Шляхи покращення фінансового стану ПП «Санта-Україна»

      · визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором;

      · формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства);

      · формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.

      Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства, та систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контрагентів, держави, конкурентів і т.н. Виразним прикладом застосування цієї підсистеми СРПР є проведення установами банків аналізу підприємств з метою оцінити їх кредитоспроможність.

      Внутрішньо  зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підприємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані здебільшого на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого — на визначення симптомів; третього — на виявлення першопричин.

      На  базі системи раннього попередження та реагування будується система управління ризиками, яка включає в себе такі блоки завдань:

      · ідентифікація ризиків;

      · оцінка ризиків;

      · нейтралізація ризиків.

      Одним із головних завдань СРПР є виявлення  загрози банкрутства, тобто прогнозування  банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає в своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. Коло осіб (інституцій), для котрих надзвичайно важливими є результати прогнозування банкрутства, доволі широке. Сюди можна віднести як менеджмент, наглядову раду, власників підприємства, так і його клієнтів, кредиторів, постачальників засобів виробництва, конкурентів, фінансові органи. Існує думка, що прогнозування банкрутства (кризи) є не чим іншим, як оцінюванням кредитоспроможності підприємства. У такому разі основний зміст прогнозування — передбачення й оцінювання можливих негативних сценаріїв діяльності підприємства, які можуть призвести до його неплатоспроможності і втрати ліквідності, а отже, до неповернення кредитів — збитків для кредиторів. В економічній літературі можна знайти чимало моделей прогнозування банкрутства. Одним притаманний фундаментальний підхід, іншим — суто технічне вирішення проблеми прогнозування банкрутства.

      Фундаментальний підхід заснований на тому, що контролер збирає й аналізує всю інформацію про підприємство із внутрішніх та зовнішніх стосовно нього джерел. На підставі зовнішньої інформації оцінюється поточна і перспективна ситуація в галузі, до якої належить це підприємство, загальний розвиток кон’юнктури і т.д. З огляду на здобуті загальноекономічні дані, внутрішні джерела інформації та фінансові плани досліджуваного підприємства прогнозуються результати його господарської діяльності на найближчий період. Отже, фундаментальний підхід до оцінювання кредитоспроможності та прогнозування банкрутства підприємства зорієнтований на внутрішнє фінансове планування й бюджетування та на оцінку перспективного розвитку суб’єкта господарювання.

      На  противагу цьому технічний підхід до прогнозування банкрутства ґрунтується на аналізі даних звітності минулих періодів — показників балансу та звіту про прибутки і збитки.

      Одним із найважливіших інструментів системи  раннього попередження банкрутства  підприємств та методом його прогнозування  є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання.

      Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників численних підприємств, певна частка з яких збанкрутіли, а решта — успішно діють далі. При цьому добирається сукупність показників — коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Вагомість, як і граничне значення розглядуваних коефіцієнтів, може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Значення інтегрального показника дає підстави для висновку про належність об’єкта аналізу до підприємств-банкрутів чи підприємств, які успішно функціонують.

      Попередником  дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (фінансовий аналітик «Bank of Israel»). В основу тесту Тамарі покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу; абсолютна ліквідність; коефіцієнт співвідношення вартості товарної продукції до запасів готової продукції на складі; коефіцієнт оборотності основного капіталу; коефіцієнт, що відбиває залежність обороту від реалізації та дебіторської заборгованості.

      Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі — Альтмана та Спрінгейта, названі на честь їх авторів.

      Модель  Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також під назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального показника рівня загрози банкрутства):

      Z = 1,2 А + 1,4 В + 3,3 С + 0,6 D + 1,0 E.

      Це  п’ятифакторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства: A — робочий капітал / загальна вартість активів; B — чистий прибуток / загальна вартість активів; C — чистий дохід / загальна вартість активів; D — ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій) / сума заборгованості; E — обсяг продажу / загальна вартість активів.

      Значення  показника «Z» так пов’язане з імовірністю банкрутства:

      Z £ 1,8 — дуже висока;

      1,81 £ Z £ 2,70 — висока;

      2,71 £ Z £ 2,99 — можлива;

      Z ³ 3,00 — дуже низька.

      За  деякими джерелами, точність прогнозування  банкрутства згідно з цією моделлю  становить 95%.

      Модель  Спрінгейта

      Z = 1,03 A + 3,07 B + 0,66 C + 0,4 D.

      Тут A — робочий капітал / загальна вартість активів; B — прибуток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів; C — прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість; D — обсяг продажу / загальна вартість активів.

      Вважається, що точність прогнозування банкрутства  за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

      Якщо Z < 0, 862, то підприємство є потенційним  банкрутом.

      Згідно  з кількома методиками прогнозування  банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію:

      Z = 1,5X₁ + 0,08X₂ + 10X₃ + 5X₄ + 0,3X₅ + 0,1X₆ ,

      де  Х₁ — cash-flow / зобов’язання;

      Х₂ — валюта балансу / зобов’язання;

      Х₃ — прибуток / валюта балансу;

      Х₄ — прибуток / виручка від реалізації;

      Х₅ — виробничі запаси / виручка від реалізації;

      Х₆ — оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

      Здобуті значення Z-показника можна інтерпретувати так:

      Z > 2 — підприємство вважається  фінансово стійким, і йому не  загрожує банкрутство;

      1 < Z < 2 — фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

      0 < Z < 1 — підприємству загрожує  банкрутство, якщо воно не здійснить  санаційних заходів;

      Z < 0 — підприємство є напівбанкрутом.

      Зауважимо, що у вітчизняній практиці зазначені  моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних  їм форм організації бізнесу. Ідеться  про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.

      Зауважимо, що робота з прогнозування банкрутства може бути організована як на самому підприємстві, так і за його межами, наприклад на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це підприємство.

      Розрахуемо  показникиймовірності банкрутства  на ПП "Санта - Україна" з вихіднитми даними навединими в таблиці 2.6 та за допомогою багатофакторних моделей діагностики банкрутсва, розрахованих в таблиці 2.7 

Таблиця 2.6

Вихідна інформаці для  побудови багатофакторних  моделей діагностики ймовірності банкрутства підприємства, тис.грн.

 

Таблиця 2.7.

Результати  побудови багаторівневих моделей діагностики  ймовірності банкрутства  підприємства