Стандартизація і сертифікація, як ефективний засіб управління якістю і конкурентноспоможністю продукції

      Потреба у посиленні уваги держави  до поліпшення якості суттєво зростає у разі проведення політики захисту внутрішнього ринку та підтримки національного виробника.

      Очевидно, що на шляху до забезпечення належного  рівня якості продукції в Україні  є багато перешкод. Це відсутність  у виробників сучсних технологій і обладнання, спожівачі не мають широкого вибору товарів високої якості і т.п. У звязку з цим значно посилюється необхідність захисту та підвищення якості національної продукції як загальнодержавне значення. Значна роль у вирішення цього питання належить Держстандарту України та його органам та службам. 

      Під конкурентоспроможністю продукції  розуміють:

     – рівень економічних, технічних та експлуатаційних  характеристик продукції, що дозволяє отримати переваги у порівнянні з  іншою аналогічною продукцією на ринку;

     – узагальнену більш високу порівняльну  характеристику продукції, що містить  комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених  вимог ринку чи властивостей продукції.

     Конкурентоспроможність є інтегральною характеристикою продукції, що обумовлює можливість її збуту. На конкурентоспроможність продукції впливають її якість, ціна, вартість експлуатації, зручність технічного обслуговування, імідж виготовлювача, його здатність дотримувати договірні терміни постачання й інші чинники.

     Пріоритетність  чинників конкурентоспроможності залежить від рівня соціально-економічного розвитку суспільства, характеристик  ринків, на яких реалізується продукція, потреб конкретних споживачів.

     Згідно  з ДСТУ ISO  9000 якість – це ступінь, до якого сукупність власних характеристик продукції чи послуг задовольняє сформульовані потреби або очікування, що можуть бути загальнозрозумілими або обов’язковими.

     Відповідно  до стандарту ISO 8402 вимоги до якості – відображення певних потреб або їх переведення в набір кількісно чи якісно визначених вимог до характеристик об’єкта, щоб надати можливість їх реалізації та перевірки.

     Із  цих визначень якості випливає, що основним суб’єктом, який визначає якість, є споживач. З іншої  сторони, його оцінка якості ґрунтується на поінформованості щодо характеристик продукції та їх підтвердженні випробуваннями, можливості об’єктивного співставлення з іншою аналогічною продукцією.

     Розглядаючи питання конкурентоспроможності та якості  варто наголосити на таких суттєвих характеристиках сучасного ринку:

     – глобалізація ринку;

     – динамічність змін вимог ринку та короткотерміновість життєвого  циклу продукції чи послуги;

     – формування нових ринків та регіональних ринків з більш високими  вимогами;

     – розвиток ринку високотехнологічної  продукції та послуг;

     – застосування комунікаційних технологій, швидкоплинність оновлення інформації щодо продукції та послуг;

     – зменшення долі суспільного сектора  та стрімке зростання приватного;

     – переважання пропозиції над попитом;

     – забезпечення вимог екологізації виробництва  та безпеки;

     – формування потреб сталого розвитку суспільства.

     За  таких умов позиціювання продукції  та послуг на ринку і визначення їх конкурентоспроможності розгортається  у тріаді: якість – ціна (вартість) – час, тобто, треба вирішувати триєдине завдання – уводити продукцію в ринковий обіг високої якості за прийнятною ціною у певний період часу та на відповідному сегменті ринку. У більш вузькому змісті, чим зазначене вище досягти конкурентоспроможності  це – задовольнити вимоги та очікування споживачів краще, ніж конкуренти, скорочувати термін виконання замовлень з тим, щоб бути мобільнішим за конкурентів, знижувати витрати, щоб запропонувати кращу ціну, ніж конкуренти.

     На  ринку діють одночасно, по-перше, виробники та постачальники продукції і послуг, які власне і створюють конкуренцію, по-друге, споживачі, які задовольняють свої потреби, по-третє, держава, яка вирішує соціально-економічні завдання та створює певні правила та норми діяльності на ринку, застосовуючи законодавче і нормативно-правове регулювання та розвиваючи добровільні механізми узгодження інтересів сторін і спонукаючи учасників  ринку до їх застосування.

     Таким найбільш дієвим і загальновизнаним світовою спільнотою, урядовими інституціями та бізнесовими колами механізмом є стандартизація на засадах консенсусу та узгодженості на різних рівнях стандартизації (міжнародному, регіональному, національному та підприємства).

     Чи  не найкращим чином ілюструють ринкову  корисну роль стандартизації її переваги, викладені у багатьох основоположних документах міжнародних і національних систем стандартизації:

     – досягнення якості продукції, процесів та послуг шляхом визначення характеристик, які встановлюють їх здатність задовільнити певні потреби, тобто їх відповідність призначеності;

     – забезпечення поліпшення якості життя, безпеки та захисту довкілля;

     – досягнення економії людських ресурсів, матеріалів і енергії під час  виробництва та обміну продукцією;

     – забезпечення прозорих та однозначних  відносин між усіма зацікавленими сторонами у формі, придатній для використання як посилання чи відтворення (включення) в чинні документи;

     – сприяння міжнародній торгівлі шляхом усунення бар’єрів у торгівлі, спричинених  відмінностями національних систем;

     – забезпечення промислової ефективності шляхом управління розмаїттям, уніфікацією та типізацією.

     Очевидно, що кожна із цих переваг безпосередньо  пов’язана із створенням конкурентоспроможної , а одночасно і якісної продукції  чи послуги.

     На  досягнення таких цілей спрямовується і міжнародна практика дослідження  потреби у стандарті, яка передбачає отримання позитивних відповідей на такі питання.

     Чи  потрібен стандарт з технічної та економічної точки зору? (Визначення пріоритетності).

     Чи  потрібен стандарт основним заінтересованим сторонам? (Якщо стандарт не потрібен, то він не буде застосовуватись).

     Чи  реальна розробка стандарту? (З технічної  точки зору або певних обмежувальних  чинників, як законодавство, патенти  тощо).

     Які прогнозовані терміни розроблення  та які  передбачувані виконавці? (Адже стандарт повинен мати належну перспективу застосування).

     Які положення будуть встановлені у  передбачуваному стандарті та як вони співвідносяться з чинними  стандартами? (Адже стандарт повинен  встановлювати більш прогресивні вимоги, відображати досягнутий науково-технічний рівень та задовольняти потреби ринку).

     У підсумку в розроблюваному стандарті  повинні бути встановлені положення, придатні для практичного застосування, об’єктивно обґрунтовані та які можуть бути перевірені випробуваннями чи дослідженнями.

     Отже, стандартизація – незамінний засіб  забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки  й інформаційних мереж, норм безпеки  й екологічних вимог, єдності  характеристик і властивостей, якості продукції, робіт, процесів і послуг. Розвиток стандартизації нерозривно зв’язаний з удосконаленням управління якістю виробництва, зокрема, впровадження систем управління якістю, систем екологічного управління та інтегрованих систем управління.

     Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; встановлення в стандартах технологічних вимог до найважливіших процесів і показників якості, а також єдиних методів випробувань і засобів контролю та оцінки відповідності.

     Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та вибір найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виробництво та скорочують строки впровадження продукції у виробництво.

     У стандартах також встановлюється однозначна термінологія, системи одиниць, позначень, вимоги до метрологічного  забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідні для оцінювання та вибору ними продукції.

     Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника  продукції, щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості.

     Одночасно доречно наголосити, що застосування принципу обов’язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосуванні визначених матеріалів чи сировини тощо, як то  було часто у колишньому СРСР, є гальмом у створенні конкурентоспроможної та якісної продукції.

     Створення нової системи стандартизації, адекватної економічним змінам, що відбуваються в Україні, має на меті гармонізацію її вимог з вимогами міжнародних та національних систем стандартизації  країн з ринковою економікою. Удосконалення національної системи стандартизації – непогана передумова для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та створення підприємствами систем забезпечення якості. Важливе також визнання таких систем вітчизняним споживачем.

     Переміщення ваги в боротьбі за конкурентоспроможність та якість із загальнодержавного рівня  на рівень безпосередніх виробників робить необхідним зміцнення системи стандартизації саме на підприємствах. Зростання ролі стандартизації для підприємств диктується двома основними причинами.

     Перша з них – за умови господарської  самостійності підприємств створюються  об’єктивні передумови до неузгодженості діяльності підприємств, суміжних щодо видів виробленої продукції стосовно параметрів створюваної продукції, методів контролю її якості тощо. Усе це виявляється під час виробництва і споживання продукції, впливає на попит і відповідно на збут продукції і, у кінцевому рахунку, на економічний стан виробників.

     Друга – раціональне застосування стандартизації під час проектування та виробництва  продукції дозволяє суттєво знизити  витрати на продукцію та підвищити  доходи підприємств.

     Обсяг робіт із стандартизації на підприємстві залежить від масштабів виробництва і кооперування, від номенклатури і конструктивної складності виробленої продукції, ступеня її новизни й інтенсивності розвитку тощо.

     Перехід від обов’язковості стандартів до добровільного їх застосування не зменшує їх роль, а навпаки, дає простір для вибору та ініціатив. Стандарти для усіх є джерелом найважливішої інформації, оскільки в них зібрано норми і правила, що засновані на досягненнях у різних галузях техніки, технології та практичного досвіду і визнані методом консенсусу представниками усіх заінтересованих сторін.

     Але будь-який вибір є адекватним і  тимчасовим з огляду на цілі та принципи стандартизації і підлягає аналізу  та перегляду в наступний період.

      Завдання  вступу України до Світової організації торгівлі та інтеграції до Європейського Союзу вимагають прийняття міжнародних та європейських стандартів. Це дозволяє зорієнтуватись у вимогах глобальних і регіональних ринків та визначити рівень характеристик  продукції й послуг, прийнятний для цих ринків. Але, на наш погляд, навіть відповідність міжнародному стандарту не гарантує досягнення конкурентоспроможності. Скоріше, це перепустка, умови доступу на глобальний ринок і потенційна конкурентоспроможність, реальність якої буде встановлена тільки після позиціювання продукції на ринку та її оцінювання споживачем за критеріями зазначеної вище тріади: якість – ціна (вартість) – час.

     Одночасно викладене вище свідчить, що ядром  цієї тріади є адекватне застосування стандартизації, яке суттєво для формування та досягнення певного рівня кожного із трьох цих складників.

     Наголосимо  ще на таких аспектах встановлення якості продукції.

     Перше, з огляду на те, що стандарти відповідають рівню розвитку техніки та є визнаним технічним правилом, вони застосовуються судами, як документована технічна доказова база під час  розгляду спорів у судах.

     Друге, відповідність стандартам використовується як вимога під час державних закупівель, проведенні тендерів, укладання договорів  на постачання та контрактів, складанні каталогів продукції виробниками, маркетингових та рекламних компаніях.