Стандартизація і сертифікація, як ефективний засіб управління якістю і конкурентноспоможністю продукції

      Індекс  дефективності – це комплексний показник якості продукції, випущеної за оглядовий інтервал; він дорівнює середньозваженому коефіцієнтів дафактивності цієї продукції. За їхньою допомогою проодять аналіз динаміки якості продукції за певний період часу підводять підсумки роботи окремих обєднань і галузей промистовості. 
 
 

Державні стандарти  України містять обовязкові та рекомендовані  вимоги.

        До обовязкових належать:

• Вимоги які забезпечують безпечність продукції для життя, здоровя та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища  та вимоги до методів випробуваня цих показників;
• Вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні норми і правила;
• Метрологічні норми, правила, вімоги й положення, що забезпечеють достовірність і єдність вимірювань;
• Положення що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.

    Обовязкові  вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма падприємствами і громадянами-обєктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державниїх стандартів є обовязковими для виконання, якшо:

• Це передбачено чинними актами законодавства;
• Ці вимоги включено в договір на розроблення і виготовлення і поставку продукції;
• Виробник (постачальник) продукції документально заявив про відповідність продукції цим стандартам.

    Державні  стандарти затверджує Держстандарт України, а державні стандарти в галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів – Мінбудархітектури України.

    Державні  стандарти публікуються українською  мовою з антентичним російськомовним  текстом. 

Згідно з  ДСТУ 1,5-93 вирізняють дві групи стандартіві вимоги до них: основоположні організаційно-методичні стандарти та стандарти на продукцію і послуги.

  Основоположні організаційно-методичні стандарти визначають:

1. Цілі, завдання, класифікація структури обєктів стандартизації різного призначення, загальні організаційно-технічні положення щодо проведення робіт у певній галузі діяльності і т.ін.;
2. Порядок (правила) розроблення, затвердження та впровадження нормативних документів, технічних (конструкторських, технологічних, проектних, програмних) документів.

     Окрему групу становлять основоположні загальнотехнічні стандарти, які визначають:

1. Науково-технічні терміни та їх визначення, які багаторазово використовують у науці,техніці, промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у культурі, охороні здоровя та в інших сферах народного господарства;
2. Умовні позначення (назви, коди, позначки, смислові тощо) для різних обєктів стандартизації, їхнє цифрове, літературноцифрове позначення, у тому числі позначення параметрів фізичних величин (українськими, латинськими, грецькими літерами), їх розмірність, замінювальні надписи, символи тощо;
3. Вимоги до побудови, оформлення та змісту різних видів документів (норматиних, конструкторських, проектних, технологічних, програмних тощо) ;
4. Загальнотехнічні величини, вимоги та норми, які необхідні для технічного забезпечення процесів виробництва.

 

На  продукцію, послуги  розробляють:

1. Стандарти загальних технічних умов. Які повинні мати загалні вимоги до груп однорідної продукції, послуг;
2. Стандарти технічних умов повинні містити вимоги до конкретної продукції, послуги (групи конкретної продукції, послуг). Стандартизація окремих вимог до групи продукції, послуг допомагає розробляти стандарти, які визначають класифікацію, основні переметри (або) розміри, вимоги безпеки, вимоги охорони довкілля. Загальні технічні вимоги, методи випробувань, типи, асортимент, марки, правила приймання, маркування, паркування, правила транспортування, правила зберігання, правила експлуатації, ремонту і утилізації.

 

             Стандарти на продукцію, виробництво і використання якої може завдати шкоди здоровю або майну громадян, а також навколишньому середовищу, повинні обовязково мати розділ “Вимоги безпеки” і “Вимоги охорони навколишнього середовища” . 

             Стандарти на методи контролю (випробівань, вимірювань, аналізу), які визначають у стандартах на продукції і (або) в стандартах на методи контролю, повинні забезпечувати обєктивну перевірку всіх обовязкових вимог до якості продукції. Які визначені в стандартах на неї.  

             Стандарти на процеси визначають вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконання різних робіт у технологічних процесах  розроблення, виготовлення, зберігання, транспортування, експлуатації, ремонту й утилізації продукту (послуг), які забезпечують їх технічну єдність і оптимальність.   

         Державний нагляд  – це діяльність спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади і контроль за додержанням підприємцями стандартів, і норм і правил при виробництві і випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів у належній якості, безпечної для життя, здоров’я та майна людей і навколишнього природного середовища.

         Під норми розуміють метрологічні, будівельні, санітарні та інші обовязкові вимоги, затверджені відповідними органами, які визначають гранично допустимі величини показників до продукції і концентрації речовин, які гарантують якість продукції.

          Правила, затверджені відповідними органами, характеризують метрологічні, санітарні, протипожежні, екологічні, організаційні, технічні та інші вимоги до виробництва продукції.

           Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, станом вимірювань, а також інших вимог, повязаних з якістю продукції, проводить Держстандарт України та його територіальні органи – центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також їхні спеціально уповноважені на те органи.

            До обєктів державного нагляду належать:

Продукція виробничо-технологічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукція харчування, в тому числі  продукція, яка пройшла сертифікацію на відповіднітсь стандартам, норм і правил; продукція імпорта – на відповідність діючим в україні стандартам, нормам і правилам стосовно безпеки для життя, здоров’я й майна людей та довкілля; продукці експортна – на відповідність стандартам, нормам, правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом).

             Державний нагляд проводять за планами органів державного нагляду або за зверненням громадян у форми перевірки додержання: стандартів, норм і правил при розробленні, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використані, експлуатації, реалізації та утилізації продукції, за винятком стадії реалізації товарів у сфері торгівлі, випуску і реалізації продукції на підприємствах громадського харчування і надання послуг громадянам як споживачам, і проведення періодичних або постійних перевірок через вибірковий контроль; стабыльності, якості сертифікованої продукції, правил проведення випробуваня продукції. Результати перевірки оформляють актом.

            Органи державного нагляду виконують такі функції: перевіряють додержання стандартів, норм і правил; вносять у визначеному порядку пропозиції про скасування обмеження староку дії або перегляд стандартів, норм, правил, якщо внони не забезпечують якість продукції, безпеки життя, здоровя та майна людей, довкілля або суперечать чинному законодавству; аналізують роботи підприємства з питань додержання стандартів, норм і правил; узагальнюють результати даржавного нагляду, аналізують причини порушень стандартів, норм і правил; забезпечують оперативне запровадження заходів до припинення порушень стандартів, норм і правил, усунення причин їхнього виникнення; інформуюють органи державної влади та громадськості про стан справ із додержанням стандартів норм і правил; вносять на підставі висновків державного нагляду пропозицій органів державної виконавчої влади, органам місцевого та регіонального самоврядування про удосконалення комплексу заходів щодо підвищення якості продукції; розробляють і проводять заходи, спрямовані на підвищення ефективності своєїроботи з державного нагляду; забезпечують взаємодію з правоохоронними та іншими спеціально уповноваденими на те органами державного нагляду, товариствами споживачів з питань контролю за якістю продукції.

        Органи державного нагляду працюють у взаємодії з центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіональног самоврядування, громадянськими організаціями.

        У випадках порушення стандартів, норм і правил на субєкти  підприємницької діяльності (підприємців)  накладають диференційовані види  грошових штрафів (25 – 100% вартості перданої замовнику розробки, документації або реалізованої продукції). 
 
 

  Сертифікація  продукції

Сертифікація  – це діяльність, яку проводять з метою підтвердження за допомогую сертифіката відповідності або знака відповідності, що вигріб або послуга відповідає відповідним стандартам або технічним умовам.

      Інакше  кажучи, сертифікація – це гарантія споживачеві в тому, шо виріб або  товар відповідає певним виьогам  і мають задану якість. Виготовляючи продукцію, важливо знати, що продукція, яку виготовляють, відповідає певним вимогам і стандартам.

      Для визначення робіт з сертифікації в Україні сформована державна система сертифікації продукції – УкрСЕРПО. Головні принципи, структура та правила сертифікації зумовлені керівним документом КНД 50-002-93. “основні положення”.

      Відповідність – це додержання всіх визначених вимог до продукції, процесу, послуг.

      Згідно  з КНД 50-002-93 сертифікація відповідності (сертифікація) – це дія третьої сорони, яка доводить, що забезпечується неоюхідна впевненість в тому , що належну ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному стандарту чи іншому конкретному документу.

     Організаційну структуру Системи утворюють  національний орган з сертифікації – Держстандарт україни; науково-технічна комісія; органи з сертифікації продукції; органи з сертифікації систем якості; випробувальні лабораторії (центри) ; експерти аудитории; науково методичні та інформаційний центр; територіальні центри стандартизації та метрології Держстандарту України; Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції (рис. 2) 

 

      Системою  сертифікації передбачена атестація  підпримств. Атестація виробництва – це офіційне підтвердження органом сертифікації або іншим спеціально уповноваженим органом наявності необхідних умов виробництва певної продукції (надання певних послуг), які забезпечують стабільне виконання вимог до неї, які визначені нормативними документами та контрулюються під час сертифікації. Для проведення сертифікації в системі формуться відповідні органи. Орган з сертифікації – виконує сертифікаціє відповідності.

      Орган зі сертифікації може самостійно виконувати випробування і контрулювати їх проведення або ж виконувати нагляд за такою  діяльністю, яка проводиться за його дорученням іншими випробувальними лабораторіями (центрами). В складі органів сертифікації передбачені спеціальності – експерти – аудитори.

      Експерт айдитор – це особа, яка атестована на право проведення окремих видів робіт у галузі сертифікації.

      У результаті проведення оформляється сертифікат відповідності. Сертифікат відповідності – це документ який видають відповідно до правил сертифікації і свідчить про те, що забезпечується неоюхідна впевненість у тому, що належно ідентифікована продукція. Процес чи послуга відповідають конкурентному стандарту або іншому нормативному документу.

      Для підтвердження сертифіката відповідності визначають відповідний знак. Знак відповідності – (в галузі сертифікації) – це захищений у запровадженому порядку знак, що застосовують або видають відповідно до правил системи сертифікації, який засвідчує, забезпечується необхідна впевненість у тому що, ця продукція, процес чи послуга відповідають конкрентному стандарту або іншому нормативному документу.

      Для визначення кваліфікації органів сертифікації проводять їхню акредитацію. Акредитація – це офіційне визначення повноважень органів з сертифікації або випробувальних лабораторій (центрів) проводити діяльність у галузі сертифікації.

  Коли  підприємство веде активну зовнішньоекономічну  діяльність найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Набутий нашими підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3—4 рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь.

  В Україні розрізняють обов’язкову  й добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб’єктами господарювання, охоплює перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими (на договірних засадах).