Вплив прибуткового оподаткування на заощадження громадяy

                                                                 Таблиця 2.1

Стуктура доходів бюджету США

                                                                Таблиця 2.2

Структура доходів бюджету України

В США прибутковий податок стягують з індивідуального сукупного доходу. Він складає різницю між валовим доходом та сумою законодавчо-дозволених вирахувань. В склад останніх входить неоподаткований мінімум (2000 $) на кожного платника та всіх членів його сім’ї, знижка в сумі 3000  $, чи витрати на ділові зустрічі, внески до благодійного фонду, витрати для догляду за дітьми та людьми похилого віку, місцеві податки, частина затрат на медичне обслуговування та ін. Податок на доход стягується за двома сновними ставками: 15 та 28% та додатковій 33%. Індивідуальний прибутковий податок стягується з річного доходу на основі деклаарації, яку заповвнюють самостійно. З 1985 р. в США кожен рік індексують неоподатковий мінімум дохода з урахуванням інфляції в державі.

Передбачена індексація податка по відношенню до темпів інфляції. Однак податкова реформа 1986 року не вирішила усіх проблем. Так,  наприклад, розташовуючи гроші у облігації штатів та місцеві органи самоврядування, доходи від яких не обкладаються податком, тим самим можна звести податкову ставку до 0. Збереглася проблема скриття податку.

Однак передбачене законом “Про податкову реформу 1986 р.” [3] зменшення ставок все ж, на думку спеціалістів, сприяє зниженню ухилів від оподаткування.

Оподаткування в Австрії передбачає прибутковий податок для доходу від таких видів діяльності: сільського і лісного господарства, самостійної індивідуальноі діяльності, промдіяльності, найманої праці, вкладеного капіталу та ін.Максимальна податкова ставка в розмірі 50% використовується при річному доході в розмірі 5 млн. шилінгів.При сплаті ЗП чи винагороди, сума прибуткового податку утримується роботодавцем. При сплаті дивідендів податок утримує фірма. Доходи, які не увійшли в перші дві форми вказуються кожного року в декларації.

Прибутковий податок (на заробітну плату) є найбільшим загальним податком в ФРГ. Прибутковий податок сплачується фізичними особами, а податок на заробітну плату щомісячно вноситься роботодавцями на основі отриманих від своїх робітників податкових карток, які видаються за місцем проживання. При визначенні загальної суми доходу, з якого стягують податки, враховуються пільги, обумовлені віком, сімейним станом, внеском на охорону здоров’я, страхуванням, пенсією. При річному доході до 5600 DM податок не стягується, від 5600 до 8100 DM - його ставка дорівнює 19%, при більшому доході вона поступово збільшується і при перевищенні 120 000DM досягає максимального рівня - 53%. Доходи одержані за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові ввідносини, за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки і проваження відрахувань до фонду соціального страхування. Таким чином, порівняльний аналіз ставок оподаткування України з світовим досвідом оподаткування розвинених країн слідчить про більш високі ставки прибуткового податку з громадян в Україні.

Це дуже посилює податковий тягар на “добросовісного” суб’єкта оподаткування (сплачує податки ще й за “тіньовика”), що в умовах економічної кризи призводить до руйнації виробництва.

3  Удосконалення системи оподаткування доходів громадян

Прибутковий податок може становити ефективний фіскальний інститут лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб"єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є заробітна плата.

Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян в доходах бюджету, орієнтація на зміну співвідношення між двома видами прямих податків за цих умов була б передчасною і невиправданою.

Для системи прибуткового оподаткування в Україні є високий рівень оподаткування. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: із суми, що перевищує приблизно 500 доларів США ми стягуємо 40% податку. Наслідком цього є зниження надходжень від податку в бюджет, скорочення платоспроможного попиту населення. Останніми роками все більше економістів приходять до висновку, що основною причиною поглиблення економічної кризи в Україні стає недостатність сукупного попиту: вона ускладнює проблему реалізації продукції, а неможливість Гі продажу призводить до скорочення обсягів виробництва і зайнятості. Одним із засобів підвищення сукупного попиту є зниження рівня податкового тягаря. Останнє може вплинути передусім на споживацькі та інвестиційні витрати.

Вплив податків на споживацькі витрати обумовлений тим, що вон, вилучаючись із доходів громадян, зменшують ту їх частку, яка може бути використана на придбання товарів та надання послуг. Зокрема, це стосується прибуткового податку з громадян, який для переважної частини платників залишається майже незмінним - 8-10% середньої заробітної плати робітників і службовців.

Щодо громадян з рівнем доходів, вищим від середньої заробітної плати робітників і службовців, то частка особистого прибуткового податку в їх доходах, наприклад, у вересні 1995 року становила від 18,8% до 45,9%,року, лютому 1996 року - від 12,8% до 24,9%.

Низькі і середні доходи повністю витрачаються на споживання, а отже, розширюють споживчий попит і стимулюють зростання виробництва. Високі доходи витрачаються не тільки на споживання, а й частково заощаджуються. Тому зменшення частки доходів, що вилучається до бюджету, не призводить до адекватного зростання споживацьких витрат.

Це не означає, що послаблення податкового тиску на громадян з відносно високим рівнем доходів меншою мірою впливає на сукупний попит. Все залежить від того, в якій формі здійснюються заощадження. Якщо вони депонуються на рахунки українських банків чи вкладаються в цінні папери українських підприємств, то за певних умов стають джрелом інвестицій, трансформуються у інвестиційні витрати. Таким чином, щоб забезпечити суттєве зростання попиту, зменшення податків для громадян з високими доходами слід супроводжувати проведення політики заохочення заощаджень і інвестицій.

Для періоду з 1991 року по сьогоднішній час характерним є різке зниження схильності населення до зощаджень та інвестування доходів у цінні папери, відповідне зростання показників осідання грошей на руках у населення.

Показники балансу грошових доходів і витрат населення наочно характеризують постійну тенденцію до зниження частки коштів, які можуть бути використані у складі купівельного фонду населення. Привертає увагу, насамперед, збільшення частки доходів, що вилучаються у формі податкових платежів і так званих добровільних внесків. Із1995 року їх питома вага у грошових витратах населення зросла більше ніж у 1,5 раза.

На фоні збільшення питомої ваги інших витратних статей балансу стає дедалі менш помітним поступове зростання безпосереднього податкового навантаження на доходи населення (у 1996 - 1997 роках частка обов"язкових платежів у формі прибуткового податку з громадян залишалась 6,5%). Однак, враховуючи, що об'єктом оподаткування прибутковим податком є виключно кошти, спрямовані на оплату праці і прнрівнені до неї доходи громадян - суб"єктів підпримницької діяльності, частка яких невпинно знижується, фіскальний тиск за останні два роки є не таким уже й малопомітним .

Звичайно можна вважати, що зростання прибуткового оподаткування відповідає аналогічним тенденціям у розвинутих країнах, де податок на особисті доходи становить від 5 до 25% ВВП. Однак при цьому незмінною економічною основою підвищення рівня оподаткування доходів населення і збільшення їх бази є зростання абсолютного обсягу ВВП, його середньодушного виробництва і споживання, що тісно корелюють з відповідними змінами у номінальній заробітній платі, як найбільш вагомій складовій особистих доходів. Це означає, що як тільки простежується відносне зменшення особистих доходів, то потрібно вносити корективи і до обсягів податкових надходжень. Зменшення останніх підвищує доходи, а отже, і сукупний попит. З зростанням доходів зростають і податки, що стримує інфляцію, не завдаючи удару споживчому попиту.

Не випадково серія останніх податкових реформ (які починаючи з 1986 року проведено в США і багатьох  західноєвропейських країнах шляхом перегляду мінімальних ставок оподаткування і певного скорочення їх граничних рівнів) була зомувлена саме потребою в мобілізації на цій основі додаткових стимулів економічного зростання.

Специфіка податкового навантаження на доходи громадян в Україні пов’язана з наявністю прямо протилежних тенденцій: податкові платежі збільшуються при спаді ВВП і частки оплати праці в ресурсах його формуванні.

Удосконалення прибуткового оподаткування населення повинно здійснюватись через посилення соціального спрямування податку, а такожшляхом створення стимулюючої моделі оподаткування суб"єктів підприємницької діяльності. Повинен змінитись не тільки рівень податкового тягара, скільки його структура. Зміна ж структури відбувається шляхом перенесення центру ваги з оподаткування невисоких доходів переважної частини населення (отримувачів заробітної плати) на оподаткування споживання найзаможніших верств населення.