Роль державного бюджету у фінансовому забезпеченні економічного та соціального розвитку України

     Втручання в економіку перетворилося в  одну з основних функцій державного бюджету. Форми такого втручання різні. В умовах політики “економіки пропозиції” поряд із прямими методами втручання широкий розвиток одержували непрямі. Серед них: державні капіталовкладення, розвиток виробничої й соціальної інфраструктури, стимулювання темпів прискорення науково-технічного прогресу, розширення державного споживання, ріст нагромадження капіталу шляхом прямого фінансування великого монополістичного виробництва. Це здійснюється у формі субсидій, кредитів, державних гарантій, а так само інших форм допомоги великому капіталу з метою забезпечення зростання монопольного прибутку. Разом з тим державне фінансування сприяє подальшій концентрації виробництва й капіталу, зміцненню пануючих позицій монополій.

     Трудові ресурси - один з основних факторів виробництва. Науково-технічна революція різко підняла роль людського фактору, перетворила його в основну рушійну силу розвитку. Сучасний рівень розвитку продуктивних чинностей зажадав нового підходу до його головного елемента - виробничого процесу. Швидкі темпи науково-технічного прогресу висувають усе більше високі вимоги до якості робочої чинності її професійної підготовленості, фізичної витривалості. Відбувається орієнтація на більше повне задоволення потреб працюючих мас, тому що на основі їхньої працездатності, особистісного розвитку створюється потенціал суспільного виробництва.

     Через державний бюджет й інші ланки  бюджетної системи країни ринкової економіки здійснюють свою соціальну  політику, втручання в сферу соціальних відносин, фінансуючи найважливіші елементи в соціальній області - освіта (головним чином початкова й середня освіта, а також професійну перепідготовку кадрів), охорона здоров'я (у тому числі санітарію, профілактику захворювань), соціальне забезпечення.

     Значна  частина витрат на соціальні потреби проходить по місцевих бюджетах, а у федеративних державах також по бюджетах членів федерації. У розвинених державах на ці мети затрачається від 30 до 40% бюджетних коштів.

     Єдність бюджету. Цей принцип означає  зосередження в ньому всіх доходів, що збирають, і вироблених витрат. Він припускає наявність одного бюджету в державі, складеної по єдиній бюджетній класифікації й по єдиних документах. Єдність бюджету виражається в існуванні єдиної бюджетної системи в державі. Завдання цього принципу - є більш ефективний контроль за фінансовими ресурсами держави.

     Принцип повноти доповнює принцип єдності  й означає більше детальну розшифровку  по кожній статті витрат і надходжень. Виконання цього принципу дозволяє вести контроль за звітністю по виконаних витратах.

     Принцип реальності або правдивості бюджету  припускає правдиве відбиття в бюджеті  фінансових операцій, відповідність  заснованих бюджетних сум їхньому  виконанню. Він спрямований проти  фальсифікації бюджетних коштів.

     Поява властивих бюджету властивостей, його використання як інструмент розподілу й контролю знаходить своє відбиття в створюваному державою бюджетному механізмі.

     Бюджетний механізм - це сукупність способів організації  бюджетних відносин, застосовуваних суспільством для рішення економічних і соціальних завдань. Це інструмент державного регулювання економіки.

     Використання  бюджетного механізму для регулювання  економіки здійснюється за допомогою  маневрування вступниками в розпорядження  держави грошовими ресурсами. Маневрування можливо тому, що в державному бюджеті відсутній принцип закріплення доходів за конкретними видами й напрямками витрат, тому кошти, що надходять у розпорядження держави, знеособлюються й можуть бути використані по будь-якому напрямку.

      Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики держави. Істотний вплив на нього мають завдання, що розв'язуються суспільством на тому або іншому етапі розвитку. Міняються завдання - повинен змінюватися й бюджетний механізм.

 

      2. Роль державного бюджету

     в соціально-економічному розвитку держави

      Бюджет  служить сферою зіткнення економіки  і політики та невід’ємною складовою  соціально-економічного розвитку суспільства. У бюджеті сконцентровані інтереси держави, суб’єктів господарювання та населення. Між ними відбувається постійне протиборство за присвоєння певної частини суспільного продукту. Тому головне призначення бюджету полягає у врівноваженні інтересів усіх суб’єктів суспільства. Відповідно до визначеної фінансової політики за допомогою бюджету відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно територіальними одиницями суспільства та верствами населення.

      Бюджет  як центральна ланка всієї фінансової системи України є складним економічним явищем. Він являє собою основну економічну форму планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. За економічною природою бюджет відображає грошові відносини, які складаються між державою, з одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм власності і фізичними особами – з іншого. Бюджет являє собою затверджений у законодавчому порядку документ у формі розпису доходів і видатків держави на відповідний термін.

      Економічна  природа бюджету зумовлюється необхідністю фінансування заходів з надання  суб’єктам суспільства нематеріальних благ і послуг у формі оборони  країни, національної безпеки й правопорядку, захисту довкілля, освіти, охорони  здоров’я, науки, культури тощо. Саме нематеріальні блага і послуги, що отримують суб’єкти суспільства від держави мають істотний вплив на рівень добробуту населення і якість його життя. Використовуючи бюджети різних рівнів, держава забезпечує певний стан матеріального достатку населення та комфортне й безпечне існування суб’єктів суспільства.

      Ґрунтуючись на ринкових позиціях функціонування суб’єктів суспільства, економісти доходять висновку, що за допомогою  бюджету відбуваються обмінні операції у формі купівлі–продажу за схемою “податки – нематеріальні блага і послуги”. Через бюджет здійснюється обмін між державою та суб’єктами суспільства, де податки, обов’язкові платежі та збори виступають формою залучення грошових коштів і підтвердженням участі населення у фінансуванні необхідних йому послуг. Рівновага між суспільною корисністю наданих державою нематеріальних благ і послуг та їх сумарною вартістю у демократичному суспільстві забезпечується відмовою від підтримки на виборах певних політичних сил.

      Фінансові ресурси бюджетів різних рівнів служать засобом вирішення наступних завдань у суспільстві:

      а) забезпечення виконання державою своїх  функцій;

      б) функціонування соціальної інфраструктури суспільства;

      в) сприяння пропорційному розвитку регіонів і галузей економіки шляхом оптимального розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів;

      г) гарантування соціального захисту  населення і вирішення національних проблем;

      ґ) фінансування розвитку науково-технічного прогресу;

      д) забезпечення охорони довкілля.

      Органи  державної влади і державного управління використовують бюджет для виконання таких функцій:

      а) здійснення контролю за станом виробництва  і реалізації товарів;

      б) шляхом бюджетного регулювання впливають  на фінансову діяльність місцевих органів  влади і управління;

      в) проводять контроль за діяльністю виконавчо-розпорядчих органів, які складають і виконують бюджет.

      Бюджет  відображає економічні відносини, за допомогою  яких держава здійснює мобілізацію  і використання централізованого фонду  фінансових ресурсів. Бюджет – це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які виконують органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

      Основним  і вирішальним джерелом доходів  бюджетів різних рівнів є нагромадження фізичних і юридичних осіб. Водночас вилучення до бюджетів більшої частини нагромаджень підірвало б внутрішньогосподарське стимулювання. Тому частина їхніх нагромаджень використовується на внутрішньогосподарські цілі.

      Мобілізація певної частини фінансових ресурсів до бюджетів дає можливість державі забезпечувати їх використання на задоволення першочергових потреб суспільства. Це дозволяє уникати розпорошування коштів численними каналами і на менш важливі цілі. Виділення частини валового внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби через бюджетний механізм дозволяє дотримуватися певної пропорційності у розвитку суспільства.

      Виключно  важливе політичне значення бюджету. З допомогою фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів реалізується економічна політика держави. Значною мірою це забезпечується сталістю, регулярністю та своєчасністю надходжень фінансових ресурсів до бюджету у формі податкових і неподаткових надходжень, зборів, відрахувань та обов’язкових платежів, доходів від операцій з капіталом і добровільних внесків фізичних та юридичних осіб.

      Як  провідна ланка фінансової системи, бюджет виконує розподільну і  контрольну функції.

      За  допомогою розподільної функції  бюджету досягається планомірний  міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сферами суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють суб’єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галузям (підприємствам), визнаним пріоритетними.

      Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення  за певними органами державної влади  надходжень до бюджету. Завдяки цьому  у кожній адміністративно-територіальній одиниці держави створюється бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, передбачених планом. Розподіл фінансових ресурсів між виробничою і невиробничою сферами діяльності зумовлюється тим, що частина фінансових ресурсів сфери матеріального виробництва спрямовується на фінансування сфери діяльності нематеріальних благ і послуг.

      Суспільна корисність функціонування соціальної інфраструктури суспільства характеризується результатами її діяльності, зокрема:

      а) економічною ефективністю і зворотним  позитивним впливом на діяльність сфери матеріального виробництва;

      б) збереженням нею певного обсягу непродуктивного часу працівників  сфери матеріального виробництва;

      в) створенням духовних благ, необхідних для всебічного інтелектуального і  культурного розвитку членів суспільства.

      Розподільна функція бюджету характеризується такими особливостями:

      а) можливістю багаторазового проходження  однієї і тієї ж частини валового внутрішнього продукту через механізм бюджетного регулювання;

      б) значними обсягами фінансових ресурсів, що проходять через бюджетний механізм;

      в) високою маневреністю фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів;

      г) різноманітністю потоків формування фінансових ресурсів і утворенні  цільових фондів;

      ґ) широким колом учасників, що бере участь у формуванні і використанні фінансових ресурсів бюджету держави.

      Контрольна  функція бюджету характеризується тим, що з її допомогою досягається  рівномірність у тенденціях розвитку усіх регіонів та економічних районів  країни. На основі контрольної функції  бюджету діє система бюджетного контролю у державі. Контрольна функція бюджету у формі комплексної контрольно-аналітичної роботи, що проводиться у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету пронизує кожну ланку бюджетної системи України. Вона зумовлюється природою розподільної функції: будь-який розподіл не може залишатися безконтрольним. Тому обидві функції бюджету держави реалізуються у єдності і взаємодії.

      Належне виконання своїх функцій зумовлює вирішення передбачених завдань  у процесі формування бюджету, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів його доходів, встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі забезпечення максимального зростання валового внутрішнього продукту та збалансування бюджету у всіх ланках бюджетної системи держави.

     Економічне  оновлення об’єктивно потребує зміцнення  державного бюджету як основного  важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити  ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним і місцевим.