На  відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш  формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього  і внутрішнього аналізу пов'язана  з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

      Основним  змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

• аналіз майна (капіталу) підприємства;
• аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
• оцінка ділової активності підприємства;
• аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
• аналіз кредитоспроможності підприємства;
• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
• аналіз власних фінансових ресурсів;
• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
• аналіз самоокупності підприємства.

      Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній  базі, включаючи й оперативні дані.

      Традиційна  практика аналізу фінансового стану  підприємства опрацювала певні прийоми  й методи його здійснення.

      Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

      1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння  кожної позиції звітності з  попереднім періодом;

      2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових  показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

      3) трендовий аналіз - порівняння кожної  позиції звітності з рядом  попередніх періодів та визначення  тренду, тобто основної тенденції  динаміки показників, очищеної від  впливу індивідуальних особливостей  окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

      4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими  позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

      5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

      6) факторний аналіз - визначення впливу  окремих факторів (причин) на результативний  показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

      Предметом фінансового аналізу  підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

      Підбиваючи  підсумок розгляду сутності оцінки фінансового  стану підприємства, слід іще раз  підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Розділ  ІІ.

2.1. Фінансово економічна  характеристика об’єкта  дослідження та  постановка аналітичної  роботи на ньому 

      Ооб’єктом дослідження у даній роботі виступає Приватне Підприємство "Санта-Україна" - генеральний представник спільного білорусько-німецького підприємства ТОВ "Санта-Бремор" здійснює пряму дистрибуцію ТМ "Санта Бремор", "Морячок", "Экономмаркет" по всій території України через розгалужену мережу філій.

      Згідно  з Статутом приватного підприємства «Санта Україна» в його складі створюється філія – «Полтавська філія ПП «Санта – Україна» - в м. Полтава. Полтавська філія ПП «Санта – Україна» створена рішенням засновника ПП «Санта – Україна» від 26 червня 2006 року № 29. Підприємство  є зареєстрованим Державною адміністрацією Печерського району м. Києва, свідоцтво № 25729 від 02 грудня 1999 року. Місцезнаходження Підприємства – м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.15, код ЄДРПОУ 30634862. Філія не є юридичною особою. В своїй діяльності Філія керується діючим законодавством, Статутом Підприємства, рішенням засновника Підприємства, наказами директора Підприємства та цим Положенням. Філія має печатку, має право використовувати в своїй діяльності зареєстровані Підприємством знаки для товарів та послуг. Створена на невизначений строк. Місцезнаходження філії: м. Полтава, вул. Партизанська, б. 8/20.

      Метою заснування філії є: здійснення виробничої, постачальницької, торгівельної, комерційної, посередницької та інших видів діяльності, отримання прибутку від вкладеного капіталу та задоволення на його основі соціально – економічної заінтересованості Засновника Підприємства і працівників Філії. Предметом діяльності є: види діяльності, передбачені Статутом Підприємства.

      Управління  поточної діяльності філії здійснюється директором філії. Директор філії здійснює свою діяльність у відносинах з третіми особами від імені Підприємства згідно з довіреність, наданою Генеральним директором Підприємства. Директор є офіційним представником Філії у відношеннях з органами державної влади, управління та контролю, підприємствами та громадянами.

      Припинення  діяльності Філії  здійснюється на основі прийнятого Підприємством рішення про ліквідацію або реорганізацію згідно з чинним законодавством. Порядок ліквідації Філії визначається положенням про порядок створення, реорганізації і ліквідації філії та представництв ПП « Санта –Україна» та чинним законодавством.

      Проаналізуємо показники майнового стану досліджуваного підприємства на основі таблиці 2.1. «Горизонтальний  та вертикальний аналіз майна підприємства (станом на кінець року)»

      Таблиця 2.1

      Горизонтальний  та вертикальний аналіз майна підприємства (станом на кінець року)

      На  основі даних таблиці 2.1 можна зробити висновок про те, що майно підприємства у 2010 р. склало 50870 тис. грн., що на 12075 тис. грн. або на 31,13 %  більше ніж у 2009 р., а у 2009 р. – 38795 тис. грн., що на 8668 тис. грн. або на 18,26 % менше ніж у 2008 р. Найбільшу частку всього майна підприємства складають оборотні активи, у 2008 р. їх частка складала 90,74 %, у 2009 р. – 90,64 %, у 2010 р. – 93,64 %.  У 2010 р. сума оборотних активів склала 47635 тис. грн., що на 12471 тис. грн. більше ніж у 2009 р., а у 2009 р. – 35164 тис. грн., що на 7905 тис. грн. менше ніж у 2008 р. Оборотні виробничі фонди в свою чергу у 2010 р. відносно 2009 р. зросли на 60 тис. грн. або на 24,79 %, а у 2009 р. відносно 2008 р. зросли на 68 тис. грн. або на 39,08 %. Фонди обігу у 2010 р. відносно 2009 р. також зросли на 12411 тис. грн. або на 35,54 %, а у 2009 р. відносно 2008 р. зменшилися на 24973 тис. грн. або на 41,69 %. Фонди обігу у 2008 р.  складають 90,38 % у сумі всього майна підприємства, у 2009 р. – 90,02 %, а у 2010 р. – 93,05 %. Готова продукція і товари у 2010 р. склали 8048 тис. грн., що на 992 тис. грн. менше ніж у 2009 р., а у 2009 р. – 9040 тис. грн., що на 2471 тис. грн. менше ніж у 2008 р. Поточна дебіторська заборгованість у 2010 р. відносно 2009 р. зросла на 12828 тис. грн. або на 51,85 %, а у 2009 р. відносно 2008 р. зменшилась на  82060 тис. грн. або на 76,83 %.

      Необоротні  активи підприємства у 2008 р. склали 9,23 % усього майна підприємств, у 2009 р. – 9,25 %, а у 2010 р. – 6,26 %. Сума необоротних  активів підприємства у 2010 р. відносно 2009 р. зменшилась на 404 тис. грн. і становить 3186 тис. грн., у 2009 р. відносно 2008 р. також зменшилась на 791 тис. грн. і становила 3590 тис. грн.

      Витрати майбутніх періодів у 2008 р. склали 0,03 % від усього майна підприємства, у 2009 р. – 0,11 %, у 2010 р. – 0,1 %. Витрати майбутніх періодів у 2010 р. склав 49 тис. грн., що на 8 тис. грн. більше ніж у 2009 р., а у 2009 р.  – 41 тис. грн., що на 28 тис. грн. більше ніж у 2008 р. 

2.2. Аналіз платоспроможності  та ліквідності. 

      Аналіз  фінансового стану підприємства найчастіше починається з визначення коштів підприємства, а також джерел їх виникнення – власних та позикових, що знаходяться в його розпорядженні. Величина джерел власних коштів, особливо прибутку, залежить не тільки від комерційних результатів діяльності підприємства, але й від вартості його активного майна, яка змінюється в залежності від коливання ринкових цін на матеріальні ресурси, цінні папери, валютні кошти і таке інше.

      Особливу  роль відіграє оцінка фінансового положення. Стійкість фінансів підприємства є необхідною умовою діяльності при ринкових відносинах, тому від цього залежить своєчасність та повнота погашення його зобов’язань по оплаті праці робітників, розрахунках з бюджетом, банками та постачальниками матеріальних ресурсів, по виплаті дивідендів і таке інше.

      Одним з найважливіших критерієв фінансового  стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміють  здатність підприємства своєчасно  і в повному обсязі розраховуватись  по своїм довгостроковим зобов’язанням. Слід, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов’язання. Здатність підприємства своєчасно та без затримки платити по своїм короткостроковим зобов’язанням називається ліквідністю. Тобто підприємство вважається ліквідним, якщо взмозі виконати свої короткострокові зобов’язання, реалізуючи поточні активи. Основні засоби (якщо тільки вони не придбаються з метою подальшого перепродажу) не є джерелами погашення поточної заборгованості підприємства , оскільки грають специфічну роль в процесі виробництва, а також через складні умови їх строкової реалізації. Для попередньої оцінки ліквідності підприємства використовуються дані бухгалтерського балансу. Інформація, що відображається в ІІ та ІІІ розділах активу баланса, характеризує велічину поточних активів на початок та кінець звітного року. Дані про короткострокові зобов’язання підприємства містяться в ІІІ розділі пасиву баланса.

      Підприємство  може бути ліквідним в тому чи іншому ступені, оскільки до складу поточних активів належать різноманітні оборотні кошти, серед яких є як ті, що швидко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються в цілях погашення зовнішньої заборгованості.

      В той же час у складі короткострокових пасивів виділяють зобов’язання різного ступеню строковості. Звідси одним із способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є співставлення деяких елементів активу  та пасиву між собою. З цією метою зобов’язання підприємства групуються по ступеню їх строковості, а його активи - по ступеню ліквідності (швидкості мржливої реалізації). Так, найбільш строкові зобов’язання підприємства (строк сплати яких наступає в поточному місяці) співставляються з велічиною активів, які мають максимальну ліквідність (грошові кошти, цінні папери, що швидко реалізуються). При цьому частина строкових зобов’язань, які залишаються незабезпеченими, повинна бути врівноважена менш ліквідними активами дебіторської заборгованості підприємств із стійким фінансовим станом, запасами товарно – матеріальних цінностей, що швидко реалізуються. Інші короткострокові зобов’язання співставляються з такими активами, як готова продукція, виробничі запаси і таке інше. В практиці оцінки фінансового стану, платоспроможності підприємства використовується ціла гама показників. Розглянемо найважливіші з них.