Порівняльний аналіз особливостей формування зовнішнього державного боргу за останні роки й на даному етапі: Україна та країн, що розвиваю

 

Київський національний університет  імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

 

 

 

Реферат на тему:

Порівняльний аналіз особливостей формування зовнішнього державного боргу за останні роки й на даному етапі: Україна та країн, що розвиваються (Польща, Румунія, Угорщина, Болгарія, Балтійські країни)

 

 

 

 

 

підготувала:

студентка 2 курсу

спеціальності «фінанси і  кредит»

3 групи

Опанасенко Яна

 

 

 

 

Київ 2012 

 

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………………...3
2. Державний борг та його структура……………………………………..5
3. Особливості формування зовнішнього державного боргу в Україні……………………………………………………………………9
4. Особливості формування зовнішнього державного боргу в країнах, що розвиваються: 
1. Польща………………………………………..………………………13
2. Румунія………………………………………..………….…………...16
3. Угорщина……………………………………..………….…………...19
4. Болгарія………………………………………..………….…………..22
5. Балтійські країни :
1. Латвія……………………………….………………………………..24
2. Естонія……………………………………………………………….26
3. Литва……………………………………………………………….…28
5. Висновки…………………………………………………………………30
6. Список використаних джерел…………………………………………..31

 

 

Вступ

Аналіз стану державного боргу та ефективності управління державним  боргом набуває особливого значення в сучасних умовах. Для України, як і для більшості держав світу, державні запозичення є основним джерелом покриття дефіциту бюджету, причому  як державного так і місцевих бюджетів. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи росту є  одним із показників фінансового  стану держави та ефективності державної  боргової політики. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання  державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього  державного боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення  проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму  його управління.

В умовах глобалізації світового  господарства більшість країн світу  отримала майже вільний доступ до міжнародних ринків збуту, технологій на зовнішніх фінансових ресурсів. При цьому країни були поставлені перед вибором: здійснювати рестрикційну  грошово-кредитну та бюджетну політики, обмежувати зростання рівня життя населення, зокрема стримувати споживчий попит на товари, що імпортуються, стимулюючи тим самим розвиток національного виробництва товарів і послуг, що займуть власне місце на світовому ринку, чи, навпаки, проводити експансійну грошово-кредитну та бюджетну політики, стимулюючи внутрішній попит і, відповідно, економічне зростання постійним збільшенням бюджетних витрат та залученням дешевих зовнішніх фінансових ресурсів. Частина країн світу обрала перший шлях, тоді як інша знайшла свої переваги в другому методі стабілізації економічної ситуації.

Значущість впливу зовнішнього  боргу країн на розвиток національних економік є беззаперечним, так як величина і структура боргу неодмінно  чинить значний вплив на добробут населення і на макроекономічну  ситуацію загалом, визначаючи спосіб життя на найближче десятиліття. Формування зовнішнього боргу європейських держав, зокрема України, відбувається в умовах економічної кризи та поглиблення європейської інтеграції, коли має місце переосмислення ролі іноземного капіталу в економічному зростанні країн.

Міжнародній фінансовій системі, що розвивається в умовах фінансової глобалізації, притаманне зростання  обсягів зовнішньої заборгованості більшості країн світу. Значні обсяги зовнішньої заборгованості – це неабияка перешкода на шляху економічних  перетворень.  Розв’язання проблеми його обслуговування є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак і фінансова підтримка  міжнародних фінансових організацій. Зовнішня заборгованість країни виступає складовою системи економічної  безпеки країни, яка становить  найвагомішу частину національної безпеки в цілому.

 

Державний борг та його структура

Важливим елементом фінансової системи будь-якої країни є державний борг, що утворюється внаслідок мобілізації ресурсів на внутрішньому та світовому фінансових ринках. На даному етапі посилюється роль цього поняття і вплив боргів країн на їх економіку є досить значним. Це явище було широко досліджено в працях  західних економістів – Д. Рікардо, А. Сміта, М. Браунрига, С. Вайнтрауба, Х. Джонсона, О. Екстайна, Дж. Кейнса, А. Лаффера. Серед українських вчених варто відмітити праці О. Д. Василика, А. С. Гальчинського, В. В. Корнєєва, О. В. Плотнікова тощо. Широкий інтерес до цього питання зумовив неоднозначність визначення державного боргу як категорії, адже кожен вчений висвітлював це питання з нового, актуального для свого часу боку. Наприклад, В.М. Опарін визначає державний борг як  суму заборгованості держави своїм кредиторам. [10].

Державний борг - це загальна сума заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. [3]. Тобто, державний борг є об’єктивним економічним явищем, що зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.

Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Державні позики – головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів. Державний борг виникає через брак у держави коштів, необхідних для виконання її функцій. Тому вона змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Збільшення державного боргу – джерело фінансування урядових програм. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

• Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик.
• Капітальний борг — це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками.
• Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам держави в даній країні. 
• Зовнішній борг — це заборгованість кредиторам за межами даної країни. [10].

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
• позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АР Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій відповідно до вимог ст.18 Бюджетного кодексу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.

Відповідно до бюджетної  класифікації України, затвердженої наказом  Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 "Про бюджетну класифікацію та її затвердження", як внутрішній, так і зовнішній державний  борг класифікують так:

• за типом кредитора складається з двох розділів: внутрішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, заборгованість перед банківськими установами та іншими органами управліннями; зовнішній борг включає заборгованість за позиками, одержавними від міжнародних організацій економічного розвитку, заборгованість за позиками, одержавними від постачальників тощо;
• за типом боргового зобов'язання, що включає заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями. За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

Для оцінки стану державного боргу у міжнародній практиці використовуються різноманітні показники щодо можливості країни з його обслуговування. Так, Світовий банк виходить з того, що критичним рівнем державного зовнішнього боргу є понад 50% від валового внутрішнього продукту. А за вимогою Маастрихтської угоди державний борг не повинен перевищувати 60% валового внутрішнього продукту країни. Стан зовнішнього боргу держави можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

а) співвідношення зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту (критичний рівень становить 80—100 %).;

б) співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу до валютних надходжень держави. Цей показник характеризує ліквідність позиції економіки країни. Він свідчить про платоспроможність країни на найближчу перспективу (прийнятним вважається значення цього показника на рівні 20—25%);

в) співвідношення дисконтованої вартості боргу й експорту. Цей показник застосовується для оцінки довгострокової платоспроможності (критичний рівень 200—250%).

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього і внутрішнього боргу бюджетним кодексом України  встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України. Крім того, граничні обсяги державного внутрішнього та зовнішнього запозичень України і надання державних гарантій здійснюються в межах, що встановлюються   на кожний бюджетний період. Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»  граничний обсяг державного боргу не має перевищувати 415.326.338,2 тис. гривень.[3].

 

 

 

Особливості формування зовнішнього державного боргу в Україні

Формування та нагромадження  внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою  функціонування економік переважної більшості  країн світу, потужним важелем макроекономічного  регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично. На сучасному етапі майже для всіх країн світу характерне прискорення темпів зростання державного боргу. У країнах, що розвиваються, борг збільшується внаслідок зростання зовнішніх зобов'язань, у розвинутих країнах – за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх позик, з явним переважанням перших. Для України досвід формування та управління зовнішнім боргом зарубіжних країн є корисним, оскільки протягом останніх років він є досить значним (рис.1).

Рис. 1 [4]

У результаті суттєвого збільшення обсягів запозичень до державного бюджету  протягом 2008-2010 років є державний та гарантований державою борг України на кінець березня 2011 року становив 449,0 млрд. грн. (або 56,4 млрд. дол.. США), що на 37,2% більше за аналогічний показник 2010 року. Граничний розмір державного боргу на 2011 рік було встановлено у сумі 375,6 млрд. грн.., фактичний його розмір на кінець березня становив 339,2 млрд. грн., і збільшився впродовж І кварталу на 4,9%.

Державний зовнішній борг становив 191,5 млрд. грн., або 24,1 млрд. дол. США, і збільшився на 9,7 млрд. грн., або на 5,3% на початку року. [4]

Щодо структури державного та гарантованого державою боргу (рис. 2), то вона майже не змінилась протягом останніх років. На 2,6 в.п. збільшилася частка зовнішнього прямого боргу, до 42,7%. [4]

Рис. 2 [4]

У складі зовнішнього та гарантованого державою боргу (287,6 млрд. грн.) основна сума припадає на заборгованість за:

• позиками, що були надані міжнародними організаціями економічного розвитку, - 33,0% загального обсягу боргу, у тому числі перед Міжнародним валютним фондом – 26,0% у загальній структурі боргу, перед Світовим банком – 5,6%, перед Європейським банком реконструкції та розвитку – 0,9%;
• позиками, які надали закордонні органи управління – 2,7%, з яких від Росії – 1,6%;
• облігаціями зовнішньої державної позики – 17,9%;
• позиками, які надали іноземні комерційні банки, - 5,2%.

 

Рис. 3 [4]

Обсяг та структура зовнішнього  боргу України за останні роки суттєво змінилась. Масштабне використання українськими компаніями іноземних  кредитних ресурсів призводить до залежності національної економіки від кон’юнктури світового ринку капіталу та дисбалансів економіки. З розвитком економіки України ростуть і борги. За таких умов проводити виважену валютну політику досить складно. Незначна, але неочікувана зміна таких факторів, як зростання зовнішньої процентної ставки, економічна криза у торгових партнерів, зміна кон’юнктури на міжнародних фінансових ринках, викличе девальвацію курсу національної валюти та некероване зростання боргу. Досить важливим є розуміння того, що політика постійних міжнародних запозичень негативно впливає на довіру до національної валюти як на внутрішніх так і на зовнішніх валютних ринках.