Місцеві фінанси: напрями збалансування місцевих бюджетів

Податки є головним джерелом місцевих бюджетів. В свою чергу  всі податки, що надходять до місцевих бюджетів, поділяють на дві групи: місцеві податки і надходження  із бюджетів вищого рівня.

Ефективне використання інституту  місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави. В розвинутих країнах  місцеві податки і збори, як правило, займають досить високу питому вагу в  загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого  самоврядування (у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія - більш як 40 %). На жаль, практика засвідчує, що роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів  місцевих бюджетів України поки що незначна (менш як 5 %), а окремі органи місцевого самоврядування ще недостатньо  використовують наявні можливості збільшення доходів місцевих бюджетів за рахунок їх упровадження.

У США податок на майно  становить близько 12 % усіх загальнодержавних  податкових доходів і 75 % місцевих податкових надходжень. Платниками є юридичні й фізичні особи. Об'єкти оподаткування  визначаються окремо законодавством штатів.

У Бельгії, Данії, Німеччині, Італії, Норвегії від 70 до 90 відсотків  усіх доходів місцевих бюджетів забезпечується у формі податку на прибуток підприємницьких  структур і на дохід фізичних осіб.

Місцеві податки використовуються на всіх рівнях місцевого самоврядування. В унітарній Франції це комуни, департаменти й регіони. До місцевих зараховуються також податки, що застосовуються у федеративних державах суб'єктами федерації. У Німеччині  це - землі, у США - штати. Тобто кожний рівень влади у більшості розвинених країн має свою податкову систему.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави  і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві  бюджети забезпечують необхідними  грошовими засобами фінансування заходів  економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і  управління на відповідній території. Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величиною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. У 2005 році через видатки місцевих бюджетів перерозподілилося 10 відсотка ВВП, у 2006 році – 10,9 відсотка, у 2007 році - 11 відсотка, у 2008 році – 11,9 відсотка.

Основними домінантами складної і багатопланової ролі місцевих бюджетів є те, що вони виступають: вагомим  чинником економічного розвитку і фінансової стабільності, інструментом макроекономічного регулювання; важелем здійснення перерозподільних процесів; фінансовою базою місцевого самоврядування; інструментом реалізації державної регіональної політики; планами формування і використання фінансових ресурсів територіальних утворень; основним важелем проведення фінансового вирівнювання; головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; з бюджетів є те, що вони виступають: вагомим чинником економічного розвитку і фінансової стабільності, інструментом макроекономічного регулювання; важелем здійснення перерозподільних процесів; планами формування і використання фінансових ресурсів територіальних утворень; основним важелем проведення фінансового вирівнювання; головним джерелом фінансових ресурсів для утримання і розвитку місцевого господарства, вирішення місцевих проблем; з їх допомогою проходить реалізація перспективних цілей національного розвитку і загальнодержавних програм, проводиться фінансування державних видатків; місцевим бюджетам належить важлива роль у забезпеченні конституційних гарантій, вирішенні соціальних проблем, піднесенні добробуту населення показано на малюнку.

В економічній системі  держави
Впливають на:	Використовуються  як інструмент:
• соціально-економічний  розвиток • фінансову  безпеку • фінансову  стабільність  • розвиток демократії • добробут населення	• перерозподілу ВВП • державного регулювання  на мікрорівні • економічної  політики • фінансової політики • регіональної політики
МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ
У ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСАХ	У МІСЦЕВИХ ФІНАНСАХ
складова бюджетної системи інструмент реалізації загальнодержавних програм джерело фінансування державних видатків інструмент фінансового вирівнювання.	фінансова база місцевого самоврядування фінансові плани територіальних формувань джерело утримання і розвитку місцевого господарства джерело фінансування локальних послуг

Збалансування місцевих бюджетів

Стан формування і використання місцевих бюджетів істотно залежить від вирішення проблем збалансованості  бюджетів, котрі є наслідком невирішених  питань у галузі фіскального федералізму. У цьому напряму Бюджетним  кодексом України передбачено удосконалення  системи збалансованості місцевих, бюджетів, що включає дві складові.

Перша стосується збалансування  доходів, що передбачає розподіл надлишкових  доходів бюджетів територій з  вищою за середню податкозабезпеченістю  між територіями з нижчою за середню  податкозабезпеченістю. Причому трансфертні  платежі надаються територіям із чітко визначеними напрямами їх витрачання, що буде забезпечувати цільове використання коштів.

Друга складова збалансування  бюджетів стосується видаткової частини. Дуже важливим при збалансуванні  видатків місцевих бюджетів є врахування структурних видатків територій. Наприклад, якщо на певній території проживає велика кількість престарілих людей  або інвалідів, котрим необхідно  надавати додаткову допомогу, то у  таких випадках при визначенні сум  офіційних трансфертів враховуються виплати населенню такої категорії.

Розв'язання проблем збалансування  бюджетів можливе лише при чіткому  узгодженні урядових функцій із різними  рівнями виконавчої влади та визначенні економіко-математичних засад процесів перерозподілу стосовно вирівнювання фінансових можливостей територій.

Під вертикальними фіскальними  дисбалансами розуміють невідповідність  між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального  або місцевого, і обсягами завдань  та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенцій  між центральною, регіональною і  місцевою владами. Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність  фінансових ресурсів у певного рівня  влади для забезпечення громадських  і державних послуг у межах  його завдань.

Вертикальних фіскальних дисбалансів можна позбутися  і за рахунок надання центральною  владою грантів, субсидій та інших трансфертів.

Конкретний вибір шляху  усунення вертикальних фіскальних дисбалансів  визначається політикою фінансового  вирівнювання, яка здійснюється в  тій чи іншій країні.

На відміну від вертикальних фіскальних дисбалансів горизонтальні  фіскальні дисбаланси пов'язані  з різними фінансовими можливостями органів влади одного територіального  рівня. Горизонтальний фіскальний дисбаланс - це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох територіальних одиниць одного рівня й обсягами завдань, котрі на них покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями цього рівня. Горизонтальний фіскальний дисбаланс виникає тоді, коли одна або кілька територій того самого рівня не мають достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів.

Фінансове вирівнювання - це процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи щодо перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між "бідними" й "багатими" територіями - по горизонталі. Мета фінансового вирівнювання - перерозподіл фінансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси з метою їх усунення.

Сформувала горизонтальні  фіскальні дисбаланси нерівномірність  розміщення податкової бази. Вона, у  свою чергу, спричинена нерівномірністю  розміщення продуктивних сил по території  держави. Розрив між найбільшим показником з виробництва цього продукту на душу населення в Запорізькій  області й найменшим - у Закарпатській  становив 1,81 раза. Напередодні здобуття Україною незалежності, у 1990 р., в шести  індустріальних областях (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська з м. Києвом, Луганська та Харківська) було вироблено майже 50 % національного  доходу всієї республіки. Тут зосереджувалося близько 60 % основних виробничих фондів України.

Співвідношення між найвищим показником (Запорізька область) і найнижчим (Закарпатська область) становило 1,59 раза.

Фіскальні дисбаланси характерні не тільки для України. У Російській Федерації розрив між податковими  доходами на душу населення "бідних" і "багатих" територій перевищує  десятки разів. У Європейському  Союзі також спостерігаються  великі горизонтальні фіскальні  дисбаланси.

Отже, необхідність запровадження  в Україні фінансового вирівнювання була зумовлена рядом об'єктивних причин.

По-перше, це нерівномірність  територіального розміщення продуктивних сил, яка зумовлює диференціацію  податкової бази регіонів і територій  України. Причому, як переконує досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Зменшується  роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більше занепадає податкова база аграрних регіонів України.

По-друге, це значна диференціація  обсягів витрат у сфері надання  державних і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахуванням  екологічної забрудненості вищі витрати на ці послуги мають східні регіони України та регіони зони Чорнобильської катастрофи. Зростає  ціна таких послуг у столиці держави  та в інших великих міських  агломераціях.

По-третє, гарантовані Конституцією України соціально-економічні права  громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів  щодо забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави.

По-четверте, це потреби передання  центральною владою на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих  для її конституційних функцій. Такі видатки ефективніше здійснюватимуться  на місцевому рівні. Це стосується видатків із фінансування освіти, культури, охорони  здоров'я, фізкультури і спорту та деяких інших

По-п'яте, це так звані  зовнішні ефекти соціальних виплат, коли послугами, які фінансуються з бюджету  однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жителі інших  територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не зазнають ніяких витрат.

Для фінансування делегованих  повноважень використовуються спеціальні податки і збори. До складу відповідного кошика доходів включено прибутковий  податок із громадян, плату за ліцензії та сертифікати, що видаються місцевими  органами влади (у тому числі ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними  і тютюновими виробами), плату за торговий патент і державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності; надходження від адміністративних штрафів, а також штрафів і санкцій за порушення податкового законодавства тощо.

Нові механізми міжбюджетних відносин передбачають поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при  одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і  самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад і місцевих державних адміністрацій, та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства тощо. Місцеві бюджети – це форма впливу місцевого самоврядування на економічні й соціальні процеси в державі.

Активний вплив місцевого  самоврядування на формування нових  суспільних відносин можливий лише в  тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатню кількість  фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують місцеві бюджети.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

• прибутковий податок із громадян у частині, визначеній Бюджетним кодексом;
• державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
• плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
• плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
• плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів – автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
• надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
• єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.