Стандартизація і сертифікація, як ефективний засіб управління якістю і конкурентноспоможністю продукції

                       Вступ.

  Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.

      Тому  обрана тема “поняття та економічного значення стандартизації і сертифікації продукції” є актуальною.

      Метою курсової роботи є дослідження ролі стандартизації і сертифікації продукції в Україні.

      Метою роботи зумовлено виконання таких  завдань:

• Визначення поняття та економічного значення стандартизації і сертифікації продукції.
• На прикладі підприємства Еліта дослідити вплив стандартів якості на фінансові результати діяльності підприємства.
• Дослідити основні напрямки покращення стандартизації і сертифікації продукції в україні.
• Зробити висновки.

Дані питання  є дуже важливими в розвитку економіки нашої держави, і займають особливе в курсі “Економіка підприємств”. Зацікавлення до них і зумовив вибір мною даної теми, для написання курсової роботи з даної дисципліни, яка була написана в результаті опрацювання низки економічних літературних джерел. 
 
 
 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

              Стандартизація  і сертифікація, як ефективний засіб           управління якістю і конкурентноспоможністю продукції. 
 

     Стандартизація  продукції

      Міжнародна  стандартизація – стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів усіх країн.

      Регіональна стандартизація – стандартізація, участь в якій є відкритою для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору.

      Національна стандартізація – стандартізація, яка виконується на рівні однієї конкретної країни.

      Державна  система стандартизації – це сстема, яка визначає основну мету та принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх робіт іх стандартизації.

      Стандарт – це документ, який візначає для загального і багаторазового застовування правила, загальні принципи або характеристики, які повязані з діяльністю чи її результатами, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі, розроблений на основі консенсусу та схваленій візнаним органом стандартизації.

      Сертифікат – це документ, який засвідчує відповідність товару певним стандартам чи технічним умовам, його якість, вагу, походження тощо. Видається компетентними органами на підставі експертизи товарів.

     Державний Комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації і функціонування державної системи стандартизації, візначає в державних стандартах цієї системи загальні організаційно-технічні правила проведення робіт із стандартизації, проводить міжгалузеву координацію цих робіт, враховуючи планування, розроблення, видання, розповсюдження і застовуння державних стандартів, визначає порядок державної реєстрації нормативних документів і бере участь у проведенні заходів з міжнародної та і регіональної стандартизації віжповідно джо міжнародних договорів України, організовує навчання і професійну підготовку спуціалістів у сфері стандартизації.

      До складу органів і служб  Держкомстандарту України входять:

• Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики(УкрНДІССІ) ;
• Державній науково-дослідний інститут “Система” (ДНДІ “Система” ) ;
• Українстький державний науково-виробничий центр стандартизації , метрології, сертифікації (УкрЦСН) ;
• Український науково-навчальний центр зі стандартизації, метрології та якості продукції;
• територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації;
• технічні комітети зі стандартизації (ТК) ;
• органи сертифікації продукції;
• управління захисту прав споживачів;
• галузеві органи стандартизації.

 
 
 

Під стандартизацією  розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

  ● установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

  ● розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

  ● визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості та запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

  ● формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

  ● створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

  Стандартизація  продукції здійснюється за певними принципами, основними з яких є:

  ♦ урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;

  ♦ гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності — з національними стандартами інших країн;

  ♦ взаємозв’язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

  ♦ участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

  ♦ відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства. (інтернет 1)

  Результати  стандартизації відображаються в спеціальній  нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти  й технічні умови — документи, що містять обов’язкові для продуцентів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упаковки, транспортування та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об’єктів стандартизації (рис. 14.9). 

 

Рис. 14.9. Сукупність нормативно-технічної документації  
для проектування й виготовлення продукції. 

  Найбільш  жорсткі вимоги щодо якості містять  міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації — ІСО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000. Перелік цих стандартів, подано на рис. 14.10. 

Рис. 14.10. Комплекс чинних міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

  Державні  стандарти України встановлюють на:  
1) вироби загально-машинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);  
2) продукцію міжгалузевого призначення;  
3) продукцію для населення й народного господарства;  
4) організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, інформаційні технології, технічна документація, організація робіт зі стандартизації та метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин);  
5) елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистема, оборона, навколишнє природне середовище, банківсько-фінансова система тощо);  
6) методи випробувань. Вони містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги, котрі гарантують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.  (інтернет 2)

  Нормативні  документі з стандартізації поділяються  за такими категоріями:

Державні стандарти України – ДСТУ;

Галузеві стандарти  України – ГСТУ;

Стандарти науково  – технічних та інженерних товариств  і спілок України – СТТУ;

Технічні умови  України – ТУУ;

Стандарти підприємст – СТП.

   
      Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, щодо якої бракує державних стандартів України, або за необхідності встановлення вимог, котрі доповнюють чи перевершують такі за державними стандартами, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств — у разі потреби поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ця категорія нормативних документів може використовуватись на засадах добровільної згоди відповідних суб’єктів діяльності. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції. Вони регламентують норми й вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються, тих, які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також щодо якості нових видів виробів на період їхнього освоєння виробництвом.  (інтернет 2)

  Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової підстави). Їх підприємства розробляють з власної ініціативи для конкретизації вимог до продукції і самого виробництва. Об’єктами стандартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення та інструмент власного виготовлення, певні норми в галузі проектування і продукування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такі стандарти використовують для створення внутрішньої системи управління якістю праці та продукції.

  Стандарти й технічні умови — це документи динамічного характеру. Їх треба періодично переглядати й уточнювати з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до продукції, що виготовляється (проектування). Сучасні напрямки вдосконалення стандартизації полягають у розробці державних і міжнародних стандартів не для кожного конкретного виробу, а для групи однорідної продукції, а в обмеженні кількості показників, до найбільш істотних. Це дає змогу помітно зменшити кількість чинних стандартів, спростити їхній зміст і здешевити весь процес стандартизації.  (інтернет 4)

У ДСТУ 3230-95 “управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення записано: “Якість – це сукупність властивостей продукції, які зумовлюють її предатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення”.

         Властивість продукції  – це обєктивна особливість продукції, яка може виявитися під час її створення, експлуатації або споживання. До особливостей продукції можна віднести швидкість, вантажопідйомність, місткість, міцність, довговічність, надійність, технологічність, ремонтоздатність та інші.

   Покажчик якості – це кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, що становлять якість і яку розглядають відповідно до умов її створення та експлуатації (споживання).

      Рівень  якості – це відносна характеристика якості продукції, яку визначають у результат порівняння значень показчиків якості конкретної продукції з базовими значеннями відповідних показчиків. Технічний рівень визначають як сукупність техніко-експлуатаційних і економічних показників цього виробу з такою самою сукупністю показників кращих відчизняних і зарубіжних зразків, базових, вихідних. Між рівнем якості та технічним рівнем існує прямий діалектичний звязок – як між окремим і цілим.

     Оцінювання  технічного рівня  і якості продукції – це сукупність операцій, які охоплюють вибір номенклатури показників якості цієї продукції, визначення значень цих показників, зіставлення їх з базовими.        Індекс якості – це комплексний показник якості різновидної продукції випущеної за оглядовий інтервал часу; він дорівнює середньозваженому відносних значень показників якості цієї продукції.