суто „балансуючий”, але в той самий час його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності у підприємства власних оборотних коштів. Таким чином, в даному випадку, невиконання нерівності свідчить про те, що у підприємства відсутня достатня кількість оборотних коштів для забезпечення фінансової стійкості.

Аналіз ліквідності активів

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Отже, визначимо можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Для аналізу ліквідності активів розраховують такі показники:

1. Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості (Ф32): Ф32=Кр / Др,

де: Кр — кредиторська заборгованість,  Др — дебіторська заборгованість.

Ф32=515300/201000=2,56

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ФЗЗ):   ФЗЗ=(К(і)+Г(к)) / Зк,

де: К(і) — кошти на розрахунковому або інших рахунках;   Г(к) — гроші в касі;

    Зк — короткострокова заборгованість.

Ф33=96600/515300=0,2

       Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах 0,2 - 0,35. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу визначити, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити.

3. Коефіцієнт покриття періодичних виплат (Ф35): Ф35=(А(п)-3(м) ) / В(г),

де: А(п) — поточні активи (А1+А2+А3);  3(м) — товарно-матеріальні запаси (А3);

    В(г) — середні щоденні виплати грошових коштів за операціями підприємства.

Ф35=297600/11500=25,9

        Коефіцієнт покриття періодичних виплат показує, скільки ліквідних активів має підприємство для фінансування поточних операцій, навіть якщо не буде надходження грошових коштів.

Таблиця 2.11

На основі аналізу ліквідності активів, видно, значення коефіцієнта абсолютної ліквідності знаходиться у межах граничної норми 0,2 - 0,35, що характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. Коефіцієнт покриття періодичних виплат показує, що підприємство має ліквідні активи для фінансування поточних операцій, навіть якщо не буде надходження грошових коштів.

              Відбувається значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над    обсягом дебіторської. Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською вказує на використання підприємством в обороті залучених коштів.

         Оцінки рівня платоспроможності підприємства розраховується група показників оцінки фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства, що є пріоритетною при проведенні фінансового обґрунтування санаційних заходів, а також при вирішенні інших питань, пов'язаних із визначенням наявності, розміщення та використання грошових коштів. З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються показники, які характеризують забезпеченість запасів і витрат відповідними джерелами їх формування.

Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

1. Поточна платоспроможність (Пп): різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою:   Пп =А +А +А +А +А - П(4);

де: А, А, А, А, А—  відповідні рядки активу балансу (040, 045, 220, 230, 240);

     П— підсумок IV розділу пасиву балансу

Пп=102000-515300= -413300

          Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) менше їх нормативних значень — 1,5 і 0,1 відповідно.

2. Коефіцієнт покриття: характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами. Коефіцієнт покриття визначається за формулою:    Кп = ОК / Зк;

де: ОК— оборотні активи.

Кп=47160/515300= 0,92

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення коефіцієнта покриття дорівнює 1, значення коефіцієнта покриття у межах 1—1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

3. Коефіцієнт забезпечення власними коштами: характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів. Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:        

Кз=(Вк-А (1)) / А(2);

де: Вк — власний капітал підприємства; А(1), А(2) - підсумки 1-го і 2-го розділу активу балансу.

Кз=(512300-607500)/471600= -0,2

      Якщо в кінці звітного періоду хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кл або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

        Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року Кп < 1 за відсутності прибутку) відповідає фінансовому становищу боржника, коли він, зобов'язаний звернутися в місячний строк до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Таблиця 2.12

Аналізуючи показники, робимо висновок, що підприємство не платоспроможне так як, всі показники не відповідають нормативним значенням. Поточна платоспромажність має від'ємний результат. Коєфіціент покриття становить меньше граничної норми (1-1,5) і дорівнює 0,92. Коефіцієнт забезпечення власними коштами <0,1, і становить – 0,2, що означає наявність ознак надкритичної неплатоспроможності.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.

1. Коефіцієнт Бівера: розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань за формулою:  Кб = (Чп-А) / (Зд + Зк),

де: Чп і А — чистий прибуток і амортизація;  Зд і Зк - довгострокові і поточні зобов'язання.

Кб=(5926-56000)/602300= -0,083

        Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Ділову активність підприємства характеризують показники оборотності, що дозволяють оцінити ефективність використання засобів, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх в грошову форму, робить безпосередній вплив на платоспроможність підприємства.

        Оцінка ділової активності підприємства передбачає розрахунок показників, які характеризують обсяг виробництва, зокрема:

1. Продуктивність праці (Ф51):       Ф51=Чд/Ю(п),

де: Чд — чистий дохід;   Ю(п) —  середня чисельність працівників за списком.

Ф51= 255000/112=2276,8

2. Оборотність власного капіталу (Ф57):   Ф57= Чд/В(к),

де: Вк — власний капітал.

Ф57= 255000/435300=0,6

      Оборотність власного капіталу вказує на кількість оборотів власного капіталу за відповідний період.

3. Оборотність основного капіталу (Ф58):     Ф58=Чд/В(б),

де: Вб— валюта балансу.

Ф58= 255000/1114600=0,23

      Оборотність основного капіталу вказує на кількість оборотів основного капіталу за відповідний період.

4. Середній строк обороту дебіторської заборгованості:    Тдз - 360*Дз/Вр,

де: Дз — дебіторська заборгованість;   Вр — виручка.

Тдз= 360*201000/306000=236 дн

   5. Середній строк обороту кредиторської заборгованості:   Ткз = 360 х Кз/Вр,

де: Кз - кредиторська заборгованість.

Ткз= 360*515300/306000=606 дн

Таблиця 2.13