Проблеми і перспективи розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг України на сучасному етапі

     Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і  комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною  вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі, з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Малоцінні та швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

     Розрахунки  з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському  обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє  їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

     Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів, Головної книги, рішень зборів засновників та ін.

     Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

     Для впевненості у правильності складання  бухгалтерського балансу  (ф. № 1), Звіту про фінансові результати (ф. № 2) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності.

     Бухгалтерський  фінансовий облік майна та результатів  роботи кожної юридичної особи має  здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні" [1].

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" визначаює зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

     Особливості складання консолідованого балансу  визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання балансу є  надання користувачам повної, правдивої  та неупередженої інформації про  фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал  підприємства. Згортання статей активів  та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Підсумок активів  балансу повинен дорівнювати  сумі зобов’язань та власного капіталу.

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" визначаює зміст і форма Звіту  про фінансові результати, а також  загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові  результати підприємств, організацій  та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних  установ). Особливості складання  консолідованого звіту про фінансові  результати визначаються окремим Положенням (стандартом).

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" визначає зміст і форма звіту  про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми  цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних  осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості  складання консолідованого звіту  про рух грошових коштів визначаються окремим Положенням (стандартом).

     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" визначає зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про власний капітал визначаються окремим положенням (стандартом). Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

     Загальні  вимоги до фінансової звітності викладені  в положенні (стандарти) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1) [2].

     Дане  положення встановлює:

     - мету фінансових звітів;

     - їх склад;

     - звітний період;

     - якісні харктеристики та принципи, якими слід керуватися під  час складання фінансових звітів.

     Для прийняття економічних рішень користувачами  фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані  підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про рух грошових коштів;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.

     Для складання фінансової звітності  у відповідності до діючих нормативних  актів та надання її користувачам, керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і  процедури обліку таким чином, щоб  достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємстві та забезпечити зіставність фінансових звітів.

     Облікова  політика підприємства відповідно до п.п. 25.1. П(С)БО 1 розкривається у примітках  до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису:

     а) принципів оцінки статей звітності;

     б) методів обліку за окремими статтями звітності.

     Зміст облікової політики оформлюється спеціальним  наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалетр підприємства і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ  про облікову політику чинним. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. ПЛАН І ПРОГРАМА ПРОВЕДЕННЯ  АУДИТУ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ  РЕЗУЛЬТАТІВ 

     Після загального вивчення стану підприємства-клієнта  і укладення договору на проведення аудиторської перевірки аудитор  складає план і програму аудиту. Метою планування є звернення уваги аудиторів на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Планування допоможе належним чином організувати роботу аудиторів та здійснити контроль за ходом аудиту.

     Аудитор підчас складання плану і програми аудиту повинен враховувати наступні моменти:

     - умови договору на проведення  аудиту;

     - форма організації бухгалтерського  обліку та системи контролю  на підприємстві, що перевіряється; 

     - обсяг інформації, необхідний для  аудиту;

     - тривалість аудиторської перевірки; 

     - ступінь довіри до системи  бухгалтерського обліку і внутрішнього  контролю на підприємстві;

     - методи перевірки аудиторських  доказів; 

     - можливість залучення до проведення  аудиту сторонніх експертів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ФОРМУВАННЯ  ФІНАНСОВОГО РЕЗУЛЬТАТУ 

     4.1 Аудит доходів

     Перш  ніж розпочати детальну перевірку  доходів, необхідно визначити суттєвість конкретних груп доходів (П(с)БО 15) у загальному обсязі доходів. Якщо аудитор визнає певний вид доходу несуттєвим, він може ігнорувати подальшу перевірку цього доходу й зосередити увагу на суттєвих доходах.

     З метою запровадження методу організації  аудиту доходів, а також кількості  необхідних аудиторських процедур, аудитор  проводить тестування внутрішнього контролю і системи бухгалтерського  обліку, яке дозволяє отримати відповіді  на такі запитання:

• аналітичний облік доходів здійснюється з достатнім рівнем деталізації?
• відвантаження продукції й товарів санкціонується належним чином?
• дані аналітичного обліку звіряються із синтетичними регістрами та Головною книгою?
• бухгалтерський облік доходів ведеться відповідно до вимог П(с)БО 15 "Доходи"?

     Після визначення суттєвості групи доходів  і встановлення оцінки системи внутрішнього контролю й бухгалтерського обліку аудитор вирішує, які групи доходів він перевірятиме і з застосуванням якого методу організації перевірки (суцільний вибірковий, комбінований).

     Під час складання програми аудиту доходів  аудитор заплановує аудиторські  процедури, які б дозволили йому встановити об'єктивну істину щодо таких тверджень:

• доходи одержані за результатом дійсних операцій у процесі звичайної діяльності;
• відображені у звітності доходи відповідають інформації, узагальненій на відповідних рахунках бухгалтерського обліку;
• доходи, відображені на рахунках бухгалтерського обліку, підтверджені відповідними первинними документами на відвантажену продукцію та надані послуги;
• доходи відображені у відповідному періоді;
• доходи висвітленні в примітках до фінансової звітності належним чином.

     Аудитору  необхідно впевнитися, що:

• господарські операції з продажу продукції, товарів, надання послуг тощо оформлені відповідними договорами;
• договори укладені відповідно до вимог Цивільного законодавства;
• ці договори не є обтяжливими для підприємства;
• ціна реалізації за договором відповідає затвердженій калькуляції.

     При встановленні фактів реалізації продукції, товарів, робіт та послуг без укладання  договорів аудитор повинен зафіксувати  встановлені факти в робочому документі.

     За  фактами реалізації, які оформлені  договорами купівлі-продажу, підряду  тощо, необхідно хоча б вибірково  перевірити, чи відповідає оформлення договорів вимогам Цивільного кодексу (гл. 52, 53, 54, 61, 63, 64). Аудитору необхідно  за обраним методом організації  перевірки (суцільний, вибірковий) перевірити чинники, які впливають на достовірність  відображеної в бухгалтерському  обліку й фінансовій звітності інформації щодо доходів від реалізації.

     У першу чергу, необхідно перевірити відповідність інформації щодо кількості  відвантаженої продукції за даними складу та даними документів на відвантаження  продукції.

     При перевірці доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно  уважно вивчити відповідність цін  реалізації за документами на реалізацію цінам, установленим відповідними калькуляціями. В разі виявлення відхилень аудитор  розраховує суму недоодержаних доходів, з'ясовує причини відхилень, шляхом заслуховування пояснень відповідальних осіб. Результати такої перевірки  фіксують у робочому документі.