Практика діяльності небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг України

     • Надання фінансовою компанією гарантій;

     • Надання фінансовою компанією факторингу;

     • Надання фінансовою компанією позик;

     • Надання фінансовою компанією фінансових кредитів за рахунок власних коштів.

     А також є види фінансових послуг, які фінансові компанії можуть надавати після одержання відповідної ліцензії:

     • Залучення фінансовою компанією  коштів установників управління майном для фінансування будівництва та/або  здійснення операцій з нерухомістю;

     • Надання фінансовою компанією послуг з клірингу;

     • Діяльність фінансової компанії з обміну валют;

     Станом  на 30.06.2011 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 242 фінансові компанії.

     За  І півріччя 2011 року спостерігається  тенденція щодо збільшення обсягів надання фінансовими компаніями послуг з надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, позик та операцій з переказу грошових коштів і обміну валют порівняно з аналогічним періодом минулого року.

     За  І півріччя 2011 року відбулося скорочення обсягів надання послуг фінансовими компаніями факторингу та гарантій порівняно з відповідним періодом 2010 року[5].

     І ще однією небанківською фінансовою установою є недержавний пенсійний  фонд (НПФ) — це фінансова установа, що працює винятково для пенсійного забезпечення громадян і має статус неприбуткової організації. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів. Станом на 30.06.2011 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 97 недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) та 41 адміністратора НПФ. Система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. Сукупно недержавними пенсійними фондами станом на 30.06.2011 було здійснено пенсійних виплат (одноразово та на визначений строк) 56 926 учасникам, тобто 10,2% учасників від їхньої загальної кількості отримали пенсійні виплати. Одним із основних якісних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення, є сплачені пенсійні внески.

     Станом  на 30.06.2011 сума пенсійних внесків  становила 1 010,3 млн. грн., що на 4,5% більше, ніж на кінець першого кварталу 2011 року (або на 43,1 млн. грн.). Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 30.06.2011 становить 1 265,9 млн. грн. Усього за другий квартал 2011 року активи недержавних пенсійних фондів зросли на 3,6% (або на 44,5 млн. грн.) [3].

     Слід  зазначити, що система небанківських фінансових установ має можливість надати власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал. Діяльність фінансових установ на ринку фінансових послуг має на меті з одного боку, акумулювати розрізнений капітал домогосподарств та суб’єктів господарювання та перетворити його в потужні інвестиційні ресурси для розвитку економіки країни, а з іншого задовольнити економічні та соціальні потреби споживачів, надаючи їм весь спектр фінансових послуг.

3. Аналіз показників діяльності небанківського фінансового сектору в зарубіжних країнах

     Аналіз  розвитку небанківських фінансових установ в Україні поглибимо  розглядом показників діяльності небанківського фінансового сектору в зарубіжних країнах (табл. 1). Аналіз динаміки активів страхових компаній, пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування показав, що вітчизняний небанківський сектор суттєво поступається цим секторам як у розвинутих країнах, так і в перехідних країнах Центральної та Східної Європи.

     Таблиця 1

     Дослідження структури активів небанківських  фінансових установ у перехідних країнах Центрально- Східної Європи та розвинутих країнах дає можливість виділити низку характерних особливостей:

• участь небанківських фінансових установ в економіці тісно пов'язана з рівнем економічного розвитку держави. Так, у постсоціалістичних країнах частка активів фінансових установ у ВВП набагато менша, ніж у розвинутих країнах (на 2008 р. частка активів НФУ в Угорщині становила 26,9% від ВВП, у Польщі - 27,3%, Словенії - 20,8%, в Естонії - 21,34%, водночас у Німеччині - 106,7%, у Великобританії 181,4%, у США - 166,1%);
• вартість активів небанківських фінансових установ у 2000-2009 рр. у країнах з перехідною економікою суттєво зросла (в Угорщині - на 210%, у Польщі - на 407 %, в Естонії - на 626%). Варто відмітити, що темпи зростання в перехідних країнах значною мірою залежали від темпів проведення приватизаційних процесів. Натомість у розвинутих країнах їх частка зросла незначною мірою (в Німеччині - на 18%) чи навіть зменшилася (у Великобританії - на 12%, у США - на 11%);
• за галузевою структурою в більшості країн найбільшими активами володіють страхові компанії (Німеччина, Великобританія, Польща, Словенія, Чехія). У США та Угорщині провідна роль належить пенсійним фондам, а в Японії - інвестиційним фондам. Однак, якщо в розвинутих країнах з усталеним фінансовим сектором така структура спостерігається впродовж усього аналізованого періоду, то в перехідних економіках ця структура змінювалася.

     Аналізуючи  структуру інвестиційних портфелів  вітчизняного небанківського фінансового  сектору, зосередимося на особливостях розміщення активів посередниками  в західних країнах (табл.2). Так, згідно з вищенаведеними даними за період з 2002 по 2008 рік у більшості проаналізованих країн частка активів інвестованих у банківські депозити зменшувалася, а в акції - збільшувалася. У Словаччині, наприклад, депозити в структурі активів страхових компаній зменшилися з 26 до 11%, у структурі НПФ - з 78% до 24%, ІСІ - з 24 до 22%. Проте є й винятки: у Німеччині небанківські фінансові установи історично тісно пов'язані з банківським сектором, тому частка депозитів у структурі портфеля компаній перевищує третину сукупних активів.

     Таблиця 2

     Структура інвестиційного портфеля небанківських фінансових установ у західних країнах за 2002, 2008 рр., %

     У США та Великобританії навпаки, банківські депозити не користуються популярністю - понад 90% активів інвестовані в  цінні папери. Відповідна структура інвестиційних портфелів відповідає сформованій банкоцентричній моделі фінансового ринку в Німеччині та орієнтованій на фондовий ринок моделі в США. Необхідно наголосити, що на відміну від розвинутих країн у перехідних економіках акції займають набагато менше «місця» у структурі активів фінансових посередників, незважаючи навіть на суттєве зростання в порівнянні з 2002 р. (наприклад, в Угорщині у 2008 р. акції в структурі активів страхових компаній займали 18% (+ 9%), НПФ - 34% (+ 20%), інвестиційних фондів - 20% (+ 13%)). Це є наслідком знову ж таки нещодавніх приватизаційних процесів, слабкого розвитку і значної недокапіталізованості фондового ринку.  
 

Висновки

     Аналіз  розвитку небанківського фінансового  посередництва як в Україні, так  і в зарубіжних країнах показав: незважаючи на суттєве відставання за обсягами активів від банківського сектору, небанківські фінансові установи можуть ефективно накопичувати та перерозподіляти фінансові ресурси на потреби економіки; темпи зростання НФУ в багатьох перехідних економіках значно випереджають темпи зростання банківського сектору; структура активів НФУ відіграє першочергову роль для визначення їх місця на фінансовому ринку країни (чим більша частка цінних паперів в інвестиційному портфелі, тим більш незалежними є НФУ від банківського сектору); існує тісний зв'язок між ступенем розвитку НФУ та економічним зростанням; вплив НФУ на економічне зростання здійснюється прямим методом та опосередковано через банківську систему, державний бюджет та фондовий ринок; завдяки зростанню заощаджень та потреби в додатковому внутрішньому ресурсі для фінансування інноваційних проектів роль небанківських фінансових установ в економіці України буде зростати. У цьому контексті важливо оцінити ступінь їхнього впливу на розвиток суб'єктів господарювання реального сектору економіки, що є предметом подальших досліджень. Проаналізувавши діяльність небанківських фінансових установ в Україні, можна стверджувати, що вони дають можливість на належному рівні ефективно накопичувати та перерозподіляти фінансові ресурси на потреби економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел:

1. Закон України “Про банки та банківську діяльність”: науково-практичний коментар/ Під заг. ред. Стельмаха В.С. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2006. – 520с.

     2. Бала О.І. Фінансове посередництво в Україні: сутність та види / О.І. Бала, О.І. Цізда // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. - №20.6. – С. 169-174. – [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_6/169_Bala_20_6.pdf

     3. Підсумки діяльності кредитних спілок, інших кредитних установ та юридичних осіб публічного права за I півріччя 2011 року [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua./fileadmin/downloads/dpn/ks_II_kv_2011.pdf

     4. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення за І півріччя 2011 року [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/npf_II_kv_2011.pdf

     5. Підсумки діяльності страхових компаній за І півріччя 2011 року [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua./fileadmin/downloads/dpn/sk_II_kv__2011.pdf

     6. Підсумки діяльності фінансових компаній, ломбардів та юридичних осіб (лізингодавців) за І півріччя 2011 року [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua./fileadmin/downloads/dpn/fk_II_kv_2011.pdf

     7. Семенoг А.Ю. Діяльність небанківських фінансових установ у контексті економічного зростання / А.Ю. Семенoг // Вісник Запорізького національного університету. – 2011. - №1(9). – С. 139-148.– [Електронний ресурс].- Режим: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vznu/eco/2011_1/139-148.pdf

     8. Сідельник О.П. Позиціонування небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг як фактор підвищення їх конкурентоспроможності / О.П. Сідельник // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2011.-№2(1). – С. – 237-241. - [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VUbsNbU/2011_2/VUBSNBU11_p237p241.pdf

     9. Тропіна В.Б. Фінансові посередники: основні тенденції розвитку в Україні / В.Б. Тропіна, Л.В. Лисяк // Економічний простір. – 2011.- №50. – С. 178-184. – [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2011_50/statti/21.pdf

10. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2002. – 616 с.
11. Гроші та кредит: Підручник/ Під заг. ред. М.І.Савлука.—  К.: КНЕУ, 2002. — 581с.
12. Мишкін Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків/ Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишина. – К.: Основи, 1998. – 963 с.